Сварка без бійки, але з синцями

У V—VI ст., скориставшись відсутністю в Італії сильної державної влади, посилилося папство. Папи стали не лише духовними, а й світськими володарями Римської єпархії. В 756 р. в Італії навіть утворилася особлива папська держава, яка почасти збереглася і дотепер (Ватикан).

Єпархія — церковна округа, якою керував єпископ. Керівником Римської єпархії був папа.

Дуже посилив папство Григорій І Великий (кінець VI ст.). Він зумів умовити лангобардів не нападати на Рим. і завдяки цьому здобув собі на Заході величезний авторитет. За його понтифікату Рим остаточно назвали містом святого Петра, законним спадкоємцем якого проголосив себе Григорій І.

Папська могутність особливо зросла за Каролінгів. Папа надав імператорський титул Кардові Великому, показавши цим християнському світу, що влада монарха залежить від пап. Папи хотіли бачити монархів своїми васалами, запевняли, що можуть не лише коронувати їх, а й позбавляти влади (від таких претензій пап багатьом монархам ставало не по собі).

Інвеститура (призначення на посаду) абата.

Зверни увагу на те, хто здійснює інвеституру. Про що це свідчить?

Проте розпад імперії Карла Великого та початок феодальних війн дошкульно вдарили по папській владі. Вже в X ст. німецькі імператори підкорили пап і єпископів своєму впливу. Вони присвоїли собі інвеституру, що породило ганебну й згубну для церкви симонію. Відтоді єпископами і навіть папами нерідко ставали особи, схильні до наживи і світських розваг, навіть до розбою. Тому церковна дисципліна дуже послабла, а це шкодило авторитету і впливу церкви.

У середині XI ст. трапилося найнеприємніше — християнська церква розкололася. Цей розкол (його називають схизмою) назрівав давно — відтоді, як Римська імперія розпалася на Західну і Східну. Кожна з них хотіла мати свою церкву. До того ж папи намагалися керувати патріархами, що викликало сильний опір не лише патріархів, а й візантійських імператорів.

Понтифікат — у католицькій церкві — влада, діяльність і період правління Папи Римського.

Симонія — купівля і продаж церковних посад або духовного сану. Інвеститура — право призначати й затверджувати єпископів.

Схизма — церковний розкол.

Поширення християнства до 1400 р.

Покажи на карті основні центри керівництва католицькою і православною церквами.

В обох церквах накопичувалися відмінності у віровченні та обрядах. Наближався момент, коли співжиття західного і східного духовенства в єдиній церковній організації ставало неможливим. Настав він у середині XI ст. На той час папа і Константинопольський патріарх уже остаточно пересварилися. В 1054 р. церква і весь християнський світ розкололися. Західну християнську церкву стали називати католицькою («вселенською»), східну — православною («істинною»). Пізніші спроби укласти між обома церквами унію (союз) успіху не мали. Прижилася лише Берестейська унія 1596 р., проте вона не об'єднала на теренах України та Білорусії католицизм з православ’ям, а утворила ще одну самостійну церкву — з'єднану (уніатську).

Церковна унія — задумане об’єднання католицької та православної церков під зверхністю папи римського.

756 р. — Заснування Папської держави.

1054 р. — Церковний розкол.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Визначи функції, які виконувала релігія та церква в житті середньовічної людини та доведи, що церква була головним охоронцем віри і моральності.

2. Що об'єднує ці дати: 395 та 1054 рік?

3. Чи був неминучим церковний розкат? Відповідь обгрунтуй.

4. Роздивися схему і склади розповідь про управління католицькою та і православною церквами.

5. Назви причини, з яких протягом IX—XII ст. дисципліна і авторитет церкви занепадають.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно