|
Майстер парадоксів англійський письменник Оскар Уайльд поділяв книжки на три категорії: ті, що варто читати; ті, що варто перечитувати; ті, що зовсім не варто читати. Парадоксально, але визначити, до якої категорії належить та чи інша книжка, може лише той, хто має значний досвід читання, зокрема й книжок, яких «не варто читати». Сьогодні ми навіть не замислюємось, як це воно «бути читачами». Мовляв, зрозуміло й без пояснень. Та чи настільки все просто, як може здатися на перший погляд? Зрештою, що ж таке читання: спосіб пізнання світу чи звичайні ліки від нудьги, і чи мусимо ми, уже засвоївши основні навички, й далі вдосконалювати своє уміння «бути читачами»? Є безліч захопливих книжок на будь-який смак: детективи, фантастика, пригодницькі твори. Але особлива роль, мабуть, належить класичній літературі. Класику цінують і поважають, хоча її сприйняття й вимагає від нас немалих зусиль. Що ж таке класика і чому люди її читають? Класичними є книги, що пройшли перевірку часом і стали національним чи навіть світовим культурним надбанням. Вони, як правило, звертаються до «вічних» тем, тобто таких, що навіть із плином часу не втрачають своєї актуальності. А знайомство з класикою надає нам можливість долучитися до унікального досвіду людства, адже така література запрошує до складного й конструктивного діалогу на серйозні теми. У цьому літературному діалозі, у наполегливих спробах зрозуміти автора та його героїв ми розкриваємо й самих себе: перевіряємо, випробовуємо й уточнюємо власні життєві орієнтири та цінності. Але будь-який діалог потребує зусиль, а тим паче — діалог із книгою, що була написана багато років тому. У пошуках «спільної мови» вкрай необхідно виявляти терпимість на шляху до порозуміння, а ще краще — просто робити кроки назустріч, тобто навчатися «бути читачами»....
|