Італія та Іспанія

§ 17. ІТАЛІЯ ТА ІСПАНІЯ

Утворіть з означених назв та термінів логічні пари: Венеція, Ломбардія, Іспанія, араби, скляні вироби, банківська справа.

1. Італійські міські республіки. Середньовічна Італія неодноразово зазнавала чужоземних вторгнень. Але хоч би скільки змінювалося загарбників, постійним залишалося одне - політична роздробленість країни. Це призводило до нескінченних чвар усередині Італії і водночас послаблювало її перед зовнішнім ворогом.

Розгляньте ілюстрацію та на її основі опишіть буденне життя італійського міста.

В Італії найкраще зберігся античний спадок, тому тут значно раніше, ніж в інших країнах Європи, пожвавилося міське життя. Уже з VIII ст. активно відроджувалися старі й підіймалися численні нові міста. Вдале розташування в центрі Середземномор’я, на перетині морських шляхів, сприяло перетворенню великих портів Італії на центри посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. У житті італійського міста тон задавала не знать, а ділові люди - купці, банкіри, підприємці.

Італійські купці започаткували банківську справу: не випадково їх усіх називали ломбардцями. Далеко за межами країни славилися зброя з Мілана, тонкі сукна з Лукки, скляні вироби з Венеції. Широка торгівля, багатогалузеве ремесло, кредитно-грошові операції - усе це створювало надійну основу для збагачення італійських міст.

Виборюючи незалежність, городяни руйнували феодальні замки й переселяли їхніх володарів у міста, а сільську округу підпорядковували собі. Поступово великі міста перетворилися на самостійні міські республіки, кожна з яких мала власне законодавство, органи управління, військо й монету. Завдяки небувалому розквіту міст Італія увійшла до числа передових країн середньовічної Європи.

Сцена з життя італійського банку. Мініатюра. XV ст.

Чим середньовічні італійські міста відрізнялися від французьких та англійських?

Італійський командир військового загону. Фреска. XIV ст.

Італія не знала внутрішнього миру. Міста постійно ворогували між собою, а щасливий переможець підпорядковував собі слабшого сусіда. Чимало чужих територій привласнили в такий спосіб розвинені Флоренція та Венеція.

Відбувалися зміни і в політичному устрої міст. Замість республіки виникла нова форма правління - сеньйорія на чолі з правителем (сеньйором), який тримав у своїх руках усю повноту міської влади. Термін правління сеньйора був необмежений, поступово його посада перетворилася на спадкову.

У середині XV ст. у Флоренції фактично правив багатий банкір Козімо Медічі. Хоча Козімо не мав звання сеньйора, політика повністю вершилася в його палаці. Найблискучішим правителем Флоренції став онук Козімо - Лоренцо Чудовий. Людина видатних здібностей, талановитий політик і дипломат, знавець і покровитель мистецтв, Лоренцо повністю керував життям міста. За нього Флоренція перетворилася на могутню державу.

Як і дід та батько, Лоренцо не обіймав офіційних посад. «Лоренцо, громадянин Флоренції» - такий чемний підпис ставив він під документами. Ця могутня людина мала не найбільший і не найбагатший у Флоренції будинок. Члени сім’ї Медічі носили простий одяг і були блискуче виховані. Усі флорентійці знали, що при зустрічі на вулиці Лоренцо завжди поступався дорогою старшим.

Здавалося, Лоренцо робив усе, щоб приховати свою владу. Проте про його значимість знали всі. Коли Лоренцо подорожував, його зустрічали як монарха. Государі і папи поводилися з ним як з рівним. Французький король Людовік XI іменував Лоренцо «дорогим кузеном» і навіть знімав капелюх, приймаючи його послів.

Чому Лоренцо дали прізвисько Чудовий?

У ХІІІ-ХV ст. італійські республіки були вже такими могутніми, що почали битву за переділ Італії, насамперед за оволодіння торговими шляхами.

Суперництво між містами-державами заважало об’єднанню Італії і прирікало її на роздробленість. У Північній та Середній Італії існувало до півсотні дрібних незалежних держав. Південь країни й острів Сицилія, як ми знаємо, входили до складу створеного норманами Сицилійського королівства. Значну частину Середньої Італії займала Папська держава.

2. У володіннях і на півдні Італії. Папська держава, або Папська область, невпинно розширювала свої володіння і вже у XII ст. охоплювала значні території в Середній Італії. В економічній сфері Папська область помітно поступалася Північній Італії з її квітучими міськими республіками. У державі пап переважала сільська місцевість, зберігалися важкі форми селянської залежності. Великих розвинених міст тут не було, а ті, що існували, не мали права на самоврядування. Навіть у столиці Папської області - Римі - височіло понад 200 феодальних замків, а населення здебільшого заробляло на життя обслуговуванням папського двора та численних прочан.

Якими особливостями вирізнявся розвиток Папської держави в порівнянні з Північною Італією?

У 1143 р. римські ремісники й торговці за підтримки рицарства спробували створити в Римі республіку, руйнували феодальні замки й палаци кардиналів, вигнали з Рима Папу. Придушити повстання допоміг імператор Фрідріх І Барбаросса. Римську республіку було ліквідовано, а владу Папи - відновлено.

Замок Урсіно. XIII ст. о. Сицилія. Сучасний вигляд

З початку XIV ст. владу в Римі та деяких інших містах Папської області прибрали до рук впливові аристократичні родини. Вони вводили правління на кшталт сеньйорій. Обурені римляни в 1347 р. підняли повстання під проводом Кола ді Рієнцо. Повсталі оголосили Рим республікою, а свого вождя - «трибуном свободи, миру й справедливості». Кола ді Рієнцо закликав італійські міста об’єднатися навколо стародавньої столиці - Рима, однак незалежні міста не захотіли втратити свободу. Римляни теж відмовилися підтримувати «трибуна». Коли Кола ді Рієнцо спробував підняти податки, щоб отримати кошти для найму війська, римляни повстали і вбили його.

У наступні століття папи не раз були вигнанцями. На початку XV ст. вони остаточно повернулися до бунтівного Рима. Проте це були вже зовсім інші папи. Вони легко йшли на поступки світським государям і навіть не думали про верховенство над ними. Папська область втратила колишній авторитет і перетворилася на звичайну італійську державу.

На півдні Італії правителем Сицилійської держави став брат французького короля - Карл Анжуйський. Згодом вся південна Італія потрапила під владу Аргонського королівства.

3. Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. У першій же великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. Одна за одною загарбникам здалися всі великі фортеці королівства. Окрилені перемогою, араби й бербери (християни називали їх маврами) спробували просунутися в глиб Франкської держави, але їх, як ми знаємо, зупинив Карл Мартелл.

Чому маврам й арабам удалося швидко завоювати великі території в Іспанії?

Мусульманська Іспанія (або Ал-Андалус) залишалася складовою частиною Дамаського халіфату, але згодом оголосила себе незалежною державою. В XI ст. низка міжусобиць викликала розпад Ал-Андалусу на декілька десятків самостійних князівств. Певна частина місцевого населення прийняла іслам. Інші зберегли свою релігію, але засвоїли мову і звичаї загарбників.

Араби принесли на Піренейський півострів передові господарські досягнення і високі культурні здобутки. Буквально на очах Іспанія перетворилася на процвітаючий куточок Європи. Були побудовані досконалі зрошувальні системи, почалося вирощування нових сільськогосподарських культур (рису, цукрової тростини, бавовни) і розведення овець. У містах вирувало ділове життя, успішно розвивалися торгівля і ремесла. Виготовлені в Ал-Андалусі тканини, вироби з металу та шкіри славилися далеко за його межами. Міські школи мусульманської Іспанії давали найкращу в тогочасній Європі освіту. Сюди їхали вчитися вихідці з багатьох християнських країн.

Араби навчили Європу виготовляти папір. У незапам’ятні часи папір винайшли в Китаї, але про нього ніхто нічого не знав, поки у VIII ст. декілька китайських ремісників не потрапили в полон до арабів. їм повернули волю в обмін на таємницю виготовлення паперу. Через Північну Африку секрет паперового виробництва дійшов до Іспанії і швидко поширився в Європі. Спочатку папір використовували лише ченці, але із XIV ст. він увійшов у вжиток і серед звичайних городян.

Єдиною територією, яку маври не змогли завоювати, були важкодоступні гірські райони на півночі Піренейського півострова. Саме звідти й почалося визволення зайнятих мусульманами земель. їхнє повернення отримало назву Реконкіста (ісп. - від воювання) й тривало майже вісім століть.

XI ст. «Загальна хроніка Іспанії» про взяття міста Толедо королем Альфонсо VI

Цього (1085) року зібрав король Альфонсо велике військо, і пішов, як це бувало й раніше, на Толедо, і почав облогу міста. Маври добре укріпили Толедо. Воно було обнесене мурами й надійно захищене річкою Тахо. Але скупчилось у Толедо безліч людей, і вичерпалися припаси. Маври мусили здати його королю Альфонсо...

І звернулися маври до короля з проханням, щоб не виганяв їх з міста і щоб зберегли вони свої будинки й майно, і все те, чим вони володіють. Король дон Альфонсо дозволив їм залишитись і наказав, щоб сплачували маври такі самі податки, які стягували з них мавританські королі. Крім того, оголосив він, що головна мечеть має довічно належати маврам. Трон короля було перенесено до королівського палацу в Толедо, і побудували там кам’яні мури й міцний замок, тоді як раніше були в Толедо лише земляні вали.

Крім того, оселилися в Толедо люди, які сповідували християнську віру, і осіли вони тут надійно, і було їх стільки, що чисельністю перевищували вони колишнє населення міста.

1. На яких умовах мусульмани Толедо погодилися капітулювати?

2. Що має на увазі автор, відзначаючи, що християни надійно оселилися в місті?

4. Об’єднання Іспанії. Одне за одним роздроблені мавританські володіння падали під ударами християнських правителів. Кордони арабських володінь поступово відсувалися на південь, а на звільнених землях виникали нові незалежні держави - Кастилія, Арагон, Португалія та інші.

Століття Реконкісти не були суцільною смугою безперервних війн. Битви перемежовувалися періодами мирного співіснування, інколи досить тривалого. З XI ст. Реконкіста вступила в добу вирішальних успіхів. У середині XIII ст. за арабами зберігався лише Гранадський емірат, їхній останній оплот на Піренейському півострові. Із цього моменту Реконкіста надовго призупинилася. Два наступних століття християнські держави суперничали й воювали між собою, а всередині них не вщухала боротьба між королівською владою і знаттю.

Ще в XI ст. у Кастилії склався звичай скликати вищу світську та церковну знать для обговорення нагальних державних проблем. Потім у таких зборах стали брати участь представники міст і вільного селянства. Так виникли органи станового представництва - кортеси. Слідом за Кастилією вони почали діяти і в інших іспанських державах.

Монети Фердинанда та Ізабелли

Які органи станового представництва в інших країнах нагадують нам кортеси?

Важливі зміни відбулися після одруження в 1469 р. кастильської принцеси Ізабелли й арагонського принца Фердинанда. Згодом кожний з них успадкував трон свого королівства, і в 1479 р. дві найбільші держави Піренейського півострова об’єдналися. Утворилася династична унія - злиття двох монархій під спільною владою правлячого подружжя. Унія Кастилії та Арагону заклала основи для появи єдиної Іспанії.

Фердинанд та Ізабелла здійснили важливі кроки на шляху централізації країни. Було створено новий апарат управління, внесено зміни в державні закони, набрано постійне наймане військо. Укріпивши свої позиції, правляче подружжя перейшло в наступ на останню арабську твердиню - Гранадський емірат. Війна з густонаселеною і процвітаючою державою розтягнулася надовго, але 1492 р. Гранада склала зброю. Багатовікова Реконкіста завершилася. Арабської Іспанії більше не існувало. За винятком Португальського королівства, уся територія Піренейського півострова опинилася під владою Фердинанда та Ізабелли.

Реконкіста проходила під знаком боротьби християнства з ісламом і спиралася на широку підтримку католицької церкви. За виняткову відданість вірі Папа навіть дарував Фердинанду та Ізабеллі титул - Католицькі королі. Ці фанатичні католики прагнули, щоб в об’єднаній країні їхні піддані належали до однієї церкви. Над безліччю мусульман і євреїв, які ще із часів арабського вторгнення проживали в Іспанії, нависла загроза. Спочатку вийшов королівський наказ про вигнання з країни всіх євреїв, що відмовилися перейти в християнство. Наступний удар спрямовувався проти мусульман. Хоча Гранада капітулювала з правом зберегти свою віру, звичаї і майно, переможці швидко забули всі обіцянки. Підступно порушивши договір, вони насильницьки змушували мусульман охрещуватися. Тих, хто відмовлявся зректися віри батьків, кидали в катівні інквізиції, де на них чекали жорстокі розправи.

У таких умовах іспанську землю залишили сотні тисяч маврів та євреїв. Країна втратила бодай чи не найактивнішу і найпрацелюбнішу частину свого населення - фінансистів, учених, лікарів, купців, безліч ремісників і селян. Із собою вони вивозили гроші, ділові зв’язки, наукові знання і професійні навички, що завдало непоправної шкоди господарству й культурі Іспанії. У країні запанувала атмосфера релігійної нетерпимості.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чому, на відміну від інших країн, в Італії утворились окремі міста-республіки?

2. Чим політичний устрій міських республік відрізнявся від сеньйорії?

3. Що дало змогу родині Медічі стати справжньою правителькою Флоренції?

4. Що мали на меті римські повстання?

5. Як арабське завоювання вплинуло на економіку та культуру Іспанії?

6. Як були пов’язані Реконкіста й об’єднання Іспанії?

7. Яку роль відігравала в Реконкісті католицька церква?

8. Які наслідки мало для Іспанії вигнання євреїв та арабів?

9. Які позитивні та негативні наслідки мало правління Католицьких королів в Іспанії?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. На контурній карті позначте найбільші міські республіки Італії, Папську область, території Кастилії та Арагону.

2. У зошитах складіть таблицю «Внесок арабів у економіку та культуру Іспанії». Розділіть її на три стовпчики: сільське господарство, ремесло й торгівля, освіта й культура.

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙМО

1. Використовуючи текст підручника й додаткові джерела, складіть історичний портрет Лоренцо Медічі.

2. З матеріалу параграфа ви дізналися про самобутні італійські міста-республіки. Особливу увагу привертає «вічне місто» Рим та квітуча Флоренція. Ви мали змогу ознайомитися з їхньою багатою історією та зазирнути в буденне життя середньовічних республік. Перед вами постали видатні державні діячі Рима та Флоренції. Розгляньте сучасні панорами цих дивовижних міст Італії.

Історія якого із цих міст вас найбільше захопила? Яке з них ви хотіли б відвідати? Використовуючи матеріал підручника та додаткові джерела, складіть оповідь про Рим або Флоренцію доби Середньовіччя.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно