§ 12. Російська революція

1. Причини, завдання та періодизація революції

У XX ст. відбулася велика кількість революцій в різних куточках земної кулі, але за своїм впливом на подальший історичний розвиток світу навряд чи якась може порівнятися з російською революцією, що вибухнула у 1917 р.

Причинами революції в Росії були: суперечності між відсталою політичною надбудовою (самодержавством) та новими суспільно-економічними відносинами; суперечності між працею й капіталом; невирішеність аграрного питання: існування поміщицького господарства, безземелля значної частини селян; невирішеність національного питання; загострення всіх проблем Російської імперії внаслідок невдалої участі в Першій світовій війні.

Барикади у Петрограді, лютий 1917 р.

Завданнями революції в Росії були: ліквідація самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії; створення умов для вільного розвитку ринкових відносин; вирішення аграрного питання; демократизація суспільно-політичного життя країни; гарантія захисту соціальних прав трударів; забезпечення вільного розвитку націй, що населяли Росію; виведення Росії з війни.

Періодизація російської революції

23 лютого — 3 березня 1917 р. — повалення монархії;

березень — липень 1917 р. — двовладдя;

липень — жовтень 1917 р. — революційна криза;

жовтень 1917 р. —червень 1918 р. — встановлення диктатури більшовиків;

червень 1918 р. — березень 1921 р. — громадянська війна, перемога більшовиків.

2. Початок революції. Формування революційних органів влади. Повалення монархії

23 лютого 1917 р. (за старим стилем) на Путиловському заводі розпочався страйк. Поступово він охопив основні заводи Петрограда. Це був стихійний вибух невдоволення невирішеністю соціальних проблем, що накопичилися.

Спроба поліції за наказом царя придушити виступи робітників лише загострила ситуацію. 27 лютого солдати військового гарнізону Петрограда перейшли на бік повсталого народу. 28 лютого до столиці вступили частини, відкликані з фронту. Розпочалися вуличні бої. Проте опір урядових сил було зламано, повстал і оволоділи ключовими пунктами міста. За прикладом столиці аналогічні події стались у Москві.

Поки на вулицях міста розгорталися революційні події, лідери політичних партій почали формувати політичні структури, які мали перебрати владу. Майже водночас утворилися два центри, що намагалися стати на чолі революції. 27 лютого ліві партії (меншовики, есери, анархісти, більшовики та ін.) утворили виконавчий комітет Петроградської ради, яку очолив меншовик М. Чхеїдзе.

Того ж дня депутати Державної думи утворили Комітет Державної думи. Головну роль у ньому відігравали кадети, які відразу проголосили, що беруть владу в свої руки, й запропонували Миколі II зректися престолу.

Перемога революції залежала від того, на чий бік перейде армія, і рада одразу повела боротьбу за вплив на війська гарнізону.

1 березня 1917 р. виконком Петроградської ради видав наказ № 1, адресований військам Петроградського гарнізону. Згідно з ним: у військах вводилися виборні солдатські комітети; представники військовиків обиралися до Петроградської ради; війська підпорядковувалися тільки Петроградській раді, її розпорядженням.

Тим часом діячі Комітету переймалися проблемою збереження монархії. Вони переконали Імператора в необхідності добровільно зректися престолу на користь його брата Михайла Олександровича. З березня 1917 р. Микола II підписав маніфест про зречення трону. Цар мав разом із сім’єю залишити Росію та вирушити до Англії. Проте 7 березня його заарештували.

Повалений пам’ятник Олександру III

У ніч проти 2 березня відбулося таємне засідання представників виконкому Петроградської ради і Тимчасового комітету Державної думи, на якому ухвалили рішення про утворення Тимчасового революційного уряду.

3 березня 1917 р. в опублікованому «Зверненні до громадян і товаришів» Тимчасовий уряд проголосив таку програму дій: повну і термінову амністію; політичні права і свободи для всіх громадян; скасування всіх станових і національних обмежень; роботу з організації та проведення прямих, рівних, таємних, загальних виборів до Установчих зборів; розгортання виборів до органів місцевого самоврядування.

Очолив уряд, що переважно складався з кадетів і представників інших правих партій, князь Г. Львов.

3. Двовладдя

Утворення рад і Тимчасового уряду створило ситуацію, яку назвали двовладдям. Адже влада робітників і солдатів була уособлена в радах, а влада ліберальної інтелігенції, промисловців, частини землевласників — у Тимчасовому уряді.

Важелі впливу зосередилися в руках двох керівних органів, чиє ставлення один до одного було суперечливим і коливалося від суперництва до співробітництва.

Повалення монархії та проголошення демократичних прав і свобод, себто вирішення загальнонаціонального завдання революції, призвело до розколу в революційному русі: для одних революція вже скінчилася (праві та ліберали), а для інших вона тільки-но розпочалася (соціалісти). Домінування в політичному житті соціалістичних партій визначило подальшу долю революції. У країні розгорілася гостра політична боротьба.

На початку квітня 1917 р. російські революціонери, які перебували в еміграції, повернулися до Росії. Разом із цією групою прибув лідер більшовиків — Володимир Ульянов (Ленін). Його приїздові до Росії сприяли урядові кола Німеччини, які сподівалися, що з приходом до влади більшовиків Росія буде виведена з війни.

Леніна, як одного з вождів революції, зустрічала багатотисячна маніфестація на площі перед Фінляндським вокзалом. Він виступив із невеличкою промовою, яку закінчив словами: «Хай живе світова соціалістична революція!».

Виступ Володимира Леніна

Липнева демонстрація більшовиків у Петрограді

Наступного дня Ленін виступив із доповіддю «Про завдання пролетаріату в цій революції» (відомою ще під назвою «Квітневі тези»). У ній він головним завданням ставив перехід мирним шляхом до соціалістичного етапу революції.

4. Кризи Тимчасового уряду

Країни Антанти були занепокоєні революцією в Росії та подальшою участю останньої у бойових діях. 19 квітня газети надрукували ноту міністра закордонних справ Мілюкова урядам країн-союзників, у котрій ішлося, що Росія вестиме війну до переможного кінця.

Ця нота спричинила хвилю протестів, яка спровокувала першу урядову кризу, що завершилася відставкою непопулярних міністрів і введенням до складу уряду представників соціалістичних партій.

Тим часом у країні загострювалося соціально-економічне становище. Народ вимагав реформ і припинення війни. У червні 1917 р. країною, а надто у столиці, прокотилася хвиля маніфестацій протесту. Назрівала нова урядова криза. Цього разу її спромоглися відвернути, організувавши наступ на фронті. Провал наступу спричинив нове загострення політичної ситуації, яким вирішили скористатися кадети, щоби позбавити уряд опіки з боку рад, а також більшовики, які спробували доступитися до влади.

Кадети, зваживши на складну ситуацію, вирішили створити штучну політичну кризу, використавши для цього українське питання. Зокрема, вони виступили проти угоди з Українською Центральною Радою, котру уклала делегація на чолі з Церетелі, Керенським, Терещенком. На знак протесту вони подали у відставку.

А тим часом найбільш радикальні члени більшовицької партії стали ініціаторами антиурядового збройного виступу. Вважаючи повстання передчасним, Ленін доклав усіх зусиль, щоби скерувати виступ у мирне русло і цим відвернути удар владних структур від більшовицької партії як організатора заколоту. 4 липня було організовано мирну демонстрацію під гаслом «Уся влада Радам!» Але урядові сили розстріляли її. Двовладдя в Росії скінчилося.

Після ліквідації двовладдя було сформовано новий склад Тимчасового уряду на чолі з О. Керенським, що його оголосили «урядом порятунку революції».

5. Заколот генерала Корнілова (серпень 1917 р.)

Поразки на фронті, розгул анархії та насилля в країні, самочинне захоплення землі селянами, виступи робітників, вимоги надання автономії Україні, незалежності Польщі та Фінляндії, повстання в Середній Азії, радикалізація армії, катастрофічний спад виробництва, інфляція, параліч державного управління — все це схиляло правлячі кола до встановлення влади «сильної руки» — диктатури.

Олександр Керенський

Серед політичних сил, що прагнули цього, були праві партії, яких підтримував командний склад армії на чолі з генералом Лавром Корніловим.

Вони надіслали Керенському проект пропозицій з наведення порядку в Росії: встановлення воєнного стану і введення смертної кари в тилу.

Керенський, який сам претендував на роль диктатора, не поспішав виконувати рекомендацій генерала. 10 серпня 1917 р. відбулася зустріч між Керенським й Корніловим, після якої генерал вирішив діяти самостійно, розпочав заколот і спрямував війська на Петроград.

Керенський оголосив Корнілова зрадником і закликав усі революційні сили захистити революцію. На захист столиці виступили гарнізон міста й кронштадтські моряки. Заколот придушили, а його керівників заарештували.

6. Підготовка й здійснення більшовицького перевороту

Придушення заколоту військових не стабілізувало політичну ситуації в країні. Почала наростати загроза ліворадикального перевороту.

Також загрозливим стало й економічне становище: закривались підприємства, зростало безробіття. Розгорталася страйкова боротьба. Ширився селянський рух.

За таких умов Тимчасовий уряд, щоб підняти свій авторитет, 1 вересня оголосив Росію республікою та призначив вибори в Установчі збори.

14 вересня 1917 р. розпочала роботу Демократична нарада, де було сформовано Тимчасову раду республіки — з функціями передпарламенту, — орган, перед яким уряд мав звітувати до відкриття Установчих зборів. Обрали новий склад уряду на чолі з Керенським.

Уже починаючи з 15 вересня, Ленін, перебуваючи у підпіллі, звертався до керівництва і членів партії з листами про необхідність негайної підготовки збройного повстання: «Беріть владу негайно!», «Зволікання — це смерть!»

16 жовтня для безпосередньої підготовки повстання при Петроградській раді створили Військово-революційний комітет. Поступово ВРК установив контроль над більшістю військових частин гарнізону міста.

Вранці 25 жовтня 1917 р. (7 листопада за н. ст.) більшовики перейшли до рішучих дій, прагнучи поставити 2-й з'їзд рад, який розпочав роботу, перед фактом зміни влади. Уряд Керенського було повалено. На 2-у з'їзді проголосили встановлення радянської влади.

Крім того, були ухвалені декрети про мир і про землю. Декрет про мир проголошував негайне перемир’я на фронті з Німеччиною; початок переговорів з воюючими сторонами; укладення миру без анексій і контрибуцій. Декрет про землю оголосив націоналізацію та конфіскацію всіх поміщицьких земель та їх передачу радам селянських депутатів для зрівняльного розподілу (150 млн десятин землі).

Також з’їзд обрав вищі органи державної влади: Всеросійський центральний виконавчий комітет ВЦВК на чолі з Л. Каменевим та Раду народних комісарів на чолі з Леніним.

Підсумком Жовтневого перевороту і роботи 2-го з’їзду рад став прихід до влади в Росії партій ліворадикального крила соціалістичного табору. Переворот започаткував буремні події, що докорінно змінили соціально-економічне життя країни і справили величезний вплив на розвиток світу майже до кінця XX ст.

Запитання і завдання:

1. Як розвивалися події в Петрограді в лютому — березні 1917 р.? 2. З’ясуйте причини й завдання революції в Росії. 3. Які періоди вирізняють у розвитку Російської революції? 4. Коли, як і за яких обставин утворились органи влади, породжені революцією? 5. Що таке двовладдя? Чому так називають період Російської революції? 6. Охарактеризуйте кризи Тимчасового уряду, їхні причини і способи виходу з них. 7. Яка роль партії більшовиків та її лідерів у революції? 8. Чому виступ більшовиків у липні та заколот Корнілова у серпні зазнали поразки? 9. Чим можна пояснити зволікання Тимчасового уряду з проведенням реформ? 10. Що сприяло перемозі більшовицького перевороту в листопаді 1917 р.?

Запам’ятайте дати:

27 лютого 1917 р. — початок революції в Росії.

2 березня 1917 р. — утворення Тимчасового уряду.

Серпень 1917 р. — заколот генерала Корнілова.

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — більшовицький перевороту Росії. 2-й з’їзд рад.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно