Войти
Закрыть

Суспільно-побутові пісні

9 Клас

«...Наша пісня майже зовсім селянська і проста, написана простонародною мовою, але я сміливо заявляю, що при своїй простонародності і простоті вона щира, чиста і безпосередня». Ці слова належать видатному письменникові Григорію Сковороді. До суспільно-побутових пісень належать козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські й солдатські, наймитські та заробітчанські пісні. Усі різновиди суспільно-побутових пісень об'єднує те, що в них відображені настрої народу, викликані різними явищами суспільного життя. У суспільно-побутових піснях відтворене життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало їх заради миру, спокою й добробуту своїх родин покидати домівки та йти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві....

Про хрещення Києва князем Володимиром

9 Клас

Володимир віддав Корсунь грекам як віно за царицю, а сам повернувся в Київ. І коли прийшов, повелів звергнути всіх кумирів: одних порубать, а других попалити. Перуна ж повелів прив'язати коневі до хвоста і волочити з гори Боричевим узвозом на Ручай, а дванадцять мужів приставив бити його жезлами. І робили це не тому, що дерево може відчувати, а для наруги над бісами, що спокушали цим образом людей, хай прийме відплату від людей. Великий єси, Господи, і дивні діла твої! Вчора був шанований людьми, а сьогодні зневажений. І коли тягли Перуна Ручаєм до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо ще не прийняли хрещення. І, притягнувши, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей), кажучи: «Якщо де пристане, то відпихайте його від берега, аж доки не пройде пороги, тоді залишите його». Вони ж виконали, як було звелено. І коли пустили Перуна і пройшов він через пороги, викинув його вітер на рінь, що й до сьогодні називається Перунова рінь. Після цього Володимир послав своїх посланців по всьому городу сказати: «Якщо завтра хто-небудь не буде на річці: чи багатий, чи вбогий, чи жебрак, а чи раб, — той буде ворог мій». І, почувши це, люди йшли з радістю, раділи і говорили: «Якби це не було добре, не прийняли б його князь і бояри». Ранком зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли в ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву. І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих!...

Про князя Олега

9 Клас

І жив Олег в мирі з усіма землянами, княжачи в Києві. І прийшла осінь, і згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайні, вирішивши ніколи не сідати на нього. Питав-бо колись волхвів і віщунів: «Од чого мені доведеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, якого ти любиш і їздиш на ньому, — від нього тобі й померти!» Олег же, взявши це собі до тямки, каже: «Ніколи не сяду на нього і більше не гляну». І звелів годувати його, і не приводити його до себе. І перебув декілька років, не бачивши його, аж поки й на греки не пішов. А повернувшись до Києва і проживши чотири роки, на п'яте літо він спом'янув коня, що від нього, як віщували волхви, мав померти. І, покликавши старшого над конюхами, запитав: «Де кінь мій, якого я поставив був годувати і берегти його?» А той каже: «Помер». Олег же посміявся і докорив віщунові, кажучи: «Невірно ото говорять волхви і все те неправда є: кінь помер, а я живий». І наказав він осідлати коня: «Хай-но погляну на кості його». І прибув він на місце, де лежали його кості голі і череп голий, спішився і, посміявшись, сказав: «Чи не від цього черепа смерть мені приймати?» І ступив він ногою на череп, і, з'явившись із черепа, змія вкусила його в ногу. І з того він розхворівся і помер. І плакали по ньому всі люди плачем великим, і понесли, і поховали його на горі, яка зветься Щекавицею. Є ж і досі могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжіння тридцять три роки....

Про заснування Києва

9 Клас

Поляни ж жили в ті часи окремо й володарювали родами своїми... І були три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій — Хорив, і сестра їх — Либідь*. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів*, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. І збудували вони городок на честь свого старшого брата, й нарекли його Києвом. А навколо города був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. І були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них в Києві є поляни й до сьогодні. Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Проте коли б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, до якого він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і уподобав місце, і збудував малий городок, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли....

Українська література 9 клас Пономаренко, Тороп (F70)

9 Клас

У новому навчальному році ми продовжимо нашу подорож у країну Літературного Слова. Сподіваємося, що, перегортаючи сторінки відомих творів красного письменства, ти отримаєш справжню естетичну насолоду. Автори раді запропонувати тобі підручник, в якому вміщено чимало цікавого, повчального й захопливого. Ти дізнаєшся багато нового про своїх улюблених письменників, відкриєш для себе нові імена в літературі, одержиш насолоду від прочитання художніх творів. Розділи підручника відкриють тобі дивовижну глибину славного історичного минулого нашого народу, ти почуєш чарівні звуки із пісенних скарбів українського народу. У світ літературних казок тебе поведуть знайомі й «нові» письменники — мудрі, добрі, з багатою уявою і фантазією. Пізнавай навколишній світ самостійно, з друзями, батьками, уявляй, фантазуй, твори, домислюй життя «без кордонів». Читаючи передбачені програмою твори, пізнавай досвід та моделі поведінки, притаманні твоїм одноліткам, формуй свій внутрішній світ та споглядай природу людських взаємин....

Узагальнення вивченого

10 Клас

Упродовж навчального року ви ознайомилися з українською літературою другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Сподіваємося, це допомогло вам стати досвідченішими читачами, збагатило ваш духовний досвід, уяву, здатність отримувати естетичну насолоду від читання. • Завдання основного рівня 1. Пригадайте, у чому полягає суть естетичного, ідеологічного та навчально-наукового типів читання. Наведіть приклади текстів, для ознайомлення з якими на уроках літератури ви використовували ці типи читання. 2. Якими літературними сайтами й електронними бібліотеками ви найчастіше користувалися? Академік С. Єфремов, завершуючи фундаментальну «Історію українського письменства», визначив, зокрема, такі основні особливості нашого художнього слова. • «Шукало воно людину, боролося за права особи людської, обороняло її від тих кайданів, що накладає життя, роздмухувало іскру людяності у великий серця жар, що запалює протестом проти мізерної буденщини». • «У надзвичайно яскравій національній формі ніде, може, не знайдете такого надзвичайно широкого духу, що болить світовими, уселюдськими болями, що навіть власні справи раз у раз освітлює з погляду вищої правди та справедливості». • Українській літературі вдалося здійснити грандіозну місію — «збудити великий народ до свідомого життя, живий дух удмухнути в приспаного історією велетня, перетворити сирову етнографічну масу на свідому та своєю свідомістю дужу націю». • «Оця внутрішня краса, оця моральна велич, той порив, що душу свою кладе за други своя — червоною ниткою проходять через усю історію новішого нашого письменства. Подвижництво й мучеництво... Ні один, мабуть, письменник у нас через каторжні обставини нашого національного життя не розгорнув свого хисту на повну міру, ні один не використав усіх своїх сил, ні один не дав усього того, що міг би дати... А скільки ж то праці, енергії й часу йшло на боротьбу хоча б із безглуздими цензурними заборонами, скільки — на розворушування байдужих, освідомлювання нетямущих, підбадьорювання знесилених!.. Сміливо можна сказати, що все, що в інших письменствах само собою давалося, у нас вимагало надлюдської праці»....

Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Арслан-киз

10 Клас

Серед найвідоміших творів І. Гаспринського — оповідання-притча «Арслан-киз» («Дівчина-левиця»). У ньому йдеться про боротьбу уйгурів з китайськими загарбниками (XVIII — поч. ХІХ ст.). Уйгури — це корінний народ Східного Туркестану, що належить до тюркської сім'ї, мусульмани за віросповіданням. Сьогодні в нашій країні, що пережила два Майдани й обороняється від підступного загарбника, часто звучать крилаті вислови кошового отамана Запорозької Січі І. Сірка: «Рабів до раю не пускають» і письменника-борця за свободу України І. Багряного: «Сміливі завжди мають щастя». Використовуючи ці афоризми, напишіть есе про секрет перемоги Арслан-киз. Отже, як бачимо, й українська, і кримськотатарська література, суспільна думка на межі ХІХ-ХХ ст. привертають увагу сучасників і наступних поколінь до тих самих проблем. Обстоюють ідеї соціального й духовного звільнення, розкріпачення людини, створення умов для її творчої самореалізації. Гаряче виступають за емансипацію жінок, пригноблених народів, суспільних верств. Тобто втілюють у життя найвищу гуманістичну місію художнього слова....

Навігація