«Гарній дівці гарно і в ганчірці»

Середньовічні європейці більше кутали своє тіло, ніж римляни, бо клімат у Європі був холоднішим, до того ж церква вважала тіло «гріховним» і вимагала ретельно його прикривати.

Європейці обходилися лише верхнім вбранням. Основними деталями їхнього одягу були лляна сорочка, короткі штани, верхня сорочка, плащ (іноді з каптуром). Поступово стало модним натягувати поверх коротких штанів панчохи, які в XIV ст. перетворилися в штани. Носили також рукавички й рукавиці — спершу для зручності, а згодом — для шику. Рукавички набули в середні віки символічного значення: заходити до церкви в них вважалося непристойним, потиснути руку, не знявши їх, — образою, кинути комусь рукавичку означало виразити йому своє глибоке презирство.

Черевик із довгим загнутим вгору гострим носком

Вбрання знатних дам

«Рогатий» жіночий головний убір

Єпископська митра. XII ст.

Єпископський посох. XІІІ ст.

Герб геральдиста Отто Хуппа

Жіноче вбрання спершу мало відрізнялося від чоловічого. Проте з часом жінки почали носити накидку на голові, вузьке нижнє плаття з довгими рукавами, зверху якого одягали фартух чи коротку нижню спідницю. Одяг вельможних дам відзначався особливою пишністю.

Взуттям служили шкіряні черевики з довжелезними загнутим носками. Чим знатнішим був франт, тим довшим був носак його черевика. Іноді він сягав 60—70 см. Щоб якось ходити в такій взуванці, носки прив’язували шнурками до пояса. Вуличну багнюку місили босоніж або в дерев’яних черевиках.

Чоловіче й жіноче вбрання XV ст.

Доведи, що одяг середньовічної людини показував місце, яке вона займала у суспільстві.

У середньовічному вбранні проявилася соціальна нерівність. Так, вельможні забороняли простим людям носити яскраве вбрання, самі ж наряджалися, немов папуги. Селяни шили свій одяг з грубого домотканого полотна, феодали та міська верхівка — з бавовняної тканини та шовку. Одяг духовенства поступово став особливим.

Мода в одязі, передусім жіночому, неодноразово змінювалася. Всі спроби церкви утримати дам від захоплення модою виявилися марними. Одягу приділяли багато уваги, адже він не лише кутав тіло, а й показував місце людини в суспільстві.

У ХІІІ—XIV ст. в Європі увійшли в ужиток престижні дворянські герби. Спершу вони служили розпізнавальними знаками на полі бою, а згодом стали своєрідною візитною карткою свого господаря, показували його місце в суспільстві. Для тлумачення гербів виникла окрема наука — геральдика. Нею займалися герольди, які зберігали правила складення гербів у великій таємниці.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно