§ 30. СТАНОВЛЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА. НТР

1. ФОРМУВАННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

У другій половині XX ст. поступово відбулися зміни в соціально-економічній сфері, що наприкінці 1960-х - на початку 1970-х рр. почали набувати кардинального характеру й одержали назву переходу від індустріального суспільства до постіндустріального.

Постіндустріальне суспільство почало формуватися насамперед у рамках західної цивілізації. У країнах Заходу вирішується багато соціальних проблем для забезпечення належного рівня життя більшості громадян. Однак не можна не враховувати ту обставину, що постіндустріальна західноцивілізаційна система, незважаючи на лідерство в сучасному світі, не може, проте, претендувати на загальність. Її техногенний характер не збігається в принципі з основами цивілізацій Сходу, що розвиваються паралельно, з їхнім запереченням індивідуалізму, культом традиційної ієрархії влади, прихильністю колективізму тощо. Крім того, багато народів Азії, Африки, частково Латинської Америки, які не досягли ще навіть рівня розвинутого індустріального суспільства, на сьогодні ведуть боротьбу за просте біологічне виживання.

1.1. Найважливіші зміни в соціально-економічній сфері. У період переходу до постіндустріального суспільства у соціально-економічній сфері всього світу, окремих регіонів і країн тривають докорінні перетворення.

• Відбуваються кардинальні зміни в структурі економіки. Збільшується частка секторів, що надають послуги для особистого споживання, виробляють інтелектуальний продукт, науково-технічну продукцію. Скорочується частка споживання продукції паливно-сировинних галузей.

• Відбуваються зрушення у відносинах власності. Збільшується частка особистої власності громадян, дрібної і середньої приватної власності за рахунок зростання ролі малого і середнього бізнесу. Велика власність зберігає свої позиції в паливно-сировинних галузях і на транспорті.

• Скорочується втручання держави у процеси виробництва. Посилюється тенденція до здешевлення товарів масового споживання і послуг.

• У міжнародній торгівлі першість поступово переходить до високотехнологічних виробів, інтелектуальної власності, туристичних послуг.

• Відбувається переоцінка цінностей від прагнення до економічного зростання до пріоритету сталого розвитку, екологічної безпеки, якості життя.

Постіндустріальне суспільство - якісно нова стадія суспільного розвитку, наступна за індустріальним суспільством. Провідна роль у ньому належить науці, освіті, що все більше набуває безперервного характеру, теоретичним і експериментальним знанням, розвитку й ефективному використанню нових технологій, комп’ютеризації та розвитку інформаційних систем, творчій діяльності людини.

Спостерігаються істотні зміни стосовно ролі різних соціальних верств у суспільстві. Великі власники все більшою мірою зміцнюють зв’язки з верхівкою бюрократичного апарату, активно виявляють зацікавленість у мілітаризації економіки. Дрібні та середні товаровиробники здобувають більшу вагу в суспільстві у зв’язку зі збільшенням частки малого і середнього бізнесу у ВВП. Кваліфіковані робітники стають співвласниками підприємств. На провідні позиції серед них виходять програмісти, оператори автоматичних ліній, систем зв’язку. Серед службовців значно підвищується роль менеджерів.

У більшості розвинутих в економічному відношенні країн істотно звужується соціальна база для докорінних переворотів за рахунок цілеспрямованої соціальної політики держав і зменшення кількості радикально настроєних членів суспільства.

1.2. Зміна ролі та місця людини в постіндустріальному суспільстві. Велике машинне виробництво все менше має потребу в діяльності однобічно орієнтованого працівника, якому доводиться відмовлятися від зосередженості на певній операції. Разом з тим ситуація на ринку постійно змінюється, і виникає потреба того, щоб працівник міг швидко змінювати роботу, вчасно переорієнтовуватись на інші галузі виробництва і сервісу.

Усе більшу роль починає відігравати висока соціальна мобільність. Будучи в першу чергу високотехнологічним, постіндустріальне суспільство надає індивідам кращі можливості та перспективи насамперед не завдяки спадщині чи власності (хоча ці фактори і можуть сприяти деяким перевагам), а виходячи з їхніх знань і кваліфікації.

Розвиток постіндустріального суспільства неминуче веде до збільшення ролі творчої діяльності.

2. РОЗВИТОК ОСВІТИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2.1. Освіта - найважливіша сфера діяльності сучасної держави. Обов’язкове навчання дітей шкільного віку закріплено в законах переважної більшості країн світу. Парламенти ухвалюють закони, що регламентують освітній рівень, гарантований державою. В одних країнах - це обов’язкова початкова освіта, в інших — 9-річна, у більш передових у соціально-економічному відношенні - загальна середня освіта.

2.2. Розвиток освіти в індустріально розвинутих державах. В індустріально розвинутих державах практично кожен, хто прагне вчитися, має можливість отримати щонайменше середню освіту. Концепція безперервної освіти молодого покоління від дошкільного віку до вищої школи прийнята більшістю розвинутих країн як стратегічна лінія освітньої політики.

До провідних країн у сфері освіти в 1970-1990-ті рр. приєдналися «нові індустріальні держави» - Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія, що протягом короткого часу ввели загальну середню освіту, зробили її доступною для абсолютної більшості дітей шкільного віку, підняли освіту на рівень сучасних світових стандартів. Значна увага розвитку освіти на державному рівні приділяється в Бразилії, Мексиці, Чилі, Єгипті, ПАР, багатьох інших країнах. Світський характер освіти відстоюється в Туреччині, Індонезії, Філіппінах.

2.3. Розвиток освіти в СРСР і на пострадянському просторі. У 1972 р. у СРСР було введено загальну обов’язкову середню освіту. За кількістю фахівців із вищою освітою країна займала одне з провідних місць у світі. Разом з тим освіта перебувала під тиском комуністичних догм. У шкільних класах і студентських аудиторіях право на існування мали тільки ті судження, що відповідали марксистсько-ленінській ідеології. Система управління освітою була вкрай бюрократизована.

Загальні процеси демократизації в пострадянських державах торкнулися і сфери освіти, що головними орієнтирами розвитку обрала для себе гуманізацію, органічне поєднання національних і загальнолюдських цінностей, упровадження прогресивних технологій навчання. На пострадянському просторі найбільш вагомих успіхів у розвитку освіти досягли Україна, Росія, країни Балтії. Однак пережитки тоталітаризму іноді нагадують про себе. Так, наприклад, у Білорусі в 2003 р. був уведений обов’язковий для всіх навчальних закладів предмет - «Основи ідеології держави Білорусь», а в Туркменістані за часів президентства С. Ніязова всі школярі і студенти повинні були вивчати книгу президента «Рухнама», у якій автор зі своєї точки зору та явно прикрашено викладає історію розвитку туркменської держави.

2.4. Проблеми розвитку освіти в країнах «третього світу». Головною проблемою в сфері освіти для країн, що розвиваються, є ліквідація безграмотності. Тривале колоніальне панування, слабкий економічний розвиток, укорінені етнічні та племінні традиції призвели до значного відставання від провідних країн в організації освіти і забезпеченні грамотності населення в багатьох із них. Наприклад, у Непалі, Бангладеш, Індії частка грамотного населення становить лише 20%, а в Афганістані, Мавританії, Судані, Чаді - близько 10%. За даними ЮНЕСКО, у 88 країнах, що розвиваються, тільки 60% дітей навчаються 4 роки, тобто досягають рівня елементарної грамотності. Рівень неграмотності у світі знижується, але розрив у рівні освіти між населенням індустріально розвинутих країн і країн, що розвиваються, збільшується.

2.5. Основні тенденції здійснення реформ у сфері освіти на сучасному етапі. Основною метою здійснення реформ в освітній сфері є досягнення відповідності між розвитком особистості, одержанням сучасної освіти, рівнем розвитку виробництва і суспільних потреб. Відповідно до потреб часу в багатьох країнах створюється система безперервної освіти.

У ході модернізації змісту і методів навчання особлива увага приділяється, з одного боку, вивченню природничо-наукових дисциплін, а з іншого - гуманітаризації системи освіти.

Пошуки нових ідей в організації системи освіти та їхній реалізації сприяють розробці та прийняттю національних і міжнародних програм і проектів.

3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ. РОЗВИТОК НАУКИ ТА ТЕХНІКИ

3.1. Науково-технічна революція - основа розвитку сучасної цивілізації. У другій половині XX ст. людство зробило значний крок в оволодінні таємницями природи, що дозволило підняти на новий якісний рівень розвиток науки, техніки і технологій. Наука, що раніше виступала лише як джерело технологічних ідей, перетворилася в безпосередню продуктивну силу. Якщо на першому етапі НТР тільки робилися перші кроки в цьому напрямку; на другому, у 1960-ті рр., розвивалася автоматизація виробництва, то з 1980-х рр. настав третій етап НТР. Автоматизація і роботизація виробництва досягли такого рівня, що працівник здійснював тільки регулювання і контроль над виробничим процесом.

Науково-технічна революція - сучасна форма технічного прогресу, що зумовлює докорінні зміни виробництва внаслідок наукових досягнень; її ознаками є освоєння нових видів енергії, виготовлення та застосування штучних матеріалів, автоматизація виробництва з використанням електронно-обчислювальних машин, приладів та устаткування.

3.2. Основні напрямки розвитку НТР

а) Відкриття і використання нових видів енергії. Активно ведуться пошуки шляхів широкого використання енергії сонця, вітру та геотермальних вод. Це особливо актуально після аварії АЕС в Японії у 2011 р. внаслідок землетрусу.

б) Комп’ютерна революція. З різким збільшенням кількості комп’ютерів та інформаційних терміналів, що має місце на початку XXI ст., а також швидким зменшенням вартості комп’ютерних операцій та інформаційного нагромадження, на перше місце в економічній і соціальній політиці виходить проблема поєднання різних засобів і шляхів передачі інформації в суспільстві. Усе це дозволяє говорити про формування інформаційного суспільства.

3 червня 2011 р. ООН прийняла резолюцію, згідно з якою право на доступ до Інтернету є одним з невід’ємних прав людини. За документом ООН, поширення інформації в мережі має бути максимально вільним, обмежуючись лише тими ситуаціями, коли воно може призвести до порушення будь-чиїх прав. Як приклад такої ситуації наводяться витоки даних унаслідок кібератак.

в) Досягнення в розвитку техніки і нових технологій. З 1970-х рр. на основі використання мікропроцесорів почався процес комплексної автоматизації виробництва. Створювалися та набули поширення штучні матеріали. Швидко розвивається генна інженерія. Невід’ємною частиною життя стало телебачення.

Запитайте своїх рідних, коли в родині з’явився телевізор, як вони реагували на це.

г) Освоєння космосу і розвиток космічних досліджень. Запуск у СРСР 4 жовтня 1957 р. першого штучного супутника Землі відкрив епоху освоєння космічного простору. Цей процес відбувався в умовах гострого суперництва між двома наддержавами - СРСР і США. Спочатку першість була за СРСР, оскільки 12 квітня 1961 р. радянський космонавт Ю. Гагарін вперше в історії облетів навколо Землі на космічному кораблі «Схід-1», а в березні 1965 р. О. Леонов з космічного корабля вперше вийшов у відкритий космос. Але вже наприкінці 1960-х рр. США здійснили потужний ривок у «космічній гонці»: 20 липня 1969 р. американські астронавти Н. Армстронг і Е. Олдрін висадилися на Місяці, де провели спостереження і взяли зразки ґрунту.

Перший космонавт Ю. Гагарін

Н. Армстронг на Місяці

З 1990-х рр. узяли верх тенденції співробітництва в освоєнні космічного простору. У наш час на російській орбітальній станції «Мир» і американських космічних кораблях багаторазового використання працюють інтернаціональні екіпажі з різними програмами, розробленими провідними науковими центрами багатьох країн світу. У 1997 р. на американському космічному кораблі у складі інтернаціонального екіпажу працював перший космонавт незалежної України Л. Каденюк. У 2000 р. на навколоземній орбіті почалося створення міжнародної космічної станції «Альфа».

3.3. Основні досягнення науки в другій половині XX — на початку XXI ст. За версією телеканалу «Діскавері», за перше десятиліття XXI ст. у галузі науки людство зробило такі найвизначніші відкриття: картування геному людини, виявлення води на Марсі, отримання стовбурових клітин етичним шляхом, управління протезами за допомоги сигналів мозку, підтвердження існування темної матерії, відкриття планети Еріди у Сонячній системі та ін.

Фізика. Значний внесок у розвиток сучасної фізики зробили вчені СРСР - П. Капіца, І. Курчатов, Л. Ландау. А. Александров, Я. Зельдович, Ю. Харитон, А. Сахаров. В останні десятиліття фізики відкрили високотемпературну надпровідність (Дж. Беднорз, К. Мюллер), досліджували процес охолодного» термоядерного синтезу. У 2008 р. відбувся запуск Великого адронного колайдера — найбільшого у світі прискорювача елементарних частинок, створеного у Європейському центрі ядерних досліджень (Швейцарія).

Хімія. У 2010 р. лауреатами Нобелівської премії з хімії стали американець Річард Хек та японці Еїті Негісі та Акіра Судзукі за роботи із створення паладієвих каталізаторів в органічному синтезі.

Математика. Значно зростає роль математики в розробці проблем теоретичної інформатики, кібернетики, програмування, створенні штучного інтелекту, інформаційно-пошукових систем, обчислювальної техніки. Американський математик К. Шеннон заклав основи теорії інформації. Н. Вінер (США) створив нову науку - кібернетику, котру він уявляв як єдину науку про управління. Всесвітнє визнання здобули роботи відомих радянських математиків і кібернетиків І. Виноградова, А. Колмогорова, М. Келдиша, В. Глушкова.

Біологія та медицина. З 1940-х рр. XX ст. почали застосовуватися гемодіалізатори - апарати, що виконують функцію здорової людської нирки. У 1950-ті рр. медицина зробила ще один крок уперед: було здійснене перше успішне пересадження нирки. Перша операція з пересадження людського серця була проведена в 1967 р. хірургом К. Бернардом (ПАР).

Учені Великої Британії Ф. Лемент і Дж. Уотсон в 1953 р. відкрили структуру ДНК і побудували просторову модель надскладної молекули ДНК. Це відкриття проклало дорогу генній інженерії. У 1996 р. у Великій Британії відбувся перший успішний експеримент з клонування. Вівця Доллі, перша успішно клонована тварина з клітини іншого дорослого організму, прожила 6,5 років і залишила після себе 6 ягнят.

Наприкінці XX - на початку XXI ст. дослідження з генетики набувають все більшого масштабу. У жовтні 2009 р. група учених з інституту Салка в Каліфорнії опублікувала першу детальну карту людського епігеному. Це стало епохальним кроком до розуміння формування спадкового механізму людини.

У 2010 р. групі учених під керівництвом Крейга Вентера вдалося штучно синтезувати мінімально необхідний набір генів для створення в лабораторних умовах живого організму. Йдеться про синтез усього лише бактерії, проте вона стане першим в історії живим організмом виведеним штучним шляхом.

Значний крок уперед зробила світова медицина, що увібрала в себе кращі досягнення сучасної наукової думки і практики. Винахід оптичних волокон у 1955 р. дозволив детальніше вивчати внутрішні органи тіла.

Зростання ролі гуманітарних наук у затвердженні загальнолюдських цінностей. Шляхи вирішення глобальних проблем людства, осмислення людського буття, ролі та призначення людини в сучасному світі знаходяться в центрі уваги вчених-філософів. Одним з основних напрямків сучасної філософії є екзистенціалізм. Основне питання екзистенціалізму - як жити, існувати людині (із фр. екзистенція - існування) перед загрозою історичної катастрофи.

Прихильники критичного раціоналізму визнають розум як основу пізнання і поведінки людей. Його сучасні представники (К. Поппер та інші) підкреслюють необхідність критичного ставлення до навколишнього світу.

Значне пожвавлення спостерігається останнім часом у сфері історичних, соціологічних і політологічних досліджень. Учені все більше звільняються від вузькокласових і групових інтересів, прагнуть дати об’єктивну картину розвитку людського суспільства, окремих країн, затверджувати загальнолюдські цінності.

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Для перевірки знань

1. Яку роль відіграє освіта в житті сучасного суспільства?

2. Які основні напрямки реформування освіти на сучасному етапі?

3. Назвіть основні напрямки розвитку і досягнення НТР.

4. Які нові галузі і напрямки розвитку науки визначають сьогодні її прогрес?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Як змінюється роль і місце людини в постіндустріальному суспільстві?

2. Які основні тенденції виявляються у сфері освіти різних країн?

III. Для обговорення в групі

Яка роль сучасної науки у вирішенні глобальних проблем людства?

IV. Робота з історичними термінами

Поясніть терміни: «постіндустріальне суспільство», «науково-технічна революція.

V. Творче завдання

Напишіть науково-фантастичне оповідання на тему «Репортаж з лабораторії по клонуванню людей», або на іншу тему, пов’язану з моральними аспектами НТР.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 11 клас Щупак (Новітній період 1939 - 2011 рр.)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)