Культура початку середньовіччя

 

Після загибелі Західної Римської імперії Захід поринув у морок занепаду і варварства. До цього призвели не стільки варварські завоювання, скільки розгубленість і байдужість населення. В людей не вистачало ні снаги, ні бажання протистояти гніту життєвих обставин.

Але культурний занепад V—VII ст. був тимчасовим явищем. Поступово формувалася європейська культура — нова, відмінна від античної. Створили її спільно греки, римляни, кельти, германці, слов’яни та інші народи. Злилися їхні часом дуже несхожі між собою культури в одну, європейську, завдяки християнству, яке саме стало своєрідною культурою.

Монастирська школа. Мініатюра X ст.

Середньовічна мініатюра

Церква водночас і сприяла, й перешкоджала становленню європейської культури. Так, вона вселяла в людські душі надію на мир і спокій, але боролася проти античного багатобожжя, запровадила сувору цензуру й цим ледь не прирекла античність на забуття. У цьому її підтримувала держава.

Цензура — державний або церковний контроль за змістом художніх творів і наукових праць.

Джерело

XIV ст. Із указу німецького імператора Карла IV про запровадження цензури

... Щоб книги на народній мові, а також трактати і проповіді, які можуть породити лжевчення і лжепроповіді... вилучалися і в білого та чорного духовенства (тобто, в священиків та монахів), і особливо в мирян, тим паче, що мирянам... за церковними установками не гоже читати будь-що із Писання, хай навіть на народній мові, щоб через погане розуміння вони не впадали в єресь і оману.

1. Чим умотивовував Карл IV потребу в запровадженні цензури?

2. Поміркуй, як виливало на розвиток вільної думки, а отож і культури, запровадження цензури?

3. Поміркуй, чому церква й держава боялися єретичних учень?

У VIII ст. культурне життя в Західній Європі ніби відроджується. Чимало зусиль для цього доклав Карл Великий. Хоч сам він був напівграмотним (читав, а писати так і не навчився), все ж розумів, що без освічених помічників не обійтися і що підготувати їх спроможна лише церква. Він наказав відкрити при осідках єпископів і в монастирях шкали для дітей кліриків і мирян.

Джерело

VIII ст. Із указу Карла Великого «Загальне напучування»

Хай організовують школи для навчання хлопчиків читання. Псалми, ноти, посібники з (церковного) співу в лічби, граматики і богослужебні книги в монастирях і єпископствах слід виправити. Бо ж часто трапляється, що дехто, бажаючи помолитися Богу, погано молиться по невиправлених книгах. І не дозволяйте хлопчикам вашим псувати їх під час читання й писання. Якщо з’явиться потреба переписати Євангеліє, псалтир чи молитовник, хай переписують їх з належним старанням люди зрілого віку.

1. Чому Карл Великий велів переписувати книги?

2. Чому він забороняв це робити учням?

Карл Великий велів розробити єдиний латиномовний текст Біблії, а також спеціальний красивий шрифт для переписування її (від нього походять нинішні друкарські шрифти). При монастирях відкривалися школи для переписування християнських текстів і бібліотеки для їх зберігання. Церковні рукописні книги оформлялися у вигляді розкішних фоліантів, у обкладинках, оздоблених золотом, слоновою кісткою та коштовним камінням. Сторінки цих книг прикрашали чудові мініатюри.

Згадай, де виникли перші бібліотеки?

Які «книги» в них зберігалися?

Переписувач книг. Мініатюра X ст.

Фоліант Євангеліє. Х ст.

Фоліант Євангеліє. X ст. Розгорт

Центром просвітництва за Карла Великого стала придворна академія в Ахені, в якій працювали найосвіченіші люди Заходу, серед них — британець Алкуїн, який рекомендував вчити дітей не лише богослів’я, а й грамоти та філософії.

Фоліант — товста книга великого розміру.

Мініатюра — малюнок (часто кольоровий) у рукописній книзі, який визначається тонкою манерою виконання.

Академія — вищий науковий чи навчальний заклад.

Подбав Карл Великий і про розвиток архітектури, особливо церковної. Його майстри побудували понад три сотні палаців, соборів і монастирів. Величні церковні споруди, на стінах яких були зображені коралі та єпископи, не лише тішили око, а й прославляли владу — світську і церковну.

Після смерті Карла Великого в обстановці воєн, феодальних чвар і політичного безладдя школи почали закриватися. Вогник світського культурного життя знову ледь не згас. Культура замкнулася в монастирських стінах. IX-X століття історики назвали добою «культурного мовчання».

Алкуїн — викладач придворної академії в Ахені. Мініатюра X ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно