Войти
Закрыть

Месопотамія в І тис. до н. е.

6 Клас

На схід від Вавилонського царства, за кількасот кілометрах від берегів Тигра ми бачимо гірські вершини — давно згаслі вулкани, що обмежують Іранське нагір'я. Іноді тут бувають катастрофічні землетруси. Дістатися до цієї суворої кам'янистої напівпустелі, яка розкинулася на висоті близько 1300 м над рівнем моря, можна лише небезпечними козячими стежками. Посеред солончаків зрідка трапляються невеликі безстічні озера. Сухі й гарячі вітри шурхотять заростями прибережного очерету. На цих непривітних землях поселився загадковий стародавній народ — арійці, які є предками багатьох сучасних народів. Шляхи й напрямки розселення арійців достеменно невідомі. Прибульці змішалися з корінним населенням. Життя зосередилось у нечисленних оазах. Річки в спекотну пору року пересихали. Ґрунти на Іранському нагір'ї вкрай неродючі, вода часто непридатна для пиття. Для розвитку землеробства будували зрошувальну систему. Урешті-решт тут утворилося кілька держав: Мідія, Персія, Лідія, Нововавилонське царство. 2. Утворення та розквіт Ассирійської держави СЕМІТИ — народи півночі й сходу Африки та частини Азії. КАСИТИ — гірські племена, що жили в ІІ-І тис. до н. е. на теренах сучасного Ірану. ХУРИТИ — племена на теренах Північного Дворіччя. На крайній півночі Дворіччя, у степових передгір'ях жили землероби, скотарі та ремісники, відомі як семітські народи. Землероби вирощували великі врожаї без іригаційних споруд. Сім'ї общинників були заможними, зв'язки між общинами — міцні. Села гуртувалися навколо міст. Селяни постачали туди продукти й відряджали чоловіків до війська. Центром було місто Ашшур (Ассур)....
0 Переглянути

Фінікія та її сусіди в давнину

6 Клас

Якщо подумки перенестися в місце, де південний берег півострова Мала Азія сходиться з узбережжям Близького Сходу, то опинимося в землях Сирії (див. картосхему на с. 68. Ми вже були тут, коли просувалися у Межиріччя. На південь від неї склався міцний союз між племенами гіксосів. Сирія протягом тривалого часу перебувала під владою цього народу. Гіксоси понад сто років володарювали над Єгиптом. Після того, як вони зазнали поразки від зміцнілої Єгипетської держави, у Сирії розпочався період роздрібнення. Міста-держави Угарит, Дамаск, Ебла, які утворилися ще в III—II тис. до н. е., постійно ворогували між собою, послаблюючи країну. У XIII-XII ст. до н. е. із Середземномор'я на Близький Схід посунули войовничі племена — філістимляни. Вони осіли там, поєднавшись із місцевим населенням. Наприкінці Х ст. до н. е. розпочалося піднесення Дамаського царства, яке створили арамеї. Там розвинулася торгівля з Месопотамією та Єгиптом. 2. Фінікія та її історія На південь від Сирії на вузькій прибережній смузі розкинулася ще одна країна — Фінікія. Вона утворилася від поєднання землеробських общин, що їх очолював жрець, який був одночасно й царем....
0 Переглянути

Найдавніші держави Дворіччя. Стародавній Вавилон

6 Клас

Протікаючи з півночі на південь, річки Тигр і Євфрат окреслюють значну територію, яку грецькі географи назвали Месопотамією. Обидві річки беруть початок у горах Вірменії та впадають на півдні в Перську затоку. Дорогою вони перетинають кілька кліматичних зон. На півночі клімат був суворо континентальним, тобто літня та зимова температури дуже різнилися між собою. На півдні, поблизу берегів Перської затоки, було надзвичайно спекотно. У цих краях щороку навесні розливалися річки — відбувалася повінь. У нижній течії, коли вітри женуть води Перської затоки назустріч могутнім водам Тигру та Євфрату, річкова вода стикалася з морською, й тоді обидві річки широко розливалися долиною, знищуючи все живе. Картина бурхливого виру наводила жах на місцевих жителів. Можливо, саме тут зародилася легенда про всесвітній потоп. Але поступово долину Месопотамії заселяли. Перші жителі осіли тут у VII тис. до н. е. Потроху заселяючи долину, вони почали обробляти цю негостинну землю. Хижі звірі нападали на худобу, болота робили життя нестерпним, комахи поширювали хвороби, часті повені знищували врожай. Для забезпечення землеробства на південних територіях створили зрошувальну систему, без якої хліба заливала б повінь. Канали доводилося прочищати, бо їх постійно замулювало. На півночі Месопотамії земля родючіша, ніж на півдні, тут не будували складної системи каналів, для поливу обходилися водою з колодязів....
0 Переглянути

Практична робота № 3. «Міфи та релігія Стародавнього Єгипту»

6 Клас

...Ми стоїмо посеред пустелі. Нам треба повернутися в 3000-й рік до нашої ери і потрапити в Передню Азію. Набираємо код команди і — уперед (тобто назад — у третє тисячоліття до нашої ери)! Через кілька секунд ми вийшли на узбережжі дельти Нілу... Звідси верхи мандруємо узбережжям на північний Схід, на землі Палестини. Зараз тут, поки що, безпечно, а через 25 століть ділянка берега між Дельтою і Палестиною буде притулком морських піратів. Їм тут зручно ховатися. Лінія берега — хвиляста, прорізана бухтами, затоками, наче нори в крільчатнику. Тепер, у 3000 р. до н. е., тут безлюдно та спокійно. Просуваємося берегом на північ, уздовж Палестини й далі землями Фінікії. Заблукати тут важко — увесь час прямуємо вздовж берега на на північ аж до Сирії. Звідси вирушаємо з торговим караваном (так безпечніше) на схід. Повільно перетинаємо пустелю й через 50 кілометрів потрапляємо в долину двох великих рік — Тигру та Євфрату....
0 Переглянути

Розквіт могутності Єгипетської держави

6 Клас

Час від часу в країні відбувалося послаблення царської влади. Тоді занепадало господарство, розпочиналася суцільна смуга неврожайних років. У ХХІІІ ст. до н. е. неспроможність фараонів впоратися із тяжким економічним занепадом призвела до розпаду Єгипту на окремі частини. Зрошувальна система залишилася без догляду і поступово вийшла з ладу. Для відновлення могутності країни необхідно було насамперед повернути єдність державі. Це вдалося фараону Ментухотепу. В історії Єгипту розпочався новий період, який називається Середнє царство (2050-1750 рр. до н. е.). Було відновлено іригаційну систему, пожвавилася торгівля. Господарство країни поступово налагоджувалося. Водночас серед населення поширювалася нерівність. З'явився прошарок заможних селян та ремісників, яких фараон залучав на державну службу, щоб вони допомагали утримувати в покорі бідні верстви населення. Нам уже відомо, що наприкінці ХVIII ст. до н. е. Єгипет завоювали гіксоси, які володіли країною понад 130 років. Їхні царі правили країною, храми та міста пограбували, тисячі єгиптян перетворили на рабів. Спаплюжена гідність, ненависть до загарбників підняли єгиптян на визвольну боротьбу. У XVI ст. до н. е. правитель Фів фараон Яхмос розбив гіксосів, штурмом здобув фортецю Аваріс та звільнив країну. Від цього часу Єгипетська держава вступила до найвищого етапу своєї історії — періоду Нового царства (1580-1085 рр. до н. е.). Це були часи останнього піднесення Єгипту. Держава відновила свою могутність. Сильна влада тримала в покорі пригнічені трудові верстви населення. Налагоджене господарство, високі прибутки давали змогу фараонам здійснювати загарбання величезних територій....
0 Переглянути

Єгипетська держава

6 Клас

Отже, у Єгипті наприкінці IV тис. до н. е. виникла держава. З її утворенням склалися сприятливі умови для подальшого розвитку: об'єднання окремих іригаційних систем в одну, з єдиним управлінням, зникли суперечки за землю, збільшились врожаї. Це полегшило життя населення, але зумовило подальше збагачення одних та бідність інших. Створення сильної державної влади в єгипетському суспільстві призвело до експлуатації трудових верств. У період Раннього царства в Єгипті з'являється рабство. Рабів продавали та купували. Серед них були як іноземці, так і єгиптяни. Їхню працю використовували в різних типах господарств країни. Проте, слід зазначити, рабів у Єгипті було небагато. З появою держави остаточно складається також цивілізація в Стародавньому Єгипті. Вона належала до такого різновиду розвитку суспільства, який має назву «цивілізація річкових долин». До нього історики відносять переважну більшість ранніх цивілізацій в історії людства (наприклад, цивілізації Месопотамії, Стародавньої Індії та Китаю). Держава, яка створилася в долині Нілу, мала особливий характер. Уся земля в країні належала правителю, тож єгиптяни мусили без заперечень виконувати всі його повеління та без упину прославляти його. Тобто давньоєгипетська цивілізація передбачала культ (поклоніння, шанування) фараона. Вам уже відомо, що володаря держави в Стародавньому Єгипті називали фараоном, якого вважали сином бога сонця Амона. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі плазували перед ним....
0 Переглянути

Цивілізація долини Нілу

6 Клас

На північному сході Африки протікає одна з наймогутніших річок світу — Ніл. Велична ріка несе свої води на північ серед безмежних піщаних пустель. За 200 км від місця впадіння в Середземне море Ніл розгалужується на шість рукавів, які утворюють трикутник, що нагадує перевернуту грецьку літеру «Δ» (дельта). Звідси й назва всієї заболоченої долини — Дельта. Ніл бере початок із самого серця Африки. Його витоки — Білий і Блакитний Ніл. Першому дає життя озеро Вікторія, що розкинулось у тропічних лісах екваторіальної Африки, а другий виток починається в горах Ефіопії. Спекотне й сухе повітря, гарячі вітри, що дмуть із заходу, з пустелі Сахара, відсутність дощів — ось що зустріло людей, коли вони ступили на неродючу землю цієї країни. Волога була тільки в прибережних болотах, що поросли хащами папірусу, які населяли крокодили, змії, бегемоти. І ніколи б люди не оселилися тут, якби не одна особливість великої річки. Перші поселенці помітили, що в червні з'являється блакитна зірка, яку вони назвали Сотіс (Сиріус). Варто було лише їй засяяти на небі, як за кілька годин вода в Нілі починала швидко прибувати, розтікаючись на багато кілометрів. Селяни раділи цій події. У червні в горах, де бере початок Ніл, починали танути сніги, а в тропічних лісах наставав сезон дощів. Зливи вимивали з ґрунту перегній, що потрапляв у Білий Ніл, а потоки води з гір несли в Блакитний Ніл частинки мінеральних порід. Витоки з'єднують свої води, тому обсяг Нілу зростає в 6-7 разів....
0 Переглянути

Початок формування держави та цивілізації

6 Клас

Трудові навички людей, їхня майстерність постійно розвивалися, удосконалювалися знаряддя праці. Наставали часи, коли кожна родина могла сама, окремо від общини, виробляти все необхідне для існування. Завдяки досконалим знаряддям праці, новим способам виготовлення продуктів харчування в людей з'явилася достатня кількість їжі, що привело до розпаду родових общин. Зникла необхідність працювати великими колективами. Тепер члени родини були спроможні забезпечити своє прожиття. Кожна сім'я окремо обробляла свою земельну ділянку. Тільки найважчі роботи виконувалися колективно. Деякі сім'ї з різних причин відселялися з общин, утворюючи окремі поселення. У них збиралися вихідці з різних родів і громад. Разом вони утворювали сільську, або сусідську, громаду (общину). СУСПІЛЬСТВО — сукупність людей, об'єднаних певними (господарчими, політичними тощо) відносинами та спільною територією....
0 Переглянути

Трипільська археологічна культура на території України

6 Клас

Стародавні люди, які мешкали на території сучасної України, подібно до всього людства за часів неоліту, переходили до виробного господарства. Місцевість півдня України (переважно степова й лісостепова) була зручною для винайдення землеробства та скотарства. Тому на цих землях виникли, подібно до інших районів Європи, початкові, примітивні форми землеробства та скотарства. Люди вдосконалювали техніку виготовлення кам'яних знарядь праці, виникли ткацтво й гончарство. Поступово скотарські племена, які мешкали в степах України, відокремилися від землеробів і перейшли до кочового способу життя. У середовищі землеробських осілих племен, які мешкали між Бугом і Дністром, у VI тис. до н. е. виникла землеробська буго-дністровська культура, що сягнула дуже високого для тих часів рівня розвитку господарства. Її племена розселилися на територіях сучасної Молдови та Правобережної України. Ця археологічна культура існувала до початку IV тисячоліття до нашої ери....
0 Переглянути

Практична робота № 2. «Основні стоянки й пам’ятки первісних людей на території України»

6 Клас

Археологічна культура — таким поняттям історики й археологи називають згуртування племен, які ще не знали державності, але були поєднані господарчими та культурними зв'язками. На території певної археологічної культури під час розкопок знаходять речові пам'ятки, схожі одна на одну способом виготовлення та оформленням. Археологічна культура має визначену територію та час існування. Знахідки азово-дніпровської археологічної культури, яка досліджена сьогодні, свідчать, що мешканці над порогами Дніпра здобували собі їжу за допомогою не тільки скотарства, а й мисливства та рибальства. Найвідоміше серед поховань — Маріупольський могильник. У ньому археологи знайшли дерев'яні надмогильні споруди у вигляді осель, численні прикраси з кісток, каменю, навіть міді. Скотарі середньостогівсько-хвалинської культури (середина V - середина IV тис. до н. е.) пробували одомашнювати коней, опановували їзду верхи, чи не найперші освоїли відгінне скотарство. Відганяючи худобу влітку вниз по Дніпру, вони потрапляли в місця, де можна рибалити, полювати, жити зі збиральництва....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 60
Назад

Навігація