І їздилось, і листувалося

Хоч королівська влада і дбала про будівництво шляхів, без яких годі було надійно керувати державою, але шляхова мережа в середньовічній Європі була нікудишньою. Мощені дороги були рідкістю. Більшість тодішніх путівців — це звичайнісінькі стежки, протоптані через поля й луки та прокладені в лісових хащах. Лише так звані королівські дороги у Франції були достатньо широкими, щоб на них могли розминутися зустрічні візки. Ідеальною вважалася дорога, по якій, як тоді говорили, «могла проїхати молода, не зачепивши воза з покійником». У XIII ст. в Європі все ж з’явилися перші правила дорожнього руху, які зобов'язували того, хто їхав порожняком, пропустити навантажений візок.

Римські мости в середні віки лежали в руїнах. Найчастіше зводилися дерев’яні містки через невеличкі річки. Лише в Північній Італії збереглася римська традиція прокладання кам’яних мостів.

На подолання навіть невеликих відстаней за таких дорожніх умов ішло багато часу. До того ж подорожній міг стати жертвою грабіжників. Тому на подорож зважувався не кожен. Купці більш охоче доправляли свої товари річками, бо користуватися водним транспортом було дешевше й надійніше.

Цілком відповідала такому транспорту й організація у середньовічній Європі засобів зв’язку. Поштова служба збереглася лише у Візантії, а в Європі занепала. Європейці листи передавали за допомогою поштових голубів або через гінців чи випадкових людей. Ішли вони до адресата тижнями й місяцями. Не випадково син імператора Фрідріха Барбаросси одержав звістку про смерть батька аж через п’ять місяців!

Для всезнайок

У X ст. халіфу (володарю) Північної Африки Азізу заманулося поласувати свіжими вишнями, що росли в Лівані. Фрукти йому переслали за допомогою 600 поштових голубів, до лапок яких прив'язали малесенький мішечок з ягодою. Це було перше пересилання повітряним шляхом бандеролей.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно