Хронологічна таблиця
- 11-04-2022, 00:34
- 540
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
... |
У середині І тис. н. е. серед китайських верхів поширився буддизм. Простий люд віддавав перевагу даосизму — релігії, що відстоювала рівність, засуджувала потяг до влади, багатства і слави, обіцяла безсмертя. Але найпопулярнішим у країні стало конфуціанство, яке перетворилося у своєрідну релігію. Китаєць намагався, як це радив Конфуцій, бути милосердним, не чинити зла іншим, дбати про громадські інтереси, шанобливо ставитися до старших і, особливо, до батьків. Перетворивши ці правила поведінки в непорушний закон, китайці робили своє співжиття більш-менш упорядкованим. Згадай, хто такий Конфуцій? Поступово буддизм, даосизм і конфуціанство злилися в Китаї в одну релігію. Кожен китаєць був трохи буддистом, трохи даосом, найбільше ж — конфуціанцем. Держава дбала про освіту, бо їй потрібні були грамотні чиновники. Освіченим вважався той, хто вмів читати, писати, рахувати, стріляти з лука, правувати колісницею, знав обряди і музику. В окремих монастирях навчали бойових мистецтв (у-шу).... |
Китайці жили у будинках без стелі, бідно умебльованих (сиділи, їли і спали на циновках). Двір нагадував невелику фортецю. Заходити без дозволу в чужий двір заборонялося — господар міг стусанами прогнати незваного гостя, навіть «мандарина». Китайці носили простий, одноманітний одяг — штани і підперезану поясом куртку. Куртку запинали неодмінно направо, щоб відрізнятися від «варварів». Взували на босу ногу туфлі на дерев’яній чи шкіряній підошві. Коли заходили в помешкання, роззувалися, але вийти босоніж на вулицю вважалося непристойним. Чоловіки ніколи не ходили без головного убору. Мода на одяг змінювалася, причому законодавцем мод був імператорський палац. Аристократичне середовище тиранила мода. Так, найвродливішими вважалися жінки з тоненькими, як у 6—8-річних дівчаток, ніжками, тому модниці спотворювати себе бинтуванням ніг. Аристократки, щоб відрізнятися від людей фізичної праці, відпускали на пальцях рук довжелезні нігті, на які одягали срібні футлярчики.... |
Верховна влада належала імператору, якого китайці називали «Сином Неба». Його воля була для них законом. Жив він у превеликих розкошах — мав десятки, а то й сотні палаців, тисячі слуг, музикантів, наложниць. Проте в обстановці запеклої боротьби за владу небагато імператорів померло своєю смертю. Згадай чому китайці називали свого імператора «Сином Неба»? Поміркуй, що давав імператору цей титул? Китайський імператор радше нагадував папу римського, ніж європейського монарха. Йому належало «мовчки сидіти на троні — і не більше». Основним його обов’язком було виконувати ритуал, пов’язаний із культом Неба, щоб цим забезпечити підданим мир і добробут. Армію у походи він не водив — це робили його генерали. У XV ст. імператор Юнле переніс свою столицю в Пекін і там побудував для себе Заборонене місто. Відтоді правителі Китаю жили в цьому найбільшому у світі палаці, куди мали доступ лише найдовіреніші урядовці. Імператори повністю відгородилися від народу мурами Забороненого міста.... |
Китайці досягли чималих успіхів у господарському житті. Вони використовували водоналивні пристрої для поливу грядок, збирали по два врожаї на рік, навчилися вирощувати чайні кущі, цукрову тростину. Китайські селяни освоїли долину ріки Янцзи, вирубавши тамтешні джунглі та осушивши болота. Але до природи вони ставилися споживацьки, недбайливо — і вона мстила їм засухами та повенями. Покажи на карті походи монголів у ХІІІ—XIV ст., територію Китаю, завойовану монголами, столицю Китаю, в якій з'явилося Заборонене місто. Суспільна верхівка Китаю складалася з аристократів і чиновників, а низи — з вільних селян і ремісників («добрих людей») та залежних робітників, напіврабів і рабів («підлих людей»). Життя суспільства контролювали чиновники. Серед китайських міст не було самоурядних комун.... |
«Піднебесна» сповна звідала, що таке примхи історичної долі. Вона то скочувалася в прірву смут і безладу, навіть діставалася завойовникам-чужинцям, то сягала вершин могутності. Наймогутнішою у середні віки вона була за династії Тан (VІІ—ІХ ст.). Упродовж усього середньовіччя в китайців залишалися дуже напруженими відносини з сусідами-кочівниками. Кочівники доймали їх своїми спустошливими набігами. В ХІ—ХІІ ст. китайці, які звикли вважати інші народи слугами і данниками свого імператора, платили цим «варварам» данину, навіть поступилися їм частиною своїх північних територій. У ХІІІ ст. вони майже на сотню років потрапили під владу монголів, які зруйнували їхнє добре налагоджене господарство.... |
У середньовічній Індії розвивалися природничі науки, особливо математика, астрономія, медицина. Індійці — творці «арабських» цифр, якими нині користуються всі математики. Наша шкільна арифметика також має індійське походження. Давні індійські способи лікування цілющими травами вивчають сучасні медики. Розвивалася санскритомовна література. Ліричні твори і п’єси великого Калідаси перекладено багатьма сучасними мовами. З приходом мусульман у країні з’явилася й персомовна література. Санскрит — літературна мова давньої і середньовічної Індії. Індійські майстри-будівельники вирубували в скелі чи зводили з каменю величні храми, оздоблені рельєфами, скульптурою та розписами. У Делійському султанаті виросли чарівні мусульманські храми. Але заборона ісламом зображувати людей і тварин збіднювала індійське мистецтво. Індійці дуже любили музику й танці. Вони не просто танцювали — розповідали мовою танцю про кохання, богів та героїв. У їхніх танцях кожен порух тіла, кожен жест (особливо пальців рук) щось означав. Ремесло танцівника чи танцівниці опановували роками.... |
Заможні індійці жили в просторих будинках, що мали ванну кімнату та вбиральню. Будинок умебльовували кріслами, ліжками, підлогу застилали циновками, килимами, звіриними шкурами. Бідняки тулилися в очеретяних халупах. Чоловіче й жіноче вбрання було найпростішим. Удома всі ходили напівголими, на люди одягали довгу сорочку та накидку. Жінки красиво обгортали своє тіло кількаметровим полотнищем — сарі. Під впливом мусульман вони носили також шаровари та спідницю, чоловіки — штани й сорочку. Чоловіки мали на голові тюрбан, жінки ходили простоволосими. Тюрбан — головний убір з легкої тканини у деяких народів Азії та Африки. Індійці полюбляли прикраси й косметику. Жінки прикрашали себе на свята гірляндами, вінками. Харчувалися переважно молочними й рослинними стравами. М’ясо та міцні напої майже не споживали, бо це заборонялося релігією.... |
У середньовічній Індії буддизм поступився місцем набагато простішій і доступнішій релігії — індуїзму. Чому так трапилося? Передусім тому, що буддизм заперечував кастову нерівність, отож вступив у суперечність з усією індійською дійсністю. Індуїзм — це водночас і релігія, і безліч релігій. Богів у ньому — сотні мільйонів! Він обожнював усе, що можна побачити, відчути чи просто уявити. Найповажнішими богами були незворушний Брахма, грізний Шива та лагідний Вішну. Вони сприймалися як «трімурті» — трійця. Кожен з великих богів прожив кілька земних життів. Вішну, наприклад, побував темношкірим богом Крішною — великим воїном, улюбленцем індійських жінок, а також царевичем Рамою, про якого розповідає давньоіндійський епос «Рамаяна». В індуїзмі існували священні гори (Меру — індійський Олімп), ріки (Ганг), дерева (бодхі, ашока), тварини (корова, мавпа, гадюка).... |