Тисячоліття Візантії

§3. ТИСЯЧОЛІТТЯ ВІЗАНТІЇ

Пригадайте, який шлях і чому мав назву «із варяг у греки».

1. Утворення Візантійської імперії. У 330 р. римський правитель Константин Великий - перший імператор-християнин - заснував на березі Босфору, на місці давньогрецької колонії Візантій, нову східну столицю своєї держави. Її назвали Новим Римом, а згодом - Константинополем (з грец. - місто Константина). Виключно вигідне розташування, на перехресті шляхів між Заходом і Сходом, швидко перетворило Константинополь на найбільше місто Європи.

У 395 р. єдину Римську державу було поділено на дві частини - Західну та Східну. До складу Східної Римської імперії увійшли Балканський півострів, Мала Азія, Сирія, Палестина, Єгипет, частина Криму, Месопотамії і Закавказзя, а також ряд островів Середземного моря. Ці землі населяли різні народи - сирійці, грузини, вірмени, євреї, але провідну роль у житті імперії відігравали греки. Тому поступово грецька витіснила латину і стала державною мовою. Не випадково в Західній Європі жителів імперії вважали греками, хоча самі вони називали себе ромеями (грец. - римляни), а свою країну - Ромейською імперією. Назву «Візантія» почали використовувати вже після загибелі держави, історичний шлях якої складає понад тисячоліття: з IV ст. і до завоювання турками-османами в 1453 р.

У перебігу Великого переселення народів Візантія, на відміну від Західної Римської імперії, змогла захистити свої володіння від нашестя варварів. Вона не лише вистояла, а й залишилася країною з розвиненою економікою і культурою. На всіх торгових шляхах від Західної Європи до Індії та Китаю можна було зустріти енергійних візантійських купців. Всюди цінувалася надійна й повновага візантійська монета.

Чому візантійські монети всюди цінувалися як надійні та повновагі?

Придворні дивляться виставу на арені цирку. Барельєф. V ст.

У багатолюдних містах процвітали ремесла, а виготовлені візантійськими майстрами ювелірні прикраси, розкішні тканини, коштовний, скляний посуд не мали собі рівних. Візантійці дуже пишалися величчю й багатством своєї країни.

Уся повнота державної влади належала василевсу (грец. - імператор). Він видавав закони, командував військом, призначав на посади, тримав під своїм захистом церкву. Зі свого боку, церква стверджувала, що влада імператора є священною, він обраний Богом для володарювання над християнським світом і стоїть вище за всіх інших людей. Панувало правило: «Що бажає імператор - має силу закону». Своє особливе становище візантійські правителі підкреслювали навіть в одязі. Тільки вони мали право носити плащі та взуття червоного (пурпурного, багряного) кольору.

Разом з тим влада імператора не була спадковою. Кожного нового государя мало визнати військо, сенат і народ, тому на престол могли зійти навіть люди невисокого походження. Неодноразово імператорами ставали колишні солдати та навіть звичайні селяни. Проте, щоб утриматися на троні, їм доводилося уважно прислухатися до думки знаті й чиновників, а також до настроїв простих жителів столиці. Коли мешканців Константинополя не влаштовував якийсь правитель, вони виходили на вулиці міста з криками: «Іншого імператора ромеям!». Інколи їм вдавалося досягти успіху, але частіше імператорів скидали за допомогою палацових інтриг та заколотів.

Імператриця Феодора. Мозаїка. VI ст.

Чи була Візантія демократичною державою? Відповідь обґрунтуйте.

2. Доба Юстиніана. Вершини своєї могутності Візантія досягла за правління Юстиніана І (527-565). Завдяки ясному розуму, невичерпній енергії, таланту політика та виключній працездатності Юстиніан зійшов на імператорський трон. Великий вплив на нього мала дружина Феодора, у минулому циркова артистка. Вона брала участь в управлінні державою, а в складних ситуаціях ставала імператору надійною опорою.

Чому навколо голови імператора Юстиніана зображено німб?

Свою головну мету Юстиніан бачив у відновленні Римської імперії в межах до поділу 395 р. Щоб досягти цього, він проводив активну зовнішню політику й постійно вів війни, які вимагали величезного напруження всіх сил держави. Візантійське військо досить швидко розгромило Вандальське королівство в Північній Африці й відвоювало у вестготів частину Іспанії. І хоча для підкорення остготської Італії знадобилося цілих двадцять років, зрештою Середземне море перетворилося на внутрішнє візантійське озеро.

Юстиніан дуже багато часу віддавав державним справам, часто займаючись ними і вночі. Через це він мало спав і отримав від сучасників прізвисько «Безсонний государ». До розкоші ставився байдуже, але не шкодував грошей для прикрашання столиці, розуміючи, що її зовнішній вигляд підносить престиж держави. Чудові константинопольські палаци і будинки, пишність прийомів викликали захват не тільки у варварських правителів і послів, а й у досвідчених римлян. Утім, і тут Юстиніан знав міру. Коли в середині VI ст. землетрус зруйнував безліч міст, він негайно скасував пишні палацові обіди для столичної знаті, а заощаджені чималі кошти відіслав постраждалим.

На сході Візантія вела виснажливі війни з Персією. На півночі їй доводилося тримати постійну оборону проти регулярних вторгнень слов’ян.

Які київські князі воювали проти Візантії? Хто з них прибив свого щита на брамі Константинополя?

За всі роки свого правління Юстиніан особисто не взяв участі в жодній битві чи поході, однак усі війни закінчив досить успішно. Заслуга в цьому належала талановитим візантійським полководцям, насамперед Велісарію.

Велісарій (Велізарій) був за походженням варваром - слов’янином чи германцем. Видатний полководець і хоробрий воїн, він нерідко бився у бою поряд зі своїми воїнами, надихаючи їх особистим прикладом. Велісарій мав величезний авторитет, і навряд чи хтось у Константинополі відважився б не підкоритися цій людині. Юстиніан навіть узяв з нього клятву, що він ніколи не намагатиметься захопити імператорський престол. Попри численні перемоги, які Велісарій здобув для Візантії, Юстиніан усунув його з посади. У пам’яті нащадків великий полководець залишився символом вірного слуги, який постраждав від невдячності правителя.

Важким випробуванням для імператора стало народне повстання 532 р. «Ніка» («Перемагай!» - заклик повсталих) у Константинополі. Воно набуло такої сили, що Юстиніан збирався зректися престолу. Тільки рішучість Феодори змусила його боротися і придушити повстання.

VI ст. З «Таємної історії» Прокопія Кесарійського

Між тим у царя відбувалася нарада: що краще робити, залишатися тут або втікати на кораблях. Багато говорили на користь першої або другої думки. Зрештою цариця Феодора сказала: «Зайвим було б, здається, зараз розмірковувати про те, що жінці непристойно бути відважною між чоловіками. На мою думку, втеча тепер для нас є невигідною, хоч вона б і вела до порятунку. Тому, хто з’явився на світ, не можна не померти; але тому, хто колись царював, блукати вигнанцем нестерпно! Не приведи Боже позбавитися цієї багряниці (імператорський одяг) і дожити до такого дня, коли зустрічні не вітатимуть мене як царицю! Отже, государю! Якщо хочеш врятуватися втечею, це неважко! Ми маємо багато грошей; ось море, ось кораблі! Але дивись, щоб потім, коли ти врятуєшся, не довелось тобі коли-небудь віддати перевагу смерті перед таким порятунком. Подобається мені старовинне слово, що царська влада - чудовий саван».

Так мовила цариця; слова її надихнули всіх.

Які риси характеру імператриці Феодори виявлені в її промові на нараді в царя?

Нескінченні війни, внутрішні чвари, жахлива епідемія чуми, яка забрала майже половину населення Візантії, - усе це вкрай виснажило сили імперії.

3. Протистояння ворогам. Своєму наступнику Юстиніан залишив порожню скарбницю, збідніле населення, знесилене військо й небезпечних ворогів на всіх кордонах держави. Для Візантії настали важкі часи: за століття вона втратила близько половини своїх володінь. Араби захопили найбагатші провінції Візантії - Єгипет, Сирію, Палестину, а в 717 р. з моря і суходолу блокували Константинополь.

Здавалося, столиця приречена на загибель. Але візантійці знищили арабський флот «грецьким вогнем» - запальною сумішшю, яку через спеціальні труби викидали на ворожі кораблі, спалюючи їх дощенту. Порятунку не було: суміш горіла й на воді. Процес виготовлення «грецького вогню» охоронявся як державна таємниця, вороги так і не змогли розгадати його секрет.

Упродовж декількох століть ця грізна зброя неодноразово приносила візантійцям перемогу.

У час жорстоких випробувань серед візантійських християн поширилося вчення, яке заперечувало вшанування ікон. Його прибічники - іконоборці - знищували ікони, викидали їх із храмів. Вони стверджували, що, вшановуючи ікони, людина поклоняється ідолу, оскільки Бог - це дух і, на відміну від тіла, його неможливо зобразити. їхні противники - іконошанувальники - вважали, що між Богом та іконою існує зв’язок і коли людина вшановує ікону, вона наближається до Бога.

Василевс Лев III відкрито підтримав іконоборців з корисливою метою. Він хотів відібрати в монастирів частину земель і скарбів, щоб укріпити фінансове становище імперії і покласти край надмірній могутності церкви. Боротьба тривала понад століття, супроводжувалася жорстокими розправами й нищенням безцінних пам’яток візантійського мистецтва. Як тільки монастирські багатства й землі опинилися в руках імператорів, іконоборство почало згасати. У середині IX ст. іконошанування було урочисто відновлене, але з тривалого протистояння Візантія вийшла ослабленою.

Візантійці підпалюють арабські кораблі «грецьким вогнем». Мініатюра. XIII ст.

Чому саме в період жорстоких випробувань у Візантії виникло іконоборство?

Що щільніше стискувалося кільце ворогів навколо імперії, то значнішою ставала роль дипломатії - засобу мирного розв’язання міжнародних проблем. Візантійські дипломати славилися своїм умінням вести складні переговори, укладати вигідні угоди, знаходити потрібних союзників. Саме в них навчалися мистецтва дипломатії середньовічні європейці, а звичаї і правила поведінки візантійських послів заклали основу й сучасної дипломатії. При візантійському дворі завжди можна було побачити строкатий натопв послів з усіх кінців Європи, Азії та Африки, почути безліч мов. Прийоми в імператора проходили з небаченою розкішшю і мали на меті приголомшити іноземців, викликати в них трепет перед Візантією.

X ст. Розповідь Ліутпранда, посла італійського короля Беренгара, про прийом у палаці Василевса

Перед троном імператора стояло бронзове, але позолочене дерево, на гілках якого сиділи птахи різних видів, також із бронзи з позолотою, і на різні голоси виспівували кожний свою мелодію. Трон імператора був виготовлений так майстерно, що спочатку він здавався низьким, майже на рівні землі, потім дещо вищим і насамкінець завислим у повітрі. Трон начебто охороняли надзвичайних розмірів леви, не знаю, бронзові чи дерев’яні, але визолочені. Вони били хвостами по підлозі, роззявляли пащу й голосно ричали.

При моїй появі заричали леви, і птахи защебетали кожний на свій лад. Коли, схилившись перед імператором, я за звичаєм утретє вклонився, то, підвівши голову, побачив його в зовсім іншому одязі майже під стелею, хоча щойно він сидів на невеликому підвищенні. Я не міг зрозуміти, як це трапилося: мабуть, його підняли нагору за допомогою машини. Він не вимовив жодного слова, а якби й вимовив, то таке порушення церемоніалу вважалося б у вищій мірі непристойним.

1. З яким почуттям посол італійського короля описує прийом у візантійського імператора?

2. Хто з київських князів удостоївся прийому у візантійського імператора?

Усіма силами Візантія намагалася не тільки стримати натиск ворогів, а й відродити свою колишню могутність. Представник Македонської династії Василій II (976-1025) повернув імперії значні території і знову зробив її найміцнішою державою Європи. Проте постійні війни дедалі більше виснажували країну, і невдовзі їй довелося перейти від завоювань до оборони.

Скрутне становище імперії загострило боротьбу за владу. Військова аристократія посадила на престол Олексія І Комніна (1081-1118), талановитого полководця, політика й дипломата. Василевси династії Комнінів зуміли на ціле століття відродити славу Візантії. Вони відвоювали в турків Малоазійське узбережжя і підкорили частину Сирії. Коли Олексій І звернувся до Заходу по допомогу в боротьбі проти сельджуків, Константинополь став пунктом збору хрестоносців. Землі, які вони відвоювали, визнали владу Візантії.

4. Загибель імперії. Правління Комнінів завершилося громадянською війною. Імператори втратили трон, а сама імперія почала розвалюватися просто на очах. Найвідчутнішого удару завдав їй Четвертий хрестовий похід. Навесні 1204 р. Візантія тимчасово припинила своє існування, а на її руїнах виникла і на півстоліття утвердилася нова держава - Латинська імперія хрестоносців. Однак Візантія не загинула. Вона оговталася від удару й відродилася на малоазійських землях, що вціліли від латинського завоювання.

У 1261 р. імператор Михаїл Палеолог визволив Константинополь і відродив Візантійську імперію. Проте це була вже зовсім інша країна. Її територія і населення різко скоротилися, занепад торгівлі й ремесла підірвав економіку. Імперія була лише тінню колишньої могутності. До того ж на Візантію насувався новий ворог - турки-османи, які створили на їхніх землях власну войовничу державу.

Візантійська столиця вважалася неприступною. Тому, коли військо султана Мехмеда II Завойовника оточило Константинополь, на Заході були впевнені, що місто протримається декілька місяців, і не поспішали з допомогою. Але знесилена Візантія не змогла зібрати великого війська: 150-тисячним загонам османів протистояли всього 7000 захисників Константинополя. Султан не давав їм відпочити ні вдень, ні вночі, постійно кидаючи проти городян свіжі сили. На п’ятдесятий день облоги почався вирішальний штурм Константинополя. Двічі місто відкидало ворога, однак після третьої спроби турки прорвалися за його мури. Василевс Константин XII загинув з мечем у руках. Увечері 29 травня 1453 р. Мехмед II вступив у скорений Константинополь.

Після жахливого розгрому візантійська столиця лежала в руїнах. Більшість її жителів загинула, десятки тисяч полонених турки продали в рабство. У вогнищі пожеж назавжди зникли чудові твори мистецтва й безцінні рукописи. Храми перебудували на мечеті, замість християнського хреста над ними встановили символ ісламу - півмісяць. Візантійська держава припинила існування.

Інтер'єр собору Святої Софії, в Константинополі. Сучасний вигляд

5. Культура Візантії. Візантійській імперії належить виключна роль в історії людства. У той час, коли після варварських нашесть Західна Європа поринула в «темні віки», саме Візантія зберегла для нащадків античний спадок і християнську культуру. Вона стала також головною хранителькою культурних досягнень сусідніх країн Сходу. Землі імперії населяли різні народи, і всі вони вплинули на розвиток візантійської культури.

Візантійці з великою пошаною ставилися до знань. Всі діти навчалися в початкових школах: бажаючі потрапляли до середніх шкіл, а в Константинополі існувала ще й вища школа, на кшталт університету. З нею пов’язана діяльність видатного вченого Лева Математика. Він започаткував алгебру, склав медичну енциклопедію, винайшов світлову сигналізацію, був поетом і створив для імператорського палацу статуї, які приводилися в рух водою і вражали іноземців. Візантійська наука досягла особливих успіхів у математиці, медицині, географії та хімії. Чимало талановитих творів вийшло з-під пера візантійських істориків.

Чому візантійці з пошаною ставилися до знань?

Справжньою перлиною світової архітектури став храм Святої Софії (Премудрості Божої) в Константинополі. Його звели за наказом імператора Юстиніана всього за п’ять років. Будівництвом керували два греки - Ісидор з Мілета та Анфімій з Трала. Майже квадратна будівля (75 х 71 м) на висоті 51 м увінчана величезним куполом діаметром 31 м. Він спирається на чотири могутніх стовпи, які так майстерно замасковані, що виникає відчуття надзвичайної легкості купола. Коли ж через 40 прорізаних у ньому вікон ллється сонячне світло, здається, нібито купол пливе над храмом.

Не менший захват викликало в сучасників і внутрішнє оздоблення собору: різнокольорова мармурова підлога, тонкий орнамент стін, мерехтливі мозаїки. Ювеліри наповнили храм богослужбовими предметами, ткачі - коштовними тканинами, майстрині - вишивками.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чому Східна Римська імперія збереглася як могутня держава?

2. Якою була влада імператора у Візантії? Хто обирав нового імператора?

3. Чому імператора Юстиніана вважають одним з найвизначніших правителів Середньовіччя?

4. Що таке «грецький вогонь» і яку роль він відіграв у бойових діях візантійців?

5. Заради якої мети василевс Лев III підтримав іконоборців?

6. Чому, на вашу думку, візантійські імператори влаштовували іноземним послам такі пишні прийоми?

7. Чому середньовічні європейці навчалися мистецтва дипломатії у Візантії?

8. Якими були причини падіння Константинополя?

9. У яких галузях візантійська наука досягла особливих успіхів?

10. Які винаходи здійснив Лев Математик?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. Покажіть на карті території, завойовані під час правління Юстиніана. Чи реальною була його мрія про відновлення кордонів Римської імперії?

2. На контурній карті позначте території, які «відірвали» від Візантії вестготи, лангобарди, араби, турки-сельджуки.

3. Розв’яжіть задачу. Умову та відповідь позначте на стрічці часу в зошитах. У 717 р. араби з моря і суходолу блокували Константинополь. Через скільки років султану Мехмеду II вдалося остаточно захопити столицю Візантії?

А. Розгляньте в підручнику малюнки, які стосуються історії Візантії. Знайдіть підтвердження того, що це була багатонаціональна держава.

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙМО

Використовуючи матеріал підручника й уривок з «Таємної історії», спробуйте описати характер імператора Юстиніана І і визначити роль імператриці Феодори в державних справах. Чи міг би імператор зробити все, що йому вдалося, без дружини? Відповідь аргументуйте. Пригадайте приклади визначного управління державами жінками.

Запам’ятайте дати

527-565 - правління імператора Юстиніана

1261 - відродження Візантійської імперії Михайлом Палеологом

1453 - взяття турками Константинополя. Загибель Візантійської імперії

скачать dle 11.0фильмы бесплатно