Войти
Закрыть

Станіслав Чернілевський (1950)

9 Клас

Станіслав Болеславович Чернілевський народився 6 липня 1950 р. в селі Жван на Вінниччині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Багатодітна родина залишилася без годувальника. Середню освіту здобував у Тульчинському та Мурованокуриловецькому інтернатах. Вступив на філологічний факультет Київського університету імені Т. Шевченка, з якого на передостанньому курсі був відрахований за «український націоналізм». 1973 р. закінчив Вінницький педагогічний інститут, недовго працював учителем. Мріяв стати кінорежисером. Блискуче склав іспити до театрального інституту, однак не був зарахований. На той час до інституту з відповідних органів надійшла звістка про «неблагонадійність» майбутнього студента. Працював монтувальником декорацій у Київському театрі імені Лесі Українки. Вступив на факультет кінорежисури Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Писав кіносценарії. Сьогодні працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1+1», зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. А перша поетична збірка «Рушник землі» (1984), яку він готував довго і відповідально, засвідчила про зрілість його непересічного таланту....
0 Переглянути

Спиридон Черкасенко (1876—1940)

9 Клас

Народився Спиридон Черкасенко 24 грудня 1876 р. у містечку Новий Буг на Миколаївщині в селянській родині. Закінчив двокласну школу, потім — Новобузьку вчительську семінарію. Навчаючись у російськомовному навчальному закладі, він почав писати вірші теж російською мовою, мріяв стати письменником. Твори таких відомих українських письменників як Л. Глібов, Леся Українка, С. Руданський, І. Франко, Т. Шевченко ввели Спиридона Феодосійовича у світ рідної літератури. Він починає активну літературну працю в україномовних часописах. Працював у народних школах Катеринославщини (нині Дніпропетровщина) та Донеччини. У 1912 р. видавництво «Український учитель» надрукувало збірку «Маленький горбань» та інші оповідання. «Дітям праці, нужди й горя присвячує цю книжку автор», — такий напис зробив письменник на її сторінці. В оповіданнях «Маленький горбань», «Яма», «Безпритульні», «Великодня ніч» та ін. відчувається відлуння прожитих у шахтарському краї років. Тексти розповідають про радість, втіху й страждання дітей робітників і селян. Автор створив їхні світлі, щирі образи. У 1917-1918 роках С. Черкасенко виступає упорядником книг для читання («читанок») і букварів для українських шкіл, готує підручники. Уряд Української Народної Республіки доручив йому поїхати за кордон, до Відня, щоби вивчити там видавничу справу і згодом налагодити її на Батьківщині. Не думав тоді С. Черкасенко, що покидає рідну землю назавжди. Письменник тяжко переживав еміграцію. Він оселився на околиці Праги, де мешкав до кінця життя. 7 лютого 1940 року письменника не стало. Похований на Ольшанському цвинтарі в Празі....
0 Переглянути

Андрій Чайковський (1857—1935)

9 Клас

Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857 р. в місті Самбір на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано осиротів, і його виховували родичі. Початкову освіту одержав у дяка с. Гордині, закінчив у 1877 р. Самбірську гімназію. Відбувши річну військову службу, вступив на філософський факультет, а через рік перейшов на правничий відділ Львівського університету. Працював адвокатом у Львові, потім у Бережанах відкрив адвокатську канцелярію. Перед Першою світовою війною переїхав до Самбора, а після війни поселився в Коломиї, де й жив до дня смерті 2 червня 1935 р. Літературна діяльність письменника розпочалася 1888 року. Писати він почав ще в гімназії під впливом прочитаних книжок. Створював драми й оповідання. Андрій Чайковський швидко здобув славу всеукраїнського письменника. Велику популярність йому принесли твори «Олюнька» та «В чужім гнізді». Їх високо оцінив Іван Франко. Один за одним з'являлися твори про історію козаччини: «Козацька помста», «За сестрою», «З татарської неволі», «Украдений син» та багато інших. Не тільки твори селянської тематики, повісті про інтелігенцію, а й численні історичні оповідання були підготовчою роботою до написання історичного роману «Сагайдачний»....
0 Переглянути

Борис Грінченко (1863—1910)

9 Клас

Грінченко Борис Дмитрович — український письменник, педагог, літературознавець, історик. Він мав багато псевдонімів: В. Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник. Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії (тепер Сумська область) в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. З 1874 по 1879 рік Борис Грінченко навчається у Харківському реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув'язненні. Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 року починається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 року. Працював учителем у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Всі роки роботи Грінченко пильно придивлявся до життя дітей і поза школою. Його цікавили їхні взаємини, між собою і з дорослими, робота вдома, різні забавки. Він прагнув зрозуміти, як вони сприймають навколишній світ, чим цікавляться, про що мріють....
0 Переглянути

Богдан Лепкий (1872—1941)

9 Клас

Народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенький на Тернопільщині в сім'ї священника. З шести років жив у Бережанах у діда священника. Основи шкільної науки Богдану викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 році вступив до Віденської академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту. Пізніше навчався у Віденському та Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанській гімназії. Був близьким з І. Франком, М. Вороним, які підтримали його перші збірки оповідань. Став членом гуртка західноукраїнських літераторів «Молода муза». Займався творчою діяльністю. Згодом з'явилися перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п'ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. Його нові книжки перекладали чеською, польською, німецькою та іншими мовами. 1899 року їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність у гімназіях, читає лекції з української мови та літератури. Згодом отримує посаду лектора в Ягеллонському університеті. Перша світова війна застала сім'ю Лепких у Кракові. Його було мобілізовано до австрійського війська. Та завдяки сприянню друзів він не був відправлений в армію. Займався просвітницькою роботою в таборах для військовополонених солдатів....
0 Переглянути

Тимофій Бордуляк (1863—1936)

9 Клас

Бордуляк Тимофій Гнатович народився 2 лютого 1863 року в селі Бордуляки Бродівського повіту (нині Бродівський район, Львівська область) у селянській родині. Початкову освіту здобув у народній школі в селі Станіславчик. Згодом вступив до єдиної тоді української гімназії у Львові. Тут зазнав тяжких злиднів, бо з дому не одержував майже ніякої допомоги. Єдиним джерелом прибутку були приватні уроки: юнак готував до вступу в гімназію панських дітей. Попри обмаль часу, Тимофій добре вчився. Особливо любив гуманітарні науки. У гімназії він уперше прочитав твори Шевченка, Франка та інших українських письменників. Навчаючись у старших класах, Бордуляк почав писати вірші, але до друку подавати не наважувався. Закінчивши гімназію, вступив до духовної семінарії. Тут навчання було безплатне, ще й у бурсі можна жити й харчуватися. Тимофій старанно вчився, багато читав. Крім грецької, латинської та польської мов, які викладалися в семінарії, самотужки вивчав французьку, німецьку, італійську. Продовжував складати вірші. Один із них був надрукований у журналі, коли поету-початківцю було двадцять чотири роки. Закінчивши навчання, Т. Бордуляк усе життя служив священником у віддалених селах Галичини. Брав активну участь у діяльності «Просвіти», громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання для селян в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства....
0 Переглянути

Олекса Стороженко (1806—1874)

9 Клас

Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у селі Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив неабиякі успіхи. Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал митець узяв за основу багатьох творів. Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його контузило. 1864 року Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (сучасний Вільнюс — столиця Литви). У відставці в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко жив на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь)....
0 Переглянути

Євген Гуцало (1937—1995)

9 Клас

Тонко розуміти, відчувати прекрасний світ дитинства може не кожен. Для цього треба мати талант. Таким талантом, яскравим, самобутнім, володів Євген Гуцало, прозаїк, поет, кіносценарист. Його твори для дітей — це чарівний світ, де легко і просто народжується казка, де живуть її добрі герої. Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Пробувати свої сили в літературі Євген почав рано. Надсилав свої вірші й оповідання до дитячих газет і журналів, але жодного рядка не було надруковано. Та все ж хлопець твердо вирішив стати письменником. А ще багато читав. Пізніше в автобіографії письменник зазначить: «У дитинстві книжка була самим життям...». Після блискучого закінчення середньої школи він вирішив вступати до Київського університету ім. Т. Шевченка на факультет журналістики, але не пройшов за конкурсом. Через рік Євген стає студентом філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту. Він багато читає, пише, шукає свій шлях у літературі, свою тему в ній. Дитяча мрія Євгена Гуцала таки здійснилася, і він став в один ряд із класиками вітчизняної літератури. З-під його пера вийшло понад сто книг. Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август», «З горіха зерня», «Дениско». А за книжки «Саййора» та «Пролетіли коні» Євгена Гуцала було відзначено Державною премією імені Т. Г. Шевченка....
0 Переглянути

Володимир Винниченко (1880—1951)

9 Клас

Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді у селянській родині. Спершу хлопчик учився в народній сільській школі, потім у єлисаветградській гімназії, але через матеріальні нестатки не зміг її закінчити. Наймитував у поміщицьких маєтках і вчився самотужки. Екстерном блискуче склав іспити за гімназійний курс і став студентом юридичного факультету Київського університету. Як неблагонадійного його виключили з першого курсу університету, а потім заарештували й віддали в солдати. Арешти, солдатчина, переслідування, ув'язнення змусили Винниченка часто виїжджати за кордон. Він жив в Австрії, Франції, Швейцарії, Італії, проводив підпільну революційну діяльність, писав нові літературні твори. Коли перемогла Лютнева революція 1917 року, В. Винниченко очолив перший уряд Української Народної Республіки, був призначений генеральним секретарем Міністерства внутрішніх справ, де відстоював ідеї суверенності та незалежності України. Після падіння Української Народної Республіки, у вересні 1920 року, коли Україна була в розпалі громадянської війни, Володимир Винниченко назавжди із родиною виїжджає до Австрії. На чужині В. Винниченко не пориває зв'язок з Україною, турбується її долею, багато працює. Він написав понад сто оповідань, десятки п'єс, 14 романів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 122 123 124 125 126 127 128 129 130 ... 229
Назад

Навігація