Свята, видовища, розваги

Візантійці вміло проводили своє дозвілля. Вони відзначали християнські свята, особливо Великдень, але не зреклися й «бісівських ігрищ» — поганських свят і обрядів. Так, у ніч проти 1 січня святкували календи (на Русі їх назвали колядами), а дещо раніше — брумалії — найкоротші дні в році. Чоловіки переодягалися жінками, жінки — чоловіками, співали й танцювали ряджені, випрошуючи гостинці. Напередодні Трійці відзначали русалії — весняне свято квітів. Воно супроводжувалося іграми, танцями, «скаканням», а часом — і бійкою. Вся Візантія відзначала день коронації імператора, його одруження, народження спадкоємця. Звичайно, організовували й сімейні свята — хрестини, заручини, весілля тощо.

Згадай українські народні гуляння. Чи є серед них схожі на візантійські? Якщо така схожість є, то звідки вона взялася?

Візантійці дуже любили спортивні змагання, особливо кінні перегони на іподромі. Подивитися на кінні перегони ходили навіть монахи (вони потім замолювали цей гріх — до наступних перегонів). Спортивні болільники розбилися на угруповання — «сині», «зелені». Ці угруповання брали активну участь у політичному житті держави. Наприкінці ХІІ ст. Візантія ознайомилася з рицарськими турнірами.

Іподром — місце для проведення кінно-спортивних змагань.

Античний театр у Візантії не відродився. Проте актори були. На вулицях вони розігрували комічні сцени, не завжди пристойні. Публіку розважали канатоходці, жонглери, дресирувальники ведмедів і собак.

Вельможі захоплювалися полюванням з мисливськими собаками та соколами, розважалися грою в шашки, шахи, кості.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно