§ 30. МОСКОВСЬКА ДЕРЖАВА. ІВАН III

Користуючись знаннями з історії України, розкажіть про етапи зростання Київської Русі. Пригадайте значення понять: «баскак», «ярлик», «Золота Орда».

МОСКОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО І РУСЬ. Історія Москви, Московського князівства і населення цих земель є досить складною, та дуже важливою. Саме з Московії виросла велика Російська держава, саме там знаходиться коріння російського народу.

Радянські та більшість російських істориків намагалися представити Москву як «історичного наступника» Києва й Київської Русі. Проте навіть у російській історичній і довідковій літературі зазначається, що до ІХ—Х ст. територію басейну річки Москва та прилеглі землі населяли здебільшого фіно-угорські племена (мурома, весь, мери, мещера, мокша, печора, мордва, марі та ін.). Слов’яни цю територію почали освоювати лише в X ст. Це були племена в’ятичів і радимичів.

Датою заснування міста Москва традиційно вважається 1147 рік. Літопис згадує зустріч двох князів — Юрія Долгорукого та Святослава Сіверського — у садибі Юрія Долгорукого, що розташовувалася на лівому березі Москви-ріки.

Перша згадка Москви в літописі (літописна мініатюра)

Натомість чимало істориків зауважують, що згадане поселення, яке не мало навіть церкви, не можна було тоді назвати містом. Зокрема, сучасний український історик Ярослав Дашкевич пише: «За часів існування держави Київська Русь про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство як улус (володіння монгольського хана) Золотої Орди засноване ханом Менгу Тимуром тільки в 1277 році. До того часу Київська Русь уже існувала понад 300 років».

Як відомо, у XIII ст. єдина Київська держава розпалася на десятки дрібних удільних князівств, які жили осібно. Тоді землі Русі зазнали страшного удару від монгольських військ.

Після того як Русь підкорили монголи, між руськими князями тривав розбрат, кожен з них прагнув отримати прихильність завойовників. Князі боролися за отримання ярлика на князювання і право на збір данини, яку відправляли ординським ханам. Часто вони намагалися залучити монгольські війська для війн один проти одного. Це, насамперед, стосується володимиро-суздальських, а згодом і московських князів.

Ярлик — грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право на управління окремими підпорядкованими їй територіями або державами.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Сучасний український історик Олександр Палій зазначає: «У той час як Данило Галицький збирав коаліції для боротьби з монголо-татарами, будував фортеці та воював з ординським темником Куремсою, володимиро-суздальський князь Александр Невський став названим сином хана Батия, сприяв розправі монголо-татар над його власним братом Андрієм, а у 1257 р. влаштував украй жорстокі кари тим мешканцям Новгорода, які не хотіли проведення перепису й виплати монголо-татарам поголовної данини».

Пригадайте, де і коли княжив Данило Галицький. Висловіть свої міркування щодо поведінки і дій Данила Галицького й Александра Невського, про які пише історик.

Пам’ятник Данилові Галицькому в м. Львів, Україна

ПЕРШІ МОСКОВСЬКІ КНЯЗІ. У трагічному для Русі XIII ст. утворилося Московське князівство. Родоначальником династії московських князів був син Александра Невського — Данило Александрович (1276—1303 рр.). Це удільне князівство було одним із найменших — до нього належали околиці Москви на відстані 40 км.

За Данила відбулися перші територіальні надбання Московії: у 1301 р. він захопив у Рязанського князівства Коломну, у 1302 р. за заповітом бездітного князя оволодів Переяславом. У 1303 р. його син Юрій захопив у Смоленського князівства Можайськ. Юрій усе своє життя провів у боротьбі проти тверського князя за Велике князівство Володимирське, але в одній із сутичок загинув.

За князя Юрія Даниловича (1303—1325 рр.) були приєднані Рязанське, Смоленське князівства. Таким чином, територія Московського князівства збільшилась майже вдвічі. Починаючи з кінця XIII ст. посилилася боротьба за першість між сусідніми князівствами, особливо — між Московським і Тверським.

ІВАН КАЛИТА. Після смерті Юрія московським князем став його брат Іван Калита (1325—1341 рр.). Слово «калита» означає «грошовий мішок». Це був князь-скнара, про його багатства ходили легенди.

Іван Калита (мініатюра з царського титулярника)

Іван Калита був розумним, хитрим і спритним правителем, який ні перед чим не зупинявся для досягнення своєї мети. У 1325 р. Іван Калита перевіз до себе на проживання митрополита галицького Петра Волинця, який був похилого віку. Через рік митрополит помер, його поховали в недобудованому Успенському соборі. Проте наявність «святих мощей» Петра і резиденції митрополита перетворили Москву на важливий духовний центр, а московські князі почали претендувати на панування в цьому регіоні. Важливим у зростанні Москви був також перехід на службу до московського князя боярських родин з різних міст колишньої Київської Русі.

Російський калита-кошель. Схожий міг носити Іван Калита

Дерев'яний Кремль за часів Івана Калити. Картина художника Аполінарія Васнецова

Заповітною мрією московських князів було отримати ханський ярлик на велике князювання, що давало право на збір данини для Золотої Орди. Основним суперником Москви в боротьбі за ярлик було Тверське князівство. У двобої князівства вдавалися до будь-яких засобів: підступів, доносів, вбивств. Зрештою, ярлик у 1328 р. дістався Івану Калиті, який використав народне повстання проти татар у Твері. Спільні московсько-татарські війська розгромили Твер. Московське князівство стало найбільшим і найсильнішим на північних землях.

Щелкановщина — повстання 1328 р. проти татар у Твері (мініатюра з Особового літописного зводу, XVI ст.)

Політику Івана Калити після його смерті продовжили сини Симеон Гордий (1341—1353 рр.) та Іван Красний (1353—1359 рр.).

КУЛИКОВСЬКА БИТВА. ДМИТРІЙ ДОНСЬКИЙ. Наступником Калити став його онук Дмитрій Іванович (1359—1389 рр.).

Молодий князь боровся як зі старими суперниками — тверськими, рязанськими князями, так і з новим ворогом — Литвою. На відміну від своїх попередників, Дмитрій більшість питань вирішував силою, а не хитрістю та обманом. Майже щороку йому доводилося воювати. Він припинив платити данину Орді й першим з князів передав владу своєму синові Василію І без дозволу Золотої Орди. Боротьбі проти татар сприяло внутрішнє протистояння в Орді між ханами Мамаєм і Тохтамишем. Отже, давній союз між Москвою та Ордою було порушено.

Статуя Дмитрія Донського на пам’ятнику «1000-річчя Росії» у Великому Новгороді

З перемінним успіхом відбувалися бої між московитами і татарами у 1377—1378 рр. Попереду була вирішальна битва. Її традиційне зображення є важливою для російської історії. За описанням, Мамай зібрав величезне військо із татар і найманців-генуезців. Він також уклав союз з Великим князем Литовським Ягайлом, який вирушив на допомогу Мамаєві. Дмитрій Іванович теж зібрав велике військо. Обидві сили зійшлися на Куликовому полі, де в Дон впадає річка Непрядва. Поле було оточене з трьох боків річками з високими і крутими берегами, а за ними росли густі ліси. Монголо-татарській кінноті тут ніде було розвернутися.

Військо Дмитрія вишикувалось у чотири лінії. За сторожовим полком перебував передовий полк, у якому стояв сам Дмитрій. Далі — великий полк, який із флангів прикривали полки лівої та правої руки. Поряд стояли резервний і засадний полки. Натомість татари розташували свої війська таким чином, щоб охопити війська Дмитрія з флангів, оточити їх і знищити.

За літописом, бій розпочався вранці 8 серпня 1380 р. з герцю (поєдинку) татарського воїна Челубея і руського Олександра Пересвєта. Розігнавши своїх коней, воїни зіткнулись у відчайдушнім двобої, і обидва впали мертвими.

Ранок на Куликовому полі. Картина художника Олександра Бубнова. 1947 р.

Після цього основна маса татар кинулася в атаку. Зім’явши передовий полк і полк лівої руки, татари почали оточувати основні сили русів. Та у вирішальний момент із засідки в тил татар ударив засадний полк, який змінив перебіг бою. Татари не витримали і почали відступати. Відступ переріс у втечу.

Ця легендарна перемога дісталася важкою ціною — тисячі воїнів полягли на полі бою. Та головне — вперше монголо-татарські хани зазнали поразки. За перемогу на Куликовому полі Дмитрія Івановича прозвали Донським. Внаслідок битви було підірвано могутність хана Мамая, який боровся за владу в Орді.

Розгромленого Мамая захопив хан Тохтамиш і стратив. Під владою Тохтамиша було відновлено єдність Золотої Орди. У 1382 р. він несподівано підступив до Москви та оточив її. Великий князь Дмитрій поїхав до Костроми збирати військо, залишивши оборону міста на іншого князя. Тохтамиш захопив Москву та зруйнував її, але Дмитрій швидко відбудував місто.

Облога Москви Тохтамишем у 1382 р. (літописна мініатюра)

Дмитрію Донському знову довелося визнати панівний стан монголо-татарських ханів і навіть відправити заручником до Орди свого малолітнього сина Василія.

Історія Куликовської битви має ще один цікавий аспект. Між істориками тривають суперечки щодо того, де саме відбулася вона насправді. Адже досі, незважаючи на зусилля вчених, на Куликовому полі не знайдено достатніх матеріальних підтверджень великої битви: залишків зброї, обладунків тощо. Деякі історики ламають голови над питанням, чи відбулася ця битва взагалі. Отже, на нас чекає ще чимало відкриттів в історії.

МІЖУСОБНІ ВІЙНИ. Помираючи, Дмитрій Донський розділив Московське князівство на уділи між своїми синами. Старшому синові — Василію І (1389—1425 рр.) він передав у спадок Велике князівство Володимирське, не погодивши це із Золотою Ордою.

У 1393 р. Василій І приєднав до Москви Вологду, Великий Устюг та інші Нижньогородські володіння. Але на шляху до подальших надбань Москви стали Литва й Орда.

У другій чверті XV ст. розпочалася жорстока міжусобна війна за участі удільних князів, бояр, з одного боку, і Великого князя — зіншого. Розпочав її другий син Дмитрія Донського — Юрій, князь удільного Галицько-Костромського князівства. Він виступив проти сина Василія І — свого небожа Василія II, якому не хотів поступитися княжою владою. Москву тричі захоплювали війська Галицько-Костромського князівства. У війну було втягнуто Новгород, Твер, відновилися часті набіги татар.

Зі смертю Юрія боротьбу продовжили його сини Дмитрій Шем’яка і Василій Юрійович. У ході усобиць дійшло до того, що Шем’яка та його прибічники схопили Василія ІІ, осліпили (звідси його прізвисько Темний) і вислали до м. Углич. Москва тимчасово перейшла до рук галицько-костромського князя. Проте за підтримки частини дворян, духівництва й городян Василій Темний зміг повернути собі владу в Москві. Дмитрій Шем’яка втік у Новгород, де невдовзі помер.

Василій II Темний (1425—1462 рр.) продовжив політику зміцнення Москви як центра Північно-Східної Русі. Міжусобні війни вщухли.

Василій II Темний (ілюстрація з царського титулярника)

РОЗШИРЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОСКОВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА ЗА ІВАНА III. Новий князь Іван III (Великий) (1462—1505 рр.) зіткнувся із серйозними труднощами. Його володіння були в оточенні Орди, Литви, а також князівств, що не визнавали влади Москви. Та й всередині країни ще були могутні сили, які протистояли йому. Але князь твердо продовжив політику об’єднання північно-східних земель навколо Москви.

Статуя Івана Великого на пам’ятнику «1000-річчя Росії» у Великому Новгороді

Спершу він взявся за приєднання Новгорода, де тривала гостра боротьба між прихильниками Литви і Москви. У 1471 р. Іван III рушив на Новгород. На річці Шелонь відбулася битва, у якій новгородці зазнали поразки, і Новгород потрапив у залежність від Москви. У 1478 р. московське військо вступило в місто. А в 1492 р. новгородський вічовий дзвін — символ незалежності боярської республіки — було знято і відвезено до Москви.

Історики вважають, що до цього історичного моменту у Московії був вибір: відтворювати азійську, золото-ординську, одноосібну диктаторську систему правління, чи — європейську, новгородську, республіканську та демократичну. Поразка Новгородської республіки на багато століть визначила перший шлях розвитку Московії.

З приєднанням Новгорода землі Твері опинилися в оточенні, і в 1485 р. тверичі визнали владу Івана III. Територія Московського князівства збільшилась у шість разів.

Того самого року Іван ІІІ оголосив себе «государем всея Русі», в офіційних документах з’являється назва «Росія». Відтоді в Москві почали стверджувати, що всі землі колишньої Київської Русі повинні належати московським князям, нібито як «спадкоємцям» київської династії.

Крім цього, одруження Івана ІІІ з візантійською принцесою Зоєю (після хрещення — Софією) Палеолог дало змогу Москві претендувати на роль центру православ’я після загибелі Візантійської імперії. З’явилася сумнівна теорія, що «Москва — то третій Рим». Для підтвердження своїх претензій вона запозичила державний герб Візантії — двоголового орла.

Печатка Івана III із зображенням двоголового орла

Вічовий дзвін вивозять із Новгорода до Москви за наказом Івана III (історична реконструкція)

ЗМІЦНЕННЯ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Зростаюча могутність дала змогу Іванові III послабити залежність від Орди. У 1476 р. він перестав сплачувати данину, а в 1480 р., коли хан Ахмед посунув на Москву військом, вивів йому назустріч своє. Тиждень стояли два війська на протилежних берегах Угри, не наважуючись розпочати битву. Зрештою, 11 листопада 1480 р. ханське військо відступило. Цей день «стояння на Угрі» частина істориків вважає датою закінчення панування Орди. Насправді російські царі залишилися залежними від спадкоємця Орди — Кримського ханства — аж до часів Петра І.

Стояння на Угрі (мініатюра з літопису, XVI ст.)

За Івана III посилилося значення Боярської думи. Думські бояри суворо стежили за своїм місцем у Думі і не допускали менш знатних на місця, близькі до государя. Так формувалося місництво — порядок, за якого посади в державі посідали за походженням, «за породою».

Боярська дума в Московській державі — постійний дорадчий орган при московському Великому князі. До її складу входили путні бояри, які відали княжим господарством, та тисяцькі, окольничі й інші, що відали адміністративним управлінням держави.

«Государ всея Русі» призначав бояр намісниками у містах. Вони збирали з населення податки, стежили за виконанням державних указів. Бояри-намісники не одержували платні, а жили за рахунок поборів з підвладних їм людей. Така оплата державної служби називалась кормлінням.

Засідання Боярської думи (гравюра, XVI ст.)

Важливою заслугою Івана III стало створення в 1497 р. першого збірника законів Московської держави — Судебника. У ньому було чітко визначено повноваження посадових осіб, норми покарання за злочини. Судебник започаткував також юридичне оформлення залежності селян від їхніх землевласників. Було встановлено Юріїв день (26 листопада), за тиждень до якого і тиждень після якого селянам дозволялося переходити до нового господаря.

Сторінка із Судебника 1497 р.

Таким чином, за Івана III було завершено об’єднання земель в єдину Московську державу. Значно зміцніла влада великого князя, який іменувався вже государем. У Європі постала нова і сильна країна.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. На яких землях і коли було засновано Москву?

2. Що зробив Іван Калита для посилення Московського князівства?

3. Розкажіть прохід Куликовської битви. Коли вона відбулася?

4. Коли відбулося «Стояння на Угрі»?

5. Який зміст Судебника Івана III?

6. Поясніть поняття: «місництво», «кормління», «Боярська дума».

Мислю творчо і самостійно:

7. Чому саме Новгород був головною перешкодою на шляху до об’єднання земель навколо Москви?

8. Користуючись підручником та додатковою літературою, складіть розповідь на тему «Москва і спадщина Київської Русі».

Умію працювати з картою:

9. Покажіть на карті, вміщеній у вашому атласі, кордони Московської держави за Івана Калити; Івана III.

Обговоріть у групі:

10. Як ви розумієте слова російського філософа Г. В. Федотова: «Татаро-монгольське ярмо тривало і після 1480 року... Хан переїхав до Кремля, тобто Москва омонголилась, і російський цар, російський великий князь — це хан».

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1380 р. • битва на Куликовому полі

1480 р. • «Стояння на Угрі»

скачать dle 11.0фильмы бесплатно