Літописні оповіді

З далеких минулих часів дійшли до нас і перші рукописні книги — літописи. Найдавнішим із них є «Повість минулих літ». Його первісний оригінал, як вважають вчені, створений славетним київським Нестором Літописцем, не зберігся. Залишилися лише його пізніші списки, переписані та відредаговані — відомий Лаврентіївський список (1377) та Іпатський список (не пізніше другого десятиліття XV ст.). Літопис розпочинається розповіддю про легендарний «світовий потоп», далі йдеться про походження слов'ян, заснування Києва, в хронологічній послідовності описуються різноманітні події, пов'язані з Київською Руссю. Науковці вважають, що автор був досить освіченою для свого часу людиною, знав іноземні мови, зокрема грецьку. В сімнадцять років він став монахом Києво-Печерської лаври.

Слово «літопис» утворилося від слів «літо» (рік) і «писати». Це найдавніший вид літератури, у якому записи велися у хронологічній послідовності. Літописи одночасно є як історичними документами, так і художніми творами. Історичними — тому, що в літописах автори записували відомості про події минулого, а також ті, сучасниками яких були самі. Художніми творами літописи є тому, що включають багато легенд, переказів, а сучасні авторові події описуються емоційно.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно