§ 1. Початок Першої світової війни

1. Причини війни і мета держав

До Першої світової війни призвели загострення суперечностей між найбільшими державами світу і боротьба двох військово-політичних угруповань — Антанти й Троїстого союзу. Найбільш непримиренними виявилися інтереси Німеччини та Великої Британії. Вони суперничали на суходолі й на морі. Ініціаторами розв’язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро-Угорщини, хоча й інші країни мали конкретну загарбницьку мету. Гонка озброєнь набула нечуваного розмаху. На воєнні видатки витрачалося більш ніж половина бюджетних надходжень країн Європи.

Німецька імперія прагнула до світового панування. В її плани входило загарбання великих територій у Європі, в тому числі України й Прибалтики, колоніальних володінь Англії, Франції, Бельгії, зміцнення позицій в Туреччині й на Близькому Сході. Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чорногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, панувати на Чорному, Адріатичному та Егейському морях. Туреччина, яку в разі перемоги збиралися поділити країни Антанти, звертала свої погляди на Балканський півострів, Крим, Закавказзя, Іран.

Своєю чергою, Англія претендувала на німецькі колонії, турецькі володіння в Месопотамії (нинішній Ірак), домагалася посилення впливу на Близькому Сході та в Середземномор’ї. Вона прагнула підірвати економічну могутність Німеччини, її зростаючу роль у світовій торгівлі. Франція мала намір повернути Ельзас і Східну Лотарингію, відібрані в неї Німеччиною 1871 р., захопити багатий вугіллям Саарський басейн та частину Рейнської області Німеччини. Економічно послабити Німеччину прагнула й Росія. До того ж російський царизм мав стратегічні завдання — встановити контроль над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли, а також над Східною Пруссією, Сілезією, Галичиною і Буковиною.

Найбільше вагалась у визначенні своїх домагань Італія. Будучи союзником Німеччини й Австро-Угорщини, вона все-таки прораховувала, де на неї чекає більша вигода. З початком війни країна вела тривалі переговори з обома воюючими сторонами; врешті-решт, країни Антанти пообіцяли їй більші територіальні надбання. Це схилило Італію до переходу на бік противників Німеччини.

Причини Першої світової війни

Отже, війна мала несправедливий, загарбницький характер з боку держав обох блоків.

2. Австро-сербський конфлікт. Липнева криза 1914 р.

Приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський конфлікт. 28 червня 1914 р. Гаврило Принцип, член таємної організації «Млада Босна», яка боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів, убив наступника австрійського та угорського престолу Франца-Фердинанда.

23 липня Австро-Угорщина передала урядові Сербії ультиматум, який порушував суверенітет останньої, означав втручання у внутрішні справи. У разі ухилення Сербії від виконання вимог їй погрожували розривом дипломатичних відносин та війною. В установлений термін Сербія оголосила про свою згоду прийняти умови ультиматуму. Виняток становив пункт, де йшлося про участь австрійської поліції у проведенні слідства на території Сербії. Цього вистачило, щоб погрози було здійснено. 28 липня австро-угорські війська вторглися на територію Сербії.

3. Вступ у війну великих держав

Росія, яка виношувала імперські амбіції на Балканах і прихильно ставилася до Сербії, розпочала загальну мобілізацію. У відповідь Німеччина 1 серпня оголосила війну Росії, а 3 серпня — Франції. Звинувачуючи французів у порушенні нейтралітету Бельгії, Німеччина без попереджень вторглася на її територію. Це послужило серйозним приводом до негайного вступу у війну Англії.

Конфлікт розгорявся по всій земній кулі.

На боці держав Антанти виступила Японія, маючи на меті захопити німецькі колонії в Тихому океані й заволодіти Китаєм. У жовтні до Німеччини приєдналась Османська імперія.

Утворилися нові фронти у Закавказзі, Сирії, Палестині. Одначе головними від початку були Західний і Східний фронти. На заході німецьким військам протистояли англійські, французькі та бельгійські солдати. На сході об’єднані сили німецької та австро-угорської армій було спрямовано проти Росії.

Замах в Сараево. Малюнок з обкладинки міланського часопису «La Domenica del Corriere»

Документи розповідають

Із книги доньки англійського посла в Петербурзі Міріель Б’юкенен

...Як сповнені ми були ентузіазму! Як сповнені впевненості, що боремося за праве діло, в ім’я свободи, гуманності, за краще життя на землі. Завдяки нашому піднесеному настрою ми чекали тріумфів і перемог.

Російська піхота! Британський флот! Французька артилерія! Війну буде завершено до Різдва, і козаки увійдуть до Берліна! Знамениту Алею Перемоги в Берліні, з її блискучими біломармуровими статуями курфюрстів і королів з дому Гогенцоллернів, буде зруйновано. Союзники продиктують свої умови миру німецькому імператорові, і за столом, зробленим із «дерева перемоги», де він розчерком пера віддав наказ про початок бойових дій, він буде змушений підписати мирний договір.

1. Як ставилися народи до війни, що почалася? 2. Чому сподівання на швидке припинення війни не виправдалися?

На початку війни хвиля патріотизму й націоналізму затопила воюючі держави. З часом вона змінилася зневірою і втомою, призвела до посилення соціал-демократії та поширення пацифістських ідей. Але поки що вона створювала сприятливі умови для мобілізації всіх сил на фронті і в тилу.

4. План Шліффена

Напередодні війни країни Антанти мали перевагу в людських і матеріальних ресурсах над країнами Троїстого союзу. Військово-морські флоти Англії та Франції домінували на морях. А от за кількістю та якістю озброєнь і в мобілізаційному аспекті до війни краще підготувалася Німеччина. Майже за рік до початку воєнних дій у країні розробили воєнно-оперативний план нападу на Францію та Росію — план генерала Шліффена.

Неминучість війни на два фронти для Німеччини була очевидною. Тому головною ідеєю стратегічного плану було бити противників нарізно. На початковому етапі війни на заході (проти Франції) передбачалося зосередити близько 80% збройних сил Німеччини, а решту — на сході (проти Росії). Удар по Франції планувалося завдати через нейтральну Бельгію північніше Парижа в обхід основних сил французької армії. В результаті такого стратегічного маневру («непрямого удару») передбачалось оточити і знищити французьку армію ще до того, як Росія завершить мобілізацію свого війська. Після розгрому протягом 4-6 тижнів французької армії Німеччина мала перекинути війська на схід і в перебігу блискавичної війни завдати нищівної поразки Росії.

5. Бойові дії у 1914 р.

У перші ж дні війни німецькі війська вдерлися на територію Бельгії. Взяття фортеці Льєж і столиці Брюсселя виявилося недостатньою втіхою для німецьких армій, бо згодом вони несподівано для себе наразилися на запеклий опір бельгійців, які не бажали здаватися. Проте французи на французько-бельгійському кордоні зазнали поразки, що додало впевненості німцям. Відкривався шлях на Париж.

Стратегічний задум німецького командування здавався виконаним. Два німецькі армійські корпуси і кавалерійську дивізію було перекинуто для допомоги на схід у Пруссію, де вже наступали російські армії. Але ця допомога виявилася зайвою, бо росіяни зазнали поразки раніше, ніж прибули вказані частини, і вже у вересні їх витіснили зі Східної Пруссії.

Водночас у серпні-вересні успішними були дії Південно-Західного російського фронту, що воював проти Австро-Угорщини.

Російські армії в результаті Галицької битви (18 серпня — 26 вересня 1914 р.) захопили Львів, взяли в облогу фортецю Перемишль, зайняли майже всю Галичину й Буковину та вийшли до Карпатських перевалів.

Після перемоги у Галицькій битві, за наполяганням союзників, росіяни спрямували свій удар проти Німеччини. Водночас німецьке командування зосередило свої війська для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і врятувати своїх коаліціянтів австрійців. У результаті німецькі та російські війська зійшлися під час зустрічного наступу на фронті завширшки 300 км в районі Івангорода і Варшави. Росіяни, маючи чисельну перевагу, розгромили дві армії противника.

Бої на Західному фронті, 1914 р.

Бої на Східному фронті, 1914 р.

Шлях на Берлін та Відень відкрився. Проте німецькі генерали П. Фон Гінденбург та Е. Людендорф умілими діями спромоглися запобігти російському вторгненню.

Тим часом 5-12 вересня розгорілася грандіозна битва на північний схід від Парижа на річці Марні. Тут німецькі війська наштовхнулися на сильний опір французів.

Німецький наступ вдалося зупинити. План блискавичної війни провалився. Проте німецьке командування оцінило ситуацію як тимчасову невдачу і прагнуло завдати флангового удару з метою оточити французів і взяти Париж. Те ж намагались зробити французькі та англійські війська. Зустрічні бої, які отримали назву «біг до моря» подовжили лінію фронту до Ла-Маншу. Зрештою, ситуація стабілізувалась. Це був важливий стратегічний успіх союзників.

До цього війна була маневреною; тепер вона набула позиційного характеру. Солдати обох сторін заривалися в окопи, перед якими виростали загорожі з колючого дроту, мінувалися території.

6. Розростання масштабів війни

Позиційні бої затягувалися, тому кожна зі сторін намагалась якомога швидше втягнути до цієї світової бійні інших союзників.

Першою змогли залучити у війну Японію, що виступила на боці країн Антанти. Вона захопила німецькі володіння в Китаї і на Тихому океані.

Вступ Османської імперії у війну на боці Німеччини потягнув за собою утворення ще декількох фронтів. Російсько-турецький фронт у Закавказзі розтягнувся на 350 км. Тут наступ турків був невдалим. У Сарикамиській битві (грудень 1914 — січень 1915 рр.) основні сили турецької армії було розгромлено. Вину за поразку турецьке керівництво поклало на вірмен, які начебто сприяли просуванню росіян.

Французькі солдати у битві на Марні, 1914 р.

Проти них були влаштовані погроми і різанина. На кінець 1915 р. з 2,1 млн вірмен в Туреччині залишилося 600 тис. Такого геноциду людство ще не знало. Це був перший прецедент, який потягнув за собою цілу низку масових убивств за національною, расовою ознакою ні в чому не винних людей, що сталися у XX ст. Одними з причин ненависті турків до вірмен були: релігійна нетерпимість (вірмени — християни, турки — мусульмани), домінування вірмен в економічному житті імперії (80% внутрішньої і 50% зовнішньої торгівлі було в їхніх руках).

Геноцид — це винищення окремих груп населення за расовою, національною чи релігійною ознакою.

Також виникли фронти у Палестині та Іраку, де турецька армія зіштовхнулася з англійцями.

Невдачі спіткали й австрійську армію на Балканах, яка двічі брала Белград, але серби не капітулювали і витіснили австрійців із країни.

Бої на Західному і Східному фронтах означали зрив німецького плану блискавичної війни. Вона стала набирати затяжного характеру і розростатися у масштабах. Але до такого протистояння жодна зі сторін не була готова. Тепер доля війни вирішував уже не фронт, а тил (економічний, людський потенціали).

Запитання та завдання

1. Які основні причини Першої світової війни? 2. З’ясуйте плани воюючих сторін і дайте їм оцінку. 3. Який конфлікт започаткував війну? Чи можна було його вирішити мирними засобами? 4. Доведіть несправедливий і загарбницький характер війни. 5. Укажіть етапи втягування великих держав у Першу світову війну. 6. Чи були взаємопов'язані події на Західному і Східному фронтах? Якщо так, то яким чином? 7. Складіть хронологічну таблицю подій війни у 1914 р.

Запам’ятайте дати:

28 червня 1914 р. — вбивство спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда.

1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни

Вересень 1914 р. — перша битва на Марні

скачать dle 11.0фильмы бесплатно