Цехи та гільдії
- 21-04-2022, 15:25
- 1 034
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Сорочинська, Гісем 2020
§ 2. Цехи та гільдії
Пригадайте:
- 1. Що зумовило відродження міського життя в Західній Європі у X—XI ст.?
- 2. З кого складалася основна маса середньовічного міського населення?
1. Гільдії
Сама по собі людина у середньовічному світі не могла вижити. Постійна загроза голоду, навіть попри зростання продуктивності сільського господарства, численні хвороби, напади розбійників — це перелік лише деяких найпоширеніших небезпек. Ремісники та купці шукали підтримки у своїх колег. Так з’явилися перші професійні об’єднання. Купці постійно подорожували між місцями виробництва та продажу товарів. Дорога завжди була пов’язана з великою кількістю небезпек. Далекі подорожі були нелегкими: пірати на морях чи розбійники на суші грабували купців. На товар і гроші готові були «накласти лапу» і деякі сеньйори, володіннями котрих пролягали торгові шляхи.
Корпорація — об’єднання представників однієї професії.
Гільдія — середньовічне об’єднання купців задля взаємної підтримки і самозахисту.
Тому в XI ст. купці Англії, Франції, німецьких земель, Фландрії почали об’єднуватися в гільдії і спільно організовувати свої поїздки. Купецькі гільдії переважно контролювали торгівлю всередині країни, для ведення міжнародної торгівлі гільдії окремих міст об’єднувалися у союзи. Торгівлю на Балтійському і Північному морях контролював торговий союз міст, який дістав назву Ганза.
Мандрівний торговець (сучасне зображення)
Розвиток європейської торгівлі призвів до того, що активно почали використовуватися золоті та срібні монети. Найбільш поширеними стали золоті флорини, які карбувалися в італійських містах Флоренції та Генуї, а також дукати із Венеції. Крім того, багато різних міст і країн мали власну монету. Набула поширення професія міняйла — людини, яка обмінювали чужоземні монети на ті, які використовувались у конкретному місті, а також вміла відрізнити справжні гроші від фальшивих.
У будинку міняйла (сучасне зображення)
Проте досить швидко купці зрозуміли, що постійно тримати при собі велику кількість золотих монет важко, незручно, а головне, небезпечно. Розвинулася нова система розрахунків за допомогою векселів.
Наприклад, для того, щоб не везти за собою скриню золота, купець відносив гроші у представництво торгової контори, у якої він хотів придбати товар, там отримував вексель на необхідну суму. В іншому місті, де теж було представництво цієї контори він обмінював його на бажану продукцію.
Вексель — це письмове зобов’язання виплатити його власнику певну суму монетами.
Лихварство — це надання грошей у борг з умовою, що при поверненні боргу той, хто позичає, отримає певний відсоток від суми позики. Людину, яка займається лихварством, називають лихварем.
Для того, щоб вести масштабну торгівлею, купці нерідко потребували більше грошей, ніж мали. Вони могли позичити гроші у своїх колег або ж звернутися до лихварів — осіб, які позичали гроші під відсотки. Це означало, що якщо купець позичав 100 дукатів під 13% річних, то наприкінці року він мав повернути лихвареві 113 монет.
У XIV ст. лихварі та міняйли стали засновниками банків. Перші банки надавали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали позички.
- Що таке Ганза?
Ганза — об’єднання купецьких міст, що вели посередницьку торгівлю. Започатковано 1241 р. союзом між містами Гамбург та Любек. Остаточно союз сформувався в 1356 р. До нього входило майже 80 міст Північної Німеччини, Прибалтики і нижньорейнських земель. Метою союзу було утримання монопольного права на торгівлю з Англією, Нідерландами, Скандинавськими державами й Руссю. Ганзейські факторії (торговельні поселення) розміщалися від Лондона до Новгорода. Хоча Ганза не була політичним об’єднанням, вона відіграла величезну роль у політичному житті сусідніх держав, вела війни, укладала союзи. Кожне місто, що входило до Ганзи, було повністю незалежним у внутрішньому житті. Єдиним органом управління, рішення якого були обов’язковими до виконання всіма учасниками, був з’їзд представників міст. З кінця XV ст. Ганза почала занепадати. Це було зумовлено переміщенням головних торговельних шляхів до Атлантичного океану і зростанням морської могутності Нідерландів та Англії. Остаточного удару Ганзі було завдано в роки Тридцятилітньої війни, коли торгівля в Балтійському морі майже припинилася.
2. Цехи
Ремісники, які виготовляли один вид товару, для захисту своїх інтересів об’єднувалися у цехи. Цех обіцяв своїм членам захист та підтримку на випадок хвороби, проблем із владою, а також брав на утримання сім’ю майстра у разі його смерті. В Італії такі об’єднання почали виникати ще у IX ст., у Франції — в XI ст., в Англії та німецьких землях — у XII ст.
Цех — у середні віки об’єднання ремісників однієї спеціальності, наприклад ливарників, пекарів, сукнярів тощо.
Усередині цеху встановлювалася сувора ієрархія: майстер — підмайстер — учень. Лише майстри вважалися членами цеху і мали право володіти власного майстернею.
Ремісники жили на горішніх поверхах своїх будинків. Перший поверх відводився під майстерню. Це приміщення завжди мало велике вікно, яке відчинялося на вулицю. На його підвіконні ремісник розставляв свої вироби.
Підмайстри допомагали майстрам й отримували за свою роботу плату. Щоправда, її ледве вистачало, аби не вмерти з голоду. Щоб стати майстром, підмайстер повинен був оволодіти тонкощами і секретами своєї спеціальності, потім пройти випробування і створити виріб, який засвідчив би його майстерність. У Франції такий виріб називався шедевром — дослівно з французької — «найкраща робота».
З часом підмайстрам ставало дедалі важче отримати статус майстра. Прагнучи ще більше усунути конкуренцію, цехи максимально обмежували вступ нових членів, надаючи перевагу родичам дійсних майстрів.
Ще нижче за підмайстрів стояли учні. Це були підлітки, яких батьки віддали на науку до майстра, аби вони з часом оволоділи якимось ремеслом.
Цехи встановлювали жорсткі критерії якості роботи, слідкували, аби жоден майстер не працював довше звичайного часу, не мав більшого числа підмайстрів і учнів, ніж інші, не купував більшої кількості сировини, ніж було дозволено статутом цеху, і щоб якість товару та його ціна відповідали встановленому стандарту. Цехи забороняли виготовляти більш досконалі знаряддя праці, вводити будь-які покращення у процес виготовлення. Вони стежили за тим, аби всі міські ремісники належали до цеху.
Виготовлення шедевра (сучасне зображення)
Міська пекарня (сучасне зображення)
Усі правила та обмеження, які запроваджували цехи, існували для того, аби дати кожному з членів корпорації мати можливість себе прогодувати, аби одні майстри не вивищувались над іншими. Але з часом це призвело до негативних наслідків. Цехи стали гальмувати розвиток ремесла. Бували випадки, коли майстри знищували винаходи і переслідували винахідників.
Мовою документа
Зі статуту цеху з виготовлення шовку, Кельн, 1469 р.
«.. .Забороняється майстриням та їхнім чоловікам виготовляти шовкові вироби із пряжі, яка була виготовлена не в Кельні, та віддавати їх на фарбування. Порушення цього правила карається тим, що шовк буде конфісковано, половина з нього віддадуть бургомістрові та міській раді, а інша половина піде на користь цехових старшин...
Жодна належна до цього цеху жінка не має права вважатися головною майстринею з виготовлення шовку, якщо до того вона не провчилась і не пропрацювала у цьому цехові упродовж трьох років. Навчання вона має пройти у головних майстринь цеху...
Якщо цехові старійшини визначать, що робота виконана неправильно і товар не є належної якості, то вони конфіскують його і передадуть представникам влади. Той, у кого його знайдуть, має сам розрізати його на шматки...
...Головна майстриня має право одночасно тримати у себе не більш як чотири учениці ...не рахуючи її власних дітей...»
Укажіть, в якому з наведених уривків йдеться про таке:
- • Цехи слідкували за дотриманням стандартів якості товару;
- • Цехи боролися з конкурентами з інших міст;
- • Цехи слідкували за тим, щоб лише майстри, які пройшли відповідне навчання, могли займатися ремеслом;
- • Цехи турбувалися про те, щоб одні майстри не вивищувалися над іншими.
Крім виробництва, цехи організовували і побут ремісників. Вони будували власні церкви, школи, разом відзначали свята. У дні міських та релігійних свят цехи обов’язково брали участь в організації святкувань. У разі облоги міста члени цеху під власним прапором утворювали окремий бойовий підрозділ, який повинен був обороняти певну ділянку міської стіни або вежі.
Народження численних нових міст, а потім їхній розвиток змінив подальший хід історії. Розвій ремесла, торгівлі та банківської справи, як наслідок — встановлення постійних зв’язків між різними країнами Європи, а також зі Сходом, змінило погляди європейців на світ, сприяло обміну знаннями та технологіями. Великі зміни відбулися у господарстві: на зміну натуральному прийшло товарне виробництво, коли продукція почала виготовлятися на продаж і розповсюджувалася за межами місць продукування.
Міста змінювали спосіб життя людини. За способом мислення та поведінкою міщани почали значно відрізнятися від селян. Міські жителі були більш енергійними та підприємливими, і сприйнятливими до новацій. Темп їхнього життя був значно вищим. Міщани завжди поспішали, цінували час, тож, мабуть, не випадково перший годинник винайшли у місті — так само, як і окуляри. Вважають, що це було пов’язано з тим, що у містах люди мали працювати і після заходу сонця при тьмяному світлі свічок, а також в обмеженому міському просторі погіршувалася здатність очей фокусуватися на далеких об’єктах.
Жителі міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що їм діставалося у спадок. У їхньому розумінні багатство давало свободу, а особиста свобода вважалася найбільшою цінністю міста. Згодом нащадки жителів середньовічних міст змінили Європу і весь світ.
Висновки
Життя середньовічних міст тісно пов’язане з функціонуванням цехів та гільдій. Перші об’єднували ремісників однієї спеціальності, а другі — купців з одного міста. Цехи дозволяли ремісникам здобути необхідну підтримку від своїх колег, контролювали, аби всі майстри мали приблизно однакову можливість прогодувати свою сім’ю. З іншого боку, з часом цехи почали обмежувати розвиток ремісництва.
Закріпимо знання та вміння
Перевірте себе
1. Що таке гільдія? Чим гільдія відрізнялася від цеху? 2. Охарактеризуйте внутрішню структуру середньовічного цеху. 3. Чому ремісники прагнули об’єднуватися у цехи? 4. Що мав зробити підмайстер, щоб його визнали майстром? 5. Чому цехи забороняли своїм членам удосконалювати процес виробництва? 6. Хто такі міняйли? Чим вони займалися?
Опрацюйте разом
1. Поясніть, як розвиток банківської справи сприяв торгівлі. 2. Які послуги надавали середньовічні банки? Порівняйте їх з найбільш поширеними послугами, які надають сучасні банки. 3. Висловіть і обґрунтуйте власні припущення щодо того, хто першим почав об’єднуватися у корпорації — дрібні торгівці чи купці, які займалися міжнародною торгівлею? 4. Складіть перелік із заголовком «Участь цехів у міському житті». 5. Обговоріть у парах причини виникнення купецьких корпорацій. 6. Об’єднайтеся у кілька малих груп. Визначте позитивні та негативні наслідки масового поширення цехів у середні віки.
Практичне заняття №2.
Підготовка до оцінювання за матеріалами розділу II
«Середньовічний світ Західної Європи»
Завдання для тематичного оцінювання
Коментарі (0)