Месопотамія в І тис. до н. е.
- 27-04-2022, 11:41
- 448
6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Голованов (інтегрований курс) 2019
§ 15. Месопотамія в І тис. до н. е.
1. Природа і населення Іранського нагір'я
На схід від Вавилонського царства, за кількасот кілометрах від берегів Тигра ми бачимо гірські вершини — давно згаслі вулкани, що обмежують Іранське нагір'я. Іноді тут бувають катастрофічні землетруси. Дістатися до цієї суворої кам'янистої напівпустелі, яка розкинулася на висоті близько 1300 м над рівнем моря, можна лише небезпечними козячими стежками. Посеред солончаків зрідка трапляються невеликі безстічні озера. Сухі й гарячі вітри шурхотять заростями прибережного очерету.
АССИРІЯ
На цих непривітних землях поселився загадковий стародавній народ — арійці, які є предками багатьох сучасних народів. Шляхи й напрямки розселення арійців достеменно невідомі. Прибульці змішалися з корінним населенням. Життя зосередилось у нечисленних оазах. Річки в спекотну пору року пересихали. Ґрунти на Іранському нагір'ї вкрай неродючі, вода часто непридатна для пиття. Для розвитку землеробства будували зрошувальну систему. Урешті-решт тут утворилося кілька держав: Мідія, Персія, Лідія, Нововавилонське царство.
2. Утворення та розквіт Ассирійської держави
СЕМІТИ — народи півночі й сходу Африки та частини Азії.
КАСИТИ — гірські племена, що жили в ІІ-І тис. до н. е. на теренах сучасного Ірану.
ХУРИТИ — племена на теренах Північного Дворіччя.
На крайній півночі Дворіччя, у степових передгір'ях жили землероби, скотарі та ремісники, відомі як семітські народи. Землероби вирощували великі врожаї без іригаційних споруд. Сім'ї общинників були заможними, зв'язки між общинами — міцні. Села гуртувалися навколо міст. Селяни постачали туди продукти й відряджали чоловіків до війська. Центром було місто Ашшур (Ассур).
Ассирійське військо в другій половині ІІ тис. до н. е. було нечисленним і слабким, це призвело до того, що у XVIII ст. до н. е. вавилонський цар Хаммурапі підкорив Ассирію. Протягом двох століть тут панували вавилоняни, аж поки їх не розбили й не підкорили хети й касити. Але ассирійцям поразка вавилонян волі не принесла: на півночі Дворіччя набирали сили племена хуритів. У XVI ст. до н. е. вони утворили державу Мітанні, що підкорила Ассирію.
Лише в XIV ст. до н. е. ассирійці звільнилися з-під влади чужоземців. Ассирія в XIII ст. до н. е. швидко міцніла. Наприкінці XII ст. до н. е., за правління Тіглатпаласара І (1115-1077 рр. до н. е.), вона досягла розквіту могутності. Створивши сильне, дисципліноване військо, ассирійські володарі розпочали завойовницькі походи проти народів, які мешкали в горах, де беруть початок Тигр та Євфрат.
Могутність Ассирії поширилася на південний захід до Фінікії. Ассирійцям не змогли перешкодити навіть загадкові «народи моря». Але вони витіснили з Малої Азії на схід племена амореїв, які подалися до Дворіччя, що становило загрозу для Ассирії та Вавилона. Тепер колишні вороги змушені були об'єднатися, щоб залишитися незалежними. Воєнні сутички вкрай виснажили Ассирію, для якої настав період занепаду, що тривав упродовж двох століть.
3. Ново-Ассирійська держава
Однак з IX ст. до н. е. Ассирія знову почала набирати силу. У VIII ст. до н. е. вона загарбала Сирію, Ізраїльське царство, фінікійські міста. Зміцненню Ассирії сприяли реформи в армії та в державному правлінні, які здійснив цар Тіглатпаласар ІІІ (745-727 рр. до н. е.). Була створена регулярна армія, яка разом з ополченням становила воєнну могутність країни. Ассирія славилася високою організацією військової справи. Армія була поділена за видами озброєння: колісниці, кіннота (зауважте: вершники вперше появилися саме в ассирійській армії), піхота — важка і легкоозброєна, сапери, штурмова артилерія (каменеметальні та стінобитні машини).
Захопивши ту чи іншу державу, ассирійці тепер не грабували її, не поневолювали населення: вони майже цілком переселяли жителів на нові землі, а натомість підкорену країну заселяли ассирійці. На цих землях утворювалися невеликі адміністративні округи на чолі з намісником, який підкорявся тільки цареві. Так було створено сильну централізовану владу над усією державою. У країні швидко розвивалася торгівля, що збагачувала Ассирію.
Ассирійці мали розвинену культуру. Вони уславилися не лише завоюваннями, військовим мистецтвом, а й знаннями з математики, біології, історії та географії. Величні палаци ассирійських царів перетворювали столицю Ніневію на казкове місто.
Ассирійська військова держава тільки ззовні була могутньою. Образно її можна порівняти з «колосом (велетнем) на глиняних ногах», якого здатен зруйнувати навіть несильний поштовх. Це фразеологізм про країну (а іноді й про людину), яка видається сильною, а насправді — слабка.
Що більше розросталася Ассирія («ставала колосом»), то слабшали її зв'язки («глиняні ноги») між окремими частинами. І нарешті неминуче сталося: у VII ст. до н. е. Ассирійська держава розпалася через недалекоглядність своїх володарів.
Політика переселення завойованих народів призвела до «розчинення» ассирійців. У різних частинах держави дії влади в господарських і політичних питаннях не були узгоджені. Розпочалися династичні міжусобиці, що зумовили втрату Ассирією першості у військовій справі та послаблення війська.
Зовнішня політика держави була загарбницькою, а військові походи — каральними. Останнім великим ассирійським царем став Ашшурбанапал (669-631 рр. до н. е.). Після його смерті почався розпад Ассирії на окремі області. Боротьба підкорених народів проти ассирійського гніту набирала дедалі більшого розмаху. У 612 р. до н. е. Ніневія була захоплена, а могутня Ассирійська держава — знищена.
4. Утворення Нововавилонського (Халдейського) царства
НОВОВАВИЛОНСЬКЕ (ХАЛДЕЙСЬКЕ) ЦАРСТВО
У VII ст. до н. е. у Вавилонії набрали сили аморейські племена халдеїв. І поступово країну почали називати Халдейським царством. На чолі з Набопаласаром халдеї зламали воєнний опір Ассирії.
Наступний цар Вавилона Навуходоносор ІІ (605-562 рр. до н. е.) захопив Сирію, Палестину та Іудею, забравши в полон до Вавилонії тисячі євреїв. За допомогою мідійців Навуходоносорові вдалося відбити загрозу скіфської навали.
Навуходоносору ІІ довелося багато воювати із сильною Єгипетською державою. Згодом між Єгиптом і Халдейським царством було укладено мирний договір. Опісля Навуходоносор посадив на єгипетський трон свого родича. Столиця Халдейського царства — Вавилон — переживала розквіт господарського та культурного життя.
За біблійною легендою, цареві Навуходоносору наснився сон. Він побачив колоса — велику потвору, яка мала золоту голову; груди й руки — срібні; живіт і стегна — мідні; коліна — залізні; а ноги — глиняні. Раптом уламок скелі розбив ноги колоса. Цар прокинувся і скликав жерців, які розтлумачили сон, пророкуючи загибель Вавилона. Мабуть, саме тоді правитель звелів укріпити столицю.
Місто було оточено міцними стінами, завдовжки 18 км, та 360-ма сторожовими вежами. Було споруджено головні Ворота богині Іштсір, за якими в серце міста вела Дорога процесій. Дивовижний вигляд мали висячі сади Семіраміди. Їх було розташовано на східчастих терасах, від чого здавалося, ніби вони піднесені в повітря (саме тому їх називали «висячими»). Сади — подарунок царя дружині — лідійській принцесі Амітиді (яку в Біблії помилково названо Семірамідою).
Після смерті Навуходоносора через певний час (у 556 р. до н. е.) царем став Набонід. Йому вдалося зміцнити становище Вавилона, але ненадовго.
Дорога процесій. Фрагмент
Ворота богині Іштар
Цікавинка про передбачення цареві Набоніду — за посиланням https://is.gd/RHuI6n або QR-кодом
5. Перська держава Ахеменідів
У середині VI ст. до н. е. на Вавилон рушили перські війська на чолі з Кіром ІІ. Його військо було створене на зразок ассирійського, кіннота і лучники не знали собі рівних. Єгипет не прийшов на допомогу Набонідові, й Вавилон залишився наодинці перед жорстокими завойовниками. Війська Кіра оточили місто. Люди, яких силоміць переселили колись на окраїни Нововавилонського (Халдейського) царства, не хотіли захищати столицю. Вони сподівалися, що перси відпустять їх на батьківщину.
Так позначилася на долі Халдейського царства загарбницька політика. Навіть вавилонська знать бажала, щоб царем став Кір ІІ. Жерці відчинили йому ворота, сподіваючись отримати підтримку своїй владі. Вавилон став столицею Перської держави.
У період найбільшої могутності Перська держава мала велику територію: Єгипет, Палестину, Ізраїль, Фінікію, Сирію, Халдейське царство, Ассирію, частину Індії.
Але Кір ІІ не припинив завоювань. Він підкорив ще Лідійське царство в Малій Азії та зробив його царя Креза своїм підданим. Креза вважали найбагатшим поміж царів, про його багатство складали легенди.
Згодом настала черга Нововавилонської держави. За допомогою воєнних хитрощів Кір II зумів майже без втрат захопити міцно укріплений Вавилон. Він звільнив понад 40 тисяч полонених євреїв і дозволив їм повернутися додому. В 529 р. до н. е., під час походу проти масагетів Кір II зазнав поразки й загинув у битві.
Син Кіра ІІ та його наступник, Камбіз ІІ, відзначався лютою жорстокістю. Він підкорив і приєднав до Перської держави Єгипет, Парфію, Вірменію. Камбіз II наказав стратити полоненого єгипетського фараона, у храмів і жерців забрав усі землі, навіть заколов священного єгипетського бика Апіса.
Під час походу цар дізнався, що, скориставшися його відсутністю, у Вавилоні підняли повстання. У 522 р. до н. е. розлючений Камбіз II негайно виступив з військом у Межиріччя, але дорогою несподівано помер.
ПЕРСЬКА ДЕРЖАВА
6. Царювання Дарія І
ІОНІЯ — західне узбережжя Малої Азії, де мешкали греки, які заснували колонії Мілет, Галікарнас, Смирна, Ефес.
САТРАПІЯ — область у давньому Ірані. Частина держави, якою керує царський намісник — сатрап.
ЕСТАФЕТА — передача термінового повідомлення від одного гінця до іншого.
Після смерті Камбіза ІІ, котрий не мав нащадків, на короткий час встановилося правління Гаумати, якого за змовою вбили. Царем став ватажок заколотників Дарій із роду Ахеменідів (522-486 рр. до н. е.). Він придушив повстання вавилонян, підкорив Іонію, приєднав Лідію та Фрігію. Відтак рушив походом на скіфів, але зазнав невдачі.
За його правління було здійснено кілька реформ. У 515 р. до н. е. Дарій розділив державу на сатрапії. Сатрапи відповідали за господарство й торгівлю, карбували гроші, збирали податки. Контролювали їх писарі, підвладні цареві.
У всій державі було збудовано дороги, які охороняли; також створили мережу поштових станцій. Царська дорога була головною. Станції на ній влаштували через кожні три милі; для царських гінців тримали напоготові коней. Державні повідомлення і царські вантажі доправляли гінці, які мчали, передаючи свій вантаж один одному на поштових станціях — по естафеті.
АХАМЕНІДІВ у VI - IV ст. до н. с.
Люди казали, що Дарій міг обідати у Вавилоні рибою, яку вранці зловили в Середземному морі. Столицею стали Сузи, поблизу Вавилона та Персиди. Було створено особливу службу нагляду за сатрапами й усіма підданими, власне, таємну поліцію. Головний доглядач і «таємні посланці» вишукували незадоволених, підслуховували розмови людей, відтак доповідали про них начальству.
Головні резиденції царя були розташовані в Екбатанах, Сузах, Вавилоні та Персеполі. У кожному з цих міст Дарій жив протягом однієї пори року.
Перська держава за часів правління Дарія І (522-486 рр. до н. е.) значно зміцніла. Тому він почав завойовувати навколишні землі. Як уже згадано, перси зазнали невдачі під час походу на скіфів. Греції перське військо також не здобуло, хоча надзвичайно прагнуло цього.
Проте персам удалося завоювати частину островів у Егейському морі. Перські війська підкорили Єгипет, північно-західну частину Індії.
Унаслідок завоювань Перська держава стала величезною імперією, яка простягалася від Іонічного узбережжя до Індії, від Чорного моря до Єгипту.
ІМПЕРІЯ — держава, створена з країн, які підкорила держава-завойовниця.
7. Загибель Перської держави
Перська імперія трималася на силі зброї. Заколоти, боротьба за владу, що точилась у столиці, знесилювали державу. Водночас казкові скарби царів, багатства сатрапів, високий рівень розвитку торгівлі й ремесел, розквіт міст робили цю імперію спокусливою для завойовників.
У IV ст. до н. е., за правління царя Дарія ІІІ Кодомана (336-330 рр. до н. е.), на Персію вирушив Александр Македонський — талановитий полководець. Його армія була навчена й озброєна, тоді як армія Дарія, хоч і численніша, мала низькі бойові якості. Вона складалася з армій поневолених народів, і воїни неохоче билися за інтереси своїх гнобителів.
МАКЕДОНІЯ — царство на Балканському півострові; посилилося в IV ст. до н. е. за Філіппа ІІ та його сина Александра Великого (Македонського).
Битва Дарія ІІІ з македонцями
У кількох битвах із македонцями перси зазнали розгрому. Їхня армія танула на очах, воїни розбігалися. Урешті-решт Дарія ІІІ усунули від влади та взяли під варту власні сатрапи. Коли виникла загроза колишньому цареві потрапити в полон до македонців, сатрап Бактрії Бес убив Дарія.
Перська держава була завойована македонською армією і припинила своє існування. Вона стала величезною частиною новоутвореної держави Александра Македонського. Після смерті Александра на території його держави утворилося кілька нових монархій на чолі з грецькими правителями.
Тривалі війни між ними завдали Вавилону чималої шкоди. У 126 р. до н. е. його остаточно зруйнували парфяни. Вавилон, який покинули жителі, перетворився на руїну, засипану піском. Але ми з вами знаємо, що під цим піском поховане місто, яке понад два тисячоліття тому було найбільшим і найславетнішим у всьому світі. Камені під пагорбами — це стіни будинків і вулиць, що бачили великих правителів: Навуходоносора, Кіра ІІ, Дарія І та Александра Македонського.
- 1. Як і коли утворилася і загинула держава Ассирія?
- 2. Як і коли утворилася Перська держава?
- 3. Розкажіть про значення реформ Дарія І.
- 4. Хто і коли утворив Халдейське царство? Яка його друга назва?
- 5. Коли і хто зруйнував Вавилонську державу?
- 6. Що таке імперія? Назвіть відомі вам імперії.
- 7. Навіщо ассирійці переселяли цілі народи із завойованих держав?
- 8. Чому загарбницькі держави рано чи пізно втрачають силу?
- 9. Чому македонці з малою армією підкорили Персію?
- 10. Виберіть з тексту параграфа назви географічних та історичних об'єктів. Покажіть їх на карті. З якими подіями вони пов'язані (хтось хай вибере річки, хтось — країни, міста, народи тощо).
Коментарі (0)