Англосаксонські королівства

На початку V ст. римські війська назавжди залишили Британію, яку тоді населяли племена кельтів (бритти та ін.). Ще не вляглася за ними курява, а в Британію вже прийшли германські племена англів, саксів і ютів. Вони безцеремонно поселилися на землях господарів.

Джерело

VIII ст. Із праці англійського історика і письменника Беди Шановного

Одержавши від короля запрошення, плем'я англів, чи саксів вирушило на трьох кораблях у Британію й зайняло для стоянки місце у східній частині острова за наказом того ж короля, ніби маючи намір оборонити батьківщину, а насправді — щоб її завоювати... Кажуть, що їхніми вождями були двоє братів — Хенгест і Хорса. Хорса пізніше загинув на війні з бриттами, і в східній частині Кента до цього часу є пам'ятник йому.

1. Що розповів Беда Шановний про прихід у Британію англів і саксів?

2. Ця його розповідь більш схожа на легенду чи правду?

Завоювання Англії англами і саксами. Походи норманів у IX—XI ст.

Сакси заселили південь Британії й утворили там три королівства — Вессекс, Суссекс і Ессекс. Юти облюбували її південний схід, де утворили королівство Кент. Англи утворили своє королівство на сході країни. Два королівства зі змішаним населенням з’явилося на півночі Британії.

Новоутворені королівства ворогували між собою. Але напади ворогів на Британію (її назвали Англією — «Країною англів») змусили їх у 829 р. об’єднатися в одну державу. Королем проголосив себе Екберт. На ту пору англи, сакси та ті кельти, які вціліли в боротьбі з германцями, злилися в один народ — англосаксів.

Англосакси побудували монархічну державу, однак королівська влада була в ній слабкою. Король залежав від «Ради мудрих», яка складалася із вельмож. Рада обирала короля й могла позбавити його трону. Вона мала верховну судову владу, їй підпорядковувалися шерифи.

Англійське суспільство поступово ставало феодальним. У ньому з’явилися великі землевласники — лорди. У X ст. король видав указ, щоб кожна вільна людина знайшла собі лорда.

Ще до приходу германців у Британії поширилося християнство, але не в римській, а в грецькій формі. Кельти (їх англосакси називали уельсцями) самі обирали священиків. Близько 600 р. у південну Британію, щоб навернути її в католицизм, прибули посланці папи. Гостре суперництво між обома церквами закінчилося перемогою католицизму, бо королі пішли на союз із папою та єпископами. Проте простий люд підтримував ірландську церкву, яка відрізнялася і від римської, і від грецької. Чим відрізнялася? Ірландське чернецтво строго дотримувалося церковного статуту. Ірландські єпископи жили в монастирях; не вони, а абати верховодили в суспільстві.

Рицарі Круглого стола б'ються з ворогом. Середньовічна мініатюра

Король Артур б'ється з велетнем. Середньовічна мініатюра

Шериф — королівський чиновник у графствах Англії.

Лорд — англійський сеньйор.

Абат — у католицькій церкві — голова чернечої громади, керівник монастиря.

Для допитливих

Середньовічний Захід зачитувався давніми кельтськими легендами про короля Артура та рицарів Круглого столу. Це рицарське братство чинило опір англосакським зайдам, захищало слабких, сиріт і вдів, боролося з драконами, велетнями, чаклунами та іншою нечистю, тому Британія жила в спокої та достатку. Але син короля Артура повстав проти батька. У бою із заколотниками король був смертельно поранений. Добрі феї доправили його на острів Аваллон, щоб там вигоїти його рани. Чимало англійців вірили в те, що Артур живий і в скрутний для Англії час прийде їй на допомогу.

Історики ще не з'ясували, реальним чи вигаданим був вождь кельтів — король Артур. Отож він залишається хвилюючою загадкою ранньої історії Британії.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно