Войти
Закрыть

Основні терміни та поняття 6 клас Гісем (інтегрований курс) 2019

6 Клас

Аристократія (у перекладі із грецької — влада кращих) — форма політичного устрою, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. У широкому розумінні — невелике коло знатних та освічених осіб. Археологічна культура — сукупність характерних рис, притаманних виробам певної людської спільноти на певній території в певний проміжок часу. Біблія (у перекладі із грецької — збірка книг) — зібрання священних книг християнства. Складається із двох частин — Старого та Нового Завіту. Книги Старого Завіту були створені у XIII—І ст. до н. е. Їх вважають священними не лише християни, але і юдеї. Новий Завіт сформувався у 45—140 рр. н. е. Він є священним для всіх християн. Бронзовий вік — період в історії людства, що характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці та зброї, появою кочового скотарства, писемності, держав зі складним політичним устроєм. Варна — верства в давньоіндійському суспільстві. Загалом варн налічувалося чотири: слуги, землероби, воїни, жерці. Велике розселення слов’ян — процес розселення спільнот давніх слов’ян територією Східної, Південної та Центральної Європи, який тривав у V—VII ст. і є складовою частиною Великого переселення народів. Вето — у Давньому Римі право народного трибуна накласти заборону на дії консулів або Сенату. Верф — портова споруда на березі річки, моря тощо, де будують і ремонтують судна. Вождь — керівник війська, племені або роду. Гладіатор — у Давньому Римі воїн, який бився на арені для втіхи глядачів. Громадянин — у Давніх Греції та Римі людина, яка мала право брати участь в управлінні, служити в армії, сплачувати податки. Громадянська війна — війна за владу всередині одного суспільства або країни. Демократія (у перекладі із грецької — влада народу) — державний лад, за якого джерелом влади є народ, а управління здійснюють виборні органи влади....
0 Переглянути

Внесок давніх цивілізацій, культур, народів в історію людства

6 Клас

Стародавні та сучасні цивілізації. Вивчаючи історію, ми пройшли шлях від виникнення перших людиноподібних істот, які тільки мали стати людиною, до падіння великої держави — Римської імперії та початку формування українського народу. Ви дізналися, що головним підсумком дуже тривалої Первісної доби було виникнення людини сучасного типу. Найважливішим у людині стало те, що вона виявилася творцем. Людина почала вивчати, а потім і перетворювати природу, зрештою, виражати своє ставлення до неї через релігію та мистецтво. Людина опанувала землеробство й скотарство, навчилася зводити будівлі та міста. На межі IV—III тис. до н. е. виникли перші цивілізації та перші держави. Великим досягненням людства була писемність, люди навчилися жити у великих спільнотах, узгоджувати свої інтереси з інтересами інших людей. Кожна цивілізація була неповторною, і водночас усі вони мали й спільні риси. У VI ст. до н. е. відбулися величезні зрушення в культурах стародавніх народів. У Персії, Індії, Китаї виникли нові релігійні вчення — зороастризм, буддизм і конфуціанство, a в Греції зародилася філософія. Це був час великого духовного прориву давніх народів, що сприяв найвищому злету культури....
0 Переглянути

Слов’яни та їхні сусіди

6 Клас

Велике розселення слов'ян — процес розселення спільнот давніх слов'ян територією Східної, Південної та Центральної Європи, який тривав у V—VII ст. і є складовою частиною Великого переселення народів. У IV—VI ст. до н. е. скіфи підкорили слов’ян, змусивши їх сплачувати данину рабами та зерном. Античні історики, наприклад Тацит, згадували слов’ян під назвою венеди. У II ст. у східному напрямку на Волинь просунулися германські племена готів, винищуючи місцеві слов’янські народи, а звідти долиною Південного Бугу вийшли в причорноморські степи. Рятуючись від готів, венеди тікали в Подністров’я та Подніпров’я. Так територія розселення слов’ян була розрізана готами на східну та західну частини. Потім вони розвивалися самостійно, набуваючи специфічних рис, що врешті-решт призвело до формування антів Подніпров’я та склавинів Подністров’я й Волині. З антами пов’язане існування слов’янського військово-політичного об’єднання, яке називають Антським союзом. Видатний український історик М. Грушевський стверджував, що анти є предками українського народу....
0 Переглянути

Падіння Західної Римської імперії

6 Клас

Християнство. Християнство виникло в Палестині за часів правління імператора Октавіана Августа. У цей час з’явився Ісус із Назарета, який навчав людей любити Бога і своїх ближніх. Він називав себе Сином Божим, а послідовники називали його Месією. Ісус проповідував, що земні царства минущі, а єдиним вічним є Царство небесне. Римська влада вважала нове вчення небезпечним, оскільки боялася, що воно підбурює людей до повстання. Тому Ісуса було страчено, але його учні та послідовники стверджували, що бачили його після смерті. Віра у Воскресіння Сина Божого лягла в основу нової релігії — християнства. Учні Ісуса — апостоли — поширили його ідеї по всій імперії. Вони навчали, що нова релігія відкрита для будь-якої людини, яка вирішила пройти обряд хрещення. Влада переслідувала християн, багато з них прийняли мученицьку смерть, але це не завадило християнству за 300 років поширитися в Єгипті, Сирії, Малій Азії, Греції та інших частинах імперії. У Єгипті деякі християни пішли в пустелю, щоб уникнути переслідувань, і жили усамітнено. Так виникли перші ченці та монастирі....
0 Переглянути

Кризові явища Римської імперії

6 Клас

Криза імперії. Наступником Марка Аврелія став імператор Коммод, який не мав політичного хисту. Крім того, сучасники вважали його божевільним. Його змінила низка імператорів, яких позбавляли влади, якщо вони не відповідали очікуванням знаті. Таким чином, система управління, яка склалася за Октавіана Августа й трималася на сильній особі імператора, більше не працювала. У III ст. зростання території Римської імперії зупинилося, а сама вона переживала кризу. Основною причиною цього була слабкість державного управління. Іншою причиною було те, що господарство Риму трималося на праці рабів. Через відсутність нових завоювань, а відтак і надходження нових рабів нікому було обробляти великі земельні володіння та працювати в шахтах. Правителі Риму намагалися вилучати багатства з провінцій, фактично грабуючи їх, що неодноразово призводило до жорстоких повстань. Внутрішнім безладдям одразу скористалися численні сусіди Риму: його прикордонні провінції потерпали від навали германських племен на заході та парфян на сході. Одне за одним повставало корінне населення провінцій: маркомани, готи, франки, алемани, вандали. У другій половині III ст. римляни залишили Британію, Баварію, Галлію, Сирію....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 60
Назад

Навігація