Войти
Закрыть

Поетичне самовираження. Володимир Свідзинський (1885—1941)

11 Клас

Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзинський народився 26 вересня 1885 р. в селі Маянів Вінницького повіту Подільської губернії (тепер це Тиврівський район Вінницької області) у багатодітній родині (мав четверо братів і сестру) сільського священика. Хлопець успішно здобував знання у школі, а 1899 р. закінчив Тиврівське духовне училище. Далі вчився у Подільській духовній семінарії. Батька перевели на іншу парафію, і Володимирові довелося покинути навчання в семінарії. Хоча юнака це не засмутило, адже висвячення і сан священика його аж ніяк не приваблювали. Майбутній поет став вільним слухачем економічного відділу Київських вищих комерційних курсів, які були в 1908 р. реорганізовані в Комерційний інститут. Там Володимир здружився з Павлом Тичиною і познайомився з Валер'яном Поліщуком, що, безумовно, позначилося на його творчому змужнінні. У січні 1913 р. В. Свідзинський закінчив Комерційний інститут, але екзаменів не складав, тому залишився без диплома. Довелося повертатися в село Бабинці, де на той час жила родина його батьків, і влаштовуватися заради шматка хліба насущного хоч на якусь роботу....

Поетичне самовираження. Євген Плужник (1898—1936)

11 Клас

Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 р. у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії. На цій території Східної Слобожанщини проживало тоді багато українців, адже йдеться про споконвіку питомо українські землі. По селах на Воронежчині всі спілкувалися саме українською мовою. Батько майбутнього письменника був українцем із діда-прадіда родом із Полтави, вів торгівлю, а всім своїм дітям, а їх було аж восьмеро, намагався дати освіту. На жаль, діти інфікувалися відкритою формою туберкульозу від хворої матері й умирали одне за одним. Коли за участь у нелегальних молодіжних гуртках Євгена виключили з Воронезької гімназії, батько перевів його в такий самий заклад у Ростові-на-Дону, а тоді ще й у Бобров. У гімназійні роки хлопець точним наукам вчився неохоче, зате любив історію, літературу, часто відвідував бібліотеки та кінотеатри. За десять років навчання добре опанував світову літературу, виробив смак і почав віршувати російською. Із 1918 р. Євген працював сільським учителем у початковій школі села Велика Багачка, організував театральний гурток, а 1920 р. поїхав до Києва, де рік провчився у ветеринарно-зоотехнічному інституті, а потім у Київському музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка, однак покинув навчання і вирішив усі свої сили і вільний час присвятити поезії....

Поетичне самовираження. Київські неокласики і Максим Рильський (1895—1964)

11 Клас

Невелику групу українських літераторів-модерністів 1920-х рр. назвали неокласиками. Ці київські письменники не виголошували ідейно-естетичних маніфестів, але протистояли народництву й романтизму, не сприймали масової «пролетарської» культури, зразком для них стало мистецтво минулих епох. Серед неокласиків були перекладачі, поети, філігранні майстри сонетів, а також науковці-філологи, які прагнули дати нове життя античним темам, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній тематиці і проблематиці. Київські неокласики - стильова течія в українській літературі початку ХХ ст., група українських письменників-модерністів, які відмежовувалися від «пролетарської» культури і були прихильниками класичного мистецтва минулих епох. Її представники переосмислювали античні теми, сюжети й образи, проголошували культ «чистого мистецтва», оспівували земні насолоди. У середині XX ст. творчість неокласиків мала вплив на українських «шістдесятників», зокрема Ліну Костенко, яка часто послуговується античними сюжетами у віршах і драматичних поемах. До неокласиків сучасні літературознавці здебільшого зараховують п'ятьох письменників: Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмару, Павла Филиповича, Юрія Клена (Освальда Бургардта), Максима Рильського, хоча дехто додає Віктора Петрова та Михайла Могилянського. В еміграції традиції неокласиків продовжували Володимир Державин і молодший брат Миколи Зерова, відомий як Михайло Орест. Поетів-неокласиків іще називали «гроном п'ятірним», за поетичним висловом М. Драй-Хмари, який у заключних рядках сонета «Лебеді» писав:...

Поетичне самовираження

11 Клас

Митці були виразно заангажовані національними питаннями. «Це негативно позначилося на художньому, естетичному рівні творів (зокрема у Івана Франка, Лесі Українки, Олеся, Вороного, Володимира Сосюри, Олени Теліги, Василя Симоненка), проте й увиразнювало актуальність, величезне значення і авторитет українського модерного письменства в житті нації, не давало йому (письменству) змізерніти, перетворитися лише на розвагу». Василь Пахаренко Водночас усі тодішні українські поети були виразно заангажовані суто «українськими» питаннями: державності й національної самоідентифікації. Літературознавець Василь Пахаренко акцентує саме на цьому аспекті, який простежувався не лише у 20-х рр. ХХ ст., а й значно пізніше, у 1960-х. Поети піднесено оспівували українську національну революцію, народження нової людини, свідомого українця, захисника незалежної вітчизни. Такими митцями були Павло Тичина (вірші «На майдані», «Як упав же він...», «Пам'яті тридцяти» та ін.), Іван Кулик (збірка «Мої коломийки», 1921), Майк Йогансен («Д'горі», 1921), Микола Бажан («17-й патруль», 1926), Володимир Сосюра («Червона зима», 1922), Євген Плужник («Дні», 1926) та ін. Найяскравішим явищем української поезії пореволюційних років була творчість «перших хоробрих» - Василя Чумака (1900-1919) та Василя Еллана-Блакитного (1894-1925). Василь Чумак, розстріляний на 19-му році життя денікінцями в Києві, увійшов в українську літературу єдиною збіркою «Заспів» (1919), що побачила світ після його смерті. Вірші поета пройняті космічними мотивами, героїкою буремних історичних подій, вірою в ідею світової революції й відродження України як держави: Вдаримо гучно ми дзвонами,...

Михайль Семенко (1892—1937)

11 Клас

Рік народження Михайла Васильовича Семенка відомий, а ось число і місяць у різних джерелах щоразу інші: 18 грудня, 19 грудня, 31 грудня. Народився майбутній поет-футурист у багатодітній сім'ї в селі Кибинці на Полтавщині. Мати, Марія Стефанівна, дівоче прізвище - Проскура, була відома як письменниця кримінальних сюжетів в етнографічному стилі, а також пропонувала тогочасній пресі невибагливе чтиво для жінок під псевдонімом Марія Проскурівна. У чотири роки Михась уже вмів читати, згодом опанував гру на скрипці, закінчив Хорольське реальне училище. Вступати у зріле життя Михайло вирішив у Петербурзі, але для навчання в консерваторії не вистачило коштів. Найкраще розуміла трагедію сина, найобдарованішого серед семи дітей, рідна мати, про що дізнаємося з її листа: «Моя душа хотіла і тобі музики, як і твоя». У 1912 р. Михайло вступає до медичного закладу - до Петербурзького психоневрологічного інституту, проте літературної творчості не покидає....

Літературний і мистецький авангард

11 Клас

Авангардизм (від фр. avant-garde - передовий загін) - термін на означення так званих лівих течій у мистецтві. Мистецький авангардизм категорично відмовився від реалістичного змалювання світу. До авангардистських стильових течій належать футуризм1, експресіонізм2, конструктивізм3, дадаїзм4, сюрреалізм5, імажинізм6, абстракціонізм7 та ін. 1 Футуризм (буквально - майбутнє) - авангардистська течія, що відкидала поетично-мистецькі традиції. 2 Експресіонізм (буквально - вираження) - авангардистська течія, якій притаманне загострене трагічне світовідчуття. 3 Конструктивізм - авангардистська течія у малярстві, скульптурі й літературі, що вирізняється строгістю, монументалізмом, геометричністю. 4 Дадаїзм - у малярстві: колаж. 5 Сюрреалізм (буквально - надреалізм) - використання у малярстві оптичних ілюзій. 6 Імажинізм - формалістичний напрям у мистецтві й літературі початку ХХ ст., що характеризувався пошуками нових зображальних засобів. 7 Абстракціонізм - одна з течій авангардизму, безпредметне мистецтво. Роль авангардистських течій полягає у розкритті кризових явищ у житті й культурі, які нерідко подані у гіпертрофованій формі, у запереченні традиції і пошуках супернової естетики. Якщо модернізм загалом на початку ХХ ст. знаменує глибинний переворот естетико-художнього мислення і творчості, то авангардизм є проявом цього перевороту в найбільш радикальних і навіть екстремальних формах. Заперечення, руйнування традиційних мистецьких форм є основним естетичним завданням авангардистів, їхні експерименти рідко бувають конструктивними, хоча внесок в оновлення й збагачення мистецтва - незаперечний. Авангардизм підпорядкований нагальній потребі нищити старе, розчищати літературний або мистецький процес від гальмівних тенденцій....

Українська література «розстріляного відродження» 1920-1930-х рр. Розвиток стильових напрямів і течій

11 Клас

Літературному відродженню 20-х рр. ХХ ст. передували потужні процеси утворення модерної нації, що сягнули апогею в 1918 р., в момент проголошення УНР. Вони охоплювали всі сфери суспільного життя, ширили нові форми політичної, економічної організації, запроваджували нові тенденції культурного розвитку. Упродовж 1920-х рр. в Україні відбувалося формування могутньої мережі мистецьких, наукових, освітніх організацій. Донедавна відстала імперська напівколонія перетворювалася на розвинену модерну націю. Цікаво знати! 5 грудня 1917 р. у приміщенні Української Центральної Ради з ініціативи видатних діячів культури, науки і мистецтва, зокрема істориків Михайла Грушевського, Дмитра Антоновича і Григорія Павлуцького, художників Василя Кричевського, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута відбулося урочисте відкриття Української академії мистецтв. 18 грудня того ж року Українська Центральна Рада ухвалила Закон про Українську академію мистецтв, її статут. Новий навчальний заклад був подібний до зарубіжних вільних академій....

Вступ 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)

11 Клас

Сьогоднішній високотехнологічний світ чекає нових молодих людей. Йому потрібні яскраві особистості, компетентні не тільки в новинках техніки й електроніки, а й ерудовані, начитані, належно обізнані з духовними здобутками свого народу, зацікавлені у розв'язанні актуальних проблем політики й культури. Національне красне письменство, уже сам курс української літератури ХХ—ХХІ ст., який рекомендує чинна програма з української літератури в 11 класі, - це надзвичайно важливі мистецькі інструменти для становлення юнацького світогляду, моральних, етичних і естетичних переконань і водночас для зміцнення людської гідності й національної самоідентифікації, адже на прикладі літературних героїв і колізій художніх творів упродовж навчального року ви маєте змогу впорядкувати власні уявлення про повноцінну, свідому, зрілу, активну людину громадянського суспільства України ХХІ ст. В 11 класі на уроках літератури матимете нагоду насолодитися поезією Максима Рильського, Володимира Свідзинського, Євгена Плужника, а також Василя Симоненка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Стуса. Проте шкільна програма не може охопити творчих здобутків навіть найталановитіших ліриків. Ми пропонуємо вам самостійно прочитати вірші Ігоря Калинця, Ірини Жиленко, Дмитра Скунця, Леоніда Кисельова, адже таланти цих митців - безсумнівні....

Повторення вивченого 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)

11 Клас

Із попередніх класів ви вже маєте належне уявлення про стильові риси культурно-історичних епох, адже вивчали українську літературу бароко, романтизму, реалізму й становлення на українських теренах модернізму з такими його відгалуженнями, як неоромантизм, імпресіонізм, експресіонізм, символізм; знаєте, що відповідні стильові риси кожного з цих мистецьких напрямів і течій були притаманні також тогочасним архітектурі, малярству й музиці. Функціонування та еволюцію літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу називають літературним процесом. Однакова послідовність літературних напрямів притаманна більшості європейських літератур, зокрема й українській. Пригадайте, у давній українській літературі паралельно існували жанри високого й низького бароко; поети тих часів на українських теренах творили в рамках силабічної системи віршування, а драма як рід літератури і драматичні театральні дійства (вертеп, шкільна драма) переважно орієнтувалися на біблійні сюжети та побутові сценки. Барокова проза представлена «моліннями», «повчаннями», дорожніми нотатками прочан-мандрівників, які відвідували Святу землю, та чернечими пригодами й випробуваннями (паломницька література), вам відомими насамперед із «Києво-Печерського патерика». Бароко синтезувало здобутки двох епох - Відродження (Ренесансу) та Середньовіччя (Готики). З одного боку, література цього періоду звертається до змісту й форми готичного мистецтва, з іншого - вбирає ренесансні культурні відкриття....

Узагальнюємо та осмислюємо вивчене

11 Клас

Українська література XX — початку XXI ст. — нова епоха національної культури. Ці часи насичені різноманітними історичними подіями та різкою зміною політичних режимів, що, безперечно, мало вплив на розвиток української літератури. У першу третину XX ст. гостро постали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи. Письменники, розуміючи мистецтво як естетичний феномен, прагнули наповнити художні твори філософською глибиною, що мало піднести українську літературу на нові ідейно-мистецькі вершини. Тогочасна українська література стає модерною за змістом і формами. Літературний авангард пов’язують із творчістю митців-футуристів, зокрема М. Семенка, який прагнув модернізувати українську лірику урбаністичною тематикою, новими образами індустріалізованої доби та сміливими експериментами з формою вірша («Бажання», «Місто», «Запрошення»). Самобутнім мистецьким явищем стала творчість поетів-неокласиків, творча позиція яких виражалася в утвердженні мистецтва, орієнтованого на класичні здобутки світової культури. Їх найвидатнішим представником був М. Рильський, основні мотиви творів якого — кохання, краса природи, гармонія в житті, роздуми про щастя («Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду»). Естетичну цінність становить поезія П. Тичини як феномен «кларнетизму». У його віршах «Арфами, арфами...», «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить...», «Одчиняйте двері...», «Пам’яті тридцяти» знайшли вияв ознаки символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Філософською глибиною відтворення душевного усамітнення особистості, її зв’язками з потаємними джерелами всесвіту характеризується елегійна (герметична) лірика Є. Плужника («Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... а човен — як срібний птах!..»)....

Навігація