Неоромантизм

Неоромантизм — одна з течій літературного модернізму, що виникла на межі XIX — XX століть. Вона орієнтувалась на відродження романтичних настроїв перших десятиліть XIX ст., однак погоджувала їх зі світовідчуттям своєї доби.

Неоромантичний погляд на світ зазнав помітного впливу філософії Ф. Ніцше, який обґрунтував ідеал надлюдини — цілісної, вольової, духовно розвиненої особистості.

Представники неоромантизму, як правило, зображували своїх героїв у виняткових обставинах. їх захоплювала яскрава індивідуальність, наділена духовним аристократизмом, прагненням до ідеалу, волею до боротьби з усім, що обмежує розвиток людини.

Прибічників неоромантизму приваблювали незвичайні життєві ситуації, фантастика, пригоди. У щоденному житті вони шукали неординарне й небуденне, у людських стосунках віддавали перевагу щирості та принциповості, а в почуттях цінували максималізм.

Рисами неоромантизму позначена творчість Д. Конрада, Е. Л. Войнич, Д. Лондона, Г. Ібсена, Р. Кіплінґа, Р. Л. Стівенсона, А. Конана Дойла та ін.

В українській літературі неоромантизм вплинув на творчі пошуки Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Олександра Олеся та ін. В окремих випадках він взаємодіяв з імпресіонізмом та символізмом.

Найпомітнішою представницею українського неоромантизму є Леся Українка. У своїх роздумах про неоромантизм вона відзначила, що він зумів переосмислити конфлікт між ідеалом і дійсністю, героєм і юрбою.

На думку поетеси, прибічники неоромантизму зневажають не саму юрбу, а той рабський дух, що змушує людину відмовлятися від своєї індивідуальності. Коментуючи теорію неоромантизму, Леся Українка писала про бажане суспільство свідомих духовно розвинених особистостей, у якому б розчинилася й без сліду зникла безлика юрба.

Клавіші фортепіано, або Озеро (Франтішек Купка, 1909)

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Що позначають терміном «неоромантизм»?

2. Хто з українських письменників належав до неоромантиків?

3. Пригадайте, які твори письменників-неоромантиків ви вивчали на уроках зарубіжної літератури. Яке враження справили на вас ці твори? Якими постають герої творів неоромантиків?

Ольга КОБИЛЯНСЬКА

(1863—1942)

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора на Південній Буковині (у той час — Австро-Угорщина, тепер Румунія) в сім'ї службовця. В особистості письменниці поєдналися впливи різних культур: її батько був українцем, мати походила з німецько-польського роду. Батькова служба потребувала частих переїздів. У різний час родина Кобилянських жила в містах Сучаві й Кімполунзі, у селі Димці, а з 1891 року в Чернівцях.

Перебування в Кімполунзі (тепер Румунія) пов'язане з навчанням О. Кобилянської в чотирикласній німецькій школі (1873—1877). Прагнення надалі здобувати освіту наштовхнулося на перешкоди матеріального плану. У родині Кобилянських було семеро дітей (п'ятеро синів і дві доньки) — не всі могли сподіватися на здобуття бажаного фаху.

У творчому становленні О. Кобилянської багато важила самоосвіта. Естетичні смаки письменниці формувалися під дією різних впливів. її цікавили європейські малярство, музика, література й філософія. Вона поєднала інтерес до фемінізму з поглядом німецького філософа Ф. Ніцше на духовний аристократизм як вище покликання людини.

Поезія стала раннім, юнацьким захопленням О. Кобилянської. А вже починаючи з 80-х років вона віддала перевагу прозі (молода авторка писала спочатку німецькою мовою). Роль української літераторки далася О. Кобилянській нелегко й не одразу. Довелося покращувати знання української мови. До того ж не всім критикам припала до смаку тематика її творів. А проблеми, пов'язані з боротьбою жінок за свої громадянські права, навіть сприймалися з певним упередженням.

Надіслане до альманаху «Перший вінок» оповідання «Вона вийшла заміж» було відхилене. Згодом на основі цього твору О. Кобилянська написала повість «Людина», із якою дебютувала як українська авторка. Повість вийшла в журналі «Зоря» в 1894 році. Відтоді твори письменниці регулярно з'являлися на сторінках українських видань. Межа XIX—XX століть стала найбільш продуктивним періодом її діяльності. Побачили світ «Impromptu phantasie», «Битва», «Царівна», «Некультурна», «Valse melancolique», «Земля», «За готар», «Ніоба», «В неділю рано зілля копала» та ін. Появу повістей та оповідань О. Кобилянської критики спершу зустріли не дуже прихильно. Як писала дослідниця С. Павличко, «вони багато чого не сприйняли в її творах, зокрема її «Німеччини» — німецького впливу на її мову, німецької лектури, яка навіяла чимало з її ідей».

Наступний період життя письменниці не був настільки насиченим, як попередній. Перша світова війна та її наслідки відчутно змінили європейське культурне життя. Проблеми, що колись вражали своєю новизною, дуже швидко застаріли й відійшли на задній план разом із людьми, які їх порушували.

Революція в Російській імперії, розпад Австро-Угорщини, низка інших масштабних змін у громадському й культурному житті перетворили колись актуальні ідеї на питання вчорашнього дня. До літератури прийшли інші люди, сформовані новим часом. У цій ситуації О. Кобилянська ще за життя потрапила до кола літературних класиків.

Ольга Кобилянська

Леся Українка та Ольга Кобилянська (Віра Баринова-Кулеба, 1982)

Після розпаду Австро-Угорщини Буковина ввійшла до складу Румуни. Перебуваючи в Чернівцях, О. Кобилянська підтримувала творчі контакти з літераторами України. Тоді вийшло зібрання її творів у дев'яти томах та кілька окремих видань. Початок Другої світової війни письменниця зустріла в Чернівцях. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 року.

Коментар фахівця

Панна Ольга Кобилянська — найближча землячка Федьковича, бо зросла также в буковинських горах. Початкову освіту отримала в німецькій школі, а потім доповнила її читанням книжок головно в німецькій мові, якою спочатку писала свої твори та пише часом і тепер, бо знає цю мову дуже добре і має літературні зв'язки в німецькій Австрії та Німеччині, де ті твори здобули в собі велику пошану нарівні з кращими творами німецької модерни. Цієї «Німеччини» не можуть простити д. Кобилянській її земляки, бо німецький вплив справді досі знати на її стилі, але ж якщо німецька мова і справді була шкідлива для стилю писательки, то зате вона була їй дуже корисна для загального розвитку і врятувала її думку від сну в мал о міщансько му та дрібноурядницькому околі малого міста, де єдиним осередком культури була німецька бібліотека. Отже, «Німеччина» відкрила писательці нашій світ ідей, познайомила її з світовою літературою і навчила любити і розуміти хист.

Леся Українка

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Яку оцінку стилю О. Кобилянської дала Леся Українка? Які негативні та позитивні впливи німецької мови на творчість письменниці відзначила славетна українська поетеса?

2. Запишіть відомості про життя письменниці в зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми).

Ольга Кобилянська і модернізм

Ідея оновлення стала провідною рисою модернізму. Свого часу вона відобразила об'єктивну потребу, без задоволення якої суспільство не могло повноцінно розвиватися. Літератори замислювались над ідеалом нової людини. Вони зверталися до глибшого пізнання особистості, її духовного життя. Особливу увагу приділяли сфері моралі, звичаїв, взаєминам між статями. Звідси інтерес багатьох модерністів до питання фемінізму1 та жіночої емансипації2.

Ольга Кобилянська поділяла ідеї фемінізму, активно підтримувала рух за соціальну, політичну й економічну рівність жінок і чоловіків. Вона була учасницею «Товариства руських жінок на Буковині», входила до товариства «Кружок українських дівчат». їй належить праця «Дещо про ідею жіночого руху».

Дослідники зауважили вплив німецького мислителя Ф. Ніцше на прозу О. Кобилянської. Письменниця поєднала його ідеал духовного аристократизму з фемінізмом. Не випадково в літературі її приваблювали образи жінок-інтелігенток, які обстоюють право здобувати освіту, а не обмежують себе сферою родинного життя. О. Кобилянська зверталася до важливих проблем самостійного вибору жінкою своєї долі й такого супутника життя, який би відповідав її духовним потребам.

1 Фемінізм — низка рухів та ідеологій, які поділяють одну спільну мету: визначення, встановлення і досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав для жінок.

2 Емансипація — звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень, зрівняння в правах.

Ольга Кобилянська та Леся Українка

Фредерік Шопен (Ежен Делакруа, 1838)

Шопен грає для Радзивіллів у 1829 р. (Генріх Семирадський, 1887)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)