§ 2. Міжнаціональні конфлікти в умовах війни. Людина на фронті й у тилу. Завершення Першої світової війни

1. МІЖНАЦІОНАЛЬНІ КОНФЛІКТИ. ВІРМЕНСЬКИЙ ГЕНОЦИД 1915 р.

1.1. ПОСИЛЕННЯ ІДЕЙ ШОВІНІЗМУ ТА КСЕНОФОБІЇ

Однією з передумов Першої світової війни було наростання в суспільних настроях практично всіх країн Європи ідей шовінізму та ксенофобії, національної нетерпимості та агресивного ставлення до інших народів і спільнот. Ці тенденції посилювались у ході війни. Насильство щодо величезної кількості людей переставало сприйматись як злочин.

Крім того, становлення багатьох національних держав супроводжувалось поширенням деструктивного, радикального націоналізму. Його носії вважали можливим відстоювання власних національних інтересів за рахунок утиснення інтересів інших народів. Особливо гострими ставали відносини між народами-сусідами — між німцями та французами, сербами й австрійцями, а також між християнами, мусульманами, юдеями. Деякі конфлікти набували форм жорстокої різанини.

Світ приголомшила трагедія, що сталася на теренах Османської імперії.

1.2. ВІРМЕНСЬКИЙ ГЕНОЦИД НА ТЕРИТОРІЇ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Участь у Першій світовій війні 1914—1918 рр., усупереч розрахункам молодотурків, призвела Османську імперію до краху. Жертвами режиму молодотурків стало вірменське населення, яке з давніх часів жило на території, що на початку XX ст. входила до складу Османської імперії. Вірмен, християн за віросповіданням, звинуватили в нелояльності до турків, підготовці повстання та плануванні створити «об’єднану Вірменію» під покровительством Росії. Це, вочевидь, не відповідало дійсності.

Почавшись 24—25 квітня 1915 р. арештом 235 провідних вірменських інтелігентів, різанина набула поширення в Анатолії й тривала до початку 1916 р. Вірменських солдатів спочатку звільнили з армії, потім їх використовували для примусової праці, після чого вбивали.

27 травня 1915 р. турецький уряд видав указ про насильницьку депортацію вірменського населення.

Ксенофобія (xenos — чужий, phobos — страх) — це страх перед «чужим» (або просто «іншим»), із чого народжується нетерпимість, неприйняття «чужого». Ксенофобія, спрямована проти певної спільноти «чужих», має відповідну характеристику, наприклад: расизм — ненависть до людей іншого кольору шкіри; ісламофобія — ненависть до мусульман; антисемітизм — ненависть до євреїв; українофобія — ненависть до українців тощо.

Пригадайте особливості руху молодотурків та наслідки революції в Османській імперії на початку XX ст.

Депортація вірмен

Депортація — вигнання, примусове виселення з місця постійного проживання окремих осіб або групи людей чи народів. Застосовується як покарання. На території сучасної України масовою депортацією було переселення за наказом сталінського керівництва у травні 1944 р. близько 200 000 кримських татар та інших народів Криму до Середньої Азії. Депортація вірмен у 1915 р., так само, як і депортація кримських татар, були злочинними актами геноциду.

Думка історика. З книги Нормана Дейвіса «Європа. Історія»

«...Депортація зачепила десь два або три мільйони осіб. Хоча джерела називають різні цифри, приблизно одну третину цих людей вирізали турки, ще одна третина загинула під час депортації і лише одна третина вижила. Цю кампанію вважають першим сучасним виявом масового геноциду».

Жінок, дітей і літніх людей «евакуювали» з рідних сіл і міст. Дорогою більшу частину їх убивали курди або черкеси. Решту звозили до сирійської пустелі, де вони здебільшого вмирали.

Різанину було сплановано центральними органами Османської імперії, а для її здійснення використовували сучасні на той час технології (телеграф, транспортування залізницею, найновіші засоби пропаганди). Але ці методи поєднувалися із вбивством за допомогою палиць і ножів, позбавленням води та їжі тощо. Окремим вірменам вдалося вижити: жінок направляли до турецьких гаремів або їх вивозили родичі; дітей викрадали й виховували як турків; деяких вірмен залишили в селах, і невелика кількість людей залишилися в живих після смертельного переходу до сирійської пустелі. У Стамбулі та Ізмірі відносно велику кількість вірмен залишено живими головним чином завдяки близькості іноземних представників. Жертвами геноциду в Османські імперії стало близько 1,5 млн вірмен.

Варто нагадати про факти опору вірмен турецьким солдатам і випадки рятування вірмен представниками місцевого населення Османської імперії.

Свідчать документи. З резолюції Європейського парламенту про політичне вирішення вірменського питання від 18 червня 1987 р.

«Європейський парламент... вважає, що трагічні події 1915-1917 рр. ... являють собою геноцид, згідно з визначенням Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 р.; однак визнає, що сучасна Туреччина не може нести відповідальність за трагедію, яку пережили вірмени в Османській імперії, і підкреслює, що ні політичних, ні правових або матеріальних претензій до сучасної Туреччини не може бути висунуто через визнання цієї історичної події актом геноциду».

Як Європейський парламент характеризує події 1915-1917 рр.? Чи має відповідати за злочин минулого Туреччина й турецький народ? Чи є прийнятним застосування принципу «колективної відповідальності» сучасних народів за злочини минулого?

Геноцид — це особливо тяжкий злочин, сукупність дій, здійснених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну або релігійну групу як таку (у тому числі — шляхом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи до іншої). Поняття «геноцид» запровадив американський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін, вивчаючи трагедію вірмен 1915 р., Голодомор українського народу 1932-1933 рр. та Голокост — знищення єврейського населення нацистами під час Другої світової війни. 9 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Історичні подробиці. Із статті Єхуди Бауера «Місце Голокосту в сучасній історії»

«...Вирішальну роль відіграла офіційна телеграма правлячої турецької верхівки до периферійних керівників... У ній зазначалося: «Джемієт прийняв рішення звільнити батьківщину від зажерливості цієї проклятої раси і нести на своїх плечах тавро ганьби, що могло б заплямувати Оттоманську історію. Будучи не в змозі забути безчестя й гіркоту минулого, сповненого епізодів помсти, Джемієт, із вірою у своє майбутнє, прийняв рішення знищити всіх вірмен, що проживають на території Туреччини, не залишаючи жодного в живих».

Зважаючи на зміст цього документа, поясніть, чи розуміли турецькі патріоти, що масове вбивство не може бути виправдано посиланням на національні інтереси?

2. ЛЮДИНА В УМОВАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

2.1. ЗМІНИ В СИСТЕМІ ЦІННОСТЕЙ ЛЮДИНИ

Перша світова війна змінила світ і самих людей, ставлення до базових людських цінностей. Війна змінила звички і вдачу людей, зробила їх терплячішими до насильницьких державних форм і посіяла зерна майбутніх національних конфліктів. Війна знецінила людське життя в масовій свідомості жителів планети, сприяла зростанню жорстокості в душах людей.

Справжнє обличчя війни

Натовп на Одеон плац у Мюнхені вітає оголошення війни, 2 серпня 1914 р.

Чимало європейців відразу після початку війни вітали її. Площі Берліна й Відня, Лондона й Парижа були заповнені натовпами людей, які співали патріотичні пісні та проголошували войовничі гасла проти країн-супротивників. На ешелонах з військовими, які вирушали на фронт, майорили написи «Поснідаємо в Парижі» або «Відсвяткуємо Різдво в Берліні». Здавалося, суспільства всіх європейських країн були охоплені воєнною ейфорією.

2.2. ЛЮДИ НА ВІЙНІ, ВІЙНА ПРОТИ ЛЮДЕЙ

У ході війни все більше людей почали усвідомлювати зло світової воєнної катастрофи. Особливо чітко її жахіття сприймали солдати воюючих армій.

Війна змінювала долі, звички, характер людей і змінювала самих людей. Глобальний характер війни залучав до неї вихідців з усіх кінців світу.

Трагедією українського народу стало те, що його представники опинились по різні боки фронту. Українці воювали у складі і російських, і австро-угорських військ — це були солдати сформованого на Галичині легіону Українських січових стрільців.

25 вересня 1914 р. вони захищали Ужоцький перевал, який атакували кубанські козаки. Військова звитяга, виконання обов’язку неодноразово закріпили за ними визнання «найкращого підрозділу австро-угорської армії». Війна знекровила лави січовиків. Залишки полку відвели на Волинь. Тут частина колишніх воїнів зайнялася освітянською справою.

Індійські сикхи — бійці британської армії

Українські січові стрільці

2.3. ЗМІНА СТАТУСУ ЖІНКИ В СУСПІЛЬСТВІ В ХОДІ ВІЙНИ

Перша світова війна змінила статус жінки в суспільстві. В усіх країнах — учасницях війни жінки замінили чоловіків, які пішли на фронт. Тягар важкої роботи на підприємствах, що виробляли воєнну та мирну продукцію, ліг на плечі жінок. Але значно ширше, ніж у довоєнні роки, використання на підприємствах праці жінок (а також підлітків та дітей) пояснюється, з одного боку, зростанням попиту на робочу силу, а з іншого — тим, що жіноча та дитяча праця були дешевшими.

З початком війни безліч жінок, у тому числі з багатих й аристократичних родин, працювали сестрами милосердя.

Спростувавши уявлення про слабку стать, жінки освоювали професію вантажників. З’явилися жінки — кондуктори автобуса, жінки-візники. Англійських поліцейських, що пішли на фронт, замінювали їх бойові подруга.

Жінок почали приймати й на військову службу. Щоправда, вони служили, головним чином, у різних допоміжних частинах як медичний і технічний персонал.

У Росії після Лютневої революції 1917 р. був сформований «жіночий ударний батальйон смерті».

Такі зміни ролі жінки в суспільстві не могли не позначитись на піднесенні жіночого руху. Жінки вимагали рівних прав із чоловіками в родині, на виробництві, у суспільстві в цілому. Жіночий рух посилювався в країнах Європи та Північної Америки.

У Німеччині в результаті Листопадової революції 1918—1919 рр. жінки отримали виборче право.

«Жіночий ударний батальйон смерті»

Французи стріляють з ручного гранатомета

Війна на морі

3. ТЕХНІЧНІ ВДОСКОНАЛЕННЯ В РОКИ ВІЙНИ. ВІЙНА НА МОРІ

У ході війни проявилася вирішальна роль економіки та техніки, залежність перебігу війни від тилу країни. Під час воєнних дій застосовувалися як удосконалені, так і нові види зброї. Це міномети, гранатомети, реактивні снаряди, ручні гранати, вогнемети, автомати, зенітні та протитанкові гармати, танки; бурхливо розвивалися літаки й підводні човни, випуск яких постійно зростав.

Війна на морі зводилась до питання про те, чи зуміє Німеччина успішно протистояти у двобої з Англією, яка мала традиційну перевагу на морях. Перебазувавши флот до Скапа-Флоу на початку війни і встановивши тим самим контроль над Північним морем, англійці, остерігаючись мін, торпед і розуміючи важкоприступність берегів Німеччини, вибрали стратегію тривалої блокади. У 1914 р. флоти Німеччини й Англії зустрілись лише в кількох битвах.

У відкритому морі перемагали британські кораблі. У війні проти торговельних суден успіх був на боці Німеччини, яка використовувала для цих цілей крейсери й підводні човни.

7 травня 1915 р. величезний лайнер «Лузитанія», здійснюючи рейс із Нью-Йорка в Ліверпуль, був затоплений у результаті торпедної атаки німецького підводного човна неподалік від ірландського узбережжя. Пароплав швидко затонув, а за ним поринули назавжди в холодні води океану близько 1 200 осіб — майже три чверті всіх, хто перебував на борту.

Ця катастрофа значно вплинула на перегляд оголошеної президентом США В. Вільсоном політики суворого нейтралітету, і з цього часу вступ США у війну став потенційно можливим.

На кінець 1915 р. загальна кількість англійських торговельних суден, затоплених німецькими підводними човнами, перевищила 250.

Ютландська битва між англійськими й німецькими флотами 31 травня — 1 червня 1916 р. призвела до великих втрат з обох боків, але вона мало що змінила. Німеччині довелося знову повернутись до підводної війни. Проте її ефективність ставала все меншою, особливо після вступу у війну США.

4. ВОЄННІ ДІЇ В 1917-1918 рр.

4.1. РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇ

Лютнева революція 1917 р. несподівано змінила історичну долю Росії. Однією з її причин було тяжке становище, у якому опинилась країна після двох з половиною років світової війни. Тимчасовий уряд, який було створено після зречення від престолу царя Миколи II, взяв курс на війну до переможного завершення.

Але народ Росії втомився від війни, країною вирували антивоєнні демонстрації. Російська армія розвалювалася, чому сприяла агітація більшовиків.

4.2. ДЕКРЕТ ПРО МИР. БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

Після жовтневого перевороту 1917 р. більшовики однією з перших постанов прийняли Декрет про мир, який відображував їхні наміри вийти з світової війни за будь-яку ціну. Уже наприкінці року Раднарком розпочав безпрецедентні сепаратні переговори з Німеччиною.

Мирний договір між радянською Росією й Німеччиною був укладений 3 березня 1918 р. в Бресті. Згідно з документом, радянська Росія визнавала за Німеччиною територію Прибалтики, Польщі, частково Білорусі. Вона зобов’язувалась відмовитись від претензій на Фінляндію, передати Туреччині Карс, Батум, Ардаган, укласти мир з Українською Центральною Радою, роззброїти флот, відновити старий торговельний договір з Німеччиною, а також виплатити їй репарації в розмірі 6 млрд марок. Таким чином, радянська Росія втрачала територію за розміром 800 тис. кв. км, на якій проживало 26 % населення.

Антиурядова й антивоєнна демонстрація в Петрограді, червень 1917 р.

Підписання Брестського миру

Брестський договір означав вихід Росії з війни, що вкрай негативно сприйняли країни Антанти.

4.3. ВСТУП У ВІЙНУ США. ПОДАЛЫШІ ВОЄННІ ДІЇ

6 квітня 1917 р. США офіційно оголосили війну Німеччині.

Безпосередніми причинами зміни політики адміністрації Вільсона щодо Німеччини стало відновлення нею в кінці січня 1916 р. підводної війни, як проти нейтральних, так і союзницьких суден, а також викриття спроби німців переконати Мексику розпочати війну проти США.

Тим часом у Європі навесні 1917 р. союзники по Антанті розпочали запланований великомасштабний наступ. У районі Реймса французькі частини зустріли колючий дріт і зливу кулеметного вогню, і до травня, зазнавши тяжких втрат, просунулись усього на 4 милі.

Улітку 1917 р. англійські війська провели успішний наступ у Фландрії, а під Іпром їхні зусилля не мали успіху.

Восени 1917 р. німецькі війська захопили Ригу, зустрівши слабкий опір з боку деморалізованої російської армії.

У листопаді 1917 р. англійці окупували Німецьку Східну Африку. Цієї ж осені у Франції розпочали бойові дії американські війська, що прибували до Європи.

У березні 1918 р. німецькі війська здійснили відчайдушну спробу прорвати оборону союзників у районі річки Соммі. Використавши Брестський мир з радянською Росією, Німеччина перекинула на Захід значні сили. Але баланс сил змінювався на користь Антанти: американські війська все в більшій кількості продовжували прибувати у Францію.

У квітні генерал Людендорф розпочав наступ у Фландрії, на Балтиці було затоплено сім англійських підводних човнів, велика битва розгорнулась на Марні. Німецькі війська здійснювали обстріл столиці Франції з величезних гармат, названих «Великими Бертами». У липні вони завдали ще одного, останнього удару в тому ж напрямку, але безрезультатно.

8 серпня 1917 р. французькі війська під командуванням маршала Ф. Фоша розпочали наступ, щоб послабити німецький натиск на Ам’єн. У цьому бою були розгромлені 16 німецьких дивізій.

У вересні 1917 р. союзні війська Антанти підійшли до Сен-Кантену. Ця операція союзників була найвдалішою за весь час війни на Західному фронті.

5. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

Осінь 1918 р. принесла серйозні геополітичні зміни. Центральний блок розпався. 29 вересня 1918 р. з країнами Антанти підписала перемир’я Болгарія, 30 жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро-Угорщина.

На цей час монархія Габсбургів припинила своє існування. 5 жовтня попросила про перемир’я Німеччина. Проте Антанта барилася задовольняти її прохання, сподіваючись довершити воєнний розгром основного противника. Лише після того, як у Німеччині спалахнула революція й 9 листопада 1918 р. кайзера Вільгельма II було скинуто, союзники почали поспішати.

Вагон потягу, в якому відбулось підписання Комп’єнського перемир’я

Рано-вранці 11 листопада 1918 р. в салоні-вагоні штабного потягу головнокомандувача військ Антанти маршала Ф. Фоша, неподалік від станції Ретонд у Комп’єнському лісі, представники збройних сил Німеччини підписали угоду про перемир’я.

Згідно з її умовами Німеччина повинна була залишити всі загарбані нею території на Заході й відвести війська за Рейн. Зі Східної Європи німецька армія мала вийти після прибуття туди військ Антанти. Усі військовополонені та військове майно переходили до рук союзників.

Війна завершилась поразкою країн Центрального блоку. Об 11-й годині того ж дня в Парижі прогримів 101 залп артилерійського салюту, який сповістив про закінчення Першої світової війни.

6. ВТРАТИ ВІД ВІЙНИ

За своїми людськими втратами, масштабами та наслідками Перша світова війна не могла зрівнятися з жодною із попередніх війн в історії людства.

Війна принесла для народів небачені втрати і страждання, голод і руйнування, довела людство до краю безодні та відчаю.

Мільйони людей втратили здоров’я та стали інвалідами.

Втрати вбитими й пораненими в роки Першої світової війни

Під час війни були знищені величезні матеріальні цінності. Цілі райони (особливо в Північній Франції) були перетворені на пустелю.

Зростання військового виробництва було досягнуто за рахунок мирних галузей промисловості й перенапруги в народному господарстві, що призвело до загального розладнання економіки.

Особливо сильно постраждало сільське господарство. Мобілізація до армії залишила село без найпродуктивнішої робочої сили й тягла. У містах Німеччини, Австро-Угорщини, Росії гостро відчувалась нестача продовольчих товарів, що із часом спровокувало справжній голод.

Французький офіцер стоїть біля свіжих могил загиблих у Шампані, на сході Франції. 19 грудня 1916 р.

Німецькі й австро-угорські військовополонені прибули до нейтральної Швеції для обміну в’язнями з військами Антанти

Перша світова війна залишила глибокий слід в історії, спричинила продовження старих та зародження нових міжнародних конфліктів, а її наслідки призвели до сповзання світу до ще більшої катастрофи Другої світової війни. Через це ряд істориків назвали період 1914—1945 рр. «Тридцятирічною війною XX століття».

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Які технічні винаходи людства були використані військовими в Першій світовій війні?

2. Схарактеризуйте протистояння флотів Англії та Німеччини.

3. Яка з країн, що брали найактивнішу участь у Першій світовій війні, першою вийшла з неї?

4. Як ставились різні політичні партії Росії до Першої світової війни?

5. Які території втратила радянська Росія в результаті підписання Брестського мирного договору? Покажіть їх на карті.

6. Назвіть основні умови Комп’єнського перемир’я.

7. Якими були втрати від Першої світової війни?

8. Покажіть на карті місця основних битв Першої світової війни в 1917-1918 рр.

9. Поясніть значення понять: «ксенофобія», «депортація», «геноцид».

ІІ. Обговоріть у групі

1. Чим відрізнялася воєнно-політична ситуація в ході війни в 1917 р. від попередніх років війни?

2. У квітні 1917 р. США офіційно оголосили війну Німеччині. Чим можна пояснити прийняття такого рішення американською адміністрацією на третій рік війни?

3. Після підписання Брестського мирного договору з Росією німецьке командування отримало можливість використати всі свої сили на Заході. Здавалося, тепер ситуація мала докорінно змінитися на користь Німеччини. Чому цього не сталося?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як Ви розумієте такий вислів: «Війна, нарешті, скінчилась, наслідки її були різноманітні й незліченні, але над всім переважало одне розчарування»?

2. Які уроки, на Вашу думку, мало винести людство з історії Першої світової війни?

3. Як згадують, до великого фізика Альберта Ейнштейна звернулися із запитанням: «Головною військовою силою в Першій світовій війні була кіннота, у Другій світовій — танки; яка зброя буде головною у третій світовій війні — атомна бомба?» Учений відповів: «Я не знаю, яка головна зброя буде у третій світовій війні, але в четвертій, напевно — кам’яна сокира і палиця».

Як Ви розумієте відповідь Ейнштейна? Чи погоджуєтесь Ви із вченим?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

6 квітня 1917 р. вступ у війну США

3 березня 1918 р. укладання в Брест-Литовську мирного договору між Росією й країнами Центрального блоку

3 листопада 1918 р. підписання перемир’я з Австро-Угорщиною

11 листопада 1918 р. підписання Комп’єнського перемир’я;

закінчення Першої світової війни.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно