«Ті, що працюють»...

Годувальниками суспільства в середні віки були селяни. Вони не лише виробляли продукти харчування, а й пряли, ткали, виготовляли предмети хатнього вжитку.

Селяни працювали і на себе, і на феодала. Віддавали вони феодалу частину своєї праці по-різному. Одні забезпечували феодала продуктами (збіжжям, ягодами, грибами, рибою, медом тощо), інші обробляли своїми знаряддями праці й кіньми його ниву, треті давали йому певну грошову суму (щоб її мати, збували на ринку свою продукцію). Селянин не міг без дозволу пана ні передати своє майно у спадок дітям, ні видати свою доньку заміж. Він мусив за встановлену паном високу плату молоти своє збіжжя в його млині, випікати хліб у його пекарні, чавити виноград його виноградним пресом. Частині селян було заборонено залишати маєток свого пана, вони були прикріплені до землі — кріпаками. Таким селянам жилося найтяжче. Але в XIV ст., потребуючи грошей, феодали почали масово відпускати кріпаків на волю за викуп.

Праця селян. Мініатюра XV ст.

Кріпак — селянин, позбавлений права піти від свого пана.

Джерело

XIII ст. Із праці французького правника Бомануара «Звичаї Бовезі»

Є багато проявів особистої кріпосної залежності. Адже частина кріпаків настільки підлеглі своїм сеньйорам, що ці сеньйори можуть розпоряджатися всім їхнім майном, мають над ними право на життя і смерть, можуть кидати їх до в'язниці за своїм бажанням — винних чи безвинних — і нікому за це не відповідають, хіба що самому Богу. З іншими поводяться милосердніше, бо зa життя сеньйори не можуть нічого від них вимагати... окрім їхніх чиншів, рент і повинностей... І коли нони помирають чи одружуються на вільних жінках, все їхнє майно... дістається сеньйору... І якщо (кріпак) помирав, немає в нього спадкоємця, окрім сеньйора, і дітям кріпака нічого не перепадає, якщо не заплатить викупу сеньйорові.

1. Які повинності виконували селяни на сеньйора?

2. Чи однаковим було становище всіх селян Бовезі в XІ—XІІ ст.?

Селянин і феодал залежали один від одного, і це пом’якшувало стосунки між ними. Проте в скрутну годину селяни переставали бачити в сеньйорах своїх захисників, втрачали до них повагу і навіть повставали проти них. Ці вияви селянського відчаю і гніву здебільшого лише погіршували становище селян, бо феодали всі збитки, заподіяні повсталими, перекладали на їхні плечі.

Селяни у середньовічній Європі жили громадами. Так легше було захищати свої інтереси, зберігати побутові й культурні традиції. Вони спільно користувалися угіддями (лісом, водоймищами, луками, пустищами), й не лише працювали до сьомого поту, а й гуртом організовували своє дозвілля — бенкети, танці та ігри.

Середньовічне село. З мініатюри XII cт.

На основі цього зображення склади розповідь про життя середньовічного селянина.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно