Войти
Закрыть

Велика Британія

10 Клас

Фінансовий тягар військових витрат уряд намагався перекласти на платників податків: за роки війни податки зросли в шість разів. Але цього було явно недостатньо. Фінансові потреби покривалися з внутрішніх і зовнішніх військових позик. Це призвело до величезного (майже у 11 разів по відношенню до 1914 р.) зростання державного боргу. З кредитора американських банкірів Велика Британія вперше у своїй історії перетворилася на їхнього боржника. На політичній сцені діяли три найбільші партії: • консервативна партія в основу своєї діяльності ставила прихильність до усталених цінностей англійського суспільства, непорушність приватної власності, свободу підприємництва, парламентаризм у поєднанні з монархічними традиціями; • ліберальна партія проповідувала демократичні свободи, оптимальне поєднання інтересів власників і держави; • лейбористська партія проголосила своєю метою демократизацію політичного ладу, розширення соціального законодавства, перевагу державної та суспільної власності над особистою, широкі соціальні реформи. Перші повоєнні вибори до парламенту відбулися у грудні 1918 р. За їх підсумками було сформовано коаліційний уряд із консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем....
0 Переглянути

Сполучені Штати Америки

10 Клас

Зростання ролі США на міжнародній арені. Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвиткові США й посилила їхній політичний та економічний вплив у світі. Країна максимально використала ситуацію, що склалася, для подальшого збагачення. США виступили в ролі головного постачальника військових матеріалів, харчів і сировини країнам, що воювали. Отримані завдяки цьому гігантські кошти забезпечили нові великі капіталовкладення в американську економіку, частка США у світовому промисловому виробництві значно збільшилася. На початку 1920-х років Сполучені Штати забезпечували майже половину світового видобутку кам’яного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну і сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85 % світового виробництва автомобілів. Та найбільше змінився фінансовий статус США. З боржника європейських країн вони перетворилися на найбільшого кредитора. Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу. Величезну роль у зміцненні могутності країни відіграла еміграція до США. У перші два десятиріччя XX ст. до США з Європи прибули мільйони іммігрантів, переважно з Польщі, Росії, Австрії, Італії, Ірландії, Великої Британії, Німеччини. Рятуючись від політичних катаклізмів, переслідувань, безпросвітних злиднів, відсутності перспективи, на американській землі люди досить швидко знаходили застосування своїм силам і ставали активними громадянами суспільства, посилюючи потенціал нової батьківщини....
0 Переглянути

Ідеологічне осмислення нових реалій суспільного життя

10 Клас

Комунізм. Термін «комунізм» часто асоціюється з конкретними політичними партіями, але за своєю суттю комунізм — це ідеологія економічної рівності, яка, на думку її прибічників, має досягатись через усунення приватної власності на природні ресурси (землю, копалини тощо) та засоби виробництва (заводи, фабрики, устаткування), адже завдяки їм власники експлуатують працівників, які змушені продавати свою працю за заробітну платню. Головний ідеолог марксизму К. Маркс вважав, що відновити соціальну справедливість може лише робітничий клас, якщо він повстане проти капіталістичних власників (або «буржуїв») і зможе заснувати нове суспільство без приватної власності, економічних класів та статків. Особливості теорії комунізму: • прагнення до побудови безкласового суспільства, заснованого на загальнонародній власності на засоби виробництва; • соціальна рівність всіх, без винятку, членів суспільства і забезпечення їх потреб; • забезпечення населення за принципом: «від кожного за можливостями, кожному - за потребою; • ідеологічні концепції на основі праць К. Маркса і В. Леніна. Після завершення Першої світової війни в багатьох країнах світу були утворені комуністичні партії. За цих умов більшовики на чолі з В. Леніним вирішили створити новий Інтернаціонал. У березні 1919 р. у Кремлі відбувся І (установчий) конгрес Комінтерну. На конгресі були присутні 52 делегати від 21 країни. На II конгресі було прийнято статут і 21 умову вступу до Комінтерну. Серед умов, за яких можна було вступити до Комінтерну, - підтримка радянської Росії, визнання необхідності соціалістичної революції та диктатури пролетаріату....
0 Переглянути

Виклики міжвоєнного часу

10 Клас

Європа поміж економічною стабільністю та світовою кризою. Після хаосу та безладдя, спричинених Першою світовою війною та революційним рухом, країни світу починаючи з 1924 р. входять у стан стабілізації. Настали «золоті 1920-ті». Серед основних рис соціально-економічного та політичного розвитку країн у ці роки слід виокремити такі: • зростання промислового виробництва за рахунок модернізації, впровадження нової техніки, нових галузей і методів організації праці (конвеєризація, стандартизація, масове виробництво); • стабілізація кредитно-фінансової системи; • зменшення державного регулювання, яке було притаманне періоду війни; • встановлення авторитарних режимів у країнах Центральної та Південно-Східної Європи, утвердження фашистського режиму в Італії; • суттєві зміни в ідейно-політичній, культурній, соціально-психологічній і моральній атмосфері західного суспільства (зростання ролі засобів масової інформації, демократизація одягу, особливо жіночого, розвиток спорту, туризму, кіно, поява нових жанрів мистецтва: джазу, мюзиклів тощо). Особливо процес стабілізації економіки був характерним для США. Наприкінці 1920-х років промисловість цієї країни випускала майже стільки товарів, скільки решта країн світу. Велику роль у відновленні економіки Німеччини, і перш за все її військово-економічного потенціалу, відіграли країни Заходу, і зокрема американські кредити....
0 Переглянути

Завершення формування Версальсько-Вашингтонської системи та її суперечності

10 Клас

Вашингтонська конференція. Крім Європи, найважливішим об’єктом по воєнного мирного врегулювання був далекосхідний вузол міждержавних протиріч. Японія, яка не брала активної участі у війні, скористалася з того, що головні її суперники - США та Велика Британія - були зайняті на європейському театрі воєнних дій, зміцнила свої позиції на Тихому океані та Далекому Сході, особливо в Китаї. За Версальським договором, Японія отримала низку островів у Тихому океані - колишніх німецьких володінь, що серйозно зачіпало інтереси США в цьому регіоні. Протидія США та Великої Британії була активною і наполегливою. США вимагали «інтернаціоналізації» Китаю під гаслами «відчинених дверей», «рівних можливостей»; Велика Британія обстоювала традиційний принцип поділу Китаю на «сфери впливу». Атмосфера відносин між США, Великою Британією та Японією була настільки складною, що у Вашингтоні й Токіо не виключали навіть можливості воєнного конфлікту. У цих складних політичних і дипломатичних протиборствах розпочала свою діяльність конференція у Вашингтоні, яка тривала з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. У ній брали участь США, Велика Британія, Китай, Франція, Нідерланди, Бельгія та Португалія, були присутні також делегати, які виступали від імені британських домініонів та Індії. Ініціаторами дипломатичної зустрічі у Вашингтоні виступили США, що розраховували на сприятливе для себе вирішення питання про морські озброєння і закріплення нового співвідношення сил у Китаї та басейні Тихого океану. За роки війни Японія приблизно в 4 рази збільшила обсяг випуску промислової продукції, наблизившись за своєю часткою у світовому промисловому виробництві до показників Франції. Вона не тільки захопила більшу частину німецьких володінь, але й нав’язала Китаю кабальний договір, так звану «21 умову». Договір перетворив Китай у залежну від Японії державу....
0 Переглянути

Паризька мирна конференція

10 Клас

«14 пунктів» В. Вільсона. Після підписання Комп’енського договору гармати замовкли. Боротьба за переділ світу переміщувалася до дипломатичних канцелярій та за столи переговорів. Представники держав-переможниць з’їхалися до столиці Франції — Парижа — для остаточного підбиття підсумків війни. 18 січня 1919 р. президент Франції Р. Пуанкаре офіційно відкрив Паризьку мирну конференцію. «Панове, — заявив він, — рівно сорок вісім років тому у Дзеркальній залі Версальського палацу було проголошено Німецьку імперію. Сьогодні ми зібралися тут для того, щоб зруйнувати та змінити все, що було створено того дня». Пленарні засідання конференції мали формальний характер, бо всі важливі питання повоєнного устрою світу опинилися в руках так званої «ради десятьох», до якої входило по двоє представників від США, Франції, Великої Британії, Японії та Італії. З березня 1919 р. її заступила «рада чотирьох», до якої входили прем’єр-міністр Великої Британії Д. Ллойд Джордж, французький прем’єр Ж. Клемансо (його було обрано головою Паризької конференції), президент США В. Вільсон та прем’єр-міністр Італії В. Орландо. Конференція почала працювати в умовах нового співвідношення сил на міжнародній арені. США виходили на передові позиції у світі, їхня економічна й військова могутність у період війни дуже зросла. Якщо раніше американці, дотримуючись заповітів свого першого президента Дж. Вашингтона, намагалися не втручатися до справ неспокійної Європи, то після закінчення світової війни США претендували на роль лідера повоєнного світу....
0 Переглянути

Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав у Європі

10 Клас

Перейшовши за цим посиланням https://www.youtube.com/watch?v=b8M_uNvlt1Y, ви зможете переглянути презентацію, присвячену розпаду Австро-Угорської імперії. 1. Розпад Австро-Угорської імперії. Перша світова війна загострила політичні й соціальні протиріччя, що існували в державах-учасницях цього військово-політичного конфлікту. У тих з них, які являли собою багатонаціональні імперії, це стало причиною розколу держави. Літній наступ Антанти в 1918 р., поразки на фронтах, масове дезертирство з армії й національні рухи, що посилилися всередині Австро-Угорської імперії, змусили імператора Карла IV видати восени 1918 р. маніфест, у якому оголошувалося, що Австро-Угорщина перетворюється на триалістичну федерацію. Це державне об’єднання мало бути федерацією трьох частин: Австрії, Угорщини і південнослов’янського територіально-адміністративного об’єднання. Однак це вже був запізнілий крок. Наприкінці жовтня 1918 р. ліквідація Австро-Угорщини стала доконаним фактом. 31 жовтня 1918 р. почалися демократичні революції в Австрії й Угорщині, у ході яких були знищені монархії. На політичній карті Європи з’явилися Австрійська й Угорська республіки. У національних провінціях ситуація була іншою. Ще влітку 1918 р. були створені й діяли національні комітети або ради партій і громадських організацій народів, що входили до складу імперії: чехів, словаків, поляків, українців, південних слов’ян. Країни Антанти визнали більшість цих комітетів як основу майбутніх урядів....
0 Переглянути

Завершальний етап війни. Початок революцій

10 Клас

Міжнаціональні конфлікти в умовах війни у Австро-Угорщині. На території Австро-Угорщини проживало понад десяток різних національностей, жодна з яких не становила й чверті від загальної чисельності населення. Найбільш компактну і велику групу становили німці — австрійці (23,5 %). Наступними за ними були угорці (19,5 %), чехи і словаки (16,5 %), серби і хорвати (16,5 %), поляки (10 %), українці (8 %), румуни (6,5 %), словенці, італійці і багато інших. До національних розходжень додавалися релігійні: австрійці, італійці і поляки сповідували католицизм, чехи — протестантизм, частина хорватів — мусульманство, а українці — православ’я або уніатство. За таких обставин імперський уряд силою підтримував встановлений порядок, всіляко протидіяв прагненню національних меншин до незалежності. Для цього він не гребував використовувати політику національного розбрату й підбурювання одного народу проти іншого. В імперії проводилось насильницьке понімечення. Ця тенденція особливо посилилася під час світової війни. Різноманіття національного й релігійного складу, нерівноправне становище націй і народностей імперії викликало до життя різні національні рухи, інтереси яких, однак, не завжди збігалися. Серйозні протиріччя існували навіть між двома панівними націями — австрійцями й угорцями. Частина правлячих кіл Угорщини виступала за ліквідацію угоди 1867 р., відокремлення Угорщини від Австрії і проголошення незалежності країни. З погіршанням становища на фронтах, ситуація ставала все менш контрольованою. Уряд неодноразово розпускав місцеві парламенти і органи самоврядування, але не міг остаточно покінчити з визвольним рухом. 2. Економічна та політична криза в Російській імперії. Російська революція 1917 р. Перша світова війна стала суворим випробуванням і для іншої багатонаціональної держави — Росії. Значну частину країни було окуповано ворогом, унаслідок чого загальні втрати промислового потенціалу досягли 20 %. У 1917 р. 1/3 колосальних витрат становили закордонні кредити. Війна поглибила соціально-економічну кризу в країні, виявила всі слабкі сторони існуючого режиму. Руйнування залізничного транспорту загострило проблему забезпечення міст сировиною, паливом, продовольством, а фронту — зброєю й боєприпасами. Господарські проблеми і поразки на фронті призвели до поглиблення кризи царату, загострення відносин з Державною думою. Помітно посилилися опозиційні настрої серед інтелігенції, громадських і профспілкових...
0 Переглянути

«Велика війна» 1914-1918 рр.

10 Клас

Передумови, геополітичні плани і причини світової війни. Наприкінці XIX - на початку XX ст. боротьба за ринки збуту товарів і капіталу, використання дешевої робочої сили та вигідних джерел сировини між провідними держа вам и світу посилилася. Зокрема: • Англія прагнула перешкодити посиленню впливу Німеччини на Балканах; • Німеччина сподівалася зміцнитися на Балканах і Близькому Сході, відторгнути від Росії Польщу, Україну й Прибалтику, а Англію позбавити панування на морі; • Франція планувала відібрати в Німеччини Ельзас та Лотарингію, втрачені нею в 1870—1871 рр., а при нагоді доповнити це й Саарським вугільним басейном; • Росія і Австро-Угорщина змагалися одна з одною за вплив на Балкани. У цей же період з’явився термін «геополітика», за яким територіальна і політична експансія провідних держав, а також багато інших суспільно-політичних явищ обумовлюються географічно. Таким чином, будь-які світові кризи є так чи інакше пов’язані з геополітичними інтересами. Прагнення до здійснення чергового переділу світу призвело до утворення двох ворожих один до одного військово-політичних блоків: Антанти (у складі Франції, Росії та Великої Британії) та Троїстого союзу, що об’єднав Австро-Угорщину, Німеччину та Італію (остання після початку війни спершу проголосила нейтралітет, а згодом приєдналася до Антанти). Замість Італії третім учасником Троїстого союзу стала Османська імперія. Після включення до складу блоку Болгарії він отримав назву Четверний союз. У свою чергу, в ході світової війни на боці Антанти виступили Японія, Румунія і США....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Назад

Навігація