|
Автор — митець, який організовує худжній твір, а також той, від чийого імені ведеться розповідь у творі. Алегорія (інакомовлення) — утілення певної абстрактної ідеї в конкретному образі тварини, рослини або предмета. Анафора — єдинопочаток, риторична фігура, вживана на початку віршованих рядків у вигляді звукового, лексичного оптору. Афоризм — лаконічний влучний вислів. Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту. Балада — ліро-епічний віршований твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом. Верлібр — неримований нерівнонаголошений вірш, що структурно наближає його до прози. Вільний вірш — це форма віршованого твору, усі рядки якого витримані в єдиному силабо-тонічному розмірі (здебільшого ямбічні), але довільно нерівностопні (від 1—2 до 5—8 стоп). Вічні образи — літературні образи, до яких у різні часи зверталися представники різних національних літератур. Наприклад, Прометей, Ісус Христос, Богородиця. Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа). Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета. Громадянська лірика — лірична творчість, у якій розглядаються патріотизм, соціальна відповідальність, громадянська позиція людини. Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше висловлює добродушне ставлення, не заперечує об’єкта висміювання. Діалог — розмова двох осіб у літературному творі. Драма — один із літературних родів, що змальовує дійсність через дію. Драма тісно пов’язана з театром, вона призначена для сценічного втілення. Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі. Думи — ліро-епічні твори переважно історичного змісту, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, указує на авторську позицію....
|