Удовині й сирітські пісні

Особливим зворушенням пройняті родинно-побутові пісні, що змальовують долю вдів і сиріт. Український народ виявляв співчуття до них, підтримував знедолених. У ліричних піснях цієї групи автори використовували всі можливі засоби, щоб вплинути на почуття слухачів і розчулити їх.

Такі твори, як правило, залишають поза увагою обставини, за яких жінка овдовіла чи діти осиротіли. На перший план виступають драматичні переживання героїв. Для вдовиці — це клопіт, як виростити дітей, вести господарство, обробляти самотужки землю. Щоб вирішити ці побутові проблеми, мати чоловічу підтримку, вона прагнула вдруге вийти заміж. Але рідко коли їй вдавалося влаштувати знову подружнє життя, і це прирікало жінку на страждання. Матері забороняли своїм синам одружуватися із вдовами, вважаючи їх чарівницями, які можуть звести чоловіка зі світу:

— Позволь, мати, вдову брати,

Перестану пить-гуляти.

— Не позволю вдову брати,

Вдова вміє чарувати.

Чарувала мужа свого,

Причарує сина мого.

У піснях про сиріт на першому плані були переживання про те, як витримати удари недолі: знущання мачухи, бідність і невлаштованість життя. Також у них відтворено, як дівчатам-сиротам віддають перевагу перед багатими нареченими, тому що лиха доля виховала їх скромними, працьовитими, добрими:

— Багатая, проклятая

Буде мене проклинать,

А сирота горе знає,

Буде мене шанувать.

Іноді в сирітських піснях ліричне переживання висловлює дорослий чоловік чи жінка, які в дитинстві втратили батьків.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно