§ 18. РАННІЙ ГУМАНІЗМ І ВІДРОДЖЕННЯ В ІТАЛІЇ

1. Формування гуманістичного мислення

У XIV ст. в культурному й духовному житті багатих італійських міст почали простежуватися тенденції, які засвідчили прихід нової епохи, названої пізніше Відродженням. За основу цього терміна (у французькому варіанті — Ренесанс) узято навернення до античної спадщини. Адже впродовж усього середньовіччя античне письменство було важливим джерелом пізнання світу й людини, однак черпали з його надр тільки одиниці. Творці Ренесансу розглядали середні віки як тисячолітню перерву в розвитку культури, що настала після загибелі античної цивілізації. Вони вважали, що саме їхня доба покликана відродити мистецтво й гуманітарні науки.

Підґрунтям культури Відродження стала нова течія — гуманізм (з латин. людяний). Він зародився в XIV ст. в Італії, а впродовж XV-XVI ст. поширився і в інших країнах Європи. Характерною ознакою гуманізму було висунення на перший план усебічно розвиненої людини. Важлива роль у її вихованні відводилася культурі, яка після «тисячолітнього занепаду» зараз цілковито переосмислювалася. Зразок для наслідування гуманісти бачили в культурі античних Греції та Риму. Досягнення античних учених, філософів, поетів, архітекторів, скульпторів стали орієнтиром для творців культури Відродження.

Великий інтерес діячі гуманізму починають проявляти до історії, яку вважали «вчителькою життя», адже в ній активною силою є саме людина. Перед педагогікою ставилися завдання виховати вільну, гармонійно розвинену особистість. Основою навчання мали стати повага до учня та прагнення спонукати його до самостійного мислення. Чималі здобутки мала математика, астрономія й медицина.

Попри те, що гуманісти в цілому негативно ставилися до «варварського середньовіччя», вони все-таки не відкидали найбільших його досягнень. Отже, Ренесанс розквітнув із найкращих зразків античної та середньовічної культур. Визначна роль у розвитку культури Відродження належить церкві, світським правителям і міському патриціату.

Гуманісти були щирими християнами. Але центральне місце в їхніх поглядах на життя посідала людина, яка відзначалася не тільки християнськими чеснотами. Вони вважали, що людина є вільною, незалежною, сама творить свою долю й може досягти всього власними зусиллями, використовуючи знання. Саме тому вперше в європейській історії еліта, тобто сукупність кращих, найбільш шанованих і освічених людей, формувалася не за походженням, а за своїми здібностями.

Гуманізм — рух епохи Відродження, спрямований на утвердження моральних прав людини на земне щастя, визволення науки й людської особистості від церковних обмежень.

Сподвижники гуманізму були різнобічно обдарованими людьми. Серед них — письменники й філософи, мовознавці й історики, живописці та скульптори, архітектори й математики, світські правителі й діячі церкви. Нерідко одна особистість поєднувала кілька талантів.

2. Розквіт літератури

Провісником культури італійського Відродження став визначний європейський поет Данте Аліг’єрі (1265-1321). Він народився у Флоренції, брав участь у політичній боротьбі, здійснив низку дипломатичних місій, але невдовзі був змушений покинути рідне місто й опинився у вигнанні. У період поневірянь Данте відвідав знамениті наукові центри — Болонью, Париж, жив у таких містах-комунах, як Равенна, Лукка, Верона.

Він відомий як поет-лірик, який писав вірші на любовну тематику. Героїнею й музою поета була флорентійка Беатріче. Крім віршів, писав наукові трактати. Однак в історію світової літератури ввійшов передусім як автор поеми «Божественна комедія». У творі автор досяг мистецької довершеності й глибоких філософських узагальнень.

Структура «Божественної комедії» — це три основні частини: «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Написана вона терцинами — трирядковими строфами. Цифра 3 тут символічно пов’язана з християнським ученням про Святу Трійцю.

Коло гуманістичних ідей окреслив першопроходець доби Ренесансу, поет Франческо Петрарка (1304-1374). Він виступив проти середньовічної схоластики й став творцем нової системи культурних цінностей, ядром якої була Людина. Крім того, Петрарка є основоположником нової європейської лірики, визнаним майстром найскладнішої поетичної форми — сонета, автором знаменитої «Книги пісень» і низки праць гуманістичного характеру.

Портрет Данте Аліг’єрі. Фрагмент фрески «Рай». Флоренція. XIV ст.

Невідомий художник. Франческо Петрарка. XVII ст.

А. дель Кастаньо. Джованні Боккаччо. Фреска. Фрагмент. XV ст.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XIV ст. З праці Франческа Петрарки «Про засоби від мінливостей долі»

1. Про благородне походження. Кров завжди одного кольору. Але якщо вона світліша від крові іншої людини, це свідчить не про благородство, а про фізичне здоров’я. Істинно шляхетна людина не народжується з великою душею, але сама себе робить такою чудовими своїми справами.

2. Про багатство. У багатого більше заздрісних почуттів, ніж радості. Великі багатства набуваються важко, зберігаються з клопотом, витрачаються з прикрістю. Якщо ти скупий — перетворюєшся на сторожа, і багатство володіє тобою, а не ти багатством.

• Що, згідно із судженнями Ф. Петрарки, робить людину по-справжньому шляхетною?

Визначним гуманістом, талановитим письменником і вченим був сучасник Петрарки — Джованні Боккаччо (1313-1375). Він увійшов у літературу як талановитий майстер оповіді, оспівувач краси людини та критик суспільних вад: скупості, зажерливості, нещирості й тупості.

Митець яскраво відтворив тогочасне італійське суспільство — життя купців, лікарів, школярів, дворян, ремісників, суддів, ченців і священиків.

Боккаччо був першим біографом Данте, саме він назвав знамениту Комедію флорентійського поета божественною й написав коментарі до першої частини твору.

3. Мистецтво раннього Відродження

Особливу роль гуманісти відводили також мистецтву живопису, скульптури й архітектури. Уперше в історії в художниках, скульпторах та архітекторах побачили не просто ремісників, а носіїв духовності, авторів чудових зразків, покликаних формувати людину нової доби.

Мистецтво підноситься над наукою та поезією, воно високо цінується. Представники родини Медічі, які в XV ст. на довгі роки стали господарями Флоренції, виявилися щедрими меценатами. Зокрема, Козимо Медічі та його внук Лоренцо Пишний запрошували до свого двору художників, змагаючись за це право з Папою Римським, герцогами та володарями інших держав.

Джотто. Поцілунок Іуди. Фреска. XIV ст.

Мазаччо. Апостол Андрій. 1426 р.

Першими видатними майстрами живопису італійського Відродження були Джотто (1266-1337) і Мазаччо (1401-1428). Вони писали на церковно-релігійні сюжети, але їх роботам притаманне правдиве відтворення людських рис: радості, скорботи, гніву, надії, покори тощо.

Вершиною раннього Відродження є живопис Сандро Боттічеллі (1455-1510). Він залишив великий мистецький спадок, його стиль наділений неповторністю та індивідуальністю. Перші яскраві образи художник створив за мотивами античної міфології. Згодом з’явилися полотна, які прославили митця, — «Весна», «Народження Венерн», твори на біблійну тематику. Вони є глибокоодухотвореними. У героїнь митця особлива краса. У тендітній ніжності Богоматері або Венери дивовижно переплетені людська душа та фізична досконалість. Митець зумів побачити й оспівати красу життя як велику радість і глибинний трагізм.

Поряд із живописом в Італії швидкими темпами розвивається також скульптура. Талановитим скульптором був Донателло (бл. 1386-1466). Він поклав початок скульптурному портрету. Знаменитий твір Донателло — статуя юного героя Давида, який переміг велетня Голіафа.

Відомими архітекторами були Філіппо Брунеллескі (1377-1446) і Леон Батиста Альберті (1404-1472). Брунеллескі збудував чимало храмів і палаців, які вражали сучасників своєю витонченістю. Він першим вирішив проблему великої купольної будівлі. Альберті створив наукову теорію «нової архітектури».

В епоху Ренесансу відбувається також розвиток науки. Діячі гуманізму починають проявляти великий інтерес до історії, яку вважали «вчителькою життя». Вони, зокрема, розглядали історію як таку, у якій активною силою є саме людина. Перед педагогікою ставилися завдання виховати вільну й гармонійно розвинену особистість. В основу навчання мало бути закладено повагу до учня та прагнення спонукати його до самостійного мислення. Чималі здобутки мали математика, астрономія й медицина.

Гуманістичне вільнодумство епохи Ренесансу створило чудові передумови для подальшого поступу європейської культури.

Відродження, гуманізм, Данте Апіг’єрі, Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Джотто, Сандро Боттічеллі, Донателло.

1. Установіть відповідність.

1 Данте Аліг’єрі

2 Франческо Петрарка

3 Сандро Боттічеллі

4 Донателло

А статуя Давида

Б поема «Божественна комедія

В «Книга пісень»

Г «Народження Венери»

2. Поясніть, чому для вчених і митців епохи Відродження центром Всесвіту стає людина.

3. Поміркуйте, чому чимало філософських і суспільних питань Данте Аліг’єрі намагається порушити за допомогою використання принципу сну та видінь.

4. Які причини спонукали італійських володарів, інших заможних і знатних людей заохочувати розвиток літератури, мистецтва та філософії?

5. Чи можна пояснити нові явища в духовному житті Італії й усієї Європи винятково як відродження античних традицій?

6. Хто з представників італійського Відродження прославився як автор неперевершеного й найскладнішого поетичного жанру — сонета?

7. Як ви думаєте, чому в образі Богоматері Сандро Боттічеллі втілив як велику радість, так і глибокий трагізм?

«МАТЕРІАЛЬНИЙ І ДУХОВНИЙ СВІТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ»

Чернечі ордени

Середньовічна культура Західної Європи

скачать dle 11.0фильмы бесплатно