1. Відродження і загибель Тіри і Ольвії

На рубежі нашої ери у розвитку міст Північного Причорномор’я відбулись великі зміни, пов’язані з включенням їх в орбіту римського впливу. У середині І ст. до н.е. Ольвія і Тіра були захоплені і зруйновані гетами на чолі з вождем Буребістом. Залишки захисників міста Ольвії залишили місто. Лише у середині І ст. почалось нове відродження давніх полісів, коли ця територія зацікавила правителів імператорського Риму. Відбувається відновлення Ольвії і Тіри. На межі ІІ-ІІІ ст. ці міста переживають господарське піднесення. На початку нової ери основою господарства хоча і залишається сільське господарство, але вагомим чинником розвитку міст стає посередницька торгівля з варварськими племенами. А розвиток ремесел, виноробства було пов’язано виключно з потребами мешканців міст.

Особливий інтерес Риму до регіону був прикутий у період війн Доміціана і Траяна з даками. Після підкорення даків і утворення провінції Дакія у Тірі в 117 р. з’являється римський гарнізон. Але місто не було включено до складу імперії, а зберігало певну свободу. Римський гарнізон у місті перебував до середини III ст. Так, завдяки йому було відбито напад племені Карпів у 214 р. Але після ліквідації римської провінції Дакії доля Тіри була передбачуваною. Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. III ст. місто захопили і зруйнували готи.

Ольвія (руїни)

Дещо схожа доля простежується й у розвитку Ольвії. У І ст. тут після занепаду відроджується життя і відновлюється міська громада. Проте у господарському розвитку відбуваються певні зміни. Як і Тіра на межі ІІ-ІІІ ст., Ольвія переживає господарське піднесення. Основою цього піднесення теж стала посередницька торгівля з варварськими племенами. У той же час Ольвія вже не є одним з головних виробників хліба в регіоні. Тут починає активно розвиватися виноградарство і ремесло. Але продукція цих галузей в основному спрямовувалася на власне споживання або на нерівноцінний обмін з варварами.

Наприкінці 60-х рр. II ст. у Ольвії розміщується римський гарнізон. Рим допоміг місту у війні з тавро-скіфами. Це на певний час стабілізувало становище Ольвії. За імператора Септимія Севера місто, перебуваючи за межами кордонів Римської імперії, отримало право автономії. Після виведення римських військ, у середині III ст., Ольвію зруйнували готи, а вцілілі мешканці залишили її.

Загибель Тіри й Ольвії була пов’язана не з кризою античної цивілізації, а з навалою варварів.

2. Херсонес

Римський період в історії Херсонеса починається з І ст. до н.е., коли місто позбулося залежності від Боспорського царства і потрапило під контроль Риму. В історії Херсонеса це дістало назву перша елевтерія (свобода). Місто отримало спеціальні права від Юлія Цезаря. Цей статус міста був вищим ніж «автономія», який мали Тіра й Ольвія. Але після загибелі Цезаря незалежність Херсонеса знову опинилася під загрозою. Спалахнув новий конфлікт з Боспорським царством, яке намагалось заволодіти містом. І на цей раз Рим втрутився у конфлікт на боці Херсонеса. Октавіан Август у 24/25 р. до н.е. підтвердив право елевтерії.

Херсонес (руїни). Фото Д. Мотті

Станом на кінець І ст. Херсонесу стали загрожувати сармати, які об’єдналися з кримськими скіфами. На допомогу Херсонесу прийшли римські війська і флот, які здійснили цілий ряд десантних операцій на узбережжі Криму та завдали поразки скіфам і сарматам.

Для більшого контролю над Кримом неподалік сучасної Ялти на мисі Ай-Тодор заснували воєнний табір Харакс. Для пересування легіонів у південно-західній частині Криму навіть збудували римську дорогу. Перебування римських військ у місті та околицях було постійним лише зі середини II ст. впродовж ста років. У цей час Херсонес отримав нові права — другу елевтерію.

Присутність римських військ забезпечила стабільність у регіоні. Це стало підґрунтям для господарського піднесення Херсонеса на зламі II—III ст. У цей час спостерігається зростання сільськогосподарського виробництва, ремесла і посередницької торгівлі. Головними товарами на продаж поряд з хлібом стають солена риба, сіль, вина.

На відміну від Ольвії і Тіри, Херсонес не був зруйнований варварами. Місто за допомогою римських військ усунуло загрозу, що нависла над містом у середині III ст. Згодом Херсонес стає важливим опорним пунктом Східної Римської імперії (Візантії), проіснувавши до XIII ст.

3. Боспорське царство

Після поразки Мітридата VI Євпатора в історії Боспорського царства розпочинається період, який тісно пов’язаний з Римом. Він тривав з І ст. до н.е. до VI ст., коли Боспор став складовою частиною Візантії.

У 50-ті рр. до н.е. царем Боспору був Варнак, син Мітридата VI. Він проводив обережну політику, яка була спрямована на відновлення батьківської спадщини. Скориставшись першою громадянською війною у Римі, він зумів відновити владу над більшістю володінь батька. Але у битві біля Зеле у Малій Азії зазнав поразки від Цезаря. І незабаром був убитий у Пантикапеї прихильниками Асандра, який захопив владу. Новий цар проводив активну внутрішню і зовнішню політику. Він укріпив кордони держави, приборкав підвладні варварські племена і зробив невдалу спробу підкорити Херсонес.

У 20 р. до н.е. він відходить від влади, і з цього часу всі наступні правителі Боспору діють у руслі політики Риму. Історія Боспору багата на політичні події: змови, перевороти, правління декількох царів. Кордони Боспору то розширювалися, то звужувалися під ударами варварів.

Боспорські монети. Ill ст. н.е.

У I—III ст. відбувається господарське і політичне піднесення царства. Головними галузями господарства були виноробство, соління риби, кераміка, металообробка. Важливим також залишалось і виробництво зерна.

Основну масу населення держави становили воєнні поселенці, які поряд з сільськогосподарською працею і ремеслом займалися і військовою службою на кордоні. Воєнні поселенці були переважно еллінізованими представниками варварських племен. На Керченському півострові вони влаштували захисну лінію з валом, баштами та укріпленими поселеннями. Фортеці й укріплення були і на Кубанському півострові.

Боспорські царі вели боротьбу зі скіфами, сарматами, готами, Гунами. З III ст. Боспорське царство зазнає постійного нападу варварських племен. Найбільш руйнівними стають напади готів, а згодом гунів. Хоча Боспор і вистояв під їхніми ударами, занепад Риму став і занепадом Боспорського царства. Міста Боспору стають частиною Візантійської імперії у VI ст.

Перевірте, як ви запам’ятали

• 1. Коли античні центри Північного Причорномор’я потрапляють в орбіту римського впливу?
• 2. На який період припадає розквіт держав Північного Причорномор’я та Криму?
• 3. Що таке елевтерія?
• 4. Коли і ким були знищені міста Тіра й Ольвія?
• 5. У яких містах розміщувалися гарнізони римських військ і флоту?
• 6. Хто був головний противником держав Північного Причорномор’я та Криму?

Поміркуйте і дайте відповідь

• 7. На яких засадах були влаштовані відносини Риму з античними містами-державами Північного Причорномор’я?
• 8. Як відбилося на розвитку античних міст-держав Північного Причорномор’я та Криму поширення на них римського впливу?
• 9. Які зміни у господарському житті держав Північного Причорномор’я та Криму відбулися у II—III ст.?

Виконайте завдання

• 10. Обговоріть у групах. Чи були незалежними держави Північного Причорномор’я та Криму в римську добу? Яку вигоду мали мешканці міст від римського впливу?
• 11. Порівняйте розвиток держав Північного Причорномор’я та Криму в елліністичну та римську добу.

Завдання для допитливих

• 12. Яку роль відіграли держави Північного Причорномор’я та Криму в розвитку народів України на початку нашої ери?