Войти
Закрыть

Софія Андрухович (Народилась 1982 р.)

11 Клас

Софія Юріївна Андрухович народилась 17 листопада 1982 року в Івано-Франківську. Закінчила Українську академію друкарства. Авторка книжок «Літо Мілени», «Старі люди», «Жінки їхніх чоловіків», «Сьомга», «Фелікс Австрія». Займається перекладацькою діяльністю. У писанні, як і в житті, постійно робиш помилки і втрачаєш можливості, але це не причина, щоб назавжди завмерти на роздоріжжі. Я ніколи не напишу досконалої книжки. Але я писатиму. Софія Aндрухович Досліджуємо самостійно Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте інтерв'ю з Софією Андрухович у програмі «Люди. Hard Talk». Чи зацікавила вас письменниця, її роман «Фелікс Австрія»? Чого ви очікуєте від читання твору?...

Оксана Забужко (Народилась 1960 р.). Рідні, але дуже різні («Казка про калинову сопілку»)

11 Клас

«Казка про калинову сопілку» побачила світ 2000 року. Насправді це ніяка не казка, а повість із казковими мотивами та образами. Відрізняється від народної казки складними психологічними характерами й підкреслено суб'єктивною авторською позицією. Авторка добре погодила фольклорний матеріал із власним творчим задумом. Немало взяла з казок «Дідова дочка й бабина дочка» та «Дивна сопілка», зокрема запозичила мотив метаморфози — перетворення людини на об'єкт природного світу. А ще використала легенди: одну — про злого духа перелесника, який зваблює жінок, а іншу — народну обробку біблійної історії про Каїна й Авеля з мотивом братовбивства. Важливим є й етнографічно правдоподібне відтворення звичаєвого права та побуту українського села XVIII — першої половини ХІХ століть (саме в цей час і відбуваються події). Усе почалося з конфлікту між крайнім індивідуалізмом та колективним звичаєвим правом, тобто системою неписаних норм, що закріплені в народній традиції. Мати головної героїні колись сама вийшла за нелюба, адже не могла побратися з коханим — воля батька та його практичний розрахунок визначали зрештою вибір небажаного супутника життя. Марія в старшій дочці воліє бачити, чого сама не отримала: мовляв її Ганна-панна матиме кращу долю, чи не князівною стане. Тому й усю увагу мати приділяє старшій дитині, а молодша Оленка лишилась під батьковою опікою. Як у казці «Дідова дочка й бабина дочка» — про рідних, але різних....

Оксана Забужко (Народилась 1960 р.)

11 Клас

Оксана Стефанівна Забужко народилась 19 вересня 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Авторка поетичних збірок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», романів «Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів», низки повістей, оповідань, есеїв. У мене було вколочено абсолютно непохитне переконання (і всі життєві розчарування в дорослому віці його так і не похитнули), що всякий чесно зроблений труд рано чи пізно дочекається винагороди. Може, посмертно. Не обов'язково ж за життя. Написання книги — це вихід за межі горизонтів свого актуального знання. Воювати з сутністю, яка хоче стати книжкою, — як ходити по воді. Ще трохи ізоляції — і відчуваєш, що почнеш левітувати. Ніяка наркота не зрівняється з кайфом від писання книжки....

Мирослав Дочинець (Народився 1959 р.)

11 Клас

Мирослав Іванович Дочинець народився 3 вересня 1959 року в місті Хусті Закарпатської області. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Тривалий час працював журналістом, займався видавничою справою. Автор багатьох книжок, серед яких «Гірчичне зерно», «Мукачево і мукачівці», «Гра в ляльки. Жіночі історії», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Бранець Чорного лісу», «Криничар», «Горянин. Води Господніх русел», «В'язень замку Паланок», «Світло семи днів». Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман — це конспект певного духовного піднесення....

Галина Пагутяк (Народилась 1958 р.). Прихований світ магії («Зачаровані музиканти: роман-феєрія»)

11 Клас

Основні події відбуваються в XVI столітті в містечку Журавні, що поблизу Дністра; правдоподібну щоденність давніх часів тісно переплетено з фантастикою. Для цього письменниця використала фольклор і міфологію — недарма визначила твір як роман-феєрію, тобто підкреслила його казковий характер. Здається, розповідь у романі стосується лише вигаданих персонажів, однак для самої авторки це не так: вона наголосила, що в основу твору покладено справжній родинний переказ: «Мій дідо ще перед війною, пасучи коней за рікою, бачив зачарованих музикантів і панну з жовтим волоссям. Я назвала їх — Ті, що літають у повітрі». Хай там як, але головному герою Матвієві Домницькому все ж випало на власні очі побачити зачарованих музикантів, і це докорінно змінило його життя. Спочатку вчулася незвичайна музика, що немов ранила серце, а потім з'явились і самі виконавці дивної музики: «Вони пропливали над Матвієм, награючи музику, ні веселу, ні сумну, а якусь наче нелюдську, а за ними проліг шмат чорної безодні, а далі з тієї безодні виринув ще кращий кінь, а на ньому пані з огняним волоссям, в пишній сукні, поверх якої здіймався під вітром зелений плащ. Вона обернула до Матвія сліпуче біле лице і вдарила його поглядом просто в саме серце»....

Галина Пагутяк (Народилась 1958 р.)

11 Клас

Галина Василівна Москалець (Пагутяк — літературний псевдонім) народилась 26 липня 1958 року в селі Залокоті на Львівщині. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Авторка багатьох книжок, серед яких «Потрапити в сад», «Смітник Господа нашого», «Записки Білого Пташка», «Писар Східних Воріт Притулку», «Королівство», «Слуга з Добромиля», «Урізька готика», «Зачаровані музиканти». У когось є наукове мислення, в когось — логічне. У мене, для прикладу, міфологічне мислення. Намагаюсь здобути знання, досвід заради того, щоб змінити ними світ. Але не дозволяю, аби світ мене змінював. Я — в опозиції до нього. Людина так зливається з природою, що здатна змінювати стихію собі на користь. Я знаю, як можна викликати вітер. Була свідком, як його викликали, щоб завадити мені вийти з хати, коли я відвідала чужу територію. Знаю, що можна наслати пошесть на тварин, на рослини, змінити погоду. Це все — реально!...

Сергій Жадан (Народився в 1974 р.). Роман-подорож («Інтернат»)

11 Клас

«Інтернат» (2017) — твір про війну, але й не зовсім. Про людей, які хотіли би лишитись «поза війною». Ось як і Паша, звичайний шкільний учитель: «Півтора роки тому. Всього лише півтора року тому. Спокійні часи, розмірене життя. Ще півтора роки тому Паша ходив на роботу, вечорами й на вихідних займався репетиторством, на життя цілком вистачало». Але від війни не сховатися — вона стукає у двері й руйнує життєві плани, змінює долі. У творі, за свідченням автора, «за основу взято Дебальцівську операцію, коли українська армія виходила з Дебальцевого». Тож учитель Паша, хай і без особливої охоти, вирушає через лінію фронту за своїм племінником Сашком — той перебуває в інтернаті. Так і розпочинаються мандри на три доби, сповнені травматичного досвіду жорстких випробувань. Автор досить точно визначив проблемно-тематичну основу свого роману: «...показати цю війну очима не військових, не журналістів, не політиків, а саме пересічних українців, які знаходяться на лінії фронту». Це твір про звичайних людей: «Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у них цієї позиції, необхідність брати на себе відповідальність і відсутність звички брати на себе відповідальність»....

Сергій Жадан (Народився в 1974 р.). Уперед у минуле («Ворошиловград»)

11 Клас

Дзвінок о п'ятій ранку з далекого Донбасу — і Герман Корольов вирушає додому. Старший брат поїхав до Амстердама, а хто ж тепер подбає про родинне майно — стару заправку й майстерню з ремонту автомобілів? Повернення до міста, у якому минуло дитинство, обертається для героя роману мандрівкою в минуле — у країну спогадів про безтурботне підліткове життя, коли все було простим і зрозумілим. Але й на малій батьківщині не все гаразд — жорстокі рейдери забажали відібрати заправку. Ось як про це сказано у творі: «Вони приходять і забирають у тебе все. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам'ять. І все, що ти можеш їм протиставити — це свою любов і свою ненависть». Механіки Коча і Травмований, а ще бухгалтерка Ольга допомагають Германові відстояти майно. А тут не лише про заправку й майстерню — і про занедбаний аеродром треба подбати, щоб і його не загарбали підприємливі ділки. А Герман весь у спогадах про підліткову футбольну команду — коли були всі молоді й сильні і здавалося, що попереду лише щастя. Над усе йому хочеться відродити втрачене відчуття чоловічого футбольного братерства — з давно минулих часів. І таки вдається щось подібне у фіналі: усі разом, немов команда, небайдужі жителі містечка об'єднуються й дають відсіч підступним і зажерливим рейдерам....

Сергій Жадан (Народився в 1974 р.). Між середньовіччям і сьогоденням («Тамплієри»)

11 Клас

Сам автор відзначив: «Тамплієри» — 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким не можна впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». Тамплієри — це один із чернечих військових орденів, що діяв у часи хрестових походів: переважно захищав паломників. А для автора збірки тамплієри — це сучасні добровольці, воїни на новітній війні. При цьому автор вважає некоректним обмежувати його поезію лише темою війни: «У книзі, звісно, є вірші, написані безпосередньо про війну, але в цілому вона писалась з трішки іншим завданням. Тамплієри тут — люди, які першими відгукуються на заклик іти воювати і першими стають заручниками цієї війни, коли повертаються. Вони стають зайвими, непотрібними, на них зазвичай і вішають усіх собак. Те, що ми зараз, власне, і бачимо у випадку з нашими військовими, а особливо з добровольцями». Справді, у збірці чимало про війну, але й не менше — про те, що відбувається «навколо війни», зі звичайними людьми. Ось, наприклад, образ священика: «Я знав священика, який був у полоні. / Шрам на скроні. Збиті чорні долоні». Є й про «сіру зону», стосунки між людьми, є й про любов, а ще чимало роздумів про життя і смерть — філософських і не дуже....

Сергій Жадан (Народився в 1974 р.). На межі щирості й пародіювання («Музика, очерет...», «Смерть моряка річкового флоту...»)

11 Клас

В одному з інтерв'ю С. Жадан зізнався: «Мистецтво — це така штука, де, безперечно, потрібні знання, освіта і досвід, але інтуїція потрібна не меншою мірою». Він і сам у поезії теж покладається на інтуїцію, яка підказує йому красиві, хай і стереотипні образи. Ось як у вірші «Музика, очерет...»: комети, ріки, міста, вії, «печальний голос», плач, «поїзд твоїх химер», «різний сніг» — і, звичайно, «тихо росте душа». Як іще краще й доступніше написати про кохання? А ось балада «Смерть моряка річкового флоту...» — про кохання і смерть. У художньому просторі твору панує ірраціональна сила фатуму. Мовляв, немає щастя морякові річкового флоту в непривітному світі, і так хочеться втечею притлумити біль любовної драми — повз «мерехкі електричні турбіни» ризикованим шляхом «на обважнілі одеські тумани» та «скумбрії плавники пурпурові», ну і, звичайно, «на вірну смерть». А десь за його такою бажаною жінкою й за «міддю в її волоссі» плачуть, не більше не менше, аж цілі «риболовецькі артілі». Років зо двісті тому інший харківський поет-романтик Л. Боровиковський написав баладу «Розставання». Там, звичайно, не про моряка річкового флоту, а про козака, який покинув дівчину, скорившись волі фатуму: «Блудить, літає козаченько в полі: / Козацька охота гірше неволі». Сучасний поет романтичні кліше й стереотипи осмислює іронічно, залучає їх до процесу постмодерністської гри, немов балансує на межі щирості й пародіювання. Отже, давній романтичний досвід стає продуктивним чинником сучасної української поезії....

Навігація