Японія
- 10-02-2022, 17:49
- 712
11 Клас , Всесвітня історія 11 клас Гісем, Мартинюк (рівень стандарту)
§ 13. Японія
1. Що зумовило вступ Японії у Другу світову війну? 2. Які японські міста зазнали атомного бомбардування?
1. Американська окупаційна політика в Японії. «Лінія Доджа». 2 вересня 1945 р. на американському лінкорі «Міссурі» представники Японії підписали акт про капітуляцію. Через три дні на Японські острови висадилися американські війська.
Американська окупаційна адміністрація діяла згідно з принципами демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії. У жовтні 1945 р. вона видала декрети про звільнення політичних в'язнів і про дозвіл створювати профспілки й політичні партії. Проголошувалися демократичні свободи, 8-годинний робочий день, право на колективний договір, мінімальну відпустку (один тиждень). Ліквідовувалися найбільші промислові корпорації (дзайбацу): «Міцубісі», «Міцуї», «Сумітомо». Відбувся Токійський судовий процес над воєнними злочинцями.
Ці заходи активізували громадсько-політичне життя. Постали провідні політичні партії країни — Соціалістична партія Японії (СПЯ), Ліберальна партія, Демократична партія та інші.
У 1946 р. в країні було проведено перші парламентські вибори, на яких перемогли правоцентристські партії.
Парламент прийняв нову Конституцію, розроблену американськими радниками, яка набула чинності 3 травня 1947 р. Імператор зрікався «божественного походження» і залишався символом держави (імператорський трон продовжував посідати Хірохіто). У країні було проголошено всі демократичні права. Японії заборонялося створювати армію, вона відмовлялася від війни як засобу вирішення суперечок між державами. У відповідності з новою Конституцією було проведено вибори, на яких перемогу здобула СПЯ.
У 1946 р. в Японії було розпочато аграрну реформу. Орендарі ставали власниками орендованих ділянок, землі відсутніх поміщиків переходили до селян, в інших випадках землю викупляли й теж розподіляли між селянством. Завдяки аграрній реформі було створено місткий внутрішній ринок, місто отримало дешеву робочу силу.
Імператор Хірохіто зійшов на престол у 1926 р. У період підготовки до Другої світової війни й під час неї він був значною мірою фігурою символічною, завдання якої — об'єднувати та надихати націю. Конкретні загарбницькі плани розробляли міністри й військові, а Хірохіто їх лише мовчки затверджував. 15 серпня 1945 р. Японія вперше почула голос імператора по радіо, коли він звернувся до нації із закликом припинити опір. Керівництво США, які окупували Японію, залишило його при владі, проте Хірохіто довелося відмовитися від свого «божественного походження». У 1946 р. імператор здійснив першу подорож країною. У подальші роки Хірохіто брав активну участь у житті Японії. Він виконував значну частину функцій голови держави: спілкувався з народом, відвідував спортивні змагання й свята. Імператор відіграв помітну роль у відновленні позитивного іміджу японської дипломатії. Він здійснював закордонні поїздки, де мав зустрічі з лідерами інших держав. Хірохіто перебував на троні ще 40 років і помер у 1989 р. За цей час країна повністю змінилася, але національний дух японської нації зберігся.
Імператор Хірохіто (ліворуч) під час першої поїздки країною. Лютий 1946 р.
У 1947 р. в Японії було проведено реформу школи й освіти. Школа була відділена від церкви, а церква — від школи. У школі заборонялося пропагувати насильство й війну. Освіта стала світською, загальною, початкова — безкоштовною. У результаті цих реформ було остаточно ліквідовано пережитки минулого, японське суспільство набувало рис сучасного.
Проте в перші післявоєнні роки у країні панували повна розруха й занепад, не вистачало найнеобхідніших продуктів харчування та речей. Японія втратила свої колонії, які були головними джерелами постачання сировини.
Розгортання «холодної війни» зумовило зміну в ставленні США до Японії. Із ворога вона перетворилася на форпост боротьби із СРСР. Щоб покращити становище в країні, японський уряд узявся за стабілізацію економіки й фінансів. Для цього в 1949 р. до Японії було направлено комісію на чолі із Джозефом Доджем, який уже мав досвід проведення грошової реформи в Німеччині. Вона розробила жорсткі заходи, які отримали назву «лінія Доджа». Тривалий час Японія існувала за рахунок допомоги США (було отримано допомоги на 2 млрд доларів), а необхідно було запустити японську економіку на новій основі. Тепер американські кредити набули комерційного й адресного характеру, зменшувалися ціни, заморожувалися заробітної плати, встановлювався фіксований обмінний курс єни. Також було модернізовано податкову систему Японії: зменшувалися податки з перспективних галузей виробництва; збільшувався прибутковий податок. Були створені умови для залучення іноземних інвестицій. Ці заходи за короткий час сприяли подоланню інфляції і дали поштовх до активізації економічного життя. До початку 1950-х рр. Японія досягла довоєнного рівня виробництва.
Дж. Додж. Обкладинка журналу «Тайм». 1955 р.
2. Підписання мирного договору. Протягом тривалого часу не було врегульовано питання мирного договору з Японією. Для США, крім того, стало зрозуміло, що мирний договір із Японією може бути укладений тільки в разі одночасного підписання угоди про військовий союз, який би дав право США тримати в Японії війська.
У вересні 1951 р. в Сан-Франциско зібралася мирна конференція за участю делегацій із 42 країн, на якій було укладено мирний договір із Японією. За умовами договору Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від претензій на Курильські острови, Південний Сахалін, Тайвань та ряд інших островів. Представники СРСР, Польщі, Чехословаччини відмовилися поставити підписи під договором, наполягаючи на запрошенні для участі в роботі конференції делегацій комуністичного Китаю, Монголії та інших своїх союзників. Крім того, СРСР вимагав вивести з Японії американські війська й ліквідувати бази США.
У 1952 р. між Японією і США був укладений «договір безпеки». За цим договором США отримали право розмістити свої війська на Японських островах, а Японії було дозволено створити сили самооборони, на які можна було витрачати 1 % національного доходу.
У 1960 р. був підписаний новий договір про співробітництво й гарантії безпеки. Він передбачав автоматичний у разі потреби вступ Японії у війну із СРСР на боці США.
Після смерті Й. Сталіна відносини Японії та СРСР покращилися. У червні 1955 р. в лондоні почалися радянсько-японські переговори. Радянський уряд погодився передати Японії два острови Малої Курильської гряди — Хабомаї і Шикотан за умови остаточного врегулювання територіальних відносин між двома країнами. Крім того, СРСР вимагав виведення з Японських островів американських військ. Японія відмовилася. Тоді сторони вирішили відновити дипломатичні відносини, відклавши підписання мирного договору. У жовтні 1956 р. японська делегація прибула до Москви, де було підписано спільну декларацію, що передбачала припинення стану війни між СРСР і Японією, відновлення дипломатичних і консульських відносин. Сторони домовилися вирішувати суперечки мирним шляхом, утримуватися від загрози сили або її застосування, а також про невтручання у внутрішні справи одна одної, визнання взаємного права на самооборону, відмову від взаємних претензій, що є логічним продовженням існування стану війни. СРСР підтримав прохання Японії стати членом ООН. У 1957 р. між двома країнами було укладено торговельну угоду. Проте подальшого прогресу в розв'язанні територіальних проблем (Північних територій) між Японією та СРСР (від 1991 р. — із Росією) до сьогодні так і не досягнуто.
3. Японське «економічне диво». Етапи економічного розвитку Японії. Із середини 1950-х рр. почалося 15-річне небачене зростання економіки Японії, у результаті якого змінилися сама країна та її значення у світі. У 1961—1970 рр. темпи зростання становили 11 % на рік. У 1968 р. Японія посіла друге місце в західному світі за обсягом ВНП і вийшла на перше місце за виробництвом сталі, кораблів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, копіювальної техніки, фотоапаратури. У 1981 р. вона посіла перше місце за виробництвом легкових автомобілів.
Після швидкого економічного зростання країна зіткнулася з економічними труднощами. Економічна криза 1970-х рр. та її наслідки відчутно позначилися на Японії. Уряд і японський бізнес розпочали програму структурної перебудови економіки. Центр ваги було вирішено перенести з енергоємних і матеріаломістких галузей (чорна і кольорова металургія, суднобудування, виробництво пластмас і штучних волокон) у наукоємні галузі (електроніка, радіотехніка, виробництво засобів зв'язку, ЕОМ, роботів тощо), які споживають мало сировини та енергії, але потребують кваліфікованих інженерів та робітників. Реалізація цієї програми зумовила зростання державних витрат та інфляцію. Із 1982 р. уряд Японії на чолі з Ясухіро Накасоне почав здійснювати антиінфляційний курс, скорочувати державні витрати, сприяти розвитку ринкових відносин. Були знижені податки з підприємців, почалася приватизація залізниць і телекомунікацій. Курс Я. Накасоне був схожим із тим, що здійснювали Р. Рейган, М. Тетчер, Г. Коль та інші. Зіткнувшись у роки кризи зі спробою багатьох країн обмежити експорт японських товарів, японський бізнес узявся за експорт капіталу, створюючи виробничі потужності в інших країнах. У 1980-ті рр. Японія стала одним із найбільших світових інвесторів.
Однак наприкінці 1991 р. після 50-річного зростання економічна ситуація в країні ускладнилася. Темпи зростання в 1990-ті рр. не перевищували 1 % на рік. Крім того, Японія опинилася перед загрозою ще й фінансової кризи, яка завдала серйозного удару не лише по самій Японії (на третину впала капіталізація японської економіки — сукупна вартість акцій японських підприємств), але й по країнах Далекого Сходу й Південно-Східної Азії. Азіатська криза зачепила також Латинську Америку, Росію, Україну та інші держави.
У XXI ст. Японія стабілізувала економічне становище, було проведено модернізацію системи державного управління й бізнесу. Проте здійснити прорив в економічному зростанні не вдалося. Крім того, Японії довелося зазнати руйнівних наслідків природних стихій (землетруси, цунамі).
11 березня 2011 р. біля східного узбережжя Японії стався землетрус потужністю 9 балів, унаслідок якого виникло цунамі, що завдало величезної шкоди прибережним районам і призвело до загибелі понад 15,8 тис. осіб. Ще 2,5 тис. осіб зникли безвісти. На розташованій уздовж берегової лінії атомній електростанції Фукусіма-Даїчі сталася аварія. У результаті вибухів 12, 14 і 15 березня в навколишнє середовище потрапили значні обсяги радіоактивних речовин (радіонуклідів). Це призвело до забруднення акваторії океану та прилеглих територій.
4. Політичний розвиток Японії. На тлі економічного зростання відбулася політична стабілізація життя країни. Із 1955 р. при владі незмінно перебувала Ліберально-демократична партія (ЛДП), яка у внутрішній політиці дотримувалася курсу на розвиток ліберальної демократії та соціально спрямованої економіки, у зовнішній — на співробітництво зі США. Головною опозиційною партією була СПЯ, яка виступала за нейтралітет країни.
У внутрішньому житті Японії в 1970-ті рр. розпочалися труднощі. Оскільки ЛДП незмінно перебувала при владі, питання про призначення прем'єр-міністра фактично почали вирішувати не в парламенті, а всередині партії. У ній склалося кілька ворогуючих фракцій, лідери яких домовлялися між собою про склад уряду. Так виникли сприятливі умови для зловживань та корупції. Найбільшим скандалом була справа «Локгід», яка закінчилася арештом і засудженням прем'єр-міністра Какуея Танака. Крім того, відбулася ще низка політичних скандалів. Це послабило авторитет ЛДП. У 1993 р. суперечки всередині ЛДП викликали розкол, і на парламентських виборах вона зазнала поразки. До влади прийшов блок опозиційних партій на чолі із СПЯ. У той самий час у провідних партіях стався розкол, зумовлений розбіжностями у визначенні подальшого розвитку країни. У 1996 р. ЛДП повернула собі посаду прем'єр-міністра ще на десять років, але колишніх могутності й авторитету вона вже не мала. У 2009 р. ЛДП була змушена поступитися владою лівоцентристській Демократичній партії Японії (ДПЯ), що перебувала при владі до 2012 р. На позачергових виборах ЛДП знову повернула собі владу. Таким чином, у країні фактично сформувалася двопартійна система, де за владу змагаються дві провідні ліберальні партії: ЛДП і ДПЯ.
Жахливою подією в історії Японії стали хімічні атаки в токійському метро, здійснені членами екстремістської релігійної секти «Аум Сінрікьо» в 1995 р. Під час цього терористичного акту загинуло 12 і було отруєно щонайменше 5 тис. осіб.
5. Зовнішньополітичний курс. У 1950-ті рр. японська дипломатія не виявляла особливої активності. У 1960-ті рр. міжнародна позиція Японії стала вразливою через однобічну зорієнтованість на США. Так, у 1971 р. США, прагнучи вирішити свої економічні проблеми, в односторонньому порядку без попередження обмежили експорт Японії до США й девальвували долар. Одразу після цього було оголошено про візит президента США Р. Ніксона в Китай, і теж без консультацій із Японією, для якої відносини з Китаєм були першочерговою проблемою. Такі дії США змусили Японію порушити питання про самостійну зовнішню політику. У 1972 р. уряд здійснив заходи, спрямовані на розширення економічних зв'язків Японії. Між Японією та Китаєм було відновлено дипломатичні відносини й розпочато роботу над мирним договором. Від США Японія домоглася відновлення свого суверенітету над островом Окінава.
У 1980-ті рр. пріоритети в зовнішній політиці Японії змінилися. У відносинах із СРСР вона посіла більш жорстку позицію. Питання розширення економічних зв'язків тісно пов'язувалося з вирішенням територіального питання. Проте це не дало бажаного результату. Японія намагалася стати постійним членом Ради Безпеки ООН.
У 1990-ті рр. країна проводила обережну зовнішню політику, віддаючи перевагу традиційним зв'язкам. На початку XXI ст. зовнішньополітичний курс країни був знову спрямований на вихід на більш широку міжнародну арену. Наприкінці 2003 р. японські війська вперше за післявоєнну історію було відправлено за межі країни. Японський контингент (500 військових) брав участь у стабілізації становища в Іраку після повалення режиму С. Хусейна. Також Японія заявила про створення власної системи протиракетної оборони на випадок можливого удару з боку Північної Кореї (КНДР), яка активно розробляє ядерну і ракетну програму.
Японія є важливим партнером для України. Так, японські інвестиції важливі для модернізації виробництва України відповідно до екологічних норм, для створення очисних споруд комунальних господарств. Також японські фірми відкрили свої філіали з виробництва запасних частин для автомобілів. Японія чітко заявила про підтримку України в протистоянні російській агресії. Україна, у свою чергу, підтримує Японію в питанні Північних територій і ділиться з Японією екологічними квотами.
У 1989 р. імператорський трон успадкував принц Акіхіто. Відтоді в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей («мирне правління»). Хоча імператор у Японії є символічною фігурою, за час його правління відбулися важливі зміни. Він був першим з імператорського двору, хто одружився з особою, яка не належала до аристократичного роду (Сьоді Мітіко). Акіхіто та Мітіко в сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від суворих палацових традицій. Незважаючи на постійну зайнятість в офіційних заходах, подружжя самостійно виховувало дітей: двох синів та дочку. Імператор також займався науково-дослідною діяльністю, вивчав морську фауну. 1 січня 2019 р. за бажанням Акіхіто достроково трон було передано старшому синові Нарухіто.
Висновки
• Після поразки у Другій світовій війні Японія відмовилася від експансіоністської зовнішньої політики. Уряд країни здійснив економічні й політичні реформи, які заклали основи економічного процвітання й становлення демократичного суспільства.
• Сучасна Японія — багата і процвітаюча держава, один із центрів світової економіки.
• Японський народ зумів поєднати зарубіжний досвід й досягнення із традиційними цінностями, створивши унікальну японську модель розвитку.
Запитання та завдання
1. Коли було підписано акт про капітуляцію Японії? 2. До якого року Японія перебувала під окупацією США? 3. Які території втратила Японія за договором, підписаним у Сан-Франциско? 4. Коли між Японією і США було підписано союзний договір? 5. На які роки припадає період японського «економічного дива»? 6. Яка партія майже беззмінно перебувала при владі в Японії з 1955 до 2009 р.?
7. Охарактеризуйте окупаційну політику США в Японії. Якими були її наслідки та результати? 8. Визначте роль у розвитку Японії союзницьких відносин зі США. 9. Чим була зумовлена криза 1990-х рр.? Якими були її наслідки? 10. Що лежить в основі зовнішньополітичного курсу Японії? Чи відповідає цей курс економічному потенціалу країни?
11. Обговоріть у групах, якими були складові японського «економічного дива». 12. Укажіть особливості політичного розвитку країни. Чим можна пояснити домінування в політичному житті ліберально-демократичної партії? 13. Визначте та охарактеризуйте основні етапи економічного розвитку Японії. Складіть таблицю.
14. Проведіть дискусію за проблемним питанням: «Чому проблема Північних територій до сьогодні не розв'язана?».
Коментарі (0)