§ 22. Угорщина

1. Національно-визвольна революція

Поразкау Першій світовій війні призвела до розпаду Австро-Угорщини. В ніч з 30 на 31 жовтня у Будапешті й Відні одночасно спалахнули революції, внаслідок яких було повалено монархію Габсбургів. 12 листопада проголошено утворення Австрійської республіки, а 16 листопада — Угорської.

Перший угорський уряд очолив граф М. Карої, який у дні революції керував Національною радою. Економічне й політичне становище молодої республіки було тяжким.

Уряд Карої оголосив запровадження загального виборчого права; введення 8-годинного робочого дня; намір провести аграрну реформу.

Бела Кун

Після підписання перемир’я Угорщина мусила демобілізувати свої збройні сили, залишивши тільки 8 дивізій. Її спроби зберегти за собою території, що входили до складу угорської корони, не увінчалися успіхом. Територіальні претензії до Угорщини висували сусідні держави, підтримувані Антантою. Внутрішнє становище в самій країні станом на весну 1919 р. загострилося: багато підприємств було закрито, зростали інфляція, безробіття. В Угорщині сильний вплив мала комуністична партія (КПУ). Вона складалася в основному з військовополонених угорців, які повернулися з Росії. Очолив її Бела Кун. Комуністи закликали до соціалістичної революції та активно працювали на розширення свого впливу в радах, що створювалися по всій країні. Вирішальним у приході комуністів до влади став, як це не парадоксально, ультиматум країн Антанти створити у східній частині країни «нейтральну зону» між Угорщиною та Румунією. Уряд Карої не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття цієї вимоги і запропонував соціал-демократам сформувати однопартійний уряд.

Соціал-демократи звернулися до комуністів із пропозицією об’єднати їхні зусилля. Вранці 21 березня 1919 р. у пересильній тюрмі, де перебували Б. Кун та інші керівники КПУ, почалися переговори. Б. Кун зажадав від соціал-демократів беззастережного прийняття платформи КПУ і створення єдиної партії. Також він запевняв, що за допомогою союзу з радянською Росією буде розгромлено основних противників Угорщини. Соціал-демократи без дискусій погодилися на ці вимоги. Партія, яка почала називатися Соціалістичною партією Угорщини (СПУ), заявила, що від імені пролетаріату вона негайно бере всю повноту влади у свої руки.

Того самого дня робітники Будапешта роззброїли поліцію й жандармерію, зайняли найважливіші стратегічні пункти столиці. Влада перейшла до рук Революційної урядової ради (РУР). Проголошено Угорську радянську республіку (УРР).

На першому засіданні РУР ухвалили постанови про скасування чинів і звань, усунення урядових уповноважених, відокремлення церкви від держави. Було націоналізовано або взято під контроль державні банки та підприємства, що налічували понад 20 робітників. У поміщиків вилучили земельні володіння, розміри яких перевищували 100 хольдів.

Крім цього, новий уряд запровадив 8-годинний робочий день, підвищив заробітну плату, встановив оплачувані відпустки, загальне соціальне страхування у разі хвороби та від нещасних випадків.

Складним залишалось міжнародне становище республіки. З сусідів тільки Австрія визнала нову державу і заявила про свій нейтралітет. Також УРР визнала радянська Росія.

В умовах ворожого оточення УРР (чеські, румунські, сербські, французькі війська) Революційна урядова рада основним своїм завданням вважала організацію захисту територіальної цілісності республіки, і зазначені вище заходи великою мірою були спрямовані на мобілізацію всіх ресурсів країни. 25 березня створили Угорську червону армію (300 тис. вояків).

16 квітня 1919 р. румунські війська розпочали бойові дії з метою захопити території, що їх обіцяли країни Антанти; 2 травня вони оволоділи Трансильванією, підійшли на 140 км до Будапешта. Розгорнули атаку і чехословацькі війська, які до початку травня встановили контроль над Словаччиною та Закарпаттям.

19 травня УЧА перейшла в контрнаступ проти чехословацьких військ і вступила на територію Словаччини, де було проголошено Словацьку радянську республіку.

Внутрішнє становище Угорської радянської республіки залишалося складним. Не вистачало продовольства і предметів першої необхідності, росла кількість незадоволених новим режимом (селяни, власники, інтелігенція). Нова влада почала застосовувати проти своїх противників «червоний терор».

У будапештському гарнізоні та в інших районах країни спалахнули заколоти, що були придушені відданими уряду військами. На окупованій французькими військами території колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Горті почав формувати збройні сили контрреволюції.

13 червня Ж. Клемансо від імені Паризької мирної конференції ультимативно зажадав припинити наступ УЧА і вивести її зі Словаччини, обіцяючи натомість евакуювати румунські війська, що діяли на східному фронті.

Радянський уряд прийняв ультиматум, і 4 липня УЧА відійшла за лінію, встановлену Антантою. Після цього перед РУР поставили нову вимогу — демобілізувати УЧА, до того ж румунські війська відведено не було.

Поразка УЧА, невдала спроба здійснити соціалістичну революцію в Німеччині, неможливість радянської Росії прийти на допомогу Угорщині, на що покладали надії угорські комуністи, призвели до того, що РУР вступила в переговори з країнами Антанти про припинення війни. 1 серпня РУР подала у відставку.

Новий уряд («профспілковий»), де вже не було комуністів, ліквідував революційні трибунали, відновив поліцію і суди. До Будапешта вступили румунські війська, які роззброїли Угорську червону армію. «Профспілковий» уряд було повалено.

Міклош Горті

2. Диктатура Горті

14 листопада 1919 р., після виведення румунських військ з Угорщини, до Будапешта вступила угорська армія адмірала М. Горті, який фактично встановив у країні свою диктатуру.

У січні 1920 р. в державі було проведено вибори до Національних зборів, які 1 березня 1920 р. ухвалили рішення про відновлення монархії. Проти такого категорично виступили країни Антанти і наступники Австро-Угорщини (Чехословаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців). М. Горті скористався тодішнім становищем і домігся проголошення себе регентом із широкими повноваженнями.

У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 77% території і 59% населення. На неї було покладено обов’язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис.

У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот з метою відновити на престолі Карла IV Габсбурга, поки Національні збори не ухвалили закону, що позбавляв його права на престол. Таким чином, у 1921 р. в Угорщині було встановлено авторитарний режим Горті, який спирався на цілу систему легальних або таємних союзів і товариств («Союз пробудження угорців», «Екса» та ін.).

Риси режиму М. Горті

1. Консерватизм.

2. Обмеження демократичних прав і свобод.

3. Збереження представницьких, демократичних інститутів влади.

4. Легальне існування опозиції. Обмеження діяльності лівих сил.

5. Панування традиційної еліти (земельної аристократії).

6. Необмежена влада М. Горті.

7. Відсутність масової партії — опори правлячого режиму.

8. Монархічна, націоналістична демагогія.

В економічному розвитку Угорщина в середині 20-х рр. досягла довоєнного рівня. Виникали нові галузі виробництва, але країна залишалася аграрно-індустріальною. Було проведено часткову земельну реформу.

На міжнародній арені Угорщина прагнула до перегляду Тріанонського договору і зменшення репарацій. У 1927 р. країна почала зближення з Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією підписано Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку у перегляді Версальської системи.

Криза сільського господарства, що охопила країни Східної Європи наприкінці 20-х років, економічна криза 1929-1933 рр. завдали сильного удару угорській економіці, а надто сільському господарству. У 1931 р. сталася зміна уряду; новим очільником його став Д. Гембеш. У період його правління (1931-1935 рр.) було значно урізано демократичні права, а саме: скорочено кількість виборців; розширено права верхньої палати парламенту; обмежено діяльність опозиційних політичних партій. Активізували діяльність ультраправі сили, зокрема партія угорських фашистів «Схрещені стріли» на чолі з Нілаші. У зовнішній політиці було взято курс на зближення з Німеччиною. Відроджувалися гасла відновлення «Історичної Угорщини» та реваншу.

У 1936 р. прем’єр-міністром став граф П. Телекі, який провадив політику зближення з Німеччиною. У 1938-1939 рр. Угорщина взяла участь у розділі ЧСР і приєдналася до Антикомінтернівського пакту. 6 квітня 1941 р. країна вступила у Другу світову війну, здійснивши разом з іншими агресивними державами напад на Югославію. За період 1938-1941 рр. до Угорщини приєднали значні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську Україну, Трансильванію та частину Югославії (Воєводина, Банат).

Документи розповідають

Угорський історик академік М. Ормош про М. Горті

Горті... був старомодним аж до анахронізму. Його контрреволюційний вождизм не мав нічого спільного з формами нацизму або фашизму. Горті не розробляв і навіть не сприймав жодної нової ідеології. Він слідував тим позиціям і поглядам, що їх засвоїв під час монархії в батьківському домі та у військовому училищі... До влади Горті ставився з повагою, але не був одержимий нею. Політичним керівництвом уроки свого правління він поступався урядові та перебирав його головно у кризових ситуаціях.

1. Охарактеризуйте ставлення Горті до влади. 2. Дайте порівняльну характеристику гортизму й фашизму.

Запитання і завдання:

1. Як розвивалася національно-визвольна революція в Угорщині? 2. Чим було зумовлено встановлення радянської влади в Угорщині? 3. Які методи своєї діяльності угорські комуністи запозичили в російських більшовиків? 4. Чому радянська влада в Угорщині зазнала поразки? 5. Яку внутрішню і зовнішню політику проводив Горті? 6. З'ясуйте особливості гортистського режиму.

Запам’ятайте дати:

16 листопада 1918 р. — проголошення Угорської республіки

21 березня — 1 серпня 1919 р. — Угорська радянська республіка

1920-1944 рр. — режим М. Горті в Угорщині.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно