Найдавніші держави Дворіччя. Стародавній Вавилон
- 27-04-2022, 11:40
- 470
6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Голованов (інтегрований курс) 2019
§ 13. Найдавніші держави Дворіччя. Стародавній Вавилон
Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.
- 1. Династія
- 2. Держава
- 3. Лихвар
- а) той, хто позичає гроші за великий відсоток
- б) особливий спосіб організації суспільства, який забезпечує панівне становище одних верств суспільства над іншими
- в) послідовне правління представників одного роду
1. Вплив природно-географічних умов на розвиток цивілізації Дворіччя в ІІІ-ІІ тис. до н. е.
Річка Тигр
МЕСОПОТАМІЯ (від давньогрец. «Межиріччя»); інша назва країни — Дворіччя.
ШУМЕРИ — стародавній народ, який жив у Південній Месопотамії в IV—II тис. до н. е.
АККАД — стародавня держава в Месопотамії.
АССИРІЯ — одна з найбільших азійських держав, що існувала наприкінці ІІІ тис. до н. е. - VII ст. до н. е. Назва походить від назви міста Ассур (Ашшур).
ВАВИЛОН — у перекладі з аккадської «бабілім» — «ворота до раю».
Протікаючи з півночі на південь, річки Тигр і Євфрат окреслюють значну територію, яку грецькі географи назвали Месопотамією. Обидві річки беруть початок у горах Вірменії та впадають на півдні в Перську затоку. Дорогою вони перетинають кілька кліматичних зон. На півночі клімат був суворо континентальним, тобто літня та зимова температури дуже різнилися між собою. На півдні, поблизу берегів Перської затоки, було надзвичайно спекотно.
У цих краях щороку навесні розливалися річки — відбувалася повінь. У нижній течії, коли вітри женуть води Перської затоки назустріч могутнім водам Тигру та Євфрату, річкова вода стикалася з морською, й тоді обидві річки широко розливалися долиною, знищуючи все живе. Картина бурхливого виру наводила жах на місцевих жителів. Можливо, саме тут зародилася легенда про всесвітній потоп. Але поступово долину Месопотамії заселяли. Перші жителі осіли тут у VII тис. до н. е. Потроху заселяючи долину, вони почали обробляти цю негостинну землю. Хижі звірі нападали на худобу, болота робили життя нестерпним, комахи поширювали хвороби, часті повені знищували врожай.
Для забезпечення землеробства на південних територіях створили зрошувальну систему, без якої хліба заливала б повінь. Канали доводилося прочищати, бо їх постійно замулювало. На півночі Месопотамії земля родючіша, ніж на півдні, тут не будували складної системи каналів, для поливу обходилися водою з колодязів.
Основною рослиною в тутешніх місцях була фінікова пальма, плоди якої дуже поживні й корисні. Місцеві жителі також вирощували яблуні, фігові дерева, виноград, ячмінь, просо; овочі — цибулю, часник, огірки. На півдні виникли поселення шумерів — народу скотарів, які вели напівкочове життя. Біля витоків і в середній течії Тигру та Євфрату розселилися народи, утворилася держава Аккад, а згодом — Ассирія та Вавилонія.
2. Міста-держави ІІІ тис. до н. е.
МІСТО-ДЕРЖАВА — держава, утворена в межах однієї общини; поселення, що стало містом.
Правителів шумерських міст-держав називали енсі, а згодом — лугаль.
МОНАРХ — одноосібний володар держави, чию владу успадковують.
Із виникненням класів і експлуатації в общинах землеробів почали складатися державні утворення, які перетворювалися на держави в межах великої общини. Місто з округою, де населення займалося рільництвом, ставало містом-державою. У ньому мешкали ремісники, торговці, лихварі, знать, із якої виособлювалися царські вельможі, жерці й, зрештою, власне правитель, що водночас був верховним жрецем (первосвященником).
Як і в інших народів, правителя спочатку обирали, але згодом він став монархом. Під його владою перебувало військо, яке під час війни доповнювало ополчення селян. А війни тут спалахували дуже часто. Міста Кіш, Урук, Ур, Ларса, Вавилон, Ассур (Ашшур), Ніневія змагалися за владу над усім Дворіччям. Час від часу одне місто брало гору над іншими, створюючи свою державу в Месопотамії. Так складалися, міцніли, потім занепадали й гинули міста-держави Ур, Лагаш, Шумерське царство, Аккад і Вавилонія. Письмові джерела зберегли імена окремих правителів цієї ранньої цивілізації: Лагашу, Урнанше, Ентемена, Лугальзагессі.
Фрагмент мозаїчної плити з Ура «Шумерське військо в поході». Сцена відпочинку
Саме тут виникла цивілізація шумерів, яка сперечається з єгипетською за право вважатися найдавнішою. Це сталося у IV тис. до н. е. Чимало народів використали винаходи шумерської культури: рало, сіялку, вітрило — усе це створили стародавні шумери. Дехто навіть вважає шумерів винахідниками колеса. Своїми досягненнями шумерська цивілізація значно збагатили світову культуру.
3. Піднесення Вавилона. Правління Хаммурапі
Правитель Саргон ІІ
Хаммурапі, «найдосконаліший поміж царів»
АМОРЕЇ — племена-вихідці з Аравії. У XXIV-XVI ст. до н. е. розселялися в Сирійському степу. Близько 1894 р. до н. е. захопили Вавилон і заснували царство, згодом змішалися з місцевим населенням Межиріччя, Сирії.
Міста-держави в Месопотамії змагалися між собою за владу над усією країною протягом кількох століть. Те чи інше місто домагалося на певний час зверхності над своїми сусідами, але з часом ставало жертвою сусідів-завойовників. Міста Дворіччя були пов'язані спільною культурою, їхні народи були споріднені й вірили в спільних богів. Але тривалий час тут не було централізованої влади, хоча ці міста й залишалися частиною країни Шумер.
Сильна центральна влада в Месопотамії сформувалася в другій половині ІІІ тис. до н. е., коли у XXIV ст. до н. е. столицею Шумеру стало місто Урук. Невдовзі (у 2316-2261 рр. до н. е.) владу захопив цар Аккаду Саргон II (Стародавній).
На початку XXII ст. до н. е. в Південному Межиріччі утворилася сильна влада міста Ур, де почала правити третя династія Ура. Її правителі мали титул «царя Шумеру й Аккаду». Вони налагодили міцний апарат управління. У XXI ст. до н. е. тут склали найдавніші з усіх відомих законів.
Наприкінці ХХІ ст. до н. е. третю династію Ура виснажила боротьба із сусідніми кочовими народами — амореями. Вона занепала й була повалена. Натомість посилилися дві впливові держави — Ассирія та Вавилон. У першій половині XVIII ст. до н. е. Вавилон набрав могутності в період правління царя
Хаммурапі (період правління: 1792-1750 рр. до н. е.), який зумів підкорити Ассирію. Утворилася могутня держава із сильною царською владою.
Крилатий бик у палаці Саргона II
Піднесення Вавилону
Цікавинка про закони Хаммурапі — за посиланням https://is.gd/thDc0D або QR-кодом
ТАЛІОН (від латин. «таліо») — помста.
Правитель Вавилона, цар Хаммурапі, державний діяч і полководець, підкорив усі міста-держави Месопотамії. За 42 роки він створив велику державу зі столицею у Вавилоні. Хаммурапі уклав закони, що впорядковували відносини між верствами населення. Закони складалися з 282 статей, які визначали покарання за злочини.
Тексти законів збереглися. З них ми дізналися про політичний та економічний устрій Вавилонської держави, відносини між класами, стан торгівлі тощо. Відомо, що держава за Хаммурапі прагнула зміцнити майнове становище середніх верств населення — селян, землеробів. Для них були пільги на різні види господарювання. Якщо селянин потрапляв у рабство за борги, то закони звільняли його через три роки.
За військову службу окремим групам селян, які постійно готові були служити у війську, давали землю від імені царя. У цьому полягала його далекоглядна політика, бо землероби та ремісники були головною опорою державної влади: вони воювали, сплачували основну частину податків і були виробниками продуктів землеробства.
Закони свідчать, що суспільство у Вавилонській державі перебувало на ранній стадії розвитку держави з ознаками патріархального суспільства. Це ілюструє наявність спрощеного (наївного) засобу встановлення справедливості — таліону, за яким злочинець мав зазнати таких самих збитків («око за око, зуб за зуб»), яких він завдав.
Прийняття законів, що передбачали жорстоке покарання тим, хто зазіхав на чуже майно (особливо багатіїв), свідчило, що держава вже остаточно зміцніла та взяла під свій захист майно панівних верств. Таку закономірність ми побачимо і в інших державах стародавнього світу (Індії, Китаї, Греції, Римі).
4. Господарське і повсякденне життя. Суспільство
Зовнішньою ознакою деспотичної влади в державі є залишки величезних споруд. Як у Єгипті піраміди, так у Межиріччі цією ознакою була наявність іригаційної системи. Її спорудження потребувало праці дуже великої кількості робітників. Примусити їх працювати на потреби держави могла тільки безмежна влада правителя.
Усе господарство в державі, як і в Єгипті, залежало від налагодженого стану зрошувальної системи, тому за цим стежили призначені чиновники. Завдяки правлінню Хаммурапі в державі розвивалися ремесла, землеробство, але влада штучно стримувала розвиток внутрішньої торгівлі (бо вона сприяла розшаруванню населення на бідних і багатих). Зрештою, це гальмувало господарський розвиток суспільства.
Крилате божество з головою Хаммурапі, «найдосконалішого поміж царів»
Хаммурапі отримує закони від сонячного бога Шамаша
Розквіту зазнала тільки зовнішня торгівля з Індією, Єгиптом, Сирією та Фінікією. Вавилон продавав сусідам продукти землеробства і ремесла, а купував у них деревину, метал, якого не вистачало в країні, предмети розкоші, а також рабів.
5. Міфи
Дворіччя, як і Єгипет, — одне з найдавніших джерел культури. Ще за первісного ладу шумери, ассирійці, вавилоняни створювали міфічні сюжети, що відображали фантастичні уявлення про явища природи, події із життя попередніх поколінь.
Безсилля людини перед природою лякало й змушувало уявляти її у вигляді могутніх і розумних істот, яких потрібно шанувати. Небо, земля, повітря та інші природні явища поставали в образі тварин (наприклад бика), згодом — людиноподібних істот.
До наших часів дійшли міфи про створення світу, всесвітній потоп, райське життя. Люди мусили покірно служити богам, бо вірили, що все, чим вони володіли, створили боги. Шумерські боги Енкі, Енліль, Еріду, богиня кохання Інанна (у вавилонян — Іштар) нібито втручались у життя людей. У міфах боги поставали жорстокими й безжальними. Єдиними захисниками людей були герої (напівбоги): могутній Гільгамеш, сміливий Адапа, мудрий Етана. Проте жоден з героїв не міг довести до кінця розпочату справу: вони гинули або підкорялися долі. У цьому відображено розуміння людського безсилля перед природою, долею, богами.
- 1. Чому можна стверджувати, що Тигр і Євфрат були для жителів Дворіччя дарунком долі так само, як Ніл для єгиптян?
- 2. Яким чином і коли правління Хаммурапі привело до посилення держави?
- 3. Чому рабовласницька державна влада підтримувала середні верстви населення?
- 4. Назвіть держави Дворіччя. Коли вони існували?
- 5. Які ознаки патріархального суспільства вам відомі?
- 6. Згадайте (з уроків літератури) міф про всесвітній потоп і перекажіть його. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що він виник у Дворіччі?
- 7. Поясніть, чому у Дворіччі не склався звичай обожувати правителів, як це було в Стародавньому Єгипті. (Підказка: зверніть увагу, чи була у Дворіччі сильна єдина держава).
- 8. Чому цар Хаммурапі у своїх законах не дозволяв тримати боржників у рабстві вічно, а відпускав їх на свободу після трьох років? Про що він дбав при цьому?
- 9. Ви — радник царя Хаммурапі. Який закон ви запропонували б увести і чому?
Коментарі (0)