Остап Вишня народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, що на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області). Батьки були простими селянами, про них письменник так писав у гуморесці «Моя автобіографія»: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитися Милосердному». Майбутній письменник навчався в сільській школі, потім — у повітовій. Заповітною мрією хлопця було стати вчителем, проте на здобуття освіти в Глухівській учительській семінарії в родини грошей не було. Тож батько віддав Павла на навчання до військової фельдшерської1 школи (м. Київ), оскільки мав пільгу (як колишній солдат) на безкоштовне навчання сина у військовому закладі. 1917 р. юнак вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте через події громадянської війни змушений був покинути навчання. П. Губенко поринув у вир київського бурхливого життя: «Як ударила революція — завертівся. Будував Україну. Бігав із Центральної ради в університет, а з університету в Центральну раду. Тоді до св. Софії, зі св. Софії до "Просвіти”, з "Просвіти” на мітинг, з мітингу на збори, із зборів у Центральну раду, із Центральної ради на з’їзд, із з’їзду на конференцію, з конференції в Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати... Державний муж, одне слово». П. Губенко працював перекладачем, був редактором журналу «Червоний перець», виконував обов’язки секретаря в редакції газети «Селянська правда». Саме в ній 1921 р. була надрукована усмішка «Чудака, їй-богу!» під псевдонімом Остап Вишня. Гуморист стає популярним, його твори друкують багато газет і журналів по всій Україні. Пише нариси, фейлетони, створює новий жанр гумористичної прози — усмішки. Протягом 1920-х років із-під пера Остапа Вишні вийшли 23 книжки. Твори гумориста були опубліковані стотисячними накладами — ось чому митця називають «королем українського тиражу»....
|