§ 19. АНГЛІЯ В XI—XV СТОЛІТТЯХ. ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВОЛЬНОСТЕЙ

Пригадайте, коли відбувалися походи вікінгів. Які суспільні відносини панували в Європі в XI—XV ст.? Дайте визначення поняття «демократія».

ВІЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЙОВНИК. Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським королем Вільгельмом. Він народився у Франції, а його батько, Роберт, був нормандським герцогом. Домігшись утвердження своєї влади в Нормандії, Вільгельм вторгся в Бретань, що на півночі Франції. Після цього він вирішив рушити за Ла-Манш. Двоюрідна бабця Вільгельма була матір’ю англійського короля Едуарда. Скориставшись цим, Вільгельм проголосив себе спадкоємцем англійського престолу.

Після смерті короля Англії корону намагався здобути його англійський родич Гарольд. Проте Вільгельм зібрав 25-тисячне військо та вирушив проти Гарольда. Вирішальна битва відбулась у 1066 р. під Гастінгсом (місто на південному узбережжі Англії). Після битви Вільгельм як переможець в’їхав у Лондон. У Вестмінстерському абатстві він коронувався як Вільгельм І.

Вільгельм і його придворні розмовляли на нормандському діалекті французької мови, а за ними французькою заговорила й англійська знать. Унаслідок цього в англійській мові є чимало слів, запозичених з нормандського французького діалекту.

Битва під Гастінгсом. Картина художника Франсуа Дебона

Проти правління Вільгельма повставали жителі різних частин Англії. Вільгельм збудував багато укріплень і замків, з яких виїжджав разом зі своїми рицарями придушувати заколоти бунтівників.

Вільгельм забирав землі у англо-саксонської знаті, багато лісів перетворював на «заповідники», де тільки він мав право полювати. Баронів і рицарів було проголошено васалами короля, і відтоді лише монарх мав васалів.

Пам'ятник Вільгельму Завойовнику в м. Фалез, Франція

Фалезький замок — резиденція герцогів Нормандії, місце народження Вільгельма Завойовника

У 1086 р. Вільгельм здійснив опис (кадастр) усіх земель і жителів свого англійського королівства. Цей опис у народі назвали «Книгою Страшного суду», бо обліковці вимагали від людей нічого не приховувати, немов на Божому Страшному суді.

Таким чином, королівська влада в Англії стала більш сильною, ніж у будь-якій іншій країні Європи.

Мовою документів

Битва під Гастінгсом (1066 р.)

Гарольд. коли до нього дійшла звістка про прибуття Вільгельма, негайно поспішив у Гастінгс. Англи — піші, озброєні двосічними сокирами, вони, зімкнувши щити., утворили непроникну стіну. Гарольд — теж піший, стояв разом із братами біля свого прапора, щоб ніхто не подумав бігти.

Вільгельм озброїв свій передовий загін, що складався з піхотинців, луками і дротиками, вершники йшли за ними. Билися люто. Обидві сторони не хотіли поступатися. Раптом Вільгельм дав своїм військам сигнал до удаваної втечі. Побачивши це, англи розстроїли свої щільні ряди і погналися за втікачами. Тим часом нормандці, повернувшись до ворога, напали на нього і, у свою чергу, примусили бігти англів. Утім перемога не схилялася рішуче на жоден бік. Урешті-решт Гарольд, поранений у голову, упав на полі бою і тим віддав перемогу нормандцям.

Дайте оцінку діям Вільгельма, завдяки яким йому вдалося здобути перемогу над Гарольдом.

ГЕНРІХ II ПЛАНТАГЕНЕТ. Сини Вільгельма І Завойовника продовжували зміцнювати королівську владу. Особливо важливим щодо цього було царювання молодшого сина Вільгельма — Генріха І (1100—1135 рр.). Після його смерті в Англії близько 20 років тривала усобиця. У 1154 р. престол зайняв Генріх II Плантагенет (1154—1189 рр.).

Генріх ІІ Плантагенет (середньовічна мініатюра)

За правління Генріха II Англійське королівство надзвичайно розширило свої кордони. До його володінь входили, крім Англії і Нормандії, спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Як посаг королеви Елеонори Генріх II одержав герцогство Аквітанське. При ньому розпочалося завоювання Англією Ірландії.

Головною судовою реформою Генріха II було встановлення суду присяжних. Кожному рицареві, городянину і вільному селянину король надав право звертатися до королівського суду, обминаючи феодальний, баронський суд.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Суд присяжних як форма демократичного судочинства

Королівські роз'їзні судді, розглядаючи справи на місцях, залучали до розслідування особливих «присяжних» — представників місцевого рицарства і заможних землевласників. Їхні свідчення мали більшу вагу, ніж зізнання людей за старими судовими порядками (раніше винність обвинувачуваних встановлювалася за допомогою катувань вогнем, розпеченим залізом або шляхом судового поєдинку).

Королівські суди давали чимало прибутків королю. Проте головне в судовій реформі було те, що Генріх II схилив на свій бік дрібних рицарів, селян і так званих вільних землевласників, а також городян. Цих представників суспільства королівський суд певною мірою захищав від сваволі великих феодалів. Проте більшість залежних селян була залишена на волю лордів, які самі чинили над ними суд і розправу.

Суд присяжних, який започаткував Генріх II, є важливою формою демократичного судочинства і сьогодні.

Генріх II зробив спробу створити постійне військо. Він почав звільняти частину рицарів від військової служби, оскільки для васалів вона обмежувалася певною кількістю днів на рік, що було незручно для ведення далеких війн на континенті. Замість особистої служби такі рицарі повинні були сплачувати військовий, або «щитовий», податок. На ці гроші король міг наймати рицарів, які погоджувалися служити йому цілий рік.

Запровадження «щитових грошей» мало важливі соціальні наслідки. Завдяки цьому англійське рицарство почало звільнятися від військово-феодальної служби і перетворюватися в мирних сільських хазяїв.

ЗІТКНЕННЯ З ЦЕРКВОЮ. Генріх II намагався повністю підпорядкувати собі англійську церкву. Він вимагав, щоб вибори єпископів і абатів відбувалися за його участі. Духівництво в кримінальних справах мало судитися королівським судом, як усі інші піддані. Відносини архієпископів з папою контролювалися королем.

Проти цього рішуче виступив глава англійської церкви, архієпископ Кентерберійський Фома Бекет, якого згодом за наказом короля було вбито під час богослужіння (1170 р.). Але барони використали смерть Фоми Бекета як привід до повстання проти Генріха II. Серед селян, становище яких у XII ст. погіршилось у зв’язку з остаточним покріпаченням, Фома зажив слави святого. У його виступах проти короля селяни вбачали протест феодально-бюрократичному ладу.

Генріх ІІ і Фома Бекет (середньовічна мініатюра)

Папа римський також загрожував королю відлученням від церкви, якщо він не очистить себе від обвинувачення у вбивстві Фоми Бекета та не припинить втручання у справи церкви.

Генріх II був змушений піти на значні поступки. Він публічно покаявся біля гробниці вбитого архієпископа в тому, що віддав необмірковане розпорядження, яке «неправильно зрозуміли» як наказ про вбивство.

Останні роки царювання Генріха II минули в запеклій боротьбі проти баронів. В умовах нової феодальної смути Генріх II і помер.

АНГЛІЯ В ХІ—ХІІІ СТ. ІОАНН БЕЗЗЕМЕЛЬНИЙ. В Англії були свої особливості політичного розвитку, що відрізняли її від інших країн. Англійський король вважав за ліпше вимагати від своїх баронів не військової служби, а «щитових грошей» — податку, який лягав на плечі всіх верств населення.

Крім цього, в Англії було чимало бідних, але вільних людей. Якщо в інших країнах інтересами «низів» монархи нехтували, то в Англії цього уникали, бо вільні англійці могли взяти до рук зброю і відстояти свої права.

Король Англії Іоанн Безземельний (1166—1216 рр.)був прозваний так тому, що, на відміну від старших братів, не отримав володінь у Франції, а потім втратив майже всі володіння Англії на континенті. Іоанн Безземельний фактично правив країною з 1189 р., кати Ричард І Левине Серце вирушив у Третій хрестовий похід. Брат великого воїна Іоанн (або Джон) зазнавав чимало поразок у війнах із французами, а всередині країни намагався значно збільшити податки.

Незадоволені барони, до яких долучилися рицарі, городяни і частина вільних селян, повстали проти Іоанна Безземельного. У травні 1215 р. військо бунтівників рушило на Лондон. Тоді Іоанн Безземельний пристав на їхні вимоги і підписав Велику хартію вольностей, яка обмежувала владу короля.

Хартія (від лат. chartа — папір, грамота) — документ, який відображає вимоги певних груп людей.

Іоанн Безземельний підписує Велику хартію вольностей (барельєф на будівлі Верховного суду Великої Британії)

Велику хартію вольностей вважають фундаментом конституційного порядку і гарантій свобод англійців. Учені вбачають у ній також джерело прав людини, що існують нині. Поясніть це.

ВЕЛИКА ХАРТІЯ ВОЛЬНОСТЕЙ. Велика хартія вольностей (англійською — Magna Carta, або Big Mag) забороняла королю втручатися у церковні вибори. Ні «щитові гроші», ні інші платежі васалів він не міг тепер стягувати без згоди «загальної ради королівства», до якої належали барони.

Найважливішою в хартії була стаття 39, яка фактично захищала особисті та майнові права людини. Тоді таким правом могли користуватися лише барони.

Менше прав хартія дала іншим верствам населення. Зокрема, король і барони не могли вимагати від рицарів більших платежів, ніж було заведено. Усім вільним було обіцяно захист від сваволі королівських чиновників. Хартія підтвердила вже існуючі права Лондона та інших міст.

Щоб контролювати виконання хартії, з баронів обиралася «Рада 25-ти». Ця рада могла розпочати воєнні дії проти короля у разі порушення ним або його управлінцями умов угоди. Таким чином, король мав дотримуватися хартії під загрозою феодальної війни.

Пам’ятний знак в містечку Раннімед (Англія), присвячений Великій хартії вольностей

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Велика хартія вольностей (1215 р.)

Іоанн, Божою милістю король Англії, сеньйор Ірландії, герцог Нормандії й Аквітанії і граф Анжу, архієпископам, єпископам, абатам, графам, баронам, юстиціаріям [суддям королівського суду], слугам і всім посадовим особам і вірним синам своїм, привіт. Знайте, що ми за Божим навіюванням для спасіння душі нашої і всіх посередників і спадкоємців наших, на честь Бога і для підвищення святої церкви і для покращення королівства нашого...

Стаття 39. Жодна вільна людина не буде заарештована або ув’язнена, або позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана, або якимось [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї... інакше, як за законним вироком рівних їй і за законами країни.

До кого звертається король Іоанн у цьому документі? Як король називає себе, про що це може свідчити? Які з положень статті 39 Хартії ви вважаєте правильними сьогодні, а які, на ваш погляд, варто було б змінити?

Велика хартія вольностей (гравюра)

Прийняття Великої хартії вольностей уже в ту пору мало велике історичне значення: хартія захищала не лише знать від свавілля короля, а й рицарів і городян від утисків знаті. Згодом англійці почали вважати, що цей документ захищає права всього народу.

Конституція (лат. constitutio — устрій, порядок) — основний закон держави, що визначає її устрій, порядок роботи її органів влади, права та обов’язки держави, суспільства та громадян.

Конституційний акт у середньовічній Європі — закон, що закріплював привілеї та вольності феодалів. Пізніше конституційний акт набув змісту закону важливого державного значення.

Сьогодні в Англії цей документ вважається першим конституційним актом. Підписавши хартію, Іоанн Безземельний відмовився її дотримуватися. Заручившись підтримкою папи, він розпочав війну проти своїх супротивників — баронів. У розпалі воєнних дій Іоанн помер.

Гамбургер і Велика Хартія (Big Мас & Bід Mаg)

Кількість робочого часу (у хвилинах), необхідного мешканцю міста для купівлі одного гамбургера

Американські вчені запропонували «формулу» суспільства, представники якого мають усе необхідне для заможного й щасливого життя. Англійською ця «формула» звучить так: «You can not have Big Мас without Big Mag», що в перекладі українською означає: «Ви не можете мати «біг-маку» (тобто гамбургера) без Великої хартії вольностей».

Як ви розумієте цю «формулу»? Символом чого тут є «біг-мак», і ознакою якого суспільного устрою є Хартія? Чому, на думку вчених, не може бути заможним суспільство, яке не дотримується принципів Великої хартії вольностей? Спробуйте навести приклади з історії та сьогодення.

ВІЙНА ЧЕРВОНОЇ ТА БІЛОЇ ТРОЯНД. Поразка у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Боротьбу проти них очолив герцог йоркський Ричард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був несповна розуму, а фактично керувала країною його дружина Маргарита. У 1455 р. Ричарда оголосили регентом (тимчасовим правителем) королівства. Це не влаштовувало родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Палацові інтриги переросли у відкриті збройні протистояння між прибічниками двох родин, які ввійшли в історію як війна Червоної та Білої троянд.

На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. Проте вже наступного року син Ричарда за підтримки могутнього графа Воріка став королем Едуардом IV. Він відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прибічників. Роздаючи ці володіння, він створив покірну собі нову знать. Така політика короля викликала невдоволення навіть у тих, хто його підтримував. Граф Ворік, посварившись із ним, утік до Франції.

У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Воріком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зумів повернути собі владу. Ворік, якого називали «творцем королів», Генріх VI та його син загинули.

Після смерті Едуард а IV королем повинен був стати його син Едуард V, але брат покійного короля герцог Ричард Глостер наказав ув’язнити молодого короля та його брата й проголосив себе королем Ричардом III (1483—1485 рр.).

Його супротивники об’єдналися навколо одного з останніх Ланкастерів, який жив у вигнанні, — Генріха Тюдора. Той зібрав військо і висадився в Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися дві армії. Під час битви Річарда III зрадила армія і він загинув на полі бою.

Корона з його голови відразу перейшла Генріху Тюдору, який почав правити під ім’ям Генріха VII (1485—1503 рр.). Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а в своєму гербі поєднав червону та білу троянди (червона троянда була елементом гербу Ланкастерів, біла — гербу Тюдорів). Війна, що тривала 30 років, скінчилася.

Генріх VІІ

Біло-червона троянда — емблема Тюдорів

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Розкажіть про завоювання Англії нормандським герцогом Вільгельмом.

2. Якою була внутрішня політика Генріха II Плантагенета?

3. Що означає поняття «щитовий податок»?

4. За яких умов було прийнято Велику хартію вольностей?

5. Як розгорталася війна Червоної та Білої троянд?

Мислю творчо і самостійно:

6. У чому полягає суспільне значення упровадження в Англії суду присяжних?

7. Як позначилося прийняття Великої хартії вольностей на розвитку демократії у Європі?

8. Які історичні уроки могли засвоїти англійці після війни Червоної та Білої троянд?

Обговоріть у групі:

9. Що свідчило про утвердження королівської влади в Англії за Вільгельма І?

10. Які реформи Генріха II Плантагенета сприяли укріпленню держави?

11. Які позитивні риси та недоліки мала Велика хартія вольностей?

12. Чому англійці почали вважати, що Велика хартія вольностей захищає права всього народу?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1066 р. • завоювання Англії Вільгельмом

1215 р. • ухвалення Великої хартії вольностей

скачать dle 11.0фильмы бесплатно