Войти
Закрыть

Тарас Шевченко (1814—1861). Увертюра до творчості

9 Клас

Ще в 1838 р. поет дав блискучі зразки ліричного одкровення в цьому жанрі: «Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Тяжко-важко в світі жити...», «Нащо мені чорні брови». Відчуття сирітства, роздуми про безталання, виразні народнопісенні образи («шляхи биті», що «заросли тернами»), паралелізми, постійні епітети, наспівна інтонація творів Шевченка - це потужний зв’язок творчості поета з народною піснею. «Кобзар» 1840 р. відкривається поезією «Думи мої, думи мої...» - своєрідним кредо молодого поета. Цей твір літературознавці слушно називають «увертюрою» до великої симфонії Шевченкової мистецької спадщини, оскільки автор уже цілком усвідомлював своє покликання як поета українського. Існує думка, що цю елегію3 Шевченко написав, дізнавшись про цензурний дозвіл на друк «Кобзаря». У вірші відлунюють і настрої, що опановували митця під час написання попередніх поезій, і роздуми про те, як зустрінуть його твори читачі в Україні. «Увесь той, так сказати, сік українських пісень народних... перетворений в кипучу кров самого Шевченка, закрашений сильно його індивідуальністю»....
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861). Життєвий і творчий шлях

9 Клас

Тарас Шевченко - одна з центральних постатей української культури, геніальний поет, талановитий художник, засновник нової української літератури, символ України. Кобзар належить до митців, які творять філософію національної ідеї, тому й залишаються назавжди в «силовому полі» духовності нації. Вони не тільки належать її історії, а й, наділені могутньою силою поетичного провидіння, визначають духовні вектори майбутнього. Пристрасне Шевченкове слово і його власне життя виховали багато поколінь борців за свободу нашої Батьківщини. Т. Шевченко, як слушно зазначає І. Дзюба, належить не лише Україні, а й усьому людству, хоча кожне його слово - про Україну. «В Україні кріпацькій Шевченко опиняється, наче пророк на руїнах святині... Нам не розминутися з Шевченковим максималізмом, як не розминутися з книгами пророків, бо вони поставлені нагадувати всім поколінням». Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) - в одному з наймальовничіших куточків України. Згодом родина переїхала в Кирилівку. Закономірно, що живописні краєвиди вплинули на формування відчуття краси в малого Тараса. Батьки - Григорій Іванович Шевченко-Грушівський та Катерина Якимівна Бойко - хоча колись і походили з вільних селян, уже навіть зі своїми дідами-бабами були кріпаками поміщика Василя Енгельгардта. У родині зростало шестеро дітей: Микита й Катерина - старші від Тараса; брат Йосип і сестри Ярина та Марія - молодші....
0 Переглянути

Микола Гоголь (1809—1852). «Тарас Бульба»

9 Клас

Українські мотиви у творчості М. Гоголя - найприродніша реалізація його величезного таланту. Аналізуючи художній стиль М. Гоголя, критики одностайні в тому, що автор «Тараса Бульби» завжди мислив по-українськи. Це виражалося насамперед у величезній кількості слів-українізмів, які здатен помітити кожен читач. До написання художніх творів про козаччину М. Гоголь завжди належно готувався: дослухався до народних легенд, вивчав «Опис України» (1651) французького історика-мандрівника Гійома Левассера де Боплана, «Історію про козаків запорозьких» Семена Митецького, рукописні списки українських літописів, пробував себе реалізувати в іпостасі історика. Проте історичні дослідження й літописи здавалися письменникові занадто сухими. У 1834 р. у листі до Ізмаїла Срезневського Микола Васильович бідкався, що ці твори були написані не по гарячих слідах, а «тоді, коли пам’ять поступилася місцем забуттю». «Український період творчості Миколи Гоголя повернув світові Україну із забуття. А самому Миколі Гоголеві - повернув віру в себе, бо Україна в ньому природно й легко піднялася над Малоросією. І тому він для нас у цей період не малорос, а українець». Володимир Яворівський Серед джерел, які використав М. Гоголь під час написання «Тараса Бульби», був український фольклор, зокрема історичні пісні та думи. Робота над «Тарасом Бульбою» тривала майже дев’ять років (1833-1842); вперше повість була надрукована в 1835 р. у збірці «Миргород». Твір мав дві суттєво відмінні редакції. Перша виявилася значно коротшою від другої. Літературознавці її називають проукраїнською, а другу редакцію - проімперською. У першій немає прославляння російського царя, відсутня настанова запорозьким козакам триматися Росії, описи битв менш розлогі, Тараса Бульбу не спалюють, а лише беруть у полон і тільки обіцяють закатувати (найімовірніше - посадити на палю), прибивши його до високого стовпа й піднявши високо вгору....
0 Переглянути

Микола Гоголь (1809—1852). Життєвий і творчий шлях

9 Клас

Один із славних предків М. Гоголя - подільський полковник при гетьмані Івані Скоропадському Остаф (Остап) Гоголь, отримавши дворянську грамоту в 1792 р., змінив прізвище Яновський на Гоголь-Яновський, але письменник згодом відкинув цю другу частину. М. Гоголь був третьою дитиною з дванадцяти, але вижили тільки Микола і три сестри. Раннє дитинство минуло в родовому селі Василівка (Яновщина) неподалік Диканьки, та в селі Кибинці, де були володіння родича Гоголів Д. Трощинського. Значний вплив на хлопчика мала бабуся з боку батька - Тетяна Семенівна, яка навчила його малювати, читати й писати, проте справжню освіту Микола здобував упродовж 1821-1828 рр. в елітній Ніжинській гімназії вищих наук, яку порівнювали з Царськосільським ліцеєм. Не секрет, що М. Гоголь був учнем із доволі слабкими знаннями, крім російської словесності і малювання. Зате в позаурочний час його нестримно вабив аматорський гімназійний театр, у якому Микола грав комічні ролі. Також він любив писати жартівливі вірші, а у віці 15-16 років серйозно взявся за прозу. М. Гоголь використовував різні псевдоніми, й окремими з них підписувався навіть у зеніті своєї слави: П. Глечик; ОООО; Пасічник Рудий Панько; Р. Янів; Ν. Ν. «До гімназії Гоголя привезли батьки. Він був старанно закутаний у безліч свиток, шуб та ковдр. Коли його почали роздягати, то довго не могли докопатися до хирлявого, спотвореного золотухою хлопчика. Ми ледь не всією гімназією вийшли на нього подивитися. І щоки, й ніс його були в червоних золотушних плямах, а вуха туго зав’язані хусткою, яка додавала його немічній фігурі кумедного вигляду»....
0 Переглянути

Література українського романтизму. Становлення нової літератури на західноукраїнських землях

9 Клас

На 30-50-ті рр. XIX ст. припадає доба національного відродження і становлення нової літератури на західноукраїнських землях. Більша частина Західної України - Східна Галичина - з 1340 р. була під польською окупацією, та після поділу Польщі наприкінці XVIII ст. ці землі опинилися під владою Австро-Угорської монархії. Унаслідок просвітницьких реформ українці Галичини одержали певні освітні можливості: у Відні при університеті було засновано Богословський інститут для молоді з Галичини й Закарпаття, відкрито Центральну греко-католицьку семінарію у Львові, «русинські1 студії» (навчання велося українською мовою) при Львівському університеті. З 1818 р. в Галичині дозволили відкривати парафіяльні школи з викладанням «по-русинському». Греко-католицька церква, що впродовж століть зазнавала польських утисків, також отримала певні пільги. Та реальну владу в Галичині мали все ж таки поляки, які урядом Австрії були офіційно визнані повноцінними громадянами і наділені правами й привілеями, яких не мали українці, тож робили все, щоб у Галичині якомога ширше використовувалися польська й для Австрії державна - німецька мови, а українська лунала тільки під солом’яними стріхами. Унаслідок цього освічені верстви галицьких українців масово спольщувалися й онімечувалися, а тим, хто намагався триматися своєї мови й культури, жилось украй тяжко. Спробою поляків остаточно асимілювати галицьких українців виявилася ініціатива перевести «руську мову» на латинський алфавіт. Тільки патріотично налаштована інтелігенція, що вступила в гостру полеміку з прихильниками цієї авантюри і в «азбучній війні» відстояла право українців на їм найбільш придатну абетку, перешкодила вбивчій для української мови в Галичині реформі. З полемічною статтею, скерованою проти впровадження латинського алфавіту для «русинів», виступив Маркіян Шашкевич - один із найактивніших і найталановитіших діячів «Руської трійці»....
0 Переглянути

Література українського романтизму. Поезія українського романтизму

9 Клас

Романтизм - один із напрямів у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині, Великій Британії і Франції, а на початку XIX ст. поширився в Російській імперії, Польщі як реакція проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих схем та канонів класицизму. Початковий етап українського романтизму - «преромантизм» - дослідники пов’язують ще з літературою доби Бароко, зокрема з трактуванням особистості в поезії XVII ст., де виразно звучать мотиви волі й особистого щастя людини, а водночас самотності, скарги на долю. Неперебутну роль у формуванні українського романтизму відіграли фольклористика та історіографія. Ідеї Просвітництва, що поширились в Україні, стимулювали митців до пізнання історії свого народу. Саме у світлі романтичного ставлення до минулого славна історія, особливо трагічні її періоди, почала сприйматися як фактор формування української національної свідомості. Романтизм як емоційне світосприйняття був суголосний українській душі з її палким бажанням волі, глибоким сприйняттям радості й туги, опоетизуванням природи. І хоча український романтизм основними ознаками споріднений із романтизмом інших європейських літератур, у нашому красному письменстві акцент робився не стільки на «світовій тузі», як на «тузі національній»: усвідомлення трагедії бездержавності стимулювало українських романтиків шукати ідеал колишньої героїки й волі в минулому. Героєм української романтичної літератури стає козак, оспіваний народом борець за волю рідної землі, справедливість. В українській літературі мотив трагічної самотності присутній значно менше, ніж у західноєвропейських літературах. Іван Франко зауважував, що в українському романтизмі відсутній «гордий індивідуалізм»....
0 Переглянути

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843)

9 Клас

Народився Григорій Федорович Квітка 29 листопада 1778 р. в козацькій старшинській родині, яка вже отримала дворянські права і мала у власності село Основу. Дід майбутнього письменника з боку батька був полковником Ізюмського козацького полку. Батько служив харківським городничим. Високодуховна атмосфера у батьківській сім’ї сприяла розвитку здібностей і патріотичних переконань майбутнього письменника. Хлопчик ріс добрим, скромним, співчутливим, однак дуже хворобливим. У 5-річному віці втратив здатність бачити (ускладнення від золотухи). За рік його відвезли до Озерянського монастиря, після відвідування якого до Григорія повернувся зір. Цей життєвий випадок вплинув на світосприйняття чуйного хлопчика, тому й не дивно, що значно пізніше він вирішив присвятити своє життя Богові. Початкову освіту Григорій Квітка здобув удома. У 15-річному віці став на службу в лейбгвардійському кінному полку. Після відставки майже 10 місяців був послушником Курязького монастиря, але дуже швидко розчарувався в монастирському житті й утік додому. Згодом Григорій Федорович проявив себе талановитим громадським діячем. Він особисто доклав чимало зусиль і жертвував неабиякі власні кошти для відкриття постійного міського театру, танцювального клубу, публічної бібліотеки. У 1806-1807 рр. служив комісаром у народному ополченні. Чотири рази Григорія Федоровича обирали повітовим предводителем дворянства, пізніше - суддею та головою Харківської палати кримінального суду. Жодного разу не заплямував Григорій Квітка свого імені несправедливим судовим рішенням. У 1812 р. Г. Квітка ініціював відкриття Інституту шляхетних дівчат у Харкові. За його сприяння у 1821 р. на сцені Харківського театру було поставлено «Наталку Полтавку» І. Котляревського за участю геніального актора Михайла Щепкіна....
0 Переглянути

Іван Котляревський (1769—1838). «Наталка Полтавка»

9 Клас

Пік творчості І. Котляревського, як вважають дослідники, припав на 1818-1819 рр. Саме тоді були написані його драматичні шедеври «Наталка» і «Москаль-чарівник». Драма про кохання української дівчини набула «полтавської прописки» й змінила назву твору, тепер усім відомого як «Наталка Полтавка». Рукопис виявився втраченим, тому І. Срезневський надрукував цей твір за списком 1821 р. Уперше на сцені соціально-побутову драму «Наталка Полтавка» було поставлено в 1819 р. в Полтаві. Одну з головних ролей незмінно грав геніальний актор Михайло Щепкін. Драма суттєво відрізняється від прози, лірики й ліро-епічних творів. По-перше, драматичні твори здебільшого призначені для постановки на сцені, тому вони мають двох авторів: драматурга, який написав п’єсу, і режисера, який поставив цей твір на сцені. По-друге, сюжет у драматичних творах розгортається за допомогою діалогів, монологів, дій і вчинків дійових осіб, тобто автор нічого не може коментувати або якимось чином виражати власне ставлення. Драма складається з дій (актів), картин і яв. Дії та яви обов’язкові. Текст драматичного твору містить ремарки: це опис декорацій, психологічного стану героїв, поради режисерові чи акторам. По-третє, для драматичних творів характерна єдність часу, місця і дії. По-четверте, на початку тексту драматичного твору завжди розміщують список дійових осіб із вказівкою на їхній вік, місце в сім’ї, соціальне становище, іноді навіть на риси вдачі....
0 Переглянути

Іван Котляревський (1769—1838). «Енеїда» — епохальна подія в культурному житті України

9 Клас

У XVII ст. більшість європейських націй вступили в нову добу культурного розвою. Зросло зацікавлення античним світом і його поетичною спадщиною. Але повноцінні переклади або переспіви творів Гомера чи Вергілія виявилися надзвичайно важкою справою, яка потребувала співрівної з античними митцями геніальності, а ось написати пародії на ці шедеври кортіло багатьом, адже висміяти завжди легше, ніж займатися перекладом. Пародія - комічне або сатиричне вдаване наслідування твору з метою висміювання героїв, сюжету, теми чи недоліків твору (авторських ляпів). Історія подає ціле гроно письменників, які пародіювали античні поеми або їх уривки: Дж. Б. Лаллі («Перелицьована "Енеїда”», 1633), П. Скаррон («Перелицьований Вергілій», 1648-1653), А. Блюмауер («Вергілієва "Енеїда”, або Пригоди благочестивого героя Енея», 1783-1786), Микола Осипов та Олександр Котельницький («Виргилиева Энеида, вывороченная наизнанку», 1791, 1802-1808). Чому ж саме «Енеїда» Івана Котляревського стала ключовим літературним явищем? Амбівалентність1 оцінок поеми «Енеїда» І. Котляревського зумовлена точкою зору сприймання цього твору читачами різних епох, зіставленням і порівнянням науковцями художньої вартості тексту з його політико-патріотичною чи державницькою роллю у вихованні народу. Тож можна натрапити на цілком протилежні оцінки. Наприклад, Микола Зеров зауважував, що твір програє від того, що сміється часом «занадто голосно і безпардонно». У трактуванні багатьох критиків простежувалася думка, що поема І. Котляревського завдала українській літературі більше шкоди, ніж користі. 1 Амбівалентність - різне (найчастіше - протилежне) ставлення до одного й того ж явища чи проблеми. Що ж так непокоїло відомих і надзвичайно талановитих людей у цьому творі І. Котляревського? Мусимо визнати, що аж ніяк не сатиричні образи українського панства чи далеко не завжди взірцеві образи козаків, виведених під личиною троянців. Ідея нижчовартості української літератури була хитро підкинута російськими критиками, й «Енеїда» І. Котляревського потрапила в заздалегідь розставлену пастку. Виразна національна самоідентифікація автора та героїв його «Енеїди» засвідчувала патріотизм і високу гідність українців, що добре зрозумів цар Микола І, назвавши твір І. Котляревського «розумною витівкою», отже, тонко вловив її антимонархічну спрямованість....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 50
Назад

Навігація