|
«Талановитий і свіжий, інколи курйозний, завжди експансивний1 і щирий, Володимир Сосюра належить до поетів, за якими ходить популярність, яких знає, визнає й вітає «масовий», «широкий» читач». Таку дещо компліментарну, але водночас досить точну характеристику дав відомий поет і критик Микола Зеров своєму колезі по перу. Володимир Миколайович Сосюра народився 25 грудня (6 січня) 1898 року в селищі Дебальцевому на Донбасі. Його дитинство минуло в селищі Третя Рота (нині Верхнє у складі Лисичанська). З одинадцятирічного віку, через матеріальні нестатки, Володимир мусив працювати. Здобуваючи освіту в Кам’янській сільськогосподарській школі, він по-справжньому зацікавився літературною творчістю. У 1918 році поета захопив стрімкий вир громадянської війни. В. Сосюра став козаком армії Української Народної Республіки, а згодом доля привела його до лав червоноармійців. Після демобілізації в 1921 році молодий обдарований поет оселився в Харкові, тодішній столиці України. Навчаючись в університеті, він несподівано для себе дізнався, що його твори викладають студентам. У сприятливій творчій атмосфері Володимир Сосюра з головою поринув у літературне життя міста. У 1921 році побачила світ його дебютна збірка «Поезії». Того ж року вийшла поема «Червона зима», яка одразу забезпечила авторові визнання читачів і прихильність колег по перу. Він потоваришував із молодими талановитими літераторами Олександром Довженком, Іваном Сенченком, Остапом Вишнею, Майком Йогансеном. Підтримка друзів та схвальні читацькі відгуки сприяли плідній праці. Одна за одною виходять книжки В. Сосюри: «Червона зима», «Осінні зорі», «Місто», «Сьогодні», «Золоті шуліки», «Коли зацвітуть акації», «Серце» та ін....
|