Войти
Закрыть

Легендарна співачка Маруся Чурай. Засвіт встали козаченьки

9 Клас

У юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), з яким згодом таємно заручилася. 1648 року Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Проте коли Григорій Бобренко повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю. Скорившись волі матері, хлопець одружився з Галею Вишняк. Маруся не витримала зради та вирішила отруїти себе зіллям, що таємно взяла у місцевої знахарки, але його ненароком випив Гриць. Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було помилувано наказом Богдана Хмельницького, який привіз Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та Марусині пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років (за іншими даними — 1652 року у Полтаві від сухот). Проте залишилися в спадок нащадкам її безсмертні пісні — окраса українського народу. Ще з часів Богдана Хмельницького й донині співають її пісні. Марусі Чурай приписують авторство таких перлин: «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі», «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори», «Ішов милий горонькою» та ін. Її пісні найчастіше пов'язані з власним життям....

Коломийки. Дозвілля молоді

9 Клас

Коломийки — коротенькі пісні різного змісту. Вони можуть виконуватись як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Як правило, це дворядкова пісня, кожен рядок якої складається з чотирнадцяти складів. Її виконують за мелодією усталеного типу. У коломийці поєднано пісню, міміку й танець. Назва «коломийка» певніш за все походить від основної танцювальної фігури — кола: коломийка виникла і довгий час побутувала як круговий танець. Коломийки поширені здебільшого в західних областях України, проте їх люблять слухати в усіх регіонах....

Суспільно-побутові пісні

9 Клас

«...Наша пісня майже зовсім селянська і проста, написана простонародною мовою, але я сміливо заявляю, що при своїй простонародності і простоті вона щира, чиста і безпосередня». Ці слова належать видатному письменникові Григорію Сковороді. До суспільно-побутових пісень належать козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські й солдатські, наймитські та заробітчанські пісні. Усі різновиди суспільно-побутових пісень об'єднує те, що в них відображені настрої народу, викликані різними явищами суспільного життя. У суспільно-побутових піснях відтворене життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало їх заради миру, спокою й добробуту своїх родин покидати домівки та йти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві....

Про хрещення Києва князем Володимиром

9 Клас

Володимир віддав Корсунь грекам як віно за царицю, а сам повернувся в Київ. І коли прийшов, повелів звергнути всіх кумирів: одних порубать, а других попалити. Перуна ж повелів прив'язати коневі до хвоста і волочити з гори Боричевим узвозом на Ручай, а дванадцять мужів приставив бити його жезлами. І робили це не тому, що дерево може відчувати, а для наруги над бісами, що спокушали цим образом людей, хай прийме відплату від людей. Великий єси, Господи, і дивні діла твої! Вчора був шанований людьми, а сьогодні зневажений. І коли тягли Перуна Ручаєм до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо ще не прийняли хрещення. І, притягнувши, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей), кажучи: «Якщо де пристане, то відпихайте його від берега, аж доки не пройде пороги, тоді залишите його». Вони ж виконали, як було звелено. І коли пустили Перуна і пройшов він через пороги, викинув його вітер на рінь, що й до сьогодні називається Перунова рінь. Після цього Володимир послав своїх посланців по всьому городу сказати: «Якщо завтра хто-небудь не буде на річці: чи багатий, чи вбогий, чи жебрак, а чи раб, — той буде ворог мій». І, почувши це, люди йшли з радістю, раділи і говорили: «Якби це не було добре, не прийняли б його князь і бояри». Ранком зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли в ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву. І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих!...

Навігація