§ 25. РАННЄ ВІДРОДЖЕННЯ І ГУМАНІЗМ

Які чинники впливають на розвиток мистецтва і культури? Що означає «гуманізм», які його основні ідеї?

ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. З середини ХIIІ ст. у Західній Європі почав формуватися новий етап розвитку культури — Відродження. Назва цієї доби пов’язана з тим, що діячі культури прагнули відродити античне мистецтво, його високий художній рівень і гуманізм. Здобутки античної, нехристиянської культури засуджувалися церквою і були частково забуті, тож вони потребували відродження.

Відродження, або Ренесанс (від італ rinascimento, франц. renaissance — відродження) — нова доба в розвитку культури, що виникла за Середньовіччя і тривала в різних країнах Європи з середини XIII ст. до початку XVII ст. Відродження ґрунтувалося на ідеалах гуманізму і кращих традиціях античності. Ця епоха подарувала людству неперевершені шедеври живопису, скульптури, архітектури, наукові винаходи тощо.

Відмітними особливостями Відродження були реалістична і гуманістична художня творчість, нерелігійне світосприйняття, уявлення про свободу і гідність людської особистості. Ця визначна доба в історії світової культури поділяється на такі періоди:

— Раннє Відродження: середина XIII ст. — кінець XV ст.

— Високе Відродження: кінець XV ст. — початок XVI ст.

— Пізнє Відродження: перша третина XVI ст. — початок XVII ст.

ПЕРЕДУМОВИ РЕНЕСАНСУ. Батьківщиною Ренесансу була Італія з її багатими і процвітаючими містами. У цій країні працювало багато шкіл, тому чимало городян були письменними й освіченими. Розвиток господарства потребував дедалі більше інженерів, техніків, фінансистів, правознавців, учителів, лікарів. Саме в містах виникла інтелігенція — група людей, що мала високий рівень освіти і займалася розумовою працею.

Боротьба ремісників і торговців за свої права послабила владу феодального дворянства. Виникали незалежні міські республіки, у яких формувалися нові соціальні відносини.

Заможні городяни, активні й підприємливі, по-новому сприймали довколишній світ. На відміну від феодалів, вони прагнули розбагатіти не внаслідок грабежів і захоплення земель під час війн, а займаючись торгівлею, фінансовою справою і виробництвом товарів. Городяни високо цінували час. Недарма на баштах ратуш з’явилися годинники, що нагадували про цінність часу.

Прагнення до прибутків «гнало» купців у подорожі до далеких країн. Там мандрівні торговці долучалися до нових знань, досвіду і впроваджували їх на своїй батьківщині.

Городяни дедалі частіше намагалися дістати більше радощів у земному, а не в потойбічному житті. Представники міської еліти змагалися між собою в пишноті своїх палаців, розкоші домашньої обстановки й одягу. За замовленням багатих городян архітектори будували великі й вишукані будинки, а живописці й скульптори прикрашали їх картинами і статуями.

Церква Святого Петра в м. Цюріх, Швейцарія

Тут у XV ст. був установлений найбільший баштовий годиннику Європі діаметром 8,64 м

ІДЕЇ ГУМАНІЗМУ В КУЛЬТУРІ ТА МИCТЕЦТВІ ВІДРОДЖЕННЯ. Гуманісти виявляли великий інтерес до культури Стародавньої Греції і Риму. Саме досягнення античних філософів, поетів, художників, архітекторів і скульпторів були взірцем для митців і вчених епохи Відродження. Культура Ренесансу не відкидала і середньовічні надбання: світські традиції й мотиви народної, міської і рицарської культур.

Добу між Стародавнім світом і Відродженням гуманісти оголосили часом темряви і неуцтва. Вони першими назвали цей період Середніми віками, а добу, коли вони самі жили, вважали Новим часом.

Мислителі Відродження часто ототожнювали Бога з природою, а природу й людину обожнювали. Класичні ідеали людини Середньовіччя — аскета-ченця чи рицаря-воїна — заступає ідеал яскравої, сильної особистості, що, прагнучи досягти щастя на Землі, розвиває й утверджує творчі здібності своєї активної натури.

Письменники-гуманісти оспівували природу, але водночас описували тогочасне бурхливе життя, прекрасні і сильні людські почуття. Живописці продовжували створювати картини на біблійні сюжети, проте для зображення Ісуса Христа і святих їм позували звичайні люди. Дедалі більше з’являлося портретів сучасників: і вельможних правителів, і простих городян.

Засуджуючи феодальні порядки, гуманісти не закликали їх руйнувати. Вони мріяли лише «виправити» їх через освіту знаті, від якої, на їхню думку, народу варто було чекати поліпшення свого життя.

Чимало гуманістів різко виступали проти церкви. Засуджуючи зловживання її ієрархів, діячі Відродження зверталися до людських радощів і проблем мирського життя. При цьому гуманісти не поривали з релігією.

Отже, в центрі уваги гуманістів була земна людина, з її земними радощами та повсякденною працею.

ДАНТЕ АЛІГ'ЄРІ. Засновником раннього італійського гуманізму вважають Данте Аліг’єрі (1265—1321 рр.). Він був останнім поетом Середньовіччя і водночас першим поетом Відродження.

Пам’ятник Данте Аліг’єрі у м. Флоренція, Італія

Народився Данте в італійському місті Флоренція, у знатній сім’ї. Вивчав правознавство в Болонському університеті. Ще в студентські роки захопився поезією, яка згодом принесла йому славу. Данте був активним громадянином і патріотом, у 30-річному віці він занурився в політичне життя. Однак згодом зневірився в політичній боротьбі й став вигнанцем. Йому заборонили повертатися до Флоренції під загрозою смерті.

Основною подією в молодості Данте було його кохання до Беатріче. Уперше він її побачив у дитинстві. Вдруге вони зустрілися через 10 років. Чарівний образ молодої жінки надихнув поета на створення прекрасної ліричної поезії. Цикл віршів, народжених коханням, а згодом — ранньою смертю Беатріче, склав збірку «Нове життя» (1292 р.). Книжка написана італійською мовою, а не латинською, як було прийнято в часи Середньовіччя. Отже, Данте був засновником літературної італійської мови.

Вершина творчості Данте — поема «Божественна комедія» (1307—1321 рр.). Цей твір був задуманий автором як монументальний пам’ятник Беатріче. Поема написана у формі «видіння», у ній ідеться про мандри поета потойбічним світом. Тут автор розкриває тему кохання як велику силу, що дає життя усьому на Землі. Про це Данте написав так: «Любов, що рухає Сонце і світила».

Сцена із «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі. Картина художника Елізабет Сонрель

Данте належать також політичні трактати «Бенкет», «Про монархію». Він висував ідею національної імперії на чолі з освіченим монархом, незалежним від папи римського. Політичні вороги переслідували поета. У Флоренції його заочно засудили до спалення з конфіскацією (примусове і безплатне вилучення) майна, і Данте кілька років блукав по Італії.

Лишаючись віруючою людиною, поет бачив єдність божественного і людського. Його гуманізм був сповнений віри у творчі сили людини. На думку Данте, людина сама має відповідати за свої вчинки й благополуччя, яке визначається не багатством чи благородним походженням, а особистими людськими якостями.

ТВОРЧІСТЬ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ. «Батьком » гуманістичної культури в Європі був поет і вчений Франческо Петрарка, який жив у 1304—1374 рр. Він розшукував і збирав античні рукописи, вивчав латинську мову, античну філософію, спосіб мислення римських авторів. Світову славу Петрарка здобув як поет, співець високого кохання.

У 23-річному віці у церкві Петрарка побачив дівчину Лауру, яка була ще дитиною, і закохався в неї. Відтоді понад 30 років поет оспівував кохану у своїх сонетах. Донині мало відомо про справжню Лауру. Є відомості, що вона вийшла заміж у 18 років, народила 11 дітей і померла молодою під час епідемії чуми. Убитий горем, поет шукав зустрічі з Лаурою хоча б у мріях і снах.

Зустріч Петрарки і Лаури в Авіньйоні. Картина художника Жозефа Манеса

Збірка сонетів Петрарки отримала назву «Канцон’єре» («Книга пісень»). Цей твір, написаний італійською, складається з двох частин: «На життя донни Лаури» (17 сонетів) та «На смерть донни Лаури» (90 сонетів). Красу Лаури (у перекладі з латинської laurus — лавр, золоте волосся, приємний подих) Петрарка порівнював із зірками, перлами і квітами. Образ Лаури нагадує Мадонну. Про своє кохання поет писав:

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? — та ж в ній скорбота нищівна.

Зло? Але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? — Бідкатись негоже.

Не хочу? — То даремна скарг луна...

Петрарка отримав визнання за життя. Як кращого поета його увінчали лавровим вінком у Римі. Відтоді він жив при дворах правителів у різних містах Італії.

Продовжувачами справи Петрарки у становленні нової культури були його послідовники. Серед них — Джованні Боккаччо, автор безсмертного «Декамерона», де було яскраво показано повсякденне життя італійців, нещадно висміюється лицемірство, неробство, духовенство, а також розгульне життя ченців.

Автограф одного з віршів Петрарки

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Поясніть поняття «Відродження».

2. На які періоди поділяють добу Відродження в історії світової культури?

3. Назвіть передумови Ренесансу.

4. Чому гуманісти виявляли великий інтерес до античної культури?

5. Хто є засновником раннього італійського гуманізму? Розкажіть, чим уславилася творчість цього митця.

6. Чому Петрарку вважають «батьком» гуманістичної культури у Європі?

7. Поясніть, чому центром Раннього Відродження була Флоренція.

Мислю творчо і самостійно:

8. Які ідеї гуманізму, на ваш погляд, є найбільш актуальними в наші дні?

Обговоріть у групі:

9. Які ідеї гуманізму були визначальними в мистецтві Відродження? Які з них найбільш вам до вподоби?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

Середина XIII ст. — кінець XV ст. • доба Раннього Відродження в Європі

скачать dle 11.0фильмы бесплатно