§25. Утворення осередків Другої світової війни. Створення блоку Берлін—Рим—Токіо

1. Коли була створена Версальська система міжнародних відносин? 2. Які зміни були до неї внесені в 1920-ті рр.?

1. Вплив світової економічної кризи на міжнародні відносини. Світова економічна криза загострила міжнародні відносини й призвела до появи осередків нової війни. Порівняно з Першою світовою війною у 1930-ті рр. лише незначна кількість держав прагнула війни, тому її загрозу можна було усунути в разі спільних дій усього співтовариства.

Світова економічна криза поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої зусилля на її подолання. Дієвими кроками на цьому шляху вважали зменшення військових витрат і полегшення фінансового тягаря репарацій та боргів.

У січні 1930 р. у Лондоні розпочала роботу міжнародна конференція з обмеження морських озброєнь. На ній було здійснено спробу поширити умови Договору п’яти держав на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія домовилися щодо крейсерів та есмінців дотримуватися співвідношення 5:5:3 відповідно. Щодо підводних човнів було запроваджено принцип рівності флотів.

У лютому 1932 р. після тривалої підготовчої роботи в Женеві нарешті відкрилася конференція з роззброєння. Із самого початку з’ясувалося, що між провідними державами існували серйозні розбіжності в підходах до цієї проблеми. Так, Франція вважала, що передусім треба створити міжнародну армію під зверхністю Ліги Націй. Її основний суперник Німеччина вимагала скасування всіх обмежень Версальського договору. Англію цікавили проблеми ліквідації підводних човнів і хімічної зброї. США виступали за скорочення сухопутних сил. СРСР вимагав поставити на порядок денний конференції питання про загальне або пропорційно поступове роззброєння. Італія пропонувала для початку на рік увести мораторій на нарощування озброєння. Японія як попередню умову вимагала визнання її особливої ролі на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Таким чином, кожна держава прагнула отримати односторонні вигоди. Конференція закінчилася безрезультатно.

Також здійснювалися спроби впорядкувати справи у сфері міжнародних фінансів. У 1931 р. США запропонували оголосити мораторій на один рік щодо виплати боргів та репарацій. Пропозицію було прийнято. У 1932 р. репараційні зобов’язання Німеччини ліквідували взагалі. Країни-боржники, зі свого боку, припинили сплачувати борги США.

Проте майже одночасно США ввели високі митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту», вільного обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити такий обмінний курс фунта, який би сприяв експорту англійських товарів. Такими діями США та Велика Британія спровокували митні й валютні конфлікти, що дезорганізувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу.

У 1933 р. в Лондоні була скликана світова економічна конференція, на якій обговорювалися проблеми стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Вона закінчилася також безрезультатно.

2. Осередок війни на Далекому Сході. Перший осередок війни виник на Далекому Сході. У 1927 р. прем’єр-міністр Японії Танака в меморандумі імператору виклав програму територіальних завоювань на Далекому Сході й знищення могутності США в Тихому океані.

Восени 1931 р. Японія окупувала територію Маньчжурії. Напад на Маньчжурію стався після провокаційного вибуху на залізниці неподалік Мукдена, влаштованого Японією 18 вересня 1931 р. На загарбаній території Північно-Східного Китаю японці в 1932 р. створили маріонеткову державу Маньчжоу-Го. Виправдовуючи агресію, Японія заявляла про загрозу проникнення СРСР у цей регіон.

Такі кроки Японії спонукали світове товариство до дій. Ліга Націй рекомендувала вивести японські війська й передати Маньчжурію під міжнародний контроль. Проте Японія не була засуджена як агресор. Ліга Націй заявила, що Маньчжурія є невід’ємною частиною Китаю, і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не були запроваджені. США та Англія домоглися укладення між Японією й Китаєм компромісного миру: Японія виводить свої війська із Шанхаю, а Китай визнає Маньчжоу-Го. Уперше в історії агресія залишилася безкарною.

Женевський нотаріус із Ліги Націй: «Де війна? Яка війна? У мене війни не зареєстровано!». Карикатура 1932 р.

3. Агресія Італії проти Ефіопії. За результатами Першої світової війни Італія вважала себе обділеною та не приховувала загарбницьких планів, зокрема щодо Ефіопії. 3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією й танками, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила завзятий опір. Проте сили були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів організації застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи виявилися малоефективними. США та Велика Британія оголосили нейтралітет і відмовилися постачати Ефіопії сучасну військову техніку. Тим самим жертва й агресор були поставлені на один рівень.

У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об’єднана з Еритреєю та Італійським Сомалі в Італійську Східну Африку. Народ Ефіопії розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилася звільненням країни за підтримки Англії у 1941 р.

4. Агресія Німеччини. Ліквідація Версальської системи. Після приходу А. Гітлера до влади Німеччина приєдналася до групи держав-агресорів. До 1933 р. становище Німеччини в межах Версальської системи було значно полегшено. Вона припинила сплачувати репарації. На переговорах із роззброєння 1932 р. їй обіцяли рівні права з іншими державами в озброєнні. Навіть обговорювалося питання про повернення Німеччині колоній. Важливим кроком на шляху до подальшої ліквідації Версальської системи стало підписання в липні 1933 р. за пропозицією Б. Муссоліні «Пакту чотирьох» між Англією, Францією, Італією та Німеччиною. Цей документ передбачав широке співробітництво держав у питаннях перегляду Версальської системи та юридично закріплював рівність Німеччини в озброєнні. Однак ратифікацію цього договору було зірвано.

Перегляд умов Версальського договору був для А. Гітлера лише першим кроком на шляху до світового панування. Другим кроком мало стати об'єднання всього німецького народу в одну державу, а це передбачало приєднання Австрії, населених німцями районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі та Литви. Третім кроком він вбачав завоювання «життєвого простору» на Сході. Заволодівши сировинними й аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку А. Гітлера, зможе здобути перемогу в боротьбі за світове панування.

У жовтні 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй. У 1934 р. було здійснено спробу приєднати Австрію. Цьому завадила Італія, яка загрожувала прямим воєнним втручанням. А. Гітлер тимчасово відступив.

У 1935 р. стався перелом. Після виплати Франції компенсації за вугільні шахти земля Саар за результатами плебісциту відійшла до Німеччини. Німецький уряд відмовився від статей Версальського договору, які забороняли країні мати військову авіацію, оголосив про запровадження загальної військової повинності й формування армії із 36 дивізій.

У 1935 р. між Великою Британією та Німеччиною було укладено військово-морську угоду, відповідно до якої дозволялося збільшити тоннаж німецького флоту в 5,5 разу та будувати підводні човни. Отже, Німеччина могла мати флот більший, ніж французький. Угода була вже двостороннім порушенням Версальсько-Вашингтонської системи.

Європейські дипломати почали активно обговорювати ідею створення системи колективної безпеки. У 1934 р. було прийнято СРСР до Ліги Націй. У травні 1935 р. СРСР і Франція уклали угоду про взаємодопомогу. Аналогічний договір був підписаний між СРСР і ЧСР. Проте ратифікацію цього договору Франція відкладала, використовуючи сам факт його підписання як засіб тиску на Німеччину. На Заході ще були досить стійкими антирадянські настрої. Зрозумівши це, А. Гітлер у березні 1936 р. увів німецькі війська в Рейнську демілітаризовану зону. Ні Англія, ні Франція не застосували передбачені в цьому випадку заходи.

Німеччина відкрито готувалася до війни. Створена після Першої світової війни недосконала система колективної безпеки була ліквідована.

5. Створення блоку Берлін—Рим—Токіо. 25 листопада 1936 р. Німеччина та Японія підписали Антикомінтернівський пакт, а 6 листопада 1937 р. до нього приєдналася Італія. Утворилася «вісь» Берлін—Рим—Токіо. Сторони зобов’язалися вести спільну боротьбу проти Комінтерну. На додаток до договору вони дали обіцянку в разі війни однієї з країн із СРСР не робити нічого, що могло б полегшити становище СРСР.

Однак між Німеччиною та Італію тривало суперництво в Австрії. Крім того, обидві держави претендували на гегемонію на Балканах, перш ніж їм вдалося домовитися про розмежування сфер впливу в цьому регіоні.

Тоді ж Німеччина визнала завоювання Італією Ефіопії. Після цього Німеччина й Італія активно координували свою політику та спільно провели ряд міжнародних акцій. У 1936 р. вони підтримали заколот націоналістів в Іспанії, який у 1939 р. привів до влади Ф. Франко.

Відносини Німеччини та Японії ускладнювалися тим, що Японія захопила німецькі колонії в Тихому океані та Китаї і не збиралася їх повертати. Німеччина й Італія під час агресії Японії 1937 р. проти Китаю продавали зброю китайському уряду. Обидві країни прагнули зберегти свободу дій у своїй сфері інтересів.

Як альтернативу Версальсько-Вашингтонській системі Німеччина, Італія та Японія запропонували «новий порядок», заснований на пануванні сили. Він зводився до розподілу світу між цими державами.

«Три народи — одна війна!». Італійський плакат, присвячений створенню блоку Берлін—Рим—Токіо

Запитання і завдання

1. Що стало приводом до перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин? 2. Де виник перший осередок Другої світової війни? 3. Які акти агресії були здійснені в другій половині 1930-х рр.? 4. Коли було укладено Антикомінтернівський пакт? 5. Коли було скасовано репараційні платежі Німеччини? 6. Які держави в 1933 р. уклали між собою «Пакт чотирьох»? 7. Коли Японія й Німеччина вийшли з Ліги Націй? 8. Якою була реакція європейських держав на зростання могутності Німеччини?

9. Як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на розвиток міжнародних відносин? 10. Що дало змогу Німеччині відмовитися від дотримання статей Версальського договору? 11. Який план розробив А. Птлер для досягнення світового панування? 12. Чому СРСР був прийнятий до Ліги Націй?

13. Об'єднайтеся в групи й обговоріть, що зближувало Німеччину, Італію та Японію. 14. Якими є головні відмінності між передумовами Першої та Другої світових війн? Відповідь подайте у вигляді таблиці.

15. Чи можна дії Німеччини на міжнародній арені в 1933—1936 рр. характеризувати як акти агресії? Дайте розгорнуту відповідь.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно