Войти
Закрыть

Повість «Людина». Ідейна основа, тема, проблематика

10 Клас

Ольга Кобилянська — представниця раннього українського модернізму. Виступаючи за культурне й мистецьке оновлення, вона, як і інші модерністи, використала деякі ідеї німецького філософа Ф. Ніцше. У творах О. Кобилянської теорія ніцшеанської «надлюдини» поєдналася з ідеями фемінізму. Письменниця ідеалізувала образ сильної, самостійної й освіченої жінки, наділеної духовним аристократизмом. Темою повісті є прагнення освіченої людини залишатися собою в бездуховному обивательському середовищі. Розкриття теми пов'язане з ключовою проблемою жіночої емансипації — поліпшення становища жінки в суспільстві. У творі боротьба за жіночу свободу представлена передусім проблемою вибору жінкою життєвого шляху й такого супутника життя, який би відповідав її духовним потребам. Обстоювання самостійного вибору найбільш помітно виявляється у психологічній площині. Наперед висувається складна й драматична динаміка почуттів і переживань головної героїні Олени Ляуфлер, яка над усе мріє порвати з примітивним міщанським існуванням, однак під впливом обставин змушена змиритися із суворою реальністю....
0 Переглянути

Повість «Людина». Історія створення

10 Клас

У 1887 році О. Кобилянська написала оповідання «Вона вийшла заміж». Спроба видати твір у збірнику жіночої прози «Перший вінок» виявилась невдалою. Тоді авторка надіслала його до віденського журналу «An der blauen schonen Donau» («На прекрасному голубому Дунаї»). Редактор видання не прийняв оповідання до публікації, однак підтримав творчі наміри авторки, порадивши «писати під кожним зглядом і не покидати пера». Згодом О. Кобилянська розширила оповідання й переробила його на повість. Подала твір до журналу «Правда», однак його знову відхилили. Авторка наполегливо працювала над художнім удосконаленням повісті, а в жовтні 1892 року надіслала її до журналу «Зоря», додавши присвяту Наталі Кобринській, громадській активістці, яка виступала за права жінок. Твір нарешті прийняли до друку, і він побачив світ у 1894 році. Розвиваючи художній задум, письменниця працювала над повістю близько п'яти років. За цей час створила декілька редакцій, від жанру оповідання перейшла до повісті. Робота над «Людиною» стала для О. Кобилянської важливим літературним досвідом. Усталились ідейні пріоритети письменниці, оформився її літературний стиль....
0 Переглянути

Новела «Valse melancolique». Софія-музика

10 Клас

Марта зізнається, що не може слухати меланхолійної музики, бо та нагадує про смерть подруги, «якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика». Софія здалася дівчатам занадто мовчазною й смутною. Розповіла про батькову смерть і про матеріальну залежність від свого дядька. Замість слів про Софію промовляла її музика: «Кімната стала мінитися. В неї напливали лагідно, одностайними хвилями, один по другім, один по другім, звуки. Все звуки й звуки. Хвилюючи сильніше й слабше, піднімаючися високо й спадаючи знов, заповняючи широкий простір собою». Спостережлива художниця Ганна намагалася створити психологічний портрет нової подруги: «Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур. З крою її правильних уст гадаю, що не пристрасна; з широких скронь, що вірна; із брів, що споюються між очима, що вміє тайну заховати...»....
0 Переглянути

Новела «Valse melancolique». Марта-доматорка

10 Клас

Оповідь у творі ведеться від імені Марти. Вона планує стати вчителькою, готується до іспиту. Дівчина не лише навчається, а й самотужки заробляє на життя — викладає англійську мову. У неї дуже м'який і поступливий характер, вона наділена глибокою здатністю до співпереживання. Тому емоційна й терпима Марта стає найкращою подругою малярки Ганни. Вона підтримує її захоплення мистецтвом та ідеї жіночої емансипації. Однак при цьому Марта бачить своє щастя в коханні й родинному житті. Ганна називає її доматоркою, господинею: «...такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той цвіт без насіння, через вас». Через свою здатність співпереживати Марта одразу переймається симпатією до піаністки Софії Дорошенко, помічає її незвичайну, витончену натуру. Вона інтуїтивно відчуває, що за пронизливою мелодією меланхолійного вальсу приховується болюча особиста драма....
0 Переглянути

Новела «Valse melancolique». Ганна-малярка

10 Клас

Художниця працює над картиною, яку планує продати, щоб поїхати згодом до Італії. Вона цілком віддається своїй праці, а в житті культивує красу в усьому. Звертаючись до подруги, пояснює: «Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності, розумієш?». Ганна вродлива, і біля неї завжди багато чоловіків, однак вона не бачить свого майбутнього в родинному житті. Служіння мистецтву робить дівчину зосередженою на роботі й цілеспрямованою. Не дивно, що вона завершує свою картину й таки їде до Італії. Життя Ганни не є історією досягнення щастя. Це нелегкий шлях, усвідомлене й непросте «життя проти течії», адже йти проти загалу — означає неминуче наражатися на перешкоди й упередження. Вона повертається з Італії з дитиною, але без чоловіка: виховує сина сама. При цьому не почувається жертвою чоловічої зради, нещасною покинутою жінкою. Ганна бере на себе відповідальність за долю дитини....
0 Переглянути

Новела «Valse melancolique». Життя й фантазії

10 Клас

На початку авторка знайомить читачів із Мартою й Ганною. Це молоді жінки, які готують себе до «справжнього» життя. Вони талановиті, освічені, цілеспрямовані, однак із невеликим життєвим досвідом. Дівчата живуть у передчутті змін на краще, багато спілкуються між собою, їх обох споріднює любов до мистецтва й краси, а також майже безтурботне, радісне сподівання на щастя — бо інакше й не може бути! Оптимізмом їх живить відчуття внутрішньої свободи та впевненість у своїй самодостатності. А найперше це стосується свободи від суспільних стереотипів. Вони бачать себе індивідуалістками, яким байдуже до думки «юрби». Однак у піднесені мрії дівчат втручається реальність: господар квартири підняв плату за помешкання. А щоб сплатити комірне, вони змушені прийняти третю співмешканку. Бентежна музика Софії Дорошенко вносить меланхолійний дисонанс у безтурботні дівочі фантазії....
0 Переглянути

Новела «Valse melancolique». Тема і проблематика

10 Клас

Ольга Кобилянська написала свій «Valse melancolique»1 у 1897 році, а через рік він вийшов у «Літературно-науковому віснику». Твір став своєрідним продовженням новели «Impromptu phantasie». Обидві новели поєднала між собою музика. Вона стала символом краси й високих душевних поривань. Музика допомогла розкрити важливу тему — тугу душевно багатої людини за далеким, майже недосяжним ідеалом. Накресливши психологічні профілі й життєві долі трьох різних героїнь, авторка порушила проблеми духовного аристократизму й жіночої самореалізації, висвітлила філософський конфлікт між прагненням людини до краси й досконалості та обставинами реального життя. Читаємо взірці української художньої літератури Прочитайте новелу Ольги Кобилянської «Valse melancolique». Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника....
0 Переглянути

Новела «Impromptu phantasie». Життя як музичний експромт

10 Клас

Це новела-роздум із широким залученням звукової, музичної образності. Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості. Звуки монастирських дзвонів навіюють спогади, що викликають у душі героїні справжню бурю емоцій. Зі спогадів виринає історія про якусь «одну людину»; стає зрозуміло, що розказане стосується самої героїні. Зовнішність і внутрішній світ героїні дістають першу характеристику вже на початку: «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...» Була сміливою, любила милуватися красою довкілля, фантазувала і «плакала з смутку невиясненого». Одного разу побачила, як парубки ніяк не могли спіймати норовистого коня. Тоді без страху підійшла і взялась рукою за вуздечку — кінь пішов за нею, «ступав слухняно, немов та дитина...» Коли дівчині було десять років, вона спостерігала за роботою майстра, який ладнав фортепіано. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав — зраджувало його яко людину...» Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в неї сльози....
0 Переглянути

Ольга Кобилянська (1863—1942). Ольга Кобилянська і модернізм

10 Клас

Неоромантизм — одна з течій літературного модернізму, що виникла на межі XIX — XX століть. Вона орієнтувалась на відродження романтичних настроїв перших десятиліть XIX ст., однак погоджувала їх зі світовідчуттям своєї доби. Неоромантичний погляд на світ зазнав помітного впливу філософії Ф. Ніцше, який обґрунтував ідеал надлюдини — цілісної, вольової, духовно розвиненої особистості. Представники неоромантизму, як правило, зображували своїх героїв у виняткових обставинах. їх захоплювала яскрава індивідуальність, наділена духовним аристократизмом, прагненням до ідеалу, волею до боротьби з усім, що обмежує розвиток людини. Прибічників неоромантизму приваблювали незвичайні життєві ситуації, фантастика, пригоди. У щоденному житті вони шукали неординарне й небуденне, у людських стосунках віддавали перевагу щирості та принциповості, а в почуттях цінували максималізм. Рисами неоромантизму позначена творчість Д. Конрада, Е. Л. Войнич, Д. Лондона, Г. Ібсена, Р. Кіплінґа, Р. Л. Стівенсона, А. Конана Дойла та ін....
0 Переглянути

Читацький практикум. Новина

10 Клас

Дівчата не слухали татової бесіди, бо таке було щоднини і щогодини, і вони привикли. їли хліб на печі, і дивитися на них було страшно і жаль. Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я. Та й тепер, як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають. Гриць глянув на них із лави і погадав: «Мерці» — і напудився так, що аж його піт обсипав. Чогось йому так стало, як коли би йому хто тяжкий камінь поклав на груди. Дівчата глемедали хліб, а він припав до землі і молився, але щось його тягнуло все глядіти на них і гадати «Мерці!» Через кілька день Гриць боявся сидіти в хаті, все ходив по сусідах, а вони казали, що він дуже журився. Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди. Одного вечора прийшов Гриць до хати, зварив дітям бараболі, посолив та й кинув на піч, аби їли. Як попоїли, то він сказав:...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 145 146 147 148 149 150 151 152 153 ... 229
Назад

Навігація