Войти
Закрыть

Вступ, або Як зрозуміти магію художнього слова

8 Клас

Під матеріальною культурою розуміють усю сукупність створених людиною речей: предмети побуту, знаряддя праці, пристрої, споруди тощо. До духовної культури зараховують досягнення в галузі науки, мистецтва, філософії, релігії, освіти тощо. Результатом духовної діяльності людини є створення духовних цінностей — ідей, образів, теорій, утілених у наукових, релігійних чи художніх творах. Унаслідок духовної діяльності людей змінюється їхня свідомість, що впливає на цивілізаційний поступ окремих народів та людства в цілому. Протягом тисячоліть мільйони мислителів працювали на духовний розвиток суспільства. Імена великої частини з них залишилися для нащадків невідомими. Безсмертя здобули лише ті, хто написав вершинні мистецькі твори, здійснив значні наукові винаходи, хоч вони, звісно, спиралися на досягнення попередників. Стосовно мистецтва, то цей процес сучасною мовою визначимо так: у всі часи існували представники масової культури (поп-культури) і представники культури елітарної. Перші метою своєї діяльності ставили пристосувати мистецтво до наявного рівня розвитку людини, задовольнити її невибагливі потреби. Щоб засвоїти твори поп-культури, людині потрібно докласти мінімум зусиль, але вони не підносять, не розвивають її духовність. Це не означає, що твори поп-культури не мають права на існування: кожен може обрати те, що йому більше до вподоби. Проте саме літературні шедеври змушують нас міркувати, можливо, часом і посперечатися з автором, а значить, стимулюють нас до розвитку, до вироблення вміння бачити світ під різними кутами зору....
0 Переглянути

Літературознавчий словничок 8 клас Слоньовська (повторне видання) 2022

8 Клас

Автобіографічна повість - повість про якусь частину (наприклад, дитинство) або все життя письменника. Автобіографічними є повісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка, «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха, «Блакитна дитина» Анатолія Дімарова. Для автобіографічних творів більше характерна художня істина, ніж правда реальна, тому допускається художній домисел і особистісне трактування подій. Авторська позиція - ставлення письменника до власних героїв і персонажів. Проявляється у поетиці назви твору, композиції, сюжеті, колізіях, символіці, в авторських відступах. Авторська позиція у творі буває прихованою, явною, нейтральною, схвальною, осудливою. Шляхи вираження авторської позиції в епічному, ліричному і драматичному творах - різні. Оскільки суб'єктом осмислення в художніх творах завжди є людина, то авторська позиція завжди стосується не тільки персонажів, а й самого читача, бо допомагає йому глибше збагнути художній текст. Авторський відступ - позасюжетний елемент, необов'язкова частина композиції твору. Авторським відступом автор перериває розгортання сюжету й коментує якусь подію чи явище. Наприклад, у повісті Валентина Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» автор висловлює власні думки про стан душі героя, коли він іде на перше в своєму житті побачення, коментує події, посилаючись на досвід багатьох поколінь....
0 Переглянути

Розуміємо, знаємо, вміємо, застосовуємо на практиці

8 Клас

Залишилося повторити й закріпити вивчене у восьмому класі, а для цього ми пропонуємо вам попрацювати в парі з однокласником чи однокласницею, з якими сидите за партою. Один із вас має відкрити у підручнику сторінки зі змістом, а другий - таблицю, яку ми подаємо нижче. Будете заповнювати її усно, узгоджуючи з класом свої відповіді. За потреби використовуйте «Літературознавчий словничок» наприкінці підручника. Візьмемо, для прикладу, оповідання «Ніч перед боєм» Олександра Довженка. Цей твір належить до прози, за жанром є оповіданням. Отже, те, що вимагає таблиця, ми легко визначили. А тепер подумайте, на які запитання ви б хотіли отримати відповідь від своїх однокласників. Не бійтеся, якщо ваші запитання викликатимуть дискусію і навіть діаметрально протилежні відповіді, головне, щоб вони були цікавими, важливими, оригінальними. Приміром:...
0 Переглянути

Письменники — цвіт нації

8 Клас

Спілку письменників України було створено в Києві в 1934 році на І Всеукраїнському з’їзді радянських письменників. Безперечно, тоді вона була складовою частиною Спілки письменників СРСР. Від митців вимагалося сповідувати принцип так званого соціалістичного реалізму, хвалити радянський спосіб життя, виводити героями насамперед комуністів і комсомольців та ідеологічно боротися з «ворогами народу», хоча ще в 1958 році з кримінального кодексу СРСР було вилучено словосполучення «ворог народу». Коли ж на початку 1990-х років СРСР почав розвалюватися, Спілка письменників України виявилася центром національно-визвольної боротьби, адже саме в середовищі українського письменства започатковувалися Народний Рух України, організації «Просвіта» та «Меморіал». 16-19 квітня 1991 року відбувся І з’їзд Спілки письменників України, що засвідчило про її відокремлення від Спілки письменників СРСР і початок самостійного існування. За час незалежної України вже відбулося сім з’їздів НСПУ Сучасний літературний процес у нашій державі розвивається різноманітно, всебічно й дуже активно. Основною організацією письменників (поетів, прозаїків, драматургів, критиків, літературознавців) є Національна спілка письменників України, що має свої організації в усіх обласних центрах. Окремі обласні спілки письменників видають літературні альманахи, журнали, газети. Наприклад, Вінницька обласна організація НСПУ є засновником журналу «Вінницький край», Волинська - щорічного альманаху «Світязь», Дніпропетровська - часопису «Січеслав», Донецька - журналу «Донбас», Житомирська - альманаху «Тет-А-Тетерів», Запорізька - журналу «Хортиця», Івано-Франківська - журналу «Перевал», Київська - альманаху «Буква» й має видавництво з такою ж назвою, Кіровоградська - засновниця журналу «Вежа», Спілка письменників АР Крим донедавна видавала газети «Кримська світлиця» та російською мовою «Литературный Крым» і журнал «Чёрное море», Кримськотатарська - журнал кримськотатарською мовою «Йилдиз» («Зірка»), Луганська - журнал «Лугань», Миколаївська - альманахи «Письмена» та «Бузька Січ», Одеська - журнал «Море» й газету «Літературна Одеса», Рівненська - журнал «Погорина», а також має власне підприємство «Письменницька робітня "Оповідач”», Тернопільська - журнал «Літературний Тернопіль», Херсонська - альманах «Степ», Черкаська - щоквартальник «Холодний Яр», Чернігівська - журнал «Літературний Чернігів». У Львові та Харкові діють Будинки письменників. Головними...
0 Переглянути

Валентин Чемерис (нар. 1936)

8 Клас

Валентин Чемерис, талановитий письменник і журналіст, народився 8 липня 1936 року в мальовничому селі Заїчинці Семенівського району на Полтавщині в селянській сім’ї. Батько Лука Макарович мав золоті руки й світлий розум, грав на сільській сцені. Талант письменника, каже Валентин Лукич, він успадкував саме від батька - вигадника й тонкого поціновувача гумору. У 1940 році Луку Макаровича призначили заступником директора машинно-тракторної станції на Київщині, батьки з маленьким сином перебралися на нове місце проживання, однак війна порушила їхні плани. Хоча батько мав «бронь», тобто відстрочку від призову на фронт, на п’ятий чи шостий день війни він зголосився у військкомат добровольцем. Побачивши відчай і розпач на обличчі дружини, Олександри Якимівни, Чемерис-старший дивом зумів вантажною машиною відправити свою сім’ю до родичів у Заїчинці. Ту страшну воєнну одіссею Валентин запам’ятав на усе життя. Перелякані жінки, які несуть дітей і котять візочки з найнеобхіднішими речами, страшне й незрозуміле слово «евакуація», солдати, які отримали наказ відступати, дим на обрії чи то від пожеж, чи від обстрілів. Коли ж проминули Трипілля на Київщині й наблизилися до переправи, несподівано налетіли німецькі літаки. Зчинилася паніка, заголосили жінки, закричали діти, дорога наче перетворилася на якусь живу істоту, яка волала до Бога про милосердя й пощаду. Шофер натиснув на газ і проскочив найнебезпечнішу ділянку - міст через Дніпро, але бомба розірвалася надто близько, і вибуховою хвилею викинуло з машини всіх пасажирів. Коли пилюка розсіялася, зраділи, що всі живі, хоча авто було розбито вщент. Мати з п’ятирічним малюком ішли пішки тиждень. Ноги в обох перетворилися на суцільні криваві рани, поки, нарешті, прийшли до Заїчинець. А потім санітарна машина привезла тата, контуженого, з пробитими кулею легенями. Батьків командир прекрасно розумів, що коли важкопораненому Луці й судилося вижити, то хіба що завдяки невсипущому догляду рідних. Наступного дня в село вступили німці, а ще через день староста привів озброєних чужинців до Чемерисів. Німці довго й жорстоко били Валентинового батька, але таки не пристрелили....
0 Переглянути

Засоби гумору їхня роль і значення в художньому творі

8 Клас

Значну роль у літературі відіграють засоби сміху. Проте одні письменники володіють гумором і сміховою культурою унікально й дуже вправно, а інші використовують такі засоби надзвичайно рідко. Загалом сміх у житті всіх народів, а українців особливо, мав надзвичайно велике значення, допомагав вистояти в часи бездержавності, вчив оптимістично дивитися на світ. Сучасні читачі люблять читати твори, де багато жартів, іронії, дотепів. Видатні мислителі й митці завжди високо цінували роль і місце сміху в людському соціумі. Цього навчального року ви вже аналізували твори, на сторінках яких зустрічалися з кількома засобами сміху. Пригадайте комедію Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Хоча головний персонаж твору Герасим Калитка зовсім не має почуття гумору, є більш похмурою і перевтомленою людиною, аніж веселою і щасливою, з його неймовірної скупості тонко насміхається веселий шукач скарбів Бонавентура. Та й сам Герасим Калитка постійно потрапляє в комічні ситуації. Гумор, доброзичливий сміх, яким Іван Карпенко-Карий користується для змалювання характерів Герасима та його кума Савки, спочатку не принижує цих персонажів, а тільки допомагає читачам збагнути їхні погляди на життя, моральні та сімейні цінності. У жартах, доречних кепкуваннях, легкій іронії на адресу Савки чи Герасима з уст людей їхнього оточення виразно проявляється не тільки ставлення персонажів, а й авторська позиція. Та коли розуміємо, що заради грошей Савка готовий зарізати кума, а Герасим Калитка, обдуривши навіть метикованого в подібних справах шахрая і втративши тільки частину власних грошей, не може пробачити собі збитків і робить спробу повіситися, сміх, як елемент авторської позиції, з доброзичливого переростає в осудливий, жовчний. Йдеться вже про сатиру, яка примушує героя соромитися власних вчинків....
0 Переглянути

Юрій Винничук (нар. 1952 р.)

8 Клас

Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в місті Івано-Франківську в сім’ї лікаря обласної лікарні. Його родина по материнській лінії завжди була політично активною. Маминого брата Юрія Сапігу, члена молодіжної ОУН1, замордували в Кременці в 1941 році, а діда, Лук’яна Сапігу, за участь в УПА2 надовго ув’язнили. Юрка назвали на честь загиблого дядька. Писати хлопець почав іще в школі і тоді ж з метою конспірації вигадав арканумську мову, якою записував твори, що могли йому принести неприємності. Вищу освіту юнак здобув у Івано-Франківському педагогічному інституті, закінчивши філологічний факультет і отримавши диплом учителя української мови і літератури. Роки, на які припала юність і молодість майбутнього письменника, виявилися гнітючими й несприятливими для творчості. Радянська цензура пильно стежила, щоб жодного натяку критики на адресу комуністів або чинної влади в художніх текстах не було, щоб не поєднувалися жовта і синя барви, оскільки таку колористику вже розцінювали як український націоналізм і трактували як злочин. 1 ОУН (Організація українських націоналістів) український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Основним регіоном діяльності ОУН були Східна Галичина та Волинь. 2 УПА (Українська повстанська армія) військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942-1956 років, озброєне крило Організації українських націоналістів. Саме тоді в колі друзів письменники гірко жартували, що 1973-й - це 1937-й навпаки. В Україні справді почалися арешти, переслідування, судилища, багаторічні ув’язнення, подібно до часів Сталіна. Деякі дуже талановиті українські поети, зокрема Василь Стус, Василь Голобородько, Юрій Винничук, відчули це на власній шкірі. Юрій Винничук гірко жартував, що з наглядово-каральними органами краще вдавати пришелепкуватого Гашекового Швейка3, ніж відверто обстоювати власні погляди, рівняючись на благородного Дон Кіхота. Художні тексти, у яких автор жовчно й брутально4 висміював радянську владу, були написані у 70-80-х роках XX століття й поширювалися серед молоді в рукописному вигляді чи в надрукованих на друкарській машинці примірниках. Таку продукцію тоді називали «самвидавом». Влада вважала її шкідливою і небезпечною, тому за подібне карала немилосердно....
0 Переглянути

Володимир Дрозд (1939—2003)

8 Клас

Митцем може стати лише яскрава особистість, яка не боїться визнавати правду або свої помилки, вірити в себе і сумніватися, дерзати і каятися, часто все починати заново. З талановитою людиною нелегко рідним, знайомим, найближчим друзям. «З янголів письменників не буває. Про що писатиме янгол, якщо душа його - наче білосніжний аркуш паперу, свята?» - запитував Володимир Дрозд. Не зможе стати письменником і той, хто не пережив особисто горя й кривди, у кого високий больовий поріг і черства душа. Володимир Григорович народився 25 серпня 1939 року на мальовничій Чернігівщині в сім’ї колгоспників. Рідне село письменника - Петрушин - межує з Росією та Білоруссю, тому мова мешканців цього населеного пункту унікальна - змішана, «петрушинська», як пізніше називав її В. Дрозд, вважаючи, однак, земляків і себе українцями з діда-прадіда. Завдяки тонкій спостережливості і начитаності, наполегливій праці, непересічному таланту Володимир Дрозд став унікальним письменником. Коли хлопчикові було два роки, фашистська Німеччина напала на СРСР, дуже швидко загарбавши значну частину України. Батька Володі забрали на фронт, і три роки сім’я не мала про нього жодної звістки. Мати з двома дочками й маленьким сином дуже бідували під час окупації. Старшу сестру Любу німці тричі вивозили на каторжні роботи до Німеччини, однак дівчина щоразу тікала й поверталася додому. Певна річ, що жодних приємних спогадів про той час ні в кого не залишилося. Уже зрілим письменником Володимир Дрозд писав: «Дитинство моє, якби йшлося про фільм, можна знімати лише на чорно-білу плівку». Біди та горя довелося зазнати понад міру. Здавалось би, пережиті страждання мали озлобити, але добра, милосердна до всього живого мати подавала дітям приклади людяності навіть у непростих ситуаціях. Володимир Дрозд згадував випадок, що стався після війни, коли в колгоспі працювали колишні німецькі солдати:...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 32
Назад

Навігація