§ 24. Чехословацька республіка

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

дізнатися, як була утворена Чехословаччина; визначити роль Т. Масарика в її створенні та розвитку; охарактеризувати економічний і політичний розвиток Чехословаччини в міжвоєнний період; проаналізувати причини ліквідації Чехословаччини.

ПРИГАДАЙТЕ

До складу якої держави входили чеські й словацькі землі напередодні Першої світової війни?

1. УТВОРЕННЯ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ. Т. МАСАРИК. Чеський національний рух був одним із найпотужніших в Австро-Угорщині. Початок Першої світової війни його лідери сприйняли як реальний шанс для виборювання національної свободи. Свої сподівання вони переважно покладали на перемогу країн Антанти. Чеські й словацькі солдати були найменш боєздатною частиною австро-угорської армії. Вони не бажали воювати за інтереси імперії, яка їх поневолювала. Натомість створені на території Франції, Італії та Росії підрозділи чеської армії (легіонери) показали себе з позитивного боку. У 1918 р. чеському корпусу довелося відіграти консолідуючу роль для сил, які зі зброєю в руках виступили проти влади більшовиків у Росії.

В умовах розпаду Австро-Угорської монархії збори чеських депутатів австрійського парламенту й земських сеймів ухвалили декларацію (30 травня 1917 р.). Посилаючись на принцип національного самовизначення, вони зажадали утворення суверенної, демократичної та соціально справедливої держави «в межах історичних чеських земель і своєї словацької парості».

Влітку 1918 р. Чехословацький національний комітет у Парижі, який очолював Томаш Масарик, спочатку Франція, а потім Велика Британія та США визнали «першоосновою майбутнього чехословацького уряду». Тобто уряд держави був визнаний ще до того, як держава була проголошена і створена. Зв’язок із цим комітетом установив Національний комітет у Празі, який об’єднав усі чеські політичні партії. Під керівництвом празького

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Уривок із декларації чеських депутатів австрійського парламенту (30 травня 1917 р.)

Депутати чеського народу, виходячи з глибокого переконання, що теперішню дуалістичну форму держави було створено... на шкоду спільним інтересам пануючих і пригноблених народів, і тільки перетворення Габсбурзько-Лотаринзької монархії на федеративну державу вільних і рівноправних національних держав усуне будь-які національні привілеї та забезпечить всебічний розвиток кожної нації в інтересах імперії та династії.

У цей історичний момент, спираючись на природне право народів на самовизначення і вільний розвиток, посилене в нас, крім того, і невід'ємними історичними правами й повністю визнаними державними актами, ми на чолі свого народу будемо домагатися об'єднання всіх гілок чеської нації в чеську демократичну державу, включно зі словацькою гілкою нації, яка проживає в нерозривній єдності із чеською історичною батьківщиною.

1. Якими були основні вимоги лідерів чеського національно-визвольного руху? Чим вони аргументували свою позицію? 2. Яким способом мало відбуватися відновлення чеської державності згідно з декларацією?

Томаш Гарріг Масарик

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

У боротьбі за незалежність Чехословаччини провідну роль відіграв Томаш Гарріг Масарик (1850—1937). У 1907 р. він висунув ідею боротьби за незалежність чехів і словаків. У цій боротьбі він закликав спиратися не на Росію, як майже весь попередній чеський рух, а на країни Заходу (Францію, Англію, США). Поступово його ідеї стали панівними серед чеської політичної еліти та населення. Також Т. Масарику належить ідея єдиної Європи, у якій будуть враховані інтереси великих і малих націй, а кожен народ зберігатиме свою національну ідентичність, залишаючись водночас європейським. Своєю активною діяльністю в еміграції він зумів домогтися позитивного ставлення Франції, Англії та США до чеського і словацького національних рухів. Саме ідеї Т. Масарика про самовизначення поневолених народів Європи були покладені в основу «14 пунктів» В. Вільсона. Також Т. Масарик переконав провідні чеські політичні сили, що майбутня чеська держава має базуватися на демократичних засадах.

Національного комітету діяла сформована у вересні Соціалістична рада, у якій об’єдналися соціал-демократи й Чеська соціалістична партія. Наприкінці вересня Національний комітет було створено і в Словаччині. Отже, з’явилися структури, які у сприятливий момент проголосили б утворення Чехословацької республіки.

Восени 1918 р. правлячі кола Австро-Угорщини, передчуваючи свою поразку, почали вивозити із чеських земель продовольство, промислове обладнання, транспортні засоби. Це пограбування зачіпало інтереси всього населення. Національний комітет доручив Соціалістичній раді провести одноденний страйк протесту. Його учасники вступали в сутички з військами та поліцією, проголошували гасло «Хай живе Чехословацька республіка!». Проте Соціалістична рада не взяла на себе ініціативу щодо створення чехословацької держави, вважаючи це справою Національного комітету. Лише 28 жовтня 1918 р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє існування, Національний комітет проголосив створення Чехословацької республіки. 30 жовтня Словацька національна рада заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини й визнала право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної незалежності. Водночас вона проголосила словацьку націю частиною єдиної чехословацької нації в культурному та мовному відношенні. Проголошена в червні 1919 р. Словацька Радянська Республіка (СРР) була ліквідована.

Перший уряд республіки сформувався на основі «всенародної коаліції» чеських і словацьких правих і націоналістичних партій та соціал-демократів. Він обіцяв провести «соціалізацію» промисловості, запровадити 8-годинний робочий день, визнати право на страйки. В умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановив максимум земельного володіння у 250 га, або 150 га ріллі залежно від регіону.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли конституцію, що закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки. У її основу було покладено принцип захисту приватної власності. Усі громадяни отримали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні Національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Національні збори обирали президента терміном на сім років. Він мав широкі повноваження. Першим президентом було обрано Т. Масарика.

Виходячи з тези про єдину чехословацьку націю, конституція відкидала самобутність словацького народу. Рівноправність націй трактували лише як мовно-культурну. Отже, Чехословаччина стала унітарною державою, що в подальшому й спричинило розгортання сепаратистських рухів. Так, із 13,5-мільйонного населення чехи складали 7 млн, німці — 3 млн, словаки — 2 млн, угорці — 750 тис., поляки — 100 тис., українці (русини) — 450 тис. осіб.

У квітні 1920 р. в Чехословаччині відбулися перші парламентські вибори, на яких перемогли соціал-демократи й соціалісти.

Кордони республіки було визначено відповідно до післявоєнних (1919—1920 рр.) мирних договорів країн Антанти з Німеччиною, Австрією та Угорщиною. До складу нової держави за Сен-Жерменським договором на правах автономії увійшла Закарпатська Україна. У Чехословаччині її називали Підкарпатською Руссю. Проте реалізація автономії була відкладена на невизначений термін.

2. ЧСР у 1920—1930-ті рр. Чехословаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів і в 1920—1930-х рр. перетворилася на високорозвинену європейську державу. Вона посіла місце в десятці найбільш промислово розвинених країн світу. Економічну й політичну стабільність країни забезпечував значний прошарок середнього класу: 13% працездатного населення було охоплено підприємницькою діяльністю. Швидкими темпами тут розвивалися провідні галузі виробництва, особливо важкої промисловості. Проте слід зауважити, що промисловість ЧСР ніколи не працювала на повну потужність через вузькість внутрішнього ринку й залежність від експорту.

У важкій промисловості провідним було акціонерне товариство «Шкода», що випускало машини, літаки, верстати, обладнання, зброю тощо. Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80% виробництва взуття в країні. Значна його частка експортувалася. Філіали концерну були розташовані майже на всіх континентах. Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого становила 20% усіх інвестицій в економіку. Проте словацькі й закарпатські землі були розвинені набагато гірше, ніж чеські та моравські. У них переважав аграрний сектор економіки. Життєвий рівень там був значно нижчим, що породжувало невдоволення та соціальну напруженість.

У політичному розвитку Чехословаччина була найдемократичнішою державою Європи. Тут діяло близько 20 основних партій. Найбільшою підтримкою користувалися центристські й лівоцентристські партії, які утворювали урядові коаліції. Стабілізуючу роль у політичному житті відігравали неформальні зустрічі президента країни Т. Масарика з лідерами провідних партій, під час яких усувалися найсерйозніші розбіжності.

У 1930-ті рр. впливовою політичною силою в країні стали національні партії (німецькі, словацькі, угорські, українські), які виступали за розбудову федеративної держави в унітарній ЧСР.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920—1921 рр. разом із Румунією та Королівством сербів, хорватів і словенців створила Малу Антанту. Незмінним керівником зовнішньої політики ЧСР у 1918—1935 рр. був Едуард Бенеш, якого після відставки Т. Масарика обрали президентом.

Економічна криза 1930-х рр. завдала серйозного удару по ЧСР. Вузькість внутрішнього ринку, велика залежність від експорту призвели до значного й тривалого спаду виробництва.

Найбільше падіння виробництва припало на 1933 р. — 44% порівняно з 1929 р. Безробітних налічувалося близько 1 млн осіб. Щоб вийти з кризи, уряд отримав надзвичайні повноваження. Під державний контроль було поставлено діяльність 25 концернів, до яких входило 75% підприємств. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. Зрештою становище поступово стабілізувалося, і з 1936 р. почалося зростання виробництва.

«Чоботар» Томаш Батя

ЦІКАВІ ФАКТИ

У травні 1932 р. у Відні вийшов роман «Данта-гігант» молодого німецького автора. У життєвому шляху та характері героя Томаш Батя впізнав себе. Проте наприкінці роману головний герой гине в результаті авіакатастрофи. Адвокати «взуттєвого короля» вимагали вилучення роману з продажу. А 12 липня 1932 р. літак «Юнкере», на борту якого був Томаш Батя, розбився в тумані.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Т. Масарик мав тісні зв'язки з Україною. Він із розумінням ставився до українських визвольних змагань і підтримував українську еміграцію. У роки між двома світовими війнами в Празі постали та активно діяли Український вільний університет, Високий український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, українська мистецька студія, гімназія, історико-філологічне товариство, наукова асоціація. Музей визвольної боротьби України, у Подєбрадах — Українська господарська академія.

Обкладинка журналу «Тайм» із портретом Едуарда Бенеша. 1938 р.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Едуард Бенеш (1884—1948) був соратником Т. Масарика. Народився в селянській родині, навчався в Празькому університеті, Парижі й Дижоні. Доктор права. У 1915 р. виїхав з Австро-Угорщини й очолив у Парижі спільно з Т. Масариком національний рух за утворення чехословацької держави. Особливо відзначився як палкий патріот батьківщини на Паризькій мирній конференції, де очолював чехословацьку делегацію. У 1918—1935 рр. був головою міністерства закордонних справ. Завдяки його зусиллям ЧСР належало провідне місце в Малій Антанті. Сприяв укладенню союзницьких відносин із Францією та СРСР (1935 р.) щодо розвитку ідеї колективної безпеки перед загрозою нацистської ідеології. Мюнхенську угоду оцінив як зраду країнами Заходу миру й насамперед інтересів народів Чехословаччини. На знак протесту подав у відставку. У 1941 р. очолив уряд в еміграції, уклав ряд договорів із країнами антигітлерівської коаліції. Підтримав ідею створення військ ЧСР на території СРСР. У 1945 р. повернувся до Праги як глава відновленої ЧСР. Після комуністичного перевороту в лютому 1948 р. залишив посаду президента, а в червні цього ж року помер.

Гібридна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх суперечностей та конфліктів із подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії (як правило, за допомогою звичайної війни).

Під час економічної кризи 1929—1933 рр. загострилися соціальні, а особливо національні суперечності в країні. Райони, де проживала німецька меншина, найбільше постраждали від кризи. Цим вирішив скористатися А. Гітлер. У Чехії було створено Судето-німецьку партію на чолі з Конрадом Генлейном, яка домагалася автономії Судетської області, заселеної переважно німцями. На Німеччину орієнтувалася також Словацька національна партія Глінки, що вимагала автономії Словаччини. Для відриву цих земель від ЧСР нацисти влаштували гібридну війну: засилання провокаторів і терористичних банд, вчинення безпорядків, шалений пропагандистський і дипломатичний тиск, погрози збройної агресії тощо.

На землях Карпатської України та Словаччини угорські національні партії виступали за приєднання цих територій до Угорщини. Поряд із ними діяли політичні партії, які прагнули автономії для Карпатської України.

3. ЛІКВІДАЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ. У березні 1938 р. А. Гітлер заявив, що не бажає миритися із гнобленням німецького народу в Чехословаччині, і розгорнув гібридну війну проти неї. На території Судетської області влаштовували провокації, які мали довести світовій громадськості, наскільки пригнобленим є становище німців у ЧСР, а також їхні прагнення приєднатися до Німеччини.

Велика Британія спочатку заявила, що відмовляється надати гарантії Чехословаччині, та закликала її лідерів піти на поступки Німеччині. Така позиція Англії спонукала А. Гітлера до рішучих дій.

У травні 1938 р. Німеччина почала зосереджувати війська на кордонах Чехословаччини. Уряд країни оголосив часткову мобілізацію. А. Гітлер змушений був відступити. Проте конфлікт не було ліквідовано. Для розв’язання кризи прем’єр-міністр Великої Британії Н. Чемберлен двічі зустрічався з А. Гітлером. Вони домовилися, що справу буде вирішено на міжнародній конференції. 29—30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбулася зустріч керівників урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії. Представників Чехословаччини на цю зустріч не запросили. Фактично було прийнято вимоги Німеччини, подані Чехословаччині у вигляді ультиматуму. Головною з них була передача Німеччині території Судетської області, де, за словами А. Гітлера, катують німців і їх треба захистити.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Уривок із заяви міністра закордонних справ Чехословаччини Каміля Крофта до послів АнглГі, Франції та Італії (вересень 1938 р.)

Для нас це катастрофа... Я не знаю, чи отримають ваші країни переваги від прийнятого в Мюнхені рішення. В одному ми впевнені: ми, звичайно, не останні, після нас постраждають інші.

1. Аргументуйте позицію чеського міністра закордонних справ К. Крофта. 2. Які наслідки мала Мюнхенська угода для Чехословаччини? 3. Хто був наступною жертвою агресорів Німеччини?

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА в 1920—1930-ті рр.

Чехословаччина, залишившись сам-на-сам із Німеччиною, змушена була поступитися тиску. Виконання договору між СРСР і Чехословаччиною, укладеного в 1935 р., залежало від дій Франції. Остання, підписавши Мюнхенську угоду, фактично зрадила Чехословаччину. Додатковий протокол до радянсько-чехословацького договору передбачав, що допомога у випадку агресії надаватиметься лише за умови, що Франція підтримає жертву нападу.

У жовтні 1938 р. німецькі війська окупували Судетську область. ЧСР змушена була віддати Польщі Тешинську Силезію. У листопаді 1938 р. за рішенням І Віденського арбітражу Угорщині було передано частину Словаччини та Карпатської України.

Чехословаччина втратила 1/3 своєї території з населенням 5 млн осіб, а також прикордонні укріплення і 40% промисловості. ЧСР було перетворено на Чехо-Словацьку федеративну республіку (ЧСФР). Вона опинилась у залежності від Німеччини. 14 березня 1939 р. Словаччина стала незалежною. Уряд очолив Йозеф Тісо.

15 березня 1939 р. було проголошено незалежність Карпатської України на чолі з Августином Волошиним, але вона відразу зазнала агресії з боку Угорщини. Того самого дня президент ЧСР Еміль Гаха підписав акт про ліквідацію республіки, і на територію країни вступили німецькі війська. Чехію та Моравію було оголошено протекторатом Німеччини.

ВИСНОВКИ

• Після Першої світової війни на політичній карті Європи виникла нова держава — Чехосповаччина. Вона успадкувала значну частину промислового потенціалу Австро-Угорської монархії, ставши однією з найрозвиненіших країн Європи.

• Засновники держави взяли курс на побудову країни як демократичної унітарної республіки. Проте цей курс виявився помилковим.

• Загострення національних проблем під впливом економічної кризи 1930-х рр. і зовнішні чинники призвели до кризи унітарної моделі розвитку ЧСР.

• Мюнхенська угода та І Віденський арбітраж сприяли перебудови ЧСР на федеративних засадах. Однак ЧСФР виявилася нежиттєздатним утворенням і 15 березня 1939 р. припинила своє існування.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. На який блок переважно орієнтувалися чеські політичні сили в роки Першої світової війни? 2. Хто став лідером боротьби чехів і словаків за національне визволення? 3. Як було проголошено незалежність ЧСР? 4. Які землі увійшли до складу ЧСР? 5. Які міжнародні угоди сприяли оформленню кордонів молодої держави? 6. У якому році було прийнято конституцію ЧСР? 7. Хто став першим президентом ЧСР? 8.Які землі були найбільш економічно розвиненими в Чехословаччині? 9. Які чинники загострювали національну проблему ЧСР у 1930-ті рр.? 10. Які чинники відіграли вирішальну роль у припиненні існування ЧСР: зовнішні чи внутрішні?

11. Охарактеризуйте політичний розвиток ЧСР у 1920—1938 рр. 12. З'ясуйте особливості економічного розвитку ЧСР у міжвоєнний період. 13. Дайте оцінку політики чехословацького уряду щодо національних меншин у 1920—1930-х рр.

14. Складіть таблицю «Сприятливі та стримуючи чинники економічного розвитку ЧСР у міжвоєнний період». 15. Проведіть дискусію за проблемним питанням: чому стала можливою Мюнхенська угода?

16. Складіть історичний портрет «Т. Масарик — творець Чехословацької республіки».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно