Пан та Іван в дорозі

Побратались пан з Іваном,

По світі мандрують,

Разом їдять, розмовляють,

Разом і ночують...

На кожному через плечі

Висить по торбині,

Лиш пан таки у чемерці*,

Іван у свитині...*

Ідуть вони дорогою,

Стали ночувати.

Аж задумав пан поганий

Хлопа ошукати...

Та й говорить до Івана

«Знаєш що, Іване?

Годилося б попоїсти!.»

«То що ж? Їжмо, пане!..»

«Але знаєш що, Іване?

Починаймо з твої!

А як твоя спорожніє,

То тоді до мої!»

«Добре, пане!» — Іван каже,

Зняв свою торбину,

На травиці зеленії

Постелив свитину.

Попоїли таки добре:

Комара здушили...*

Рано встали, до снідання

Торбину кінчили.

Прийшов вечір. Знов у полі

Стали ночувати.

Вже панову отсе б торбу

Треба починати.

Але пан про те ні слова,

На землі лягає,

Кладе торбу під голови,

Хлопа замовляє:

«Що би ти робив, Іване, —

Став його питати, —

Якби тобі довелося

Таке поле мати?..»

«А що ж, пане, я орав би,

Хлібом засівав би

Та ходив би до Адесу*,

Сіль і гроші мав би...»

«А що я — не так робив би, —

Пан почав казати: —

Я казав би на сім полі

Місто збудувати...

Там би в мене стояв палац,

Там підряд крамниці,

Там перекупки з булками,

А тут дві різниці...*

Отоді приходь, Іване,

В мене балювати!..*»

«Ет, спасибі, — Іван каже, —

Лучче будем спати!..»

Незабаром на все горло

Став Іван хропіти,

Незабаром коло него

Став і пан сопіти...

Тілько що пан заснув добре,

Іван підійнявся

Та до панської торбини

Як сам присотався...*

То і курку, і печеню,

І кавалок кишки —

Все, що було у торбині,

Стеребив* до кришки.

Пробудився пан раненько.

Пропаща година!

Хоче їсти, сіромаха,

Та пуста торбина...

Розбуджає він Івана

Та й його питає.

А Іван стиснув плечима

Та й одповідає:

«А що ж, пане, та ж ви вчора

Місто будували:

Тут стояли дві різниці,

Там булки стояли!...

А по місті, звісне діло,

Собаки ходили!..

То вони-то вашу торбу,

Певне, стеребили!»

Посвистав пан по торбині,

Нічого діяти!..

«Вставай, — каже, — вже, Іване!

Пора мандрувати».

Пішли вони, ідуть степом,

Тяженько зморились...

Аж насилу перед вечір

До села прибились.

Відчиняють коловорот*,

Аж блукає гуска.

Іван гуску — та в торбину:

Є вже і закуска...

Повернули в пусту хату,

Гуску спорядили:

Общипали, обшмалили,

У піч посадили...

Але пан гадає знову

Хлопа ошукати.

«Знаєш, — каже, — що, Іване?

Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться

Кращая закуска,

То вже ціла тому взавтра

Достанеться гуска!..»

«Та як спати, то і спати,

Не батька питати!»

Постелив Іван свитину

Та й лягає спати...

Але рівно в опівночі

Іван пробудився,

Із'їв собі цілу гуску

Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний

Та й давай казати,

Як то Бог його до себе

Просив балювати,

Та якії там потрави*

Йому подавали,

Як його й самі святії

Їсти припрошали...

«Ані слова! — Іван каже: —

Ваша правда, пане!

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани...*

Та й дивлюсь, що не голодні,

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку,

Та й стеребив гуску!..»

«Чи ж то правда? — пан питає. —

Всю із'їв, Іване?»

«Та аби я так здоров був,

Як всю із'їв, пане!..»

Димом здимів пан із хати,

А Іван озвався:

«Хтів пан когось ошукати,

Та й сам ошукався!..»

Словник

Адеса — тут: Одеса.

Балювати — гуляти на балах, бенкетувати.

Здушити комара — задрімати, заснути.

Коловорот — ворота, якими замикаються виходи із села.

Марципан — тістечко.

Потрава — страва, їжа.

Присотатися — узяти за щось, пристати, припасти до чогось.

Різниця — м'ясна крамниця.

Свитина — старовинний довгополий верхній одяг, зазвичай із грубого сукна.

Стеребити — з'їсти все; знищити.

Чемерка — старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію, з розрізами ззаду.

Запитання

• 1. Чи справді пан міг побрататися з Іваном?
• 2. Як Іван довів свою перевагу над паном?
• 3. Які риси вдачі має пан, а які — Іван?
• 4. Яка основна думка твору?

1. Якими ти уявляєш пана та Івана? Опиши їхню зовнішність.

2. Які слова Івана викликають у тебе сміх? Чому?

3. Поміркуй, коли і чому сміються люди.

Козак і король

Став багатий колись пан

Короля благати,

Щоб король йому зволив

Воєводство дати.

А король йому й сказав:

«Відгадай три штуки,

Відгадаєш — тоді на!

А як ні — на муки!

Перша штука: скільки зір

В небі серед літа?

Друга штука: покажи

Середину світа!

Третя штука: угадай,

Що думати буду?

І от тобі цілий рік

Для того розсуду!»

Відійшов багач назад

Та так йому нудно!

Не вгадати — так біда,

А вгадати — трудно!

Сидить плаче, неборак.

Козак проїжджає...

«Чого плачете ви так?» —

Багача питає.

Той і каже, так і так!..

«Не журіться, діду!

Коли так, то я за вас

На відвіт поїду!»

І палицю в руки взяв,

А той поли ті підняв,

Чи як довелося,

«Стілько, — каже, — в небі зір,

Скілько тут волосся».

Задумався сам король

Малюнок Біневич Інни, учителя математики спеціальної школи «ШАНС»

Від сего відвіту.

«Ану, — каже, — покажи

Середину світу!»

А той палицю підняв,

Може, з піваршина,

Та в підлогу нею гуп:

«Отут середина!»

Почухався наш король,

Ще раз поглядає.

«Що ж я думаю тепер?» —

Козака питає.

«Думаєте, що я пан!»

«Або що за річі?»

«То ті річі, що не пан,

А козак із Січі!»

Здивувався наш король,

Подарував тому,

А козака відіслав

В золоті додому!

Запитання

• 1. Що у співомовці «Козак і король» подібне до казки?
• 2. Як козак із Січі провчив короля?
• 3. Що свідчить про винахідливість запорожця?

1. Яка із загадок короля тобі сподобалася найбільше? Чому?

2. Знайди у творі рядки, які передають зміну в настрої короля. Зачитай їх.

Запитання від ровесника

Чи справедливо, на твою думку, вчинив король із багачем і козаком? Якщо ні, то як би ти вчинив на його місці?

Запорожці у короля

Приїхали запорожці,

Короля вітають.

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

Сидять собі. В них жупани*

Все кармазинові*,

І самі такі храбренні,

Вуса прездорові.

Задивились на ті вуса

Ляхи препогані.

«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?

Даймо їм сметани!»

Поставили їм сметани,

Їсти препрошають,

Але наші запорожці

Разом відмовляють:

«Славная у вас сметана!..

Тільки почекайте,

А перше нам, запорожцям,

Щільник* меду дайте!»

Дали меду запорожцям...

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

Та й говорять королеві:

«Кажи, ясний пане,

Нехай тепер запорожцям

Подають сметани!»

Словник

Жупани — старовинний верхній чоловічий одяг.

Кармазин — старовинне дороге темно-червоне сукно.

Щільник (стільник) — лист, утворений чашечками з воску, що його роблять бджоли для зберігання меду.

Запитання

• 1. Яку страву спочатку запропонував козакам польський король: а) сметану; б) квас; в) щільник меду; г) юшку?
• 2. Яке вбрання було на козаках: а) свитини; б) кожухи; в) чемерки; г) кармазинові жупани?
• 3. Яка риса вдачі козаків проявилася під час спілкування з королем? Чи подобається вона тобі?

1. Який момент у співомовці тебе здивував і чому? Поділись думками з однокласниками.

2. Яким настроєм перейнята співомовка «Запорожці у короля»? Розповідь запиши.

Домашнє завдання

Перекажи зміст однієї зі співомовок, використовуючи міміку й жести.