Войти
Закрыть

Веселки творчості Валентина Чемериса (народився 1936 р.)

8 Клас

Валентин Володимирович Чемерис народився 8 липня 1936 р. в с. Заїчинці на Полтавщині. Дуже рано хлопчина захопився книжками. Він увесь час був у полоні тих образів і подій, про які читав. За це в селі його навіть вважали дещо дивакуватим: щойно видасться вільна годинка — хлопці беруться гратися, а Валентин — за книжку. Він був кращим читачем у сільській і шкільній бібліотеках і навіть книгоношею — приносив книжки додому літнім людям. Художня література розвинула уяву й фантазію майбутнього письменника. Уже в сьомому класі Валя Чемерис почав писати поезії. Але перша спроба надрукувати вірші була невдалою: редакція повернула їх молодому авторові з порадою писати про передовиків виробництва1. І тільки через п’ятнадцять років після смерті Сталіна надрукували його перші твори, але не поезії — гуморески. 1 Передовики виробництва — працівники заводів, фабрик, колгоспів, що випереджали інших, досягали найкращих результатів. Як правило, твори на подібну тематику лише уславлювали так звані виробничі «перемоги» Радянського Союзу порівняно з іншими державами світу, нагадували, по суті, однотипні партійні гасла, а не художні твори. У 1971 р. В. Чемерис закінчив Літературний інститут ім. О. М. Горького в Москві. Працював у редакціях газет, видавництві, був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України, у 1993-1994 рр. — радник Президента України....
0 Переглянути

Свято українського гумору

8 Клас

Сміх як зброю в розвінчанні людських недоліків використовували ще наші предки. Спочатку він служив для висміювання ворогів, супротивників і чужинців. Пригадайте, наприклад, епізод із легенди про князя Ігоря, який збирав у древлян данину. Коли нічого було віддавати, люди почали просто сміятися — і князь відступив. Потім наш народ використовував сміх, щоб зрозуміти самого себе. Особливо дієвим він ставав у періоди, коли потрібно було зламати усталені традиції і розчистити дорогу новому. Дошкульний, сатиричний сміх зривав покривало з потворних явищ, розвінчував негатив у суспільстві чи поведінці окремих людей. Сатиричними можуть бути твори будь-яких жанрів: роман або повість, комедія чи байка, памфлет й анекдот. Інший вид сміху — гумор. Він лагідний і без зла. Предмет його висміювання переважно позитивний, а недоліки не є загрозливими для суспільства. Герої, зображені гумористично, викликають у читача симпатію, їм часто хочеться поспівчувати й допомогти. Зазвичай там, де суворістю нічого не досягнеш, на допомогу приходить сміх. Наявність його як в окремої особи, так і в усього суспільства є показником здоров’я нації. Тож сміймося на здоров’я!...
0 Переглянути

Як приборкати своїх драконів: Юрій Винничук (Народився 1952 р.)

8 Клас

Відомий український письменник, журналіст, редактор, людина безкомпромісних поглядів і великий патріот України Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 р. в місті Станіславі (нині — Івано-Франківськ). Ще змалку майбутній письменник захоплювався літературою, часто відвідував міські бібліотеки. Батька, лікаря обласної лікарні, добре знали й шанували в місті, тому Юрію дозволяли користуватися фондами, до яких іншим читачам доступ було обмежено. «Я був записаний до різних бібліотек — і серед них була бібліотека видань іноземними мовами. Завдяки цим виданням я знав американських, латиноамериканських і європейських письменників ще до появи російських перекладів. Саме тому я вивчив іноземні мови — я ж ніколи слов’янських мов спеціально не вчив. Але вперто читав, про значення якихось слів лише здогадувався. З часом їх нахапався так, що тепер я на всіх слов’янських мовах можу читати». Ознайомлення з набутками світової літератури допомагало Юрію Винничукові долати «залізну завісу»1, бути обізнаним із кращими зразками красного письменства, публіцистики, наукових досліджень, а через них — із тогочасними мистецькими, філософськими та політичними ідеями Заходу. 1 Залізна завіса — термін, яким позначали ізоляцію країн соціалістичного табору під проводом СРСР від країн Заходу. Залізна завіса перекривала людський, інформаційний і культурний обмін між ворогами в «холодній війні», що точилася між радянським і західним світом майже до кінця XX ст. Одним із матеріальних втілень цього рубежу став горезвісний Берлінський мур....
0 Переглянути

Залишитися особистістю: Володимир Дрозд (1939—2003)

8 Клас

«Лише через сто років буде відомо, чи я письменник», — міркував у своїй повісті «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» Володимир Григорович Дрозд. Час давно вже розставив наголоси у його творчості, і нині ми впевнено можемо сказати: «В. Дрозд — талановитий і своєрідний сучасний український письменник». Народився він 25 серпня 1939 р. в с. Петрушин на Чернігівщині в сім’ї колгоспників. Душевною травмою на все життя стала рання смерть матері. «Сама мати була і добра, і віруюча, і працювала тяжко весь свій вік, не знаючи продиху, — згадував про неї письменник. — Мати навчала: Бог карає злих і любить добрих». І хоч її син не був злим, але щастя усміхалося йому не часто. «Дитинство моє, якби йшлося про фільм, можна знімати лише на чорно-білу плівку», — розповідав письменник. Володимир Дрозд пригадував голодне напівсирітське дитинство, середню школу за вісім кілометрів від села, шлях до якої доводилося часто долати в дощ і сніг. Підтримки чекати не було звідки. За навчання потрібно платити, грошей в сім’ї завжди не вистачало, тому шлях до інституту талановитому хлопцеві був закритий. Треба було заробляти важкою працею на шматок хліба. Навіть надрукований у районній газеті вірш «Берізка» не переконав батька, що синові треба допомогти здобути вищу освіту....
0 Переглянути

Письменниця, яка дарує дітям радість: Ніна Бічуя (народилася 1937 р.)

8 Клас

Чи знаєте ви про існування незвичної міжнародної нагороди — ордена Усмішки? Ним діти відзначають відомих людей, які дарують їм радість. Майже тисяча достойників із 45 країн світу незалежно від професії стали лицарями ордена Усмішки! Серед них — Ніна Леонідівна Бічуя — українська письменниця і перекладачка з польської. Вона народилася 24 серпня 1937 р. в місті Києві. Усвідомлення, що стане письменницею, прийшло до неї дуже рано, щойно вона навчилася читати. Про суворе воєнне та повоєнне дитинство письменниця згадувала так: «Незважаючи на те, що в той час йшла війна, мама навчила мене читати, коли мені було п’ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книгою, яку прочитала, була повість Марка Твена "Принц і жебрак”. Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на полях газети — пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розпливалося... Так ми вчилися». Після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка Н. Бічуя працювала в редакціях періодичних видань, Театрі юного глядача у Львові, товаристві «Просвіта»1. Для дітей вона написала твори «Шпага Славка Беркути», «Канікули у Світлогорську», «Яблуня і зернятко», «Звичайний шкільний тиждень».Н. Бічуя також є автором книжок «Дрогобицький звіздар», «Квітень у човні», «Родовід», «Десять слів поета», «Бенефіс», «Землі роменські» та ін....
0 Переглянути

Серце віддав Україні: Олександр Довженко (1894—1956)

8 Клас

2 Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка у співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам’яток культури тощо. Він — це Олександр Петрович Довженко — геніальний український кінорежисер, письменник, публіцист і художник. Митець багатогранно обдарований, пристрасний, щирий, а ще — великий син свого народу, який усе життя присвятив їй — своїй УКРАЇНІ. Олександр Петрович Довженко народився на хуторі В’юнище на Чернігівщині 10 вересня 1894 р. Сім’я була багатодітною навіть для тих часів — чотирнадцятеро дітей, із яких вижили тільки двоє — Олександр і його сестра Поліна. У своєму «Щоденнику» в 1945 р. вже у зрілому віці письменник так згадував про свою родину: «Пригадую: основна риса характеру нашої сім’ї — насміхались над усім і в першу чергу один над одним і над самим собою. Ми любили сміятись, дражнити одне одного, сміялись у добрі і в горі, сміялися над владою, над Богом і над чортом, мали велику любов і смак до смішного, дотепного, гострого. Дід, батько, мати, брати і сестри. Сліз нам випало, проте, в житті багато, більш ніж сміху. І всі ми були добрі до людей»....
0 Переглянути

Назустріч європейській літературі: Михайло Коцюбинський (1864—1913)

8 Клас

Через звільнення з роботи батько змушений був часто змінювати місце проживання. Коли сім’я переїхала до м. Бар, Михайлика віддали до початкової школи. З 1876 по 1880 р. він навчався в Шаргородській духовній школі (бурсі1). Ось як згадував про Коцюбинського-школяра один із його однокласників: «Вчився він добре, був дуже уважний і старанний. Знав завжди лекції краще за нас усіх, був узагалі зосереджений і серйозний не на свої літа. Учитель ніколи не карав його — не бив лінійкою по руці, не становив навколішки, як це бувало з іншими. До товаришів ставився гарно, до всіх однаково уважно, не розрізняючи з-поміж них ні євреїв, ні руських, ні поляків». 1 Бурса — чоловіча духовна школа у XVIII—ХІХ ст. Однак здобути вищу освіту М. Коцюбинському не вдалося. Смерть батька й тяжка хвороба матері змусили його взяти на себе відповідальність за матеріальне забезпечення сім’ї. Завдяки самоосвіті в 1882 р. він склав іспит на звання народного вчителя і відтоді протягом десяти років давав приватні уроки для дітей із заможних родин. Приїжджаючи до учнів у маєтки, майбутній письменник навчав також і селянських дітей. У 1890 р. М. Коцюбинський відвідав місто Львів, яке тоді належало до Австро-Угорської імперії, познайомився з Іваном Франком і домовився про друк своїх творів. Саме у львівському дитячому журналі «Дзвінок» побачив світ перший друкований твір М. Коцюбинського — вірш «Наша хатка». А вже протягом 1891-1892 рр. з’являються його твори «Харитя», «На віру», «Ялинка», «П’ятизлотник»....
0 Переглянути

Сила української прози

8 Клас

У двох попередніх розділах ішлося про лірику та драму як роди літератури. Ви вже знаєте, що лірика народжується з переживань автора, а в драмі світ представлений через дії та розмови героїв. Третій із родів літератури — епос1 — виникає з бажання письменника розповісти про певну подію самому або устами одного з героїв. 1 Синонімом до терміна «епос» є «проза». Епос — це рід художньої літератури, у якому зовнішній світ представлено у формі розповіді. Епічні твори пишуть переважно прозовою, невіршованою мовою. Що таке проза? Визначимо її особливості на прикладі двох уривків із художніх творів. Як бачимо, з мовного погляду прозове мовлення нічим не відрізняється від поетичного. В обох прикладах автори використовують слова української мови й будують фрази за її граматичними законами. Але в поезії мовлення організовано ритмом, у прозі — ні. Запам’ятайте, що терміном «епос» позначають літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою, неритмічною мовою. Поезія і проза в літературі — як два крила у птаха, два полюси магніту. Вони — це два способи, якими автор оформлює свої думки, ідеї, почуття. Але варто пам’ятати, що межі між ними в сучасній літературі частково стираються. Прикладом такого взаємопроникнення є поезія в прозі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 229
Назад

Навігація