§ 12. Сполучені Штати Америки

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначати особливості становища США після Першої світової війни; характеризувати становище країни в період економічної кризи 1920—1921 рр.; пояснювати, якими були особливості розвитку США в добу «проспериті»; аналізувати вплив «великої депресії» на країну; характеризувати «новий курс» Ф. Рузвельта.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були особливості соціально-економічного і політичного становища США на початку XX ст.? 2. Як США вступили до Першої світової війни? 3. Яку позицію обстоювали США під час Паризької мирної конференції?

ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ США в 1920—1939 рр.

Воррен Гардінг, 29-й президент США

1. СТАНОВИЩЕ США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Сполучені Штати Америки в післявоєнний період закріпили за собою становище економічно наймогутнішої країни світу. Оскільки на території Американського континенту не вели бойових дій, країна не зазнала масових руйнувань і людських жертв, як це було в Європі. Війна сприяла підйому економіки. Загальний чистий прибуток монополії в 1914—1919 рр. досяг 33,6 млрд доларів. Це дозволяло особам, які займалися підприємництвом, здійснювати капіталовкладення в розвиток промисловості, створювати нові робочі місця тощо.

У результаті до 1920 р. США видобували 50% вугілля, 66% нафти, виробляли 3/5 чавуну й сталі та 85% автомобілів у світі.

Значно зріс експорт капіталів. На початку 1920-х рр. державні військові позички іншим країнам досягли 11 млрд доларів. За період війни вдвічі збільшилися приватні інвестиції США за кордоном. Країна перетворилася з боржника на найбільшого світового кредитора.

Адміністрація Демократичної партії і президент В. Вільсон оголосили в 1917 р. курс на здобуття світового лідерства. Його шляхом реалізації стала вже згадувана програма «14 пунктів».

Проте рішення Паризької конференції 1919 р. стали розчаруванням для адміністрації президента. США не отримали жодної з мандатних територій, а в роботі Ліги Націй провідне становище посіли Франція та Велика Британія. Це свідчило, що зовнішньополітичний курс В. Вільсона не мав достатньої підтримки. У США республіканці, заявивши про свою опозицію до уряду, дотримувалися позицій ізоляціонізму й заперечували ратифікацію Версальського договору й участь країни в діяльності Ліги Націй. Республіканці виступали за політику «свободи рук» для США, сподіваючись, що зростання військово-політичної могутності забезпечить перевагу США над європейськими державами. Гострі суперечки між республіканцями (ізоляціоністи) і демократами (експансіоністи) відображали різне бачення шляхів завоювання США гегемонії у світі.

У березні 1920 р. Версальський договір не був ратифікований, і стало зрозуміло, що зовнішньополітичний курс В. Вільсона зазнав краху.

Поразка В. Вільсона на президентських виборах 1920 р. заблокувала проведення подальших соціальних реформ у внутрішній політиці, а в зовнішній політиці запанував ізоляціонізм.

2. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 1920—1921 РР. ПОЧАТОК ПРАВЛІННЯ РЕСПУБЛІКАНЦІВ. Улітку 1920 р. у США розпочалася глибока економічна криза, що швидко поширилася на всі галузі промисловості та сільське господарство. Кількість безробітних у 1921 р. досягла 5,7 млн осіб. Ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися у 3—4 рази, що спричинило розорення багатьох фермерських господарств.

Альфонсе Габріель Капоне, більш відомий як Аль Капоне. Фотокартка з архіву ФБР. 1939 р.

Ку-Клукс-Клан у Чикаго в 1920 р.

Гангстер (від англ. — бандит) — учасник бандитського угруповання. Термін вживається переважно стосовно організованої злочинності в США.

Сегрегація — політика примусового відокремлення якої-небудь групи населення за расовою або етнічною ознакою. Один із видів расової дискримінації.

Республіканці вміло скористалися невдоволенням владою в суспільстві й здобули перемогу на президентських виборах 1920 р. Новим президентом США став республіканець Воррен Гардінг (1921—1923 рр.). Він узяв курс на повернення до довоєнних порядків. Загалом курс В. Гардінга позитивно вплинув на економіку. З одного боку, відбувалося стрімке зростання економіки, з іншого — накопичувалися проблеми.

Ще в 1919 р. республіканці заблокували реформу, що надавала робітникам право на страйк. Адміністрація В. Гардінга була проти політики державного регулювання економіки й створювала умови для збільшення прибутків великих підприємців. У 1921 р. було скасовано податок на надприбутки. Корупція державного апарату набула небачених розмірів. Дії багатьох членів республіканської адміністрації, наближених до президента, мали просто скандальний характер. Лише раптова смерть у 1923 р. врятувала В. Гардінга від суду й ганьби.

У січні 1920 р. було прийнято поправку до Конституції, що запроваджувала «сухий закон» — заборону виготовлення та продажу горілчаних напоїв у США. Це сприяло зростанню організованої злочинності — контроль над нелегальним горілчаним бізнесом перейшов до гангстерських угруповань. Війни між ними охопили великі міста США. Легендарну славу «короля» злочинного світу здобув гангстер Аль Капоне.

У південних штатах знову процвітав Ку-Клукс-Клан. Набула поширення расова сегрегація. Фактично єдиним позитивним реформаторським заходом республіканців стало надання в 1920 р. виборчих прав жінкам.

У зовнішній політиці республіканці прагнули досягти світової гегемонії США новими методами. У 1921 р. було підписано сепаратний договір із Німеччиною. Його положення закріплювали за США всі права, надані їм Версальським договором.

Економічна експансія США до Китаю загострила відносини з Великою Британією та Японією. Це стало поштовхом до скликання Вашингтонської конференції 1921—1922 рр., яка стала першою великою дипломатичною перемогою республіканців. Стосовно радянської Росії адміністрація президента відмовилася відновлювати економічні й дипломатичні відносини, поки не буде здійснено докорінних змін у її устрої.

Економічна криза 1920—1921 рр. активізувала соціальні протести. Улітку 1922 р. найбільшого розмаху набув страйковий рух.

Важливе місце серед тогочасних протестів посів негритянський рух. На початку 1920-х рр. радикальний рух афроамериканців «Назад в Африку», очолюваний Маркусом Гарві, об’єднав мільйони людей.

Проте через деякий час М. Гарві було заарештовано за фінансові махінації та засуджено на десять років (але звільнено достроково й вислано зі США). Після цього він втратив свій вплив на рух.

Маркус Гарві в 1922 р.

Генрі Форд поруч з автомобилем «Ford Model Т», також відомим як «Tin Lizzie» («Жерстяна Ліззі»)

Біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки, який регулює оптовий ринок товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Фондова біржа здійснює операції із цінними паперами.

3. ДОБА «ПРОСПЕРИТІ» («ПРОЦВІТАННЯ») 1922—1929 рр. У 1922—1929 рр. у США відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Тут вироблялося 44% промислової продукції Західного світу. Цей період отримав назву «просперіти» («процвітання»).

У промисловості запроваджували нові виробничі технології. На автомобільних заводах Генрі Форда в Детройті розпочалося масове виробництво конвеєрним методом. Завдяки цьому лише в 1927 р. випустили 15 млн автомобілів. Через два роки США стали виготовляти 5/6 світового виробництва автомобілів. На підприємствах набув поширення такий спосіб організації виробництва, як тейлоризм. Він ґрунтувався на поділі праці й раціональній системі рухів, що сприяли підвищенню ефективності праці.

Крім автомобільної, найбільш інтенсивно в цей період розвивалися машинобудівна, електротехнічна, хімічна й авіаційна галузі. Дедалі більшу роль набували об’єднання акціонерів товариств і корпорацій — своєрідні форми колективного бізнесу. До 1929 р. корпорації об’єднали близько половини фабрик і заводів країни.

У 1920-х рр. на найбільшій у світі Нью-Йоркській фондовій біржі спостерігався справжній бум, пов’язаний із купівлею і продажем акцій. Усі прагнули придбати акції, щоб потім їх продати з вигодою. Однак після піку спекулятивного буму розпочалося обвальне падіння цін на акції, а потім — криза.

Саме в цей період набули популярності реклама та звичка жити в кредит. Упевненість у майбутньому сприяла переконаності в тому, що можна купувати більше, ніж дозволяє дохід. Люди охоче брали кредит і вкладали гроші у справу, щоб віддавати борг за рахунок майбутніх прибутків.

Зовнішній блиск доби «проспериті» приховував чимало проблем. Економічне піднесення не охопило цілу низку галузей. Сільське господарство перебувало в затяжній кризі. У країні налічувалося 1,5—2 млн безробітних.

У 1924 р. президентом США було обрано республіканця Кальвіна Куліджа. Своїм девізом він проголосив «Справа Америки — бізнес». Виступаючи за невтручання держави в економіку, він сприяв зростанню прибутків корпорацій, знижував для них податки й надавав державні субсидії. Однак законопроект про державну допомогу фермерським господарствам він двічі відхилив.

Кальвін Кулідж-молодший, 30-й президент США. 1923 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Уривок із Послання Конгресу президента США К. Куліджа (4 грудня 1928 р.)

...Ще жоден Конгрес Сполучених Штатів, зібравшись, щоб розглянути стан держави, не мав перед собою таких приємних перспектив, які ми бачимо нині... Велике багатство, створене нашою підприємливістю й промисловістю та збережене нашою ощадливістю, якнайширше розподілилося серед нашого народу та ще й потекло неперервним потоком, аби послужити добродійництву й бізнесу цілого світу. Потреби існування перейшли з норм потреби в розряд розкоші. Дедалі більше виробництво споживається все ширшим попитом усередині країни й зростаючою закордонною торгівлею. Країна із задоволенням може дивитися на сучасне, оптимістично сподіваючись на добре майбутнє...

Як К. Кулідж оцінював стан США в 1928 р. та їхні перспективи на майбутнє?

Безробітний у пошуках роботи в 1930 р. (напис на оголошенні: «Я фахівець із трьох спеціальностей, володію трьома мовами, воював три роки, маю трьох дітей і не маю роботи три місяці. Проте мені потрібна лише одна робота»)

ЦІКАВІ ФАКТИ

Існують різні підходи щодо визначення причини «великої депресії». Кейнсіанці вважали, що зниження сукупних витрат в економіці спричинило падіння доходів і рівня зайнятості. У цій ситуації економіка досягла рівноваги на низькому рівні економічної активності й високому рівні безробіття. Монетарне™ стверджували, що «велика депресія» викликана перш за все скороченням грошової маси через неправильну політику американської Федеральної резервної системи. Австрійська школа економістів вважала, що головною причиною була інфляція грошової маси. Марксисти дотримувалися думки, що «велику депресію» спричинила криза надвиробництва товарів, притаманна капіталізму. Існує також «теорія біржової бульбашки», що пояснює кризу набагато більшими, ніж потрібно, інвестиціями у виробництво. «Теорія стрімкого приросту населення» пов'язує «велику депресію» в США зі значною кількістю дітей в американських сім'ях.

В останній рік «проспериті» К. Кулідж переконано заявляв, що США можуть бути задоволені своїм сьогоденням і сподіватися на добре майбутнє.

Перемога республіканців на виборах 1928 р. привела на посаду президента Герберта Кларка Гувера (1929—1933 рр.), який обіцяв знищити злидні й забезпечити кожному заможне життя.

У зовнішній політиці, не відмовляючись від ізоляціонізму, США фактично перейшли до фінансово-економічного експансіонізму. Пропонуючи «план Дауеса» і «план Юнга», вони сприяли проникненню американського капіталу в Європу. Боротьба за ринки, сировинні ресурси й морське протистояння ускладнювали відносини США з Великою Британією. США брали участь у придушенні національно-визвольної боротьби в Китаї, здійснювали збройну інтервенцію в Центральній Америці та басейні Карибського моря. США залишалися єдиною з провідних держав, що не визнали СРСР, хоча й не перешкоджали своїм підприємцям розвивати з ним торговельні відносини.

4. «ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ» 1929—1933 рр. 29 жовтня («чорний вівторок») 1929 р. стався крах на Нью-Йоркській фондовій біржі. Розпочалася небувала за глибиною та наслідками економічна криза — «велика депресія». Лише за один день сума падіння ціни акцій досягла 10 млрд доларів. Тисячі банків, промислових і торговельних компаній збанкрутіли. Промислове виробництво до 1932 р. скоротилося вдвічі. Завдяки державній підтримці залишилися лише великі корпорації.

Стрімко зросло безробіття, досягнувши рекордних для країни 17 млн осіб. На околицях міст з’явилися «гувервілі» — поселення безробітних, що втратили житло. Голодуючі вишикувалися в довгі черги біля благодійних пунктів за безкоштовною їжею. Доведені до відчаю люди здійснили два «голодні походи» на Вашингтон, вимагаючи роботи, припинення звільнень, допомоги безробітним, збереження заробітків працюючих, створення профспілки безробітних тощо. У більшості американців, що вірили у вічність свого «проспериті», криза викликала розгубленість. Через відсутність у США дієвої системи соціального захисту більшість працюючого населення країни покладалася на державу, втручання якої в економічну ситуацію здавалося єдиним шляхом виживання.

Ускладнювало ситуацію те, що адміністрація Г. Гувера вважала причинами кризи розлад світового господарства після війни, а американську економіку — абсолютно здоровою. Тому «президент, вірний принципу вільного підприємництва», пропонував для покращення ситуації розширити приватну благодійність і допомогу нужденним, примирити бізнес і профспілки тощо.

Неспроможність адміністрації Г. Гувера подолати кризу призвела до падіння авторитету республіканців у США.

5. «НОВИЙ КУРС» Ф. РУЗВЕЛЬТА. У 1932 р. новим президентом було обрано демократа Франкліна Делано Рузвельта (1933—1945 рр). Його політика започаткувала глибокі реформи американського суспільства для подолання кризи та увійшла в історію під назвою «новий курс».

Франклін Делано Рузвельт під час радіозвернення до нації 30 вересня 1934 р.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Франклін Делано Рузвельт (1882—1945) був 32-м президентом США. Свою посаду здобув у період «великої депресії» й одразу розпочав широкомасштабні економічні та соціальні реформи, які дозволили вивести країну з кризи. Він став єдиним серед президентів США, хто перебував на посаді понад два терміни (аж чотири терміни). При цьому, у 1921 р. перехворівши на поліомієліт, Ф. Рузвельт не розлучався з інвалідним візком. Однак це не зашкодило йому стати одним з найвидатніших президентів в історії США. Він постійно давав інтерв'ю пресі, збирав журналістів у Білому домі, раз на тиждень виступав по радіо тощо. Саме спираючись на підтримку громадськості, президент впливав на прийняття рішень Конгресом США. Ф. Рузвельт завжди залишався твердим і прагматичним політиком. Він нормалізував дипломатичні відносини із СРСР і, незважаючи на принципові ідеологічні розбіжності, у період Другої світової війни створив разом із ним антигітлерівську коаліцію. Одночасно із цим Ф. Рузвельт робив усе, щоб зміцнити існуючий у країні суспільно-політичний лад і зберегти панівне становище США у світі.

На початку своєї діяльності Ф. Рузвельт реалізував нагальну програму порятунку банківської системи країни. Одні банки отримали допомогу, інші були ліквідовані. Після цього було здійснено перший етап банківської реформи — запроваджено страхування дрібних і середніх депозитів до 5 тис. доларів. У 1934 р. проведено девальвацію долара й створено комісію з торгівлі акціями, що контролювала діяльність фондової біржі з метою припинення спекуляцій за завищеною вартістю.

Центральне місце серед заходів, здійснених у перші 100 днів президентства Ф. Рузвельта, посіли закони про поліпшення становища в сільському господарстві та промисловості. Згідно з першим, у сільському господарстві створювався механізм, зорієнтований на скорочення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. За це особи, що займалися фермерським господарством, отримували компенсацію з особливого фонду, створеного за рахунок нового спеціального податку. Другим законом запроваджувалися державне регулювання умов промислового виробництва, трудових відносин, допомога безробітним особам тощо.

Перші заходи «нового курсу» сприяли певній стабілізації економіки. Загалом вони означали втручання держави у приватне підприємництво шляхом встановлення рівних і зрозумілих для всіх умов. Між підприємцями мав діяти «кодекс чесної конкуренції», що визначав обсяги виробництва, розподіл ринків, рівень оплати праці тощо.

Були здійснені також соціальні заходи. Запроваджувалися державна система надання допомоги вдовам, сиротам та людям з інвалідністю, страхування безробітних осіб і пенсійне забезпечення. У 1935 р. було прийнято національний акт про трудові відносини — закон Вагнера. Він закріпив право робітництва на організацію профспілок, проведення страйків і запровадив систему державного регулювання трудових відносин. Поряд з Американською федерацією праці, що була основним профспілковим об’єднанням, виник Конгрес виробничих профспілок.

Почалися реформи системи оподаткування — було збільшено ставки податків на надприбуток, спадщину й дарчі. Федеральна резервна система після встановлення державного контролю перетворилася на своєрідний центральний банк США, що завершило банківську реформу. Було розширено систему громадських робіт, якою опікувалася спеціальна адміністрація.

На виборах 1936 р. противники «нового курсу» різко виступили проти Ф. Рузвельта, однак переконлива перемога засвідчила суспільну підтримку його політики.

У 1937 р. Ф. Рузвельт намагався реформувати Верховний суд, що став головною опорою опозиції «новому курсу», однак зазнав поразки. У 1937 р. Верховний суд визнав закон Вагнера й закон про соціальне забезпечення такими, що відповідають Конституції США.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Німецький письменник Томас Ман про зустріч із президентом Ф. Рузвельтом

...Подальша наша подорож була втомливо цікава, особливо на наступному етапі, де нас прийняли із вражаючою увагою. Запаморочливою його вершиною був коктейль у робочому кабінеті, коли іншим запрошеним на обід гостям довелося чекати внизу. Проте в нас уже був із «ним» перший сніданок. «Він» знову справив на мене сильне враження, або, вірніше, знову викликав у мене інтерес і симпатію: важко охарактеризувати цю суміш хитрості, сонячності, розпещеності, кокетства й чесної віри, але є в ньому якась ознака благодаті, і я прилучивсь до нього як до природженого, на мій погляд, противника того, що має впасти,— фашизму.

Як письменник показав складний і суперечливий образ президента Ф. Рузвельта?

У 1938 р. Ф. Рузвельт запропонував Конгресу подальші реформи. Серед них були заходи з державного регулювання сільського господарства, закон про справедливі умови праці, яким було остаточно заборонено дитячу працю, та ін.

У 1939 р. Ф. Рузвельт відмовився від нових реформ. Аж до вступу в Другу світову війну в 1941 р. його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені реформи «нового курсу».

Зовнішня політика в період президентства Ф. Рузвельта була другорядною порівняно з подоланням наслідків «великої депресії». Однак і тут відбувалися певні зрушення.

У 1933 р. США визнали СРСР і встановили з ним дипломатичні відносини.

Під тиском прибічників ізоляціонізму Конгрес у 1935—1937 рр. прийняв три Закони про нейтралітет. Вони забороняли продаж зброї воюючим сторонам (без урахування того, хто агресор, а хто об’єкт нападу).

У 1937 р. Ф. Рузвельт виступив із так званою «карантинною промовою». Він закликав влаштувати «карантин для хворих», якими вважав агресивні диктаторські режими, що виникли в Європі. На початку наступного року він відверто назвав ці держави — Німеччина, Італія та Японія. Навесні 1939 р. їхню агресію проти малих країн було визначено як тотальну загрозу безпеці США. Тоді ж він надіслав А. Гітлеру й Б. Муссоліні пропозицію надати гарантії безпеки 31 державі Європи та Азії на десять років. Однак відповіді він не отримав.

ВИСНОВКИ

• Втрати від участі в Першій світовій війні для США були незначними, але наслідки — доленосними. США закріпили за собою першість в економічному розвитку та розпочали активну діяльність на міжнародній арені.

• Республіканці, здобувши владу, проголосили курс на ізоляціонізм. Вони розвивали фінансово-економічну експансію, розширюючи вплив США у світі.

• У 1922—1929 рр. у США відбулося стрімке економічне зростання. Проте цей період супроводжувався й низкою проблем, на які намагалися не звертати увагу.

• «Велика депресія» унаочнила, що соціально-економічна система країни потребує реформування, яке республіканці не змогли здійснити.

• «Новий курс» став своєрідним знаком в історії США XX ст. Уперше держава взяла на себе роль гаранта соціальної захищеності американців, значно розширивши свої функції.

• Держава також зосередила у своїх руках основні важелі регулювання економіки. Завдяки цьому було подолано кризу й забезпечено подальший розвиток країни.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Який відсоток від загальної кількості автомобілів у світі було вироблено в США? 2. Хто став президентом США в 1921 р.? 3. Що таке сегрегація? 4. Що проголосив своїм девізом президент К. Кулідж? 5. Якою подією розпочалася «велика депресія»? 6. Коли США встановили дипломатичні відносини із СРСР?

7. Яким було становище США після Першої світової війни? 8. Охарактеризуйте становище США в період економічної кризи 1920—1921 рр. 9. Що було характерно для розвитку країни в період «проспериті»? 10. Як «велика депресія» вплинула на США та їхніх громадян? 11. Якими засобами «лікував» країну в період «нового курсу» Ф. Рузвельт?

12. Проведіть дискусію за проблемним питанням: як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на американську модель цивілізаційного розвитку? 13. Складіть таблицю «Розвиток США в 1918—1939 рр.».

14. У радіозверненні до американського народу в 1938 р. Ф. Рузвельт сказав: «Демократія зникла в інших великих націй... тому, що вони втомилися від безробіття й невпевненості в завтрашньому дні, постійного голоду їхніх дітей та опинилися безпорадними в умовах безвладдя й недієздатності уряду... Ці народи відмовилися від свободи заради шматка хліба. Але ми впевнені в тому, що демократичні інститути можна ще врятувати і примусити працювати». Поясніть, як ви розумієте цю думку. Доведіть, що Ф. Рузвельт своїми діями врятував ідеали демократії в США. 15. Складіть історичний портрет Ф. Рузвельта. 16. Виберіть одну із запропонованих тем проектів і виконайте його впродовж вивчення розділу: 1) Геополітична ситуація в Європі в період між світовими війнами; 2) Осмислення реалій суспільного життя міжвоєнної Європи в тогочасних наукових працях або літературних творах.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно