Основні терміни та поняття

Homo sapiens (людина розумна) — людина сучасного біологічного виду, яка сформувалася 120 тис. років тому.

Аристократія (у перекладі із грецької — влада кращих) — форма політичного устрою, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. У широкому розумінні — невелике коло знатних та освічених осіб.

Археологічна культура — сукупність характерних рис, притаманних виробам певної людської спільноти на певній території в певний проміжок часу.

Біблія (у перекладі із грецької — збірка книг) — зібрання священних книг християнства. Складається із двох частин — Старого та Нового Завіту. Книги Старого Завіту були створені у XIII—І ст. до н. е. Їх вважають священними не лише християни, але і юдеї. Новий Завіт сформувався у 45—140 рр. н. е. Він є священним для всіх християн.

Бронзовий вік — період в історії людства, що характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці та зброї, появою кочового скотарства, писемності, держав зі складним політичним устроєм.

Варна — верства в давньоіндійському суспільстві. Загалом варн налічувалося чотири: слуги, землероби, воїни, жерці.

Велике розселення слов’ян — процес розселення спільнот давніх слов’ян територією Східної, Південної та Центральної Європи, який тривав у V—VII ст. і є складовою частиною Великого переселення народів.

Вето — у Давньому Римі право народного трибуна накласти заборону на дії консулів або Сенату.

Верф — портова споруда на березі річки, моря тощо, де будують і ремонтують судна.

Вождь — керівник війська, племені або роду.

Гладіатор — у Давньому Римі воїн, який бився на арені для втіхи глядачів.

Громадянин — у Давніх Греції та Римі людина, яка мала право брати участь в управлінні, служити в армії, сплачувати податки.

Громадянська війна — війна за владу всередині одного суспільства або країни.

Демократія (у перекладі із грецької — влада народу) — державний лад, за якого джерелом влади є народ, а управління здійснюють виборні органи влади.

Демос — громадяни полісів, які не мали знатного походження.

Держава — спосіб організації суспільства, який забезпечує управління населенням на певній території та його контроль.

Диктатор — у період Римської республіки одноосібний правитель, вища посадова особа, яку Сенат призначав у разі найбільшої небезпеки для держави. Пізніше — воєначальник, який захопив владу в Римі завдяки своєму контролю над армією.

Еволюція — процес поступової неперервної зміни будь-чого. У біології цей термін використовують для позначення змін у будові живих організмів, що проявляються під час зміни поколінь.

Еллінізм — період в історії від смерті Александра Македонського в 323 р. до н. е. до 30 р. до н. е., коли остання з елліністичних держав була завойована Римською імперією. Найбільш характерним для цього періоду є формування нової культури на основі поєднання грецької та азіатської.

Ера — великий відрізок часу, більший за епоху або період. Наприклад, християнська ера (наша ера).

Закон — встановлене органом влади загальнообов’язкове правило.

Ієрархія — поділ суспільства на вищі і нижчі верстви.

Ієрогліф — окремі знаки давньоєгипетської та давньокитайської писемності.

Імперія — держава з єдиним центром, яка управляє багатьма завойованими народами.

Іригаційне (зрошувальне) землеробство — вид землеробства, заснований на зведенні споруд і пристосувань для зрошення оброблюваної землі.

Кам’яний вік — період в історії людської спільноти, за якого використовували кам’яні знаряддя праці.

Кераміка — вироби з обпаленої глини, переважно посуд.

Клинопис — система письма в Давній Месопотамії.

Колонізація — процес заснування поселень вихідцями з одних країн на нових територіях.

Колонія (у Стародавньому світі) — окреме поселення жителів країни або міста, організоване за його межами.

Курган — відносно великий насип землі, рідше — каміння над похованням знатної людини. Такий тип поховань був поширений серед жителів степів.

Легіон — основна структурна одиниця римської армії.

Легіонер — воїн легіону.

Магістрати — державні посадовці в Давніх Греції та Римі, що займалися питаннями внутрішнього життя суспільства. Їх обирали на Народних зборах.

Метрополія — місто або держава, вихідці з якого (якої) створили колонію; «батьківське місто» для колонії.

Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людських спільнот, коли поряд із кам’яними знаряддями праці почали використовувати мідні, а також виготовляти прикраси з міді, золота, срібла.

Місто-держава — держава, яка складається з одного міста та навколишньої території.

Міфологія — система уявлень про навколишній світ та сили, які діють у ньому, а також збірка усних і писаних текстів, які сформувалися на основі цієї системи.

Мозаїка — зображення, виконане з кольорових камінців.

Мораль — система неписаних норм і правил, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

Монарх — людина, яка передає владу в спадок молодшим членам своєї родини.

Монотеїзм — віра лише в одного бога.

Народні збори — збори громадян, громади чи держави для обговорення суспільних справ, видання законів, обрання посадових осіб тощо. Також орган управління в полісах Давніх Греції та Риму.

Обряд — традиційні символічні дії, що в образній формі виражають важливі для конкретної людської спільноти події.

Пантеон богів — визначена група богів, що належать до певної релігії.

Патриції — прошарок знатних та заможних римлян, далекі нащадки засновників міста.

Періодизація — умовний поділ історичного часу на етапи, кожен із яких має власну назву та характерні особливості.

Плебеї — населення Риму, яке не мало знатного походження.

Плем’я — об’єднання людей, що мають спільні походження, мову, віру і звичаї.

Податки — обов’язкові платежі, що стягуються з людини органами влади в обмін на захист і допомогу.

Поліс — місто-держава в Давніх Греції та Римі.

Політеїзм — віра в багатьох богів.

Політика (у перекладі із грецької — справи міста) — мистецтво управління полісом.

Провінція — залежна від Риму територія, розташована за межами Апеннінського півострова (Італії).

Рада старійшин — орган управління людською спільнотою, який складався з найстарших її представників.

Ранній залізний вік — період в історії людських спільнот, коли почали масово використовувати знаряддя праці та зброю із заліза, яка поступово витісняла бронзу.

Релігія — набір вірувань і віровчень, що існують у суспільстві, а також звичаїв, традицій, обрядів, правил життя й поведінки людей тощо.

Ремесло — ручне виробництво знарядь праці, речей повсякденного вжитку.

Республіка (у перекладі з латини — спільна справа) — форма державного устрою, за якої всі або більшість державних посад є виборними.

Реформа — поступове докорінне перетворення, поліпшення чого-небудь.

Родова община (рід) — група кровних родичів, які спільно працюють і спільно володіють результатами своєї праці.

Сенат — вищий орган влади в Давньому Римі.

Соціальна група (верства) — частина суспільства, група осіб, яка посідає більш-менш рівне становище в суспільній ієрархії, має подібні обов’язки, користується однаковими правами.

Стоянка первісних людей — місце тривалого проживання первісних людей і людиноподібних істот, на якому збереглися сліди їхнього перебування.

Суспільство — організоване в певний спосіб стійке об’єднання різних соціальних груп.

Територіальна (сусідська) община — об’єднання сімей, які не мали між собою кровних зв’язків, жили в одному поселенні та спільно володіли землею. Кожна сім’я окремо користувалася власним наділом землі та знаряддями праці.

Тиранія — одноосібне правління (у грецьких полісах).

Фараон — верховний правитель у Давньому Єгипті.

Фреска — зображення, виконане фарбами по вогкій штукатурці.

Цивілізація — спосіб організації суспільства, господарства, культури, поширений на певній території у визначений проміжок часу. Ознаки цивілізації: наявність міст; держава; писемність.

Чиновник — людина, яка здійснює управління від імені держави та отримує за це платню.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно