|
Ціною досягнення високої мети є сміливість, подвижництво і жертовність героя, що обирає для себе роль лідера. Проблемі взаємовідносин вождя і народу присвячено драматичній етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» (1908). Основний мотив твору — пошуки дороги із темного лісу. У першій картині змальовано вбоге, жалюгідне життя людей у темному лісі, без сонця та мрії. Автор створює узагальнений образ юрби: «Убрання не має ознаки нації і часу». Люди не знають, що саме прагнуть відшукати, і просто інтуїтивно намагаються знайти стежку, що виведе їх із мороку. Темою драматичного етюду є взаємини героя, яскравої індивідуальності й натовпу, конфлікт між мрією та дійсністю, ідеалом і реальністю. Місцем розгортання подій є густий, непроглядний ліс. Цей твір є одним із яскравих зразків української символістської драми. Символічною є навіть його назва, зокрема, образ дороги та образ Казки. Символічність образу Казки багатогранна. Казка символізує не лише мрію, казкову країну, а водночас і світле майбутнє, добро, благо, державу і землю обітовану — тобто все те, що манить і тривожить, спонукає до руху вперед. Однак наявні й інші символи. Так, вагому роль відіграють у творі ліс та крила, терновий вінець, каміння, сонце, папороть, мак, кров. Символіка є наскрізною: червоні маки — символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей; дороговказ до мети, дорога — очищення тощо. Можливо саме дорога до Казки є метою блукань, що характеризує її як символ страждань, можливість очищення від темряви....
|