Войти
Закрыть

Образне слово поетичного модернізму

10 Клас

Поезії Миколи Вороного і Богдана Лепкого прийнято вважати першими ластівками українського модернізму. Дуже близько до них примикав Олександр Олесь-символіст. У його поезії «Айстри» суто «декадентська» тема передчасної загибелі надій і прагнень зреалізована через образ прекрасних осінніх айстр, яких убив приморозок, хоч наступного дня погода вже повернулася до тривалого тепла «бабиного літа». Проте це була лірика, що виростала з традицій, а не протистояла їм. Іншими словами, український поетичний модернізм, на відміну від модернізму в українській прозі, набагато більше тяжів до усталених віками норм, питомо народних засобів милозвучності й образотворення, оперував сталими епітетами, традиційними порівняннями. Літературно-художній альманах «З-над хмар і з долин», який упорядкував і видав М. Вороний 1903 р. в Одесі, залучивши до друку на його сторінках насамперед новаторських, модерних письменників, зокрема М. Коцюбинського, став ключовим пунктом в українському літературному процесі. Авторові, знаменитому своїм «Intermezzo», М. Вороний у листі виклав програму альманаху та власне бачення української літератури як європейської і новаторської, висловивши власні симпатії «до новіших течій в літературах європейських». Пізніше саме за ці погляди М. Вороний та його прихильники зазнали гострої критики з боку громадськості і письменників традиційного скерування літератури, які звинувачували «модерністів» у нібито абсолютному відході від дійсності у сферу «чистого мистецтва» на ті уявні манівці, на які вони кличуть обдаровану літературну молодь. Упродовж 1906-1914 рр. у Львові існувало літературне угруповання українських модерністів «Молода муза». Походження назви цього західноукраїнського письменницького товариства пов’язують як з аналогією до літературної організації польських модерністів «Молода Польща», так і з новелою неофіційного лідера «Молодої музи» Михайла Яцкова - «Доля молоденької музи» (1907)....
0 Переглянути

Новела «Момент»

10 Клас

Модерна новела В. Винниченка «Момент» (1910), написана в стилі імпресіонізму, має також виразні елементи неоромантизму й експресіонізму. Підзаголовок «(Із оповідань тюремної Шехерезади)» завжди породжує додаткові асоціації в читачів, а саме: 1. Султанова кохана Шехерезада зі збірки перських казок «Тисяча й одна ніч», щоб урятувати собі життя, розповідала жорстокому правителеві цікаві казки, не закінчуючи остаточно кожної з них до світанку наступного дня, а таким чином переплітаючи між собою ці твори, коли один уже нібито завершений сюжет служив лише своєрідною експозицією іншого. 2. У перській імперії слово «шахр» мало у своєму корені значення лексеми «держава», «місто», тим часом як корінь «азад» трактувався як «воля», «вільний». 3. У творі В. Винниченка головний герой - молодий освічений чоловік на прізвисько Шехерезада - це багатократний політичний в’язень, який любить розважати своїх співкамерників унікальними житейськими історіями, але він завжди вільний душею. 4. Сам автор новели «Момент» також неодноразово перебував у в’язниці за свою політичну діяльність, а в юності був і власним характером, і світоглядом, і навіть революційною діяльністю дуже подібний до свого літературного героя Шехерезади. Розповідь у новелі ведеться від першої особи, що особливо впливає на активізацію довіри читачів. Шехерезада згадує незаконний перехід кордону з напарницею, власне, його ідеологічною партнеркою - панною Мусею. Слово «панна» однозначно вказує на те, що Муся - дівчина, юна незаміжня особа й водночас, незважаючи на свою політичну заангажованість1 і остаточний вибір власної участі в революційній діяльності - інфантильна2, зворушливо довірлива, емоційно багата особистість....
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Володимир Винниченко народився 26 липня 1880 р. в місті Єлисаветграді. У дитинстві був упертим і дуже непосидючим, і батьки надовго запам’ятали його витівки: одного разу по річці Інгул на ковзанах приїхав до бабусі й дідуся, що жили за півсотні кілометрів. Зростав фізично розвиненим, як для свого віку, а найулюбленішою була гра у «солов'я-розбійника». Хлопець мав добру пам’ять, самостійно навчився читати («букварем» стали афіші, принесені братом із друкарні). Перша вчителька ще в народній школі переконала батьків у тому, що їхня дитина дуже здібна. Незважаючи на тяжке матеріальне становище сім’ї, до думки цього педагога прислухалися і Володимира віддали до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії. Тут хлопчик відчував, що навколо панує зневага до селян, їхньої мови, одягу: «Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника». Це було перше усвідомлення соціальної та національної нерівності, яке викликало в дитини палке бажання протистояти несправедливості: бійки з учнями, розбивання шибок у хатах учителів-кривдників, а далі - участь у революційній організації. В. Винниченко написав «революційну поему», за яку спочатку тиждень відсидів у карцері, а згодом його відрахували з гімназії. Проте юнак екстерном підготувався до іспиту на атестат зрілості в Златопільській гімназії. Усе життя митець працював над самоосвітою, досконало знав кілька мов: російську, латинську, грецьку, німецьку та французьку. Володимир Винниченко як літератор-початківець намагався наслідувати художній стиль Івана Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. Тож першим його «революційним» твором стала «Софія» (приблизно 1899 р.). Особливо цікавили цього митця «болота плодородні», магнітом притягували «випадки суспільності» (Іван Франко): соціальне дно, світ босяків, злодіїв....
0 Переглянути

Творча спадщина Василя Стефаника

10 Клас

Творчість В. Стефаника поділяють на два періоди: 1) 1897-1901 рр., у які були опубліковані три збірки новел: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901). До виданої 1905 р. збірки «Моє слово» увійшли твори, написані раніше; 2) 1916-1933 рр., коли з’явилися друком збірка «Земля» (1926), а також ювілейне видання «Твори» (1933), до якого ввійшла проза, раніше друкована на сторінках журналів. Починав письменник із ліричної, настроєвої літератури, власне, поезії в прозі - жанру, що тоді був популярний серед модерністів. Проте ці ранні твори побачили світ значно пізніше, а деякі з них - аж після смерті письменника. Літературознавці зауважують у них виразні ознаки імпресіонізму (поезії в прозі «Раненько чесала волосся», «У воздухах плавають ліси», «Городчик до сонця ридав»). Однак уже мініатюри «Моє слово» й «Дорога» містять прикмети глибокого бетховенського симфонізму, що характеризує авторський стиль В. Стефаника. Від жанру поезії в прозі В. Стефаник еволюціонував до соціально-психологічної новели, й уже перші його друковані твори представлені саме цим жанром. Новели «Виводили з села» та «Стратився» - ця справжня трагедія-дилогія у формі короткої прози - присвячені темі рекрутчини, загибелі селянського сина-одинака в цісарській армії. Апокаліптичні мотиви, присутні в першій новелі в зловісно-трагічних символах, реалізуються в другій у глибокому розкритті горя старого батька, який їде підготувати до поховання тіло сина, що «стратився». Стефаник пише про селян, малює їхнє горе, однаково - бідних (як Антін із «Синьої книжечки») чи заможніших (як Басараби з однойменної новели), адже письменника не так цікавили питання економічної нужди, як проблема самотності людини, покинутості, сенсу страждання й смерті, втрати....
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русові (нині - Івано-Франківська область) у родині заможних селян Семена та Оксани Стефаників. За родинними переказами, наприкінці XVIII ст. прадід письменника примандрував до Русова з Наддніпрянщини, де згодом одружився й оселився. Дитинство Василя минало в рідному селі, в атмосфері традицій і звичаїв Покуття, зігріте любов’ю й турботою матері та старшої сестри Марії. Мати була лагідної й доброї вдачі. Батько ж вирізнявся практичністю і досить суворим характером. Стосунки між Семеном Стефаником і сином завжди були складні. Натомість світлий образ мами впродовж усього життя письменник проніс у серці як найбільшу святиню. Журливу мелодію її співанок він чутиме завжди: «Мені привиджуються давні стежки по полях, давні співанки причуваються, чую, як колись мене мама в окрайку вперізувала, чую єї віддих на моїм волоссю». Грамоту Василь опанував у сільській школі, згодом продовжив навчання в містечку Снятині. Батько, побачивши, що син тягнеться до науки й має неабиякі здібності, вирішив (навчання тоді коштувало дуже дорого) віддати його до гімназії. Як згадував пізніше письменник, ця школа йому «строїла душу»: тут відчув «велику погорду до себе і до всього селянського від учителів, тут мене зачали бити, хоч дома мої батьки мене ніколи не били». Та бажання вчитися було таке велике, що у 1883 р. хлопець успішно склав іспити до Коломийської польської гімназії. Проте ставлення до учнів-українців і в цьому навчальному закладі було не краще: із них глузували, били. Один такий випадок назавжди залишив у душі В. Стефаника глибоку рану: «Професор натуральної історії Вайгель казав мені показувати на таблицях... Я був ще замалий і не годен рукою досягнути табличку, то за те тростиною так бив по руці, що вона зараз же спухла, а до того підкасував на мені сорочину і в той спосіб у поясі відкривав перед класом голе тіло. Цілий клас ревів з радості і сміху, а я стратив пам’ять і впав на підлогу». Після цього випадку батько купив Василеві «панське одіння», й коли він «появився переодітий», хлопчину зустрів ураган сміху: «До того часу і відтоді дотепер я не чув більшого встиду, і здається мені тепер, що я був би іншим чоловіком, якби той встид мене не отроїв»....
0 Переглянути

Неоромантичні твори Ольги Кобилянської-феміністки

10 Клас

Дитячі враження від мистецьки зіграної імпровізації майстром із налаштування фортеп’яно лягли в основу твору О. Кобилянської «Impromtu phantasie» (1894), жанр якого письменниця визначає як нарис і вже цим наголошує на реальності, автобіографічності події. У досить широкому пролозі до основної події героїня твору постає надзвичайно вразливою і сміливою дівчинкою-підлітком, яка годинами може тихенько й непомітно спостерігати за найменшими змінами в природі, але водночас готова осідлати норовистого коня. Це можна вважати автобіографічним фактом, адже зі спогадів сучасників юна Ольга часто постає наїзницею у зеленій амазонці - жіночому одязі для верхової їзди. На чоловіків красива висока дівчина незалежного вигляду на норовистому коні справляла незабутнє враження. Безіменна героїня нарису вперше в житті цілком випадково чує музичний твір такої сили, що довіку не може забути його. Зрозумівши її замилування грою і побачивши сльози зворушення красою музики, юнак зізнається дівчині, що він виконав для неї твір польського композитора й піаніста Фрідеріка Шопена «Impromtu phantasie», який вона колись обов’язково відтворить самостійно ще краще. У нарисі дуже вдало передано відчуття, переживання і настрій дівчинки-підлітка від артистично виконаного музичного твору геніального композитора....
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. в маленькому містечку Гура-Гумора, яке зараз належить Румунії, в сім’ї службовця. Дівчина була четвертою дитиною в родині, після неї народилися ще два брати і сестра. Багатодітна сім’я потребувала коштів, і батькові доводилося багато працювати. Незважаючи на фінансові труднощі, Ольга закінчила чотири класи німецької початкової школи. Щоб дочка володіла й українською, батько найняв учительку, яка за шість місяців навчила дівчинку «писати, читати, граматики небагато». Перший вірш, присвячений матері, Ольга створила у дванадцять років. Мати Ольги Кобилянської була надзвичайно доброю і делікатною жінкою. Пізніше Леся Українка називала її «святою Анною». Ольга любила неньку великою вдячною любов’ю: «Та глибока тиха мислителька з небагатьма словами на чистих своїх устах». Знайшла дочка і в суворому батькові гарну рису, акцентувала, що глибокий слід у дитячих душах залишила його любов «до рідного слова, свого народу, своєї пісні, знання рідної мови, що все-таки шанували в хаті». У багатодітній родині підростали Ольжині брати, і батько вважав, що насамперед їм варто дати належну освіту, адже дівчата повиходять заміж і з науки все одно жити не будуть. Тим часом Ольга серйозно взялася за самоосвіту, почала читати німецьку прозу в оригіналі. У юності дівчина гарно співала, грала на фортепіано, малювала, пробувала себе як акторка на сцені театру «Руська бесіда» в Чернівцях. «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». Ольга Кобилянська Сім’я Юліана Кобилянського часто переїжджала: спочатку до Сучави, потім до Кімполунга. Переїзди були пов’язані з працевлаштуванням батька, проте щоліта Кобилянські гостювали в бабусі в селі Димка, де Ольга насолоджувалася неповторною красою природи. Великий вплив на Ольгу мав старший брат Юліан, подарунок якого - книгу «Малый сборник песней для спиволюбивых русинов» - письменниця зберігала до кінця життя. Брати допомагали Ользі знайомитися зі слов’янською літературою і з творами митців із Наддніпрянської України. Твори Кобзаря Ольга Кобилянська навіть пробувала перекладати німецькою мовою....
0 Переглянути

Повість «Тіні забутих предків»

10 Клас

Знайомство Михайла Коцюбинського з Гуцульщиною розпочалося під час першої поїздки до Криворівні влітку 1910 р. на запросини відомого фольклориста й етнографа Володимира Гнатюка. Повість стала лебединою піснею письменника. Для написання «Тіней забутих предків» автор уважно вивчав побут і звичаї горян, їхній фольклор під час перебування у Криворівні, студіював етнографічно-фольклорні матеріали (багатотомну працю «Гуцульщина» Володимира Шухевича, «Матеріали до гуцульської демонології» Антона Онищука, «Гуцульські примівки» Івана Франка). Однак екзотика не стала основною в його творі. М. Коцюбинський «оновив етнографічно-романтичний сюжет» (Сергій Єфремов). Надзвичайно колоритні описи побуту і вірувань жителів Карпат автор, на відміну від Гната Хоткевича, використав як тло для «вічного сюжету». Стародавній обряд «грушки» (ігри при покійникові), який тоді ще зберігався в гуцульських селах, невипадково став у повісті фінальною сценою: так наголошено на незнищенності життя, циклічності переходу життя у смерть і смерті в життя. 1Дереворит - техніка гравюри на дошці з дерева, розрізаного впоперек шарів. Михайло Коцюбинський довго шукав назву для своєї повісті, перебрав кілька варіантів: «В зелених горах», «Тіні минулого», «Голоси предвічні», «Сила забутих предків» - і зупинився на тій, що мала глибоке значення, підтекст. Автор зробив назву ключем до розуміння всього твору....
0 Переглянути

Новела «Intermezzo»

10 Клас

Творчий задум новели визрів у Михайла Коцюбинського під час гостювання в маєтку Євгена Чикаленка в с. Кононівка, куди він приїхав на відпочинок. Глибоке переживання подій пореволюційної реакції, виснаження від творчості й хвороб спонукали митця до усамітнення, до пошуків джерел натхнення. Якщо в етюді «Цвіт яблуні» письменник більшою мірою зосередився на «секретах творчості», то новела «Intermezzo» (1908) виявляє творче кредо митця. «Intermezzo» - новела з ознаками «поезії в прозі». Назва твору (з італ. intermezzo - перерва) означає невеликий музичний твір, який здебільшого звучить у перервах між актами трагедії чи опери. Отже, слово «інтермецо» - відповідник українських лексем «перепочинок», «пауза». У музиці це - інструментальна п’єса довільної будови або окремий оркестровий епізод в опері. Таким чином, назва твору дуже влучна, під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи. Однак М. Коцюбинський використав цю назву не тільки для позначення перепочинку. Дехто з літературознавців уважає, що цей твір - лірико-драматична поема в прозі, своєрідна симфонія. Твір засвідчує яскравий синкретизм творчої палітри автора: цілісна композиція новели, як і структура окремо взятих частин, розгортається за музичним принципом контрапункту1. З іншого боку, твір становить майже суцільний пейзаж (зв’язок із живописом також незаперечний: яскравість барв, нюансування відтінків, динаміка й перехід кольорів). 1Контрапункт (музичний термін, з латин. - нота проти ноти) - у літературі: одночасне розгортання кількох мотивів. Автор їх веде паралельно та почергово виділяє один із них як провідний. Мотиви повторюються, варіюються, то наростають, розгортаються, то стихають....
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці. Батько письменника мав неспокійну вдачу й нещасливу долю. Це ставало причиною зміни місць праці, тому родина мусила часто переїжджати. В автобіографії М. Коцюбинський наголошував, що його рід по батьковій лінії походив «з давніх українських бояр». Мати ж вела родовід від освічених молдавських вельмож. Любов до мистецтва, яким вона була щедро наділена, а також «багата природа прекрасного Поділля» сформували, за спогадами письменника, його душевну організацію, виховали важливий для характеру митця ідеал краси й гармонії. Цікаво знати! Одного разу в дитинстві, коли малий Михайлик захворів, він раптом у маренні заговорив українською мовою. Це дуже здивувало батьків, оскільки в родині панувала російська. Після одужання про цю подію часто згадували, і це збудило в хлопчика свідоме зацікавлення українським словом. У 9 років Михайлик складає українські пісні на зразок народних, а в 12 років пише повість із фінського життя. Освіту малий Михайлик здобував спочатку в приватного учителя, відтак у школі міста Бар, а згодом навчався у Шаргородському духовному училищі. Саме на цей період припадають іще наївні літературні спроби юного митця. Як згадував сам письменник, причиною стала перша закоханість, під впливом якої «...я поклав собі зробитися великою людиною»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 171 172 173 174 175 176 177 178 179 ... 229
Назад

Навігація